Історія справи

Постанова КЦС ВП від 15.04.2018 року у справі №2-2351/92

Постанова

Іменем України

04 квітня 2018 року

м. Київ

справа № 2-2351/92

провадження № 61-13781св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Білоконь О. В., Синельникова Є. В. (суддя - доповідач), Хопти С. Ф., Черняк Ю. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_3,

представник позивача - ОСОБА_4,

відповідач - ОСОБА_5,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником - ОСОБА_4, на ухвалу Апеляційного суду міста Києва, у складі судді Саліхова В. В., від 14 вересня 2016 року,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Ватутінського районного народного суду міста Києва

від 20 серпня 1992 року позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано шлюб, зареєстрований 26 лютого 1977 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5

У вересні 2016 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 звернулася до апеляційного суду із апеляційною скаргою на зазначене вище судове рішення разом із клопотанням про поновлення строку на його оскарження.

Ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3, поданою її представником - ОСОБА_4, на рішення Ватутінського районного народного суду міста Києва від 20 серпня

1992 року.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що апеляційна скарга подана після закінчення строку на апеляційне оскарження, передбаченого частиною першою статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подачі апеляційної скарги), та заявник не навів поважні причини для його поновлення.

У касаційній скарзі, яка надійшла до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 04 жовтня 2016 року, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та направити справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття провадження, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд порушив норми процесуального права, оскільки, визнавши наведені заявником причини пропуску строку на апеляційне оскарження неповажними, суд повинен був залишити апеляційну скаргу без руху та надати тридцятиденний строк з моменту отримання ухвали, в який особа має право звернутися до апеляційного суду та вказати інші підстави для поновлення строку.

У відзиві (запереченні), який надійшов до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 17 листопада 2016 року, представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 06 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних від 10 квітня 2017 року справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу призначено до судового розгляду.

Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року

№ 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»

(далі - ЦПК України), який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Пунктом 4 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

16 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду.

Відповідно до частини першої статті 294 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 294 цього Кодексу, і особа, яка іі подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом тридцяти днів з моменту отримання ухвали особа має право звернутися до апеляційного суду з заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою у зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку апеляційного оскарження будуть визнані неповажними, суддя-доповідач відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Зі змісту зазначеної статті ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) можна зробити висновок про те, що у випадку визнання причин пропуску заявником строку на апеляційне оскарження неповажними, апеляційний суд постановляє ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху, і повідомляє заявника про те, що він протягом тридцяти днів може зазначити інші підстави для поновлення строку.

Апеляційний суд наведеного не врахував та не застосував положення частини третьої статті 297 ЦПК України (у редакції, чинній на момент подання апеляційної скарги) щодо залишення апеляційної скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 без руху, надання заявнику строку для наведення інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення та передчасно постановив ухвалу про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Частиною четвертою статті 406 ЦПК України передбачено, що у випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 402, 406, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_3, подану її представником - ОСОБА_4, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 14 вересня 2016 року скасувати, справу передати для розгляду до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: О. В. Білоконь

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта

Ю. В. Черняк