Постанова

Іменем України

04 червня 2020 року

м. Київ

справа № 681/436/18

провадження № 61-6718св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

третя особа - відділ державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2018 року у складі судді Горгулько Н. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року у складі колегії суддів: Купельського А. В., Спірідонової Т. В., Ярмолюк О. І.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа - відділ державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину та визнання права на нерухоме майно.

Свої вимоги після уточнень обґрунтовувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , який на день смерті постійно проживав та був зареєстрований у будинку АДРЕСА_1 .

Після смерті її батька відкрилась спадщина.

26 травня 2016 року вона звернулась до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини.

01 липня 2016 року ОСОБА_2 , який є рідним братом її батька, звернувся до суду із заявою про визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті його батьків: матері - ОСОБА_4 , батька - ОСОБА_5

26 листопада 2004 року ОСОБА_4 все своє майно заповіла синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках кожному.

24 травня 2008 року ОСОБА_5 все своє майно заповів своєму сину ОСОБА_2

09 листопада 2016 року рішенням суду визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання ним заяви про прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 та відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .

При зверненні до Старокостянтинвської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину вона отримала Інформаційну довідку з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, згідно з якою житловий будинок № 21 з господарськими будівлями і спорудами та земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд , кадастровий номер 6823610100:02:005:1008 на АДРЕСА_1 27 квітня 2017 року зареєстровані за ОСОБА_2 , як власником, і на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Вважала, оскільки її батько ОСОБА_3 на день смерті матері і батька був зареєстрований і проживав у будинку АДРЕСА_1 , то він прийняв спадщину на частку майна, яке належало його матері ОСОБА_4 , а після його смерті вона є єдиним спадкоємцем належного йому майна.

Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, зареєстроване на ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 6823610100:02:005:1008, видане 27 квітня 2017 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Старокостянтинівського районного нотаріального округу.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Полонського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 , а саме - житловий будинок загальною площею 88,1 кв. м, жилою площею 44,3 кв.м з господарськими будівлями і спорудами та земельну ділянку площею 0,0605 га, кадастровий номер 6823610100:02:005:1008, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), видане 27 квітня 2017 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Старокостянтинівського районного нотаріального округу.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 057,20 грн та на правничу допомогу адвоката в сумі 4 000,00 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що свідоцтво про право на спадщину на спірне нерухоме майно, видане 27 квітня 2017 року Старокостянтинівською державною нотаріальною конторою Старокостянтинівського районного нотаріального округу відповідачу, порушує права позивача на спадщину після смерті її батька, який прийняв частку спадкового майна після смерті своєї матері.

Короткий зміст постанови апеляційної інстанції

Постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2018 року змінено в частині стягнення судових витрат.

Вирішено судові витрати в розмірі 1 409,60 грн, понесені ОСОБА_1 при поданні позовної заяви, компенсувати за рахунок держави в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що оспорюване позивачем свідоцтво про право на спадщину порушує права позивача на спадщину після смерті її батька, тому наявні правові підстави для визнання вказаного свідоцтва недійсним.

Оскільки відповідач від сплати судового збору звільнений, позивачу судовий збір за подання позовної заяви компенсується за рахунок держави в установленому порядку, апеляційний суд змінив рішення суду першої інстанції в частині судових витрат.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга аргументована тим, що суди попередніх інстанцій неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.

Суди не звернули увагу на те, що позивач у березні 2018 року відмовився від позову у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й даний спір.

Крім того, суди не залучили до участі у справі в якості відповідача Старокостянтинівську державну нотаріальну контору, яка заводила спадкову справу та видавала відповідачу оспорюване свідоцтво про право на спадщину.

Також суди не надали належної оцінки показам свідків з приводу того, що батько позивачки ОСОБА_3 не проживав у спірному будинку зі своїми батьками до дня їх смерті, не допомагав їм та не доглядав за ними, свої висновки суди зробили на припущеннях. Не надали суди оцінки й доказам, наданим ним (відповідачем) на підтвердження своїх заперечень.

Відзив/заперечення на касаційну скаргу

ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін, яка ухвала з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 04 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - відділ державної реєстрації Полонської районної державної адміністрації Хмельницької області, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину.

Витребувано із Полонського районного суду Хмельницької області зазначену справу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 , яка ІНФОРМАЦІЯ_4 склала заповіт, згідно з яким заповіла все своє майно синам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у рівних частках.

ІНФОРМАЦІЯ_5 помер ОСОБА_5 , який ІНФОРМАЦІЯ_6 склав заповіт, за яким заповів все належне йому майно ОСОБА_2 .

На день смерті кожного із батьків з ними разом постійно проживав ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 .

Згідно з копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 відповідно до копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 є батьком позивача.

26 травня 2016 року позивач подала приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу заяву про прийняття спадщини після смерті її батька ОСОБА_3 . Вказану заяву було зареєстровано в реєстрі за №739.

02 червня 2016 року Полонською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 59051079 після смерті ОСОБА_3 .

Згідно з копією довідки № 269, виданої виконавчим комітетом Полонської міської ради, 22 липня 2016 року ОСОБА_3 знято з місця реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 у зв`язку зі смертю.

У липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 та батька ОСОБА_5 .

Рішенням Полонського районного суду від 09 листопада 2016 року в справі № 681/924/16-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 визначено позивачу додатковий строк для прийняття спадщини після смерті його батька ОСОБА_5 та відмовлено у визначенні додаткового строку для прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 .

У вказаній справі судом встановлено факт прийняття ОСОБА_3 спадщини після смерті ОСОБА_4 ОСОБА_1 є спадкоємцем майна після смерті батька ОСОБА_3 .

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна право власності на будинок АДРЕСА_1 27 квітня 2017 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пункту 2 розділу II«Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

За змістом статей 1268-1269 ЦК Українипорядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того, чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та від особливостей правового статусу спадкоємця.

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Суди встановили, що відповідач спадщину в установленому законом порядку не прийняв.

Батько позивача ОСОБА_3 спадщину за заповітом після смерті своєї матері також не прийняв, проте на день її смерті фактично проживав разом із нею.

Установивши, що ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 прийняв спадщину, однак не оформив своїх спадкових прав, а позивач є спадкоємцем майна свого батька і виданим відповідачу свідоцтвом про право на спадщину за заповітом на весь будинок та земельну ділянку порушуються права позивача на спадщину після смерті батька, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, обґрунтовано визнав це свідоцтво недійсним.

Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 про те, що позивач у березні 2018 року відмовилась від позову у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що й даний спір (справа №681/687/17) з відповідними роз`ясненнями про наслідки такої відмови, є безпідставними, оскільки апеляційний суд під час розгляду справи перевіряв зазначені обставини та встановив, що позов ОСОБА_1 про скасування запису в реєстрі речових прав на нерухоме майно не є аналогічним позовом із заявленим у даній справі.

У справах про спадкування нотаріуси не є заінтересованими особами і не повинні залучатися до участі у справі, тому колегія суддів відхиляє аргументи касаційної скарги з цього приводу.

Інші доводи касаційної скарги за свої змістом зводяться до оцінки доказів, зокрема показів свідків, до незгоди з наданою судами оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, спрямовані на доведення необхідності переоцінки цих доказів і обставин.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів згідно з положеннями статті 400 ЦПК України(в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Ураховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених частиною третьою статті 401 ЦПК України підстав для залишення касаційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції тапостанови апеляційного суду- без змін.

Керуючись статтями 389, 400, 401 (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Полонського районного суду Хмельницької області від 27 листопада 2018 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 05 березня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: В. І. Журавель

Н. О. Антоненко

М. М. Русинчук