Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №484/5734/15ц

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 484/5734/15-ц

провадження № 61-5587св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Пророка В. В., Фаловської І. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 09 вересня 2016 року у складі судді Максютенко О. А. та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року у складі суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В., Ямкової О. О.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року Управління соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області (далі - УСЗН Первомайської міської ради) звернулося до суду з позовом до

ОСОБА_1 про стягнення надміру сплачених коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 21 липня 2014 року ОСОБА_1 звернулась до УСЗН Первомайської міської ради із заявою про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, вказавши, що додаткових доходів, крім заявлених, не отримує та їх немає. Допомогу, відповідно до Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» було призначено по грудень 2014 року включно у розмірі 1 727 грн 26 коп. При повторному зверненні відповідача 09 липня 2015 року до УСЗН Первомайської міської радиіз заявою про призначення вказаної вище допомоги відповідач також, вказала, що додаткових доходів, крім заявлених не отримує та інших доходів немає. Під час перевірки правильності нарахування та виплати державної допомоги, яка була проведена у вигляді звірки даних з Первомайською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - Первомайська ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області), в серпні 2015 року позивачем було виявлено, що чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_2, здійснив в січні та квітні 2014 року продаж рухомого і нерухомого майна на загальну суму 183 506 грн. Оскільки ОСОБА_1 свідомо приховала обставини, що впливають на встановлення права, визначення розміру та виплату державної допомоги, позивач звернувся з вищевказаним позовом до суду.

На підставі викладеного позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь УСЗН Первомайської міської ради надмірно виплачені кошти державної допомоги малозабезпеченим сім'ям за період з 01 липня

2014 року по 31 грудня 2014 року, з 01 серпня 2015 року по 30 листопада 2015 року в сумі 18 021 грн.

Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 09 вересня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь УСЗН Первомайської міської ради надмірно виплачені кошти державної допомоги малозабезпеченим сім'ям за період з 01 липня 2014 року до 31 грудня 2014 року, з 01 серпня 2015 року до 30 листопада 2015 року в сумі 18 021 грн.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ОСОБА_1 приховала дані про доходи та майновий стан сім'ї, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги. Відповідач у добровільному порядку не повертає отримані від УСЗН Первомайської міської ради надмірно виплачені кошти державної допомоги малозабезпеченим сім'ям, а тому позивач має право на повернення коштів відповідно до статті 7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» (далі - Закону).

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до обмежень, встановлених статтею 7 Закону, коли з'ясовано, що член малозабезпеченої сім'ї - чоловік відповідача ОСОБА_2 здійснив в січні та квітні 2014 року продаж рухомого і нерухомого майна на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї, що перешкоджало призначенню ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, а надання відповідачем недостовірних відомостей про майновий стан сім'ї, призвело до надмірної виплати бюджетних коштів за призначеною допомогою.

У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, з урахуванням уточнених вимог у грудні 2016 року, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що розгляд справи в суді першої інстанції відбувся без участі відповідача, у зв'язку з чим вона не змогла скористатись своїм правом на подання заяви про призначення судової почеркознавчої експертизи. Вважає, що суд апеляційної інстанції безпідставно не задовольнив її заяву, оскільки ОСОБА_1 ніколи не зверталась до УСЗН Первомайської міської ради із заявами, нічого не підписувала, кошти державної допомоги малозабезпеченим сім'ям не отримувала, адже картки банківських рахунків були нею втрачені.

У відзиві на касаційну скаргу, поданому у лютому 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, позивач просить відхилити касаційну скаргу, посилаючись на те, що ОСОБА_1 повідомлена про наявність переплати по державній соціальній допомозі малозабезпеченим сім'ям та знала про судовий розгляд справи, не заперечувала факту отримання вказаної допомоги, ані особисто, ані через свого представника. Зазначив, що копії заяв

ОСОБА_1 про призначення усіх видів соціальної допомоги були додані до позовної заяви, з якими остання була ознайомлена до початку розгляду справи по суті. Представник відповідача у судовому засіданні під час розгляду справи у суді першої інстанції не заперечував факт отримання такої допомоги, а лише наполягав, що переплата сталась не з вини відповідача.

05 лютого 2018 року справу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 та

ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 06 січня 2001 року, який рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 02 грудня 2015 року розірвано. Від шлюбу мають трьох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, доньку

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, доньку ОСОБА_5,

ІНФОРМАЦІЯ_3.

ОСОБА_1 21 липня 2014 року та 09 липня 2015 року зверталася до УСЗН Первомайської міської ради з заявами про призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, при цьому відповідачем за кожним зверненням подана, заповнена особисто, декларація про доходи та майновий стан, де зазначено, що ОСОБА_1 додаткових доходів з інших джерел не отримує та інших доходів, крім зазначених в декларації, немає.

Установлено, що ОСОБА_1 призначена та виплачена державна допомога як малозабезпеченій сім'ї, з 01 липня 2014 року до 31 грудня

2014 року в сумі 10 363 грн 56 коп., з 01 серпня 2015 року до 30 листопада 2015 року у розмірі 7 657 грн 88 коп., а всього 18 021 грн 44 коп.

Статтею 1 Закону, у редакції, чинній на час вчинення спірних правовідносин, передбачено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям є щомісячною допомогою, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї, що є нижчим від прожиткового мінімуму для сім'ї.

Умови призначення і виплати малозабезпеченим сім'ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом, визначено Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів від 24 лютого

2003 року № 250 (далі - Порядок).

Статтею 7 Закону встановлено, що державна соціальна допомога не призначається у випадку, коли з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї.

За наявності обставин, передбачених у частині першій цієї статті, державна соціальна допомога може бути призначена місцевою державною адміністрацією на підставі рішень районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій та виконавчих комітетів міських і районних у містах (у разі їх створення) рад у разі, якщо: у малозабезпеченій багатодітній сім'ї виховуються троє або більше дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у загальноосвітніх, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах I - IV рівнів акредитації, але не довше ніж до досягнення ними 23 років); неможливість отримання будь-яких джерел для існування пов'язана з тривалою хворобою одного та/або кількох членів сім'ї.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги у таких випадках приймається на підставі обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, яка звернулася за призначенням такої допомоги. Призначена державна соціальна допомога може бути зменшена до 50 відсотків її розміру у разі невикористання сім'єю можливостей знаходження додаткових джерел для існування. Якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

За правилами пункту 28 Порядку, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення: визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї; повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті; у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.

Установлено, що в серпні 2015 року під час проведення звірки між Первомайською ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області та позивачем, було виявлено порушення, що призвело до надмірної виплати бюджетних коштів за призначеною державною соціальною допомогою ОСОБА_1

Рішенням УСЗН Первомайської міської ради від 28 жовтня 2015 року було припинено призначення соціальної допомоги та припинено виплати ОСОБА_1 за період з 01 липня 2014 року по 31 грудня 2014 року, у зв'язку з перевищенням доходу (отриманням додаткового не задекларованого доходу від продажу рухомого та нерухомого майна).

Рішенням УСЗН Первомайської міської ради від 28 жовтня 2015 року було припинено призначення соціальної допомоги та припинено виплати ОСОБА_1 за період з 01 серпня 2015 року по 30 листопада 2015 року, у зв'язку з навмисно поданими недостовірними відомостями, які вплинули на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру.

10 і 25 грудня 2015 року УСЗН Первомайської міської ради надіслало ОСОБА_1 повідомлення про необхідність повернення 18 021,44 грн надміру сплачених коштів державної соціальної допомоги.

Під час розгляду справи вказані обставини підтвердженні, повідомленням Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області про те, що ОСОБА_2 - чоловік ОСОБА_1 в першому кварталі 2014 року отримав дохід в сумі 100 000 грн від продажу (обміну) рухомого майна та у другому кварталі 2014 року отримав дохід від фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна в сумі 83 506 грн.

Пунктом 12 Порядку встановлено, що у разі, коли особами, які входять до складу сім'ї, навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру, виплата соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.

Відповідно до пункту 12 Порядку ОСОБА_1 з 01 серпня 2015 року не має права на отримання соціальної допомоги, на наступний строк допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення, тобто з 01 лютого 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, місцевий суд, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольняючи позов, обґрунтовано виходив із того, що відповідно до обмежень, встановлених статтею 7 Закону, та пунктом 12 Порядку, отримання членом родини малозабезпеченої сім'ї ОСОБА_2 - чоловіком ОСОБА_1 в першому кварталі 2014 року доходу в сумі

100 000 грн та у другому кварталі 2014 року доходу в сумі 83 506 грн, перешкоджало призначенню ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї за період з 01 липня 2014 року

по 31 грудня 2014 року. А надання відповідачем недостовірних відомостей про майновий стан сім'ї, який було виявлено в серпні 2015 року, надавало підстави для припинення виплати такої допомоги з місяця виявлення порушення, тобто з 01 серпня 2015 року по 30 листопада 2015 року. Отже, вказані порушення призвели до надмірної виплати бюджетних коштів за призначеною допомогою, у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача надміру виплачених державних коштів.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не змогла скористатись своїм правом на подання заяви про призначення судової почеркознавчої експертизи є необґрунтованими з огляду на таке.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи.

Відмовляючи у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про призначення судової почеркознавчої експертизи, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у статті 303 ЦПК України (в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення) закріплено обов'язок апеляційного суду перевірки законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, а відповідач не зверталась до суду першої інстанції із заявою про призначення судової почеркознавчої експертизи у зазначеній справі.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач та її представник були належно повідомленні про час і місце розгляду справи у судовому засіданні на 25 січня 2016 року, про відкладення розгляду справи на 09 лютого

2016 року, на 18 лютого 2016 року, на 29 лютого 2016 року, на 15 березня 2016 року до кінця розгляду. Розгляд справи у суді першої інстанції неодноразово відкладався саме за клопотаннями відповідача та її представника, зокрема про надання запиту до Первомайської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області, яке було задоволено місцевим судом.

Отже, вищезазначене спростовує доводи ОСОБА_1, викладені у касаційній скарзі, та підтверджує можливість нею та її представником подання усіх клопотань до або під час попереднього судового засідання, та до початку розгляду справи по суті, а також під час розгляду справи по суті. Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки (частина третя статті 27 ЦПК України в редакції, чинній на момент ухвалення судового рішення).

Стаття 6 Європейської конвенції про захист прав людини гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Стаття 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) містить принцип неприпустимості зловживання правами.

Ратифікуючи зазначену Конвенцію, Україна взяла на себе зобов'язання гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Таким чином, аналіз викладених вище обставин дає підстави стверджувати про неналежне здійснення відповідачем своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов'язків.

У абзаці 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, викладених у мотивувальних частинах оскаржуваних судових рішень.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять вичерпні висновки, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи, та обґрунтування щодо кожного доводу сторін по суті позову, що є складовою вимогою частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що рішення місцевого та апеляційного судів ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому ці рішення відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області

від 09 вересня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 12 жовтня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

В. В. Пророк

І. М. Фаловська