Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 29.08.2018 року у справі №739/988/17

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 739/988/17

провадження № 61-15185св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С., Лесько А. О., ПророкаВ. В. (суддя-доповідач), Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

заявник-ОСОБА_6,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області у складі судді Іващенко А. І. від 27 липня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Тагієва С. Р. від 21 серпня 2017 року в справі за заявою ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення.

Встановив:

У червні 2017 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме: встановлення факту розірвання шлюбу.

Заява мотивована тим, що між ним та ОСОБА_7 Київським районним у м. Донецьку відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області зареєстровано шлюб 31 серпня 1999 року, який розірвано 13 березня 2003 року, актовий запис № 102. Оскільки архів актових записів цивільного стану вказаного відділу знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області, тому перевірити наявність або відсутність паперового носія актового запису про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не є можливим.

Таким чином, посилаючись на вказані обставини, а також на те, що у зв'язку з відсутністю документа про розірвання шлюбу, він позбавлений можливості для повторної реєстрації шлюбу, просив заяву задовольнити та встановити факт розірвання шлюбу.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2017 року заяву ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичного значення, залишено без руху.

Встановленозаявнику строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків -5 днів з дня отримання копії ухвали. Роз'яснено, що, якщо заявник відповідно до ухвали суду у встановлений строк не усунезазначені недоліки, заява вважатиметься неподаною та буде поверненазаявнику, що не першкоджає зверненню до суду в порядку окремого чи позовного провадження.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що заявник не визначив заінтересованої особи по справі, крім того, всупереч вимогам законодавства заява подана до суду не українською, а російською мовою.

ОСОБА_6 оскаржив в апеляційному порядку ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 13 липня 2017 року, недоліки заяви не усунув.

Ухвалою Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2017 року заяву ОСОБА_6 про встановлення факту, що має юридичне значення, визнано неподаною і повернено заявнику разом з доданими до неї документами. Роз'яснено заявнику, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_6 отримав копію ухвали про залишення позовної заяви без руху 18 липня 2017 року, однак недоліки не усунув, а оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку, яка згідно із чинним законодавством оскарженню не підлягає.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_6 просить скасувати ухвали судів першої та апеляційної інстанцій, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, заявник посилається на порушення судами норм процесуального права.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

27 березня 2018 року справу передано на розгляд Верховного Суду.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до положень статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до підпункту 1 пункту 5 частини другої статті 234 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно із частиною четвертою статті 235 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Відповідно до статті 258 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у заяві повинно бути зазначено: 1) який факт заявник просить встановити та з якою метою; 2) причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт; 3) докази, що підтверджують факт. До заяви додаються докази, що підтверджують викладені в заяві обставини, і довідка про неможливість відновлення втрачених документів.

Згідно із частиною першою статті 7 ЦПК України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) цивільне судочинство здійснюється державною мовою.

Частиною третьою статті 14 Закону України «Про засади державної мовної політики» (чинного, на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою. У межах території, на якій поширена регіональна мова (мови), що відповідає умовам частини третьої статті 8 цього Закону, допускається подача до суду письмових процесуальних документів і доказів, викладених цією регіональною мовою (мовами), з перекладом, у разі необхідності, на державну мову без додаткових витрат для сторін процесу.

Судами встановлено, що ОСОБА_6 звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту розірвання шлюбу між ним та ОСОБА_7, що зареєстрований Київським районним у м. Донецьку відділом державної реєстрації актів цивільного стану 13 березня 2003 року, актовий запис № 102. Оскільки архів актових записів цивільного стану вказаного відділу знаходиться на тимчасово окупованій території Донецької області, за даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян, такий актовий запис не виявлено, і заявник позбавлений можливості оформити належним чином документ про розірвання шлюбу.

Суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про зміну ухвали суду першої інстанції в частині мотивів визнання неподаною та повернення заяви ОСОБА_6 щодо подання заяви державною мовою. Щодо залишення ухвали суду першої інстанції без змін в частині зобов'язання заявника зазначити у заяві заінтересованих осіб ухвала відповідає вимогам закону.

Так, відповідно до частини третьої 3 статті 235 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на порушення судами норм процесуального права, оскільки його заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не має ні позивача ні відповідача, а тому вимоги суду про усунення недоліків його заяви є безпідставними.Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано дійшли висновку про повернення його заяви у зв'язку із невиконанням вимог ухвали про залишення заяви без руху, оскільки на справи окремого провадження поширюються загальні правила, передбачені статтею 121 ЦПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), щодо залишення позовної заяви без руху, повернення заяви.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про повернення заяви, оскільки заявник не усунув недоліків вказаної заяви.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків судів першої та апеляційної інстанції не спростовують та фактично зводяться до переоцінки доказів, що згідно зі статтею 400 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно встановили характер спірних правовідносин між сторонами у справі, а тому наявні підстави для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвал суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Сторонами не заявлено до відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 та підпунктом 4 пункту 1 розділу ХIII «Перехідні положення» ЦПК України,

Постановив:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 27 липня 2017 року у не скасованій частині та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 21 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А.О. Лесько

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик