Постанова

Іменем України

05серпня 2020 року

м. Київ

справа № 733/529/17

провадження № 61-1021св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Парафіївська селищна рада Ічнянського району Чернігівської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Мамонової О. Є., Бобрової І. О., Губар В. С.,

ВСТАНОВИВ:

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».

Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

За таких обставин, розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Парафіївської сільської ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В обґрунтування позову посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дядько по лінії матері - ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,45 га, розташовану на території Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Позивач зазначав, що він, як спадкоємець п`ятої черги за законом, прийняв спадщину, однак не може оформити свої права в позасудовому порядку в зв`язку з втратою оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Посилаючись на викладені обставини, просив визнати за ним право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,45 га, розташовану на території Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту серії ІІ-ЧН № 039778 від 29 січня 2003 року, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження Ічнянської РДА від 23 грудня 2002 року № 469.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Рішенням Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2017 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 3,45 га, розташовану на території Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ЧН № 039778, виданого Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області 29 січня 2003 року, на підставі розпорядження Ічнянської райдержадміністрації Чернігівської області від 23 грудня 2002 року № 469, яка належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 .

Ухвалюючи рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , як спадкоємець за законом п`ятої черги, прийняв спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його дядька по лінії матері - ОСОБА_4 , однак не може оформити свої спадкові права у позасудовому порядку у зв`язку з втратою правовстановлюючих документів на земельну ділянку. При цьому суд зазначив, що визнання відповідачем позову не суперечить закону і не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а вимоги позивача є обґрунтованими.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_2 , яка не брала участі у справі, однак вважала, що рішення суду першої інстанції впливає на права її неповнолітнього сина ОСОБА_3 , звернулась 30 жовтня 2019 року з апеляційною скаргою в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 .

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Постановою Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року рішення Ічнянського районного суду Чернігівської області від 14 квітня 2017 року скасовано.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області про визнання права власності на спадкове майно відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, апеляційний суд виходив з того, що судом першої інстанції визнано за ОСОБА_1 право власності у порядку спадкування на земельну ділянку, що належала померлому ОСОБА_4 , без урахування того, що спадкоємцем першої черги після смерті останнього є його син ОСОБА_3 , який відповідно до приписів частини четвертої статті 1268 ЦК України прийняв спадщину після смерті батька. При цьому зазначив, що суд першої інстанції розглянув справу без участі ОСОБА_3 , участь якого у справі є необхідною, а апеляційний суд не має повноважень щодо залучення до участі в справі іншої особи як належного відповідача або співвідповідача.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У січні 2019 року від ОСОБА_1 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга на постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року.

В касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції судове рішення ухвалено без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзив на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

У лютому 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 27 липня 2020 року вказану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , після смерті якого відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 3,45 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, що належала померлому на підставі державного акту серії ІІ-ЧН № 039778, виданого 29 січня 2003 року Ічнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області на підставі розпорядження Ічнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 23 грудня 2002 року № 469.

Згідно з довідкою виконавчого комітету Парафіївської селищної ради Ічнянського району Чернігівської області № 2-200 від 23 лютого 2017 року ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті був зареєстрований та фактично проживав в АДРЕСА_1 ; разом з ним на день смерті та протягом шести місяців з дня його смерті за вищевказаною адресою був зареєстрований племінник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

09 березня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Ічнянської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті свого дядька ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , за якою було відкрито спадкову справу № 107/2017.

Постановою державного нотаріуса Варзагер С. В. Ічнянської державної нотаріальної контори від 17 березня 2017 року № 654/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку, яка розташована на території Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, що залишилась після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , у зв`язку із тим, що не подано відомості та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії.

Крім цього, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якого подано апеляційну скаргу ОСОБА_2 , є сином померлого ОСОБА_4 .

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Згідно зі статтями 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Предметом спору у цій справі є визнання права на спадкове майно - земельну ділянку площею 3,45 га, розташовану на території Іваницької сільської ради Ічнянського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а тому відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Під час апеляційного розгляду встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в інтересах якого подано апеляційну скаргу ОСОБА_2 , є сином померлого ОСОБА_4 .

Станом на день смерті ОСОБА_4 він був неповнолітнім.

Встановлено, що ОСОБА_3 відноситься до першої черги спадкоємців за законом та в силу приписів частини четвертої статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки із заявами про відмову від прийняття спадщини у порядку, визначеному частинами другою-четвертою статті 1273 ЦК України, ні ОСОБА_3 , ні його законній представники не зверталися.

Апеляційний суд у силу своїх процесуальних повноважень, визначених статтями 367, 374 ЦПК України, не має права на залучення на стадії апеляційного розгляду до участі у справі інших осіб, як і повноважень на скасування рішення суду з направленням справи на новий судовий розгляд.

Ці недоліки не можуть бути усунені при розгляді справи апеляційним судом, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції в цій справі дійшов обґрунтованого висновку про скасування рішення місцевого суду, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного поновлення апеляційним судом строку на апеляційне оскарження судового рішення колегія суддів відхиляє, оскільки доказів отримання ОСОБА_2 , яка діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , копії рішення суду першої інстанції матеріали справи не містять, а дізнавшись про наявність такого рішення, остання невідкладно оскаржила його в апеляційному порядку.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що в силу статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення апеляційного суду - без змін.

Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.

Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського апеляційного суду від 11 грудня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. Є. Червинська

Судді: С. Ю. Бурлаков

А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

В. М. Коротун