Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.04.2019 року у справі №608/1278/18

Постанова

Іменем України

05 червня 2019 року

м. Київ

справа № 608/1278/18

провадження № 61-6885св19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне некомерційне підприємство «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» Чортківської районної ради Тернопільської області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2018 року у складі головуючого-судді Квятковської Л. Й. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року у складі суддів: Сташків Б. І., Хома М. В., Щавурської Н. Б.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» Чортківської районної ради Тернопільської області (далі - КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня») про скасування наказу, поновлення на посаді за суміщенням та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На обґрунтування позовних вимог зазначав, що працює лікарем наркологом платних послуг у КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня». Наказом головного лікаря № 2-у від 03 січня 2018 року йому надано 0,5 посади лікаря-психіатра за суміщенням у відділені платних послуг, а наказом №49-у від 26 лютого 2018 року знято з нього посадові обов`язки лікаря-психіатра.

Посилаючись на те, що звільнення від виконання обов`язків за суміщенням було здійснено без попереднього повідомлення, пояснення будь-яких причин такого звільнення, без надання наказу для ознайомлення, в той час, як за час виконання основної роботи та роботи за суміщенням ним не було допущено жодних порушень трудової дисципліни, дисциплінарні стягнення до нього не застосовувалися, ОСОБА_1 , уточнивши позовні вимоги, просив скасувати незаконний наказ №49-у від 26 лютого 2018 року, поновити його 0,5 посади лікаря-психіатра за суміщенням, стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 27 лютого 2018 року по 02 липня 2018 року в розмірі 8 089,90 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач був допущений у порядку суміщення на посаду лікаря-психіатра без звільнення його від основної робот з доплатою 0,5 ставки за вказану роботу на час захворювання іншого працівника. Працівника неможливо поновити на роботі, яку він виконував за суміщенням посад. Крім того, позивач не має необхідної підготовки та певної освіти у галузі психіатрії, на даний час обов`язки лікаря-психіатра платних послуг виконує інший лікар з вищою категорією за спеціальністю «психіатрія».

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2018 року залишено без змін.

Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, унаслідок чого ухвалив законне і обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2019 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої і апеляційної інстанцій не було надано правильну юридичну оцінку спірному наказу, який був прийнятий без додержання норм законодавства та без зазначення підстав звільнення позивача, отже трудові відносини між позивачем та відповідачем розірвані без законних на те підстав, що є протиправним. Посилання відповідача на існування конфліктних ситуацій між сторонами не відповідають дійсності. Крім того, суд безпідставно послався на відсутність у позивача відповідної кваліфікації та сертифіката лікаря-психіатра, оскільки вказане було підставою для відмови у поновленні позивача на посаді лікаря-психіатра, а не підставою звільнення, що також свідчить про відсутність підстав для звільнення позивача від виконання обов`язків лікаря-психіатра. Крім того, судами не взято до уваги відсутність доказів вручення позивачу спірного наказу від 26 лютого 2018 року. Отже висновки судів не відповідають реальним обставинам справи та не підтверджуються зібраними у справі доказами.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та надано строк для надання відзиву.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

У поданому відзиві Комунальне некомерційне підприємство «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» Чортківської районної ради Тернопільської області просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій, які є законними і обґрунтованими, залишити без змін.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Фактичні обставини справи

Судами встановлено, що ОСОБА_1 працює лікарем-наркологом платних послуг у КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» на постійній основі з 2009 року.

Наказом головного лікаря КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» від 03 січня 2018 року № 2-у ОСОБА_1 на час хвороби лікаря-психіатра платних послуг КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» дозволено суміщення 0,5 ставки вказаної посади лікаря-психіатра.

Наказом головного лікаря КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» від 26 лютого 2018 року №49-у з ОСОБА_1 знято посадові обов`язки лікаря-психіатра, за суміщенням 0,5 ставки вказаної посади дозволено лікарю-наркологу ОСОБА_2 , а згідно наказу головного лікаря КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» від 03 липня 2018 року № 141-у обов`язки лікаря-психіатра платних послуг доручено лікарю-психіатру ОСОБА_3 в порядку розширення зони обслуговування з доплатою 30% до посадового окладу за рахунок економії коштів за вакантною посадою 0,5 ставки лікаря-психіатра платних послуг.

Мотиви з яких виходить Верховний Суд та застосовані норми права

КЗпП України передбачено такі форми організації праці як сумісництво та суміщення професій (посад), а також врегульовано порядок оплати такої праці (статті 102-1, 105).

Сумісництво - це виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві.

Згідно з положеннями частини першої статті 105 КЗпП України суміщення - це виконання працівником роботи на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд зі своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткової роботи за іншою професією (посадою) або обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, за що провадиться відповідна доплата до заробітної плати.

При роботі за суміщенням професій (посад) окремий трудовий договір не укладається, лише видається наказ про допущення працівника до роботи за суміщенням, запис до трудової книжки не вноситься.

Отже, зняття з працівника покладених на нього додаткових обов`язків, не передбачених трудовим договором за основною посадою, є правом роботодавця та не надає працівникові права вимагати покладення на нього додаткових обов`язків від виконання яких він був звільнений.

Як установлено судами, ОСОБА_1 працював у КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» на посаді лікаря-нарколога платних послуг на постійній основі з 2009 року, а у період з 03 січня 2018 року до 26 лютого 2018 року виконував поряд з цією роботою роботу лікаря-психіатра у цій же установі. Про допущення позивача до роботи на посаду лікаря-психіатра видавався відповідний наказ роботодавця про виконання обов`язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від основної роботи, запис у трудову книжку не вносився. За виконання обов`язків лікаря-психіатра позивачу здійснювалася доплата до заробітної плати, загальний розмір за відпрацьований період якої становить 3 718,05 грн. Наказом від 26 лютого 2018 року №49-у з ОСОБА_1 знято посадові обов`язки лікаря-психіатра.

Таким чином, ОСОБА_1 виконував роботу лікаря-психіатра у КНП «Чортківська центральна комунальна районна лікарня» за суміщенням, а не за сумісництвом, відповідач його з цієї посади не звільняв, а лише зняв посадові обов`язки.

З огляду на викладене, вирішуючи спір по суті, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність підстав для скасування наказу №49-у від 26 лютого 2018 року, поновлення ОСОБА_1 на посаді лікаря-психіатра та стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки працівник не підлягає поновленню на роботі, яку він виконував за суміщенням.

Такі висновки судів першої та апеляційної інстанцій відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 у їх сукупності зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за встановлені статтею 400 ЦПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції та до невірного розуміння скаржником вимог чинного законодавства і власного тлумачення характеру спірних правовідносин, такі доводи не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

При вирішенні вказаної справи судами правильно визначено характер правовідносин між сторонами, вірно застосовано закон, що їх регулює.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Чортківського районного суду Тернопільської області від 22 листопада 2018 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 28 лютого 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. О. Кузнєцов В. С. Жданова В. М. Ігнатенко