Історія справи

Постанова КЦС ВП від 12.09.2018 року у справі №489/1670/16

Постанова

Іменем України

05 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 489/1670/16-ц

провадження № 61-215св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Антоненко Н. О. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Крата В. І., Курило В. П.,

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2016 року у складі судді Тихонової Н. С. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Козаченка В. І., Мурлигіної О. Я.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (нині - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог посилалося на те, що 23 червня 2011 року між банком та ОСОБА_5 укладено кредитний договір.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позичальник ОСОБА_5 померла, спадкоємцем, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_4

Станом на дату смерті ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором становить 7 478,32 грн, яку позивач просив стягнути з відповідача як спадкоємця на свою користь.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2016 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів наявності спадкового майна, одержаного відповідачем у спадщину, його вартості й можливості погашення заборгованості спадкодавця перед кредитором за рахунок такого майна.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2016 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.

У касаційній скарзі, поданій 20 липня 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, АТ КБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судом норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не встановили належним чином обставин справи та не врахували, що ОСОБА_4 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5 та успадкував, в тому числі і кредитні зобов'язання останньої перед АТ КБ «ПриватБанк». Заяви про відмову від прийняття спадщини не писав. Відповідач не надав доказів відсутності рухомого або іншого майна в ОСОБА_5, а суд указаних обставин не перевірив.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.

Відповідно до підпункту 4 пункту першого розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно зі статтею 388 ЦПК Українисудом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

02 січня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

На час розгляду справи Верховним Судом відзивів/заперечень на касаційну скаргу не надійшло.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суди встановили, що 23 червня 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 4 800 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно з умовами договору.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5 померла.

На момент її смерті, за кредитним договором існувала заборгованість за кредитом та процентами, нарахованими та несплаченими до дня смерті позичальника в розмірі 7 478,32 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 4 610,19 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 2 868,13 грн.

19 вересня 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» направлено до Другої миколаївської державної нотаріальної контори претензію кредитора, на підставі якої була відкрита спадкова справа.

09 листопада 2015 року АТ КБ «ПриватБанк» на адресу ОСОБА_4 направлено лист-претензію з вимогою погасити заборгованість ОСОБА_5 за кредитним договором. Проте це звернення залишилося без відповіді.

Статтями 1216, 1218 ЦК України передбачено, що спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини другої статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Із матеріалів спадкової справи № 513/2015, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_5, вбачається, що ніхто зі спадкоємців померлої до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини або відмови від прийняття спадщини не звертався.

Обґрунтовуючи підстави позову, АТ КБ «ПриватБанк» посилався на те, що ОСОБА_4 відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті ОСОБА_5, оскільки проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_4 протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, заявив про відмову від прийняття спадщини.

За паспортними даними ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зазначена адреса їх реєстрації: вул. 4 Повздовжня, 15, м. Миколаєв.

Таку ж адресу зазначила ОСОБА_5 у заяві-анкеті про видачу кредиту від 23 червня 2011 року.

Вирішуючи спір по суті, суди не з'ясували правовий режим будинку № 15 по вул. 4 Повздовжній у м. Миколаєві, у якому були зареєстровані та проживали ОСОБА_5 та ОСОБА_4, хто є його власником, ким приходиться ОСОБА_4 ОСОБА_5

Від з'ясування вказаних обставин залежить правильність вирішення спору по суті та визначення наявності спадкового майна у боржника.

Суди у порушення приписів статей 212, 214 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення справи судами, вказаних обставин не досліджували, будь-яких висновків з цього приводу не навели.

Констатувавши факт недоведеності позивачем одержання відповідачем в порядку спадкування після смерті боржника спадкового майна, суди обмежилися лише відсутністю даних у спадковій справі про наявність спадкового майна та спадкоємців, які його прийняли.

Проте, відсутність таких даних у спадковій справі не свідчить про те, що спадкове майно у боржника відсутнє, а відповідач спадщини не прийняв. Суди не дослідили наявність обставин, якими позивач обґрунтовував свої вимоги, зокрема, фактичне прийняття відповідачем спадщини у порядку, передбаченому частиною третьою статті 1268 ЦК України, та правовий режим будинку, в якому відповідач проживав разом з ОСОБА_5 на час відкриття спадщини.

З урахуванням наведеного, висновки судів попередніх інстанцій про недоведеність позивачем обставин, на які він посилався на обґрунтування своїх вимог, є передчасними.

Ураховуючи те, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи та норма матеріального права, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, судами попередніх інстанцій не встановлені, оскаржувані судові рішення не відповідають вимогам статті 263 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, що відповідно до статті 411 ЦПК України є підставою для їх скасування з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 01 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 14 липня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді Н. О. Антоненко

В. М. Коротун

В. І. Крат

В. П. Курило