Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 04.12.2019 року у справі №363/3588/18

Постанова

Іменем України

01 грудня 2020 року

м. Київ

справа № 363/3588/18

провадження № 61-20687св19

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Петрова Є. В.,

Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідач - Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області,

особи, які подали апеляційну скаргу - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження справу за касаційною скаргою ОСОБА_1, подану адвокатом Юрченко Адріаною Іванівною, на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Невідомої Т. О., Гаращенка Д. Р., Пікуль А. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно.

Позовна заява мотивована тим, що відповідно до договору дарування від 31 березня 2008 року, який зареєстрований в реєстрі під № 2030 та посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А., вона отримала у власність від своєї бабусі ОСОБА_4 житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке вона зареєструвала у КП "Вишгородське БТІ" 02 квітня 2008 року.

У серпні 2018 року вона звернулася до органу місцевого самоврядування - Новопетрівської сільської ради щодо приватизації земельної ділянки, на якій розташований належний їй житловий будинок з надвірними будівлями. Однак, їй було відмовлено по причині вже зареєстрованого права власності на спірну земельну ділянку за її покійною бабусею ОСОБА_4.

З огляду на викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3221886001:03:280:0152, площею 0,0525 га, оскільки на ній знаходиться подарований їй будинок.

Короткий зміст судових рішень

Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 3221886001:03:280:0152, площею 0,0525 га, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Судове рішення мотивовано тим, що позивач на підставі договору дарування набула права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, а тому в силу закону набула право власності на земельну ділянку, на якій розташований такий будинок, однак не може оформити таке своє право в повному обсязі, оскільки земельна ділянка, на якій розташований житловий будинок, належить ОСОБА_4, яка померла у 2010 році, та є бабусею позивача, яка за життя подарувала останній житловий будинок. Таке визнання за позивачем права власності на земельну ділянку, на якій розташований її житловий будинок, не суперечить Закону та не порушує права інших осіб.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області не є належним відповідачем у даній справі на відміну від ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка є спадкоємицею ОСОБА_5. Суд першої інстанції такі обставини не дослідив, не вжив відповідних заходів для перевірки наявності інших спадкоємців у померлої ОСОБА_4, і як наслідок, розглянув справу за участю неналежного відповідача. Оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що позивач не позбавлена права на звернення до суду із позовною заявою до належних відповідачів з урахуванням вимог щодо предметної та суб'єктної юрисдикції.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

У листопаді 2019 року ОСОБА_1 через адвоката Юрченко А. І., подала касаційну скаргу до Верховного Суду на постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року.

Ухвалою Верховного Суду від 02 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.

У грудні 2019 року справа надійшла до Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що спірну земельну ділянку не можна віднести до складу спадкового майна, оскільки право власності у позивача на житловий будинок, який розташований на земельній ділянці, виникло 02 квітня 2008 року, проте право на спадкування виникло з моменту відкриття спадщини, тобто з 30 квітня 2010 року - дня смерті ОСОБА_4. Таким чином, право позивача на спірну земельну ділянку є первинним, тобто таким, яке виникло до спадкування та надає і забезпечує право позивача на повноцінне володіння, користування належним йому житловим будинком на спірній земельній ділянці. Крім того, площа земельної ділянки 0,0525 га, на якій розташований належний позивачу житловий будинок, є неподільною, оскільки фактично відповідає граничному розміру земельній ділянці для житлового будівництва, яка становить не менше 0,05 га.

Разом з тим, протягом дев'яти років після заведення спадкової справи (смерті ОСОБА_4) ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_3 не мали претензій щодо спірної земельної ділянки, оскільки житловий будинок, належний позивачу, займав фактично всю площу земельної ділянки 0,0525 га, проте після знесення вказаного будинку ОСОБА_2, до якого приєдналася ОСОБА_3, одразу звернувся до апеляційного суду.

Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що позивач мала право на набуття у власність спірної земельної ділянки, площею 0,0525 га як "правомірне очікування", оскільки зазначений об'єкт має економічну цінність, є достатньо визначеним як предмет галузевих правовідносин і відповідно право позивача на мирне володіння майном - житловим будинком, отриманим в дар, захищається статтею першою Протоколу Першого до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки це відповідає нагальній меті у відновленні права власності на земельну ділянку, розташовану біля, під будинком та надвірними спорудами до нього, є необхідними для обслуговування цієї нерухомості.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки порушено право позивача, яке повинно бути захищено.

Доводи інших учасників справи

У січні 2020 року від ОСОБА_2 до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, який обґрунтовано тим, що позивачем не було доведено та судом не перевірено наявність правових і фактичних підстав щодо можливості переходу до неї права власності на всю спірну ділянку площею 0,0525 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, внаслідок переходу прав на житловий будинок. Враховуючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_5 належним чином прийняли спадщину після смерті їхньої матері ОСОБА_4, то спірна земельна ділянка фактично належить їм з моменту відкриття цієї спадщини. За наявності спадкоємців, спадщина померлої ОСОБА_4, не може вважатися відумерлою, а тому відповідачами у даній справі повинні бути саме ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а не Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області.

Крім того, ОСОБА_2 посилається на правову позицію, викладену в постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц.

Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 31 березня 2008 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 належний їй на праві власності житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1, про що вони уклали договір дарування, який зареєстрований в реєстрі під № 2030 та посвідчений приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Голуб Л. А. (а. с. 13).

Право власності на даний житловий будинок ОСОБА_1 зареєструвала у КП "Вишгородське БТІ" 02 квітня 2008 року в реєстровій книзі № 15 під реєстровим № 1907, що підтверджується Витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 02 квітня 2008 року (а. с. 14).

Органом місцевого самоврядування у 2008 році було оформлено будинкову книгу на ім'я нового власника житлового будинку - ОСОБА_1 (а. с. 19-24).

ОСОБА_4 на праві власності також належала земельна ділянка площею 0,0677 га, яка була виділена їй для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку ЯД № 651351, який було виготовлено на підставі Рішення 2 сесії V скликання від 11 травня 2006 року № 32 Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області та зареєстровано 08 вересня 2006 року в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 02063420054, кадастровий номер 3221886001:03:280:0056 (а. с. 25).

Після, частину земельної ділянки площею 0,0152 га ОСОБА_4 відчужила відповідно до договору купівлі-продажу від 03 листопада 2006 року № 5913, посвідченого приватним нотаріусом Вишгородського районного нотаріального округу Київської області Шоста В. Я.

У результаті розподілу земельної ділянки на дві окремі, одну з яких було відчужено, земельній ділянці, що залишилася у власності ОСОБА_4 площею 0,0525 га було присвоєно кадастровий номер 3221886001:03:280:0152, що підтверджується Витягом з Державного земельного кадастру на земельну ділянку від 30 серпня 2018 року (а. с. 26-30).

Рішенням сесії Новопетрівської сільської ради від 22 лютого 2014 року № 692-29-VІ "Про перейменування вулиць села Нові Петрівці" назву вулиці Леніна села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області було змінено на вулицю Свято-Покровську села Нові Петрівці Вишгородського району Київської області.

Відповідно до довідки Новопетрівської сільської ради від 03 вересня 2018 року № 735, житловий будинок, належний ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 31 березня 2008 року, розташований на земельній ділянці кадастровий номер 3221886001:03:280:0152, площею 0,0525 га, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства (а. с. 33).

Топографічна зйомка даної земельної ділянки, виготовлена ТОВ "Регіональний центр розвитку", відображає і підтверджує схематично місце розташування житлового будинку позивача на спірній земельній ділянці (а. с. 31-32).

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Окрім позивача до числа спадкоємців першої черги входять ОСОБА_2 - син померлої, та ОСОБА_5 - її донька.

ОСОБА_2 11 жовтня 2010 року, в межах встановленого строку, звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Громової О. П. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4, яка зареєстрована у реєстрі за № 4573.

ОСОБА_5, яка є донькою ОСОБА_4, за життя також прийняла спадщину, що залишилася після смерті матері. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. Спадщину після смерті останньої прийняла її донька - ОСОБА_3, що підтверджується довідкою приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кравченка О. В. від 04 вересня 2019 року.

Згідно довідки Вишгородської районної державної нотаріальної контори від 31 липня 2019 року в провадженні якої перебуває спадкова справа № 292/2010, згідно якої спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли її син ОСОБА_2, донька ОСОБА_5 та онука ОСОБА_1 (а. с. 76-79).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК Українипровадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX. Тому в тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 1 , 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області не є належним відповідачем у даній справі на відміну від ОСОБА_2 та ОСОБА_3, яка є спадкоємицею ОСОБА_5. Суд першої інстанції такі обставини не дослідив, не вжив відповідних заходів для перевірки наявності інших спадкоємців у померлої ОСОБА_4, і як наслідок, розглянув справу за участю неналежного відповідача. Оскільки пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні таких позовних вимог, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про задоволення позову ОСОБА_1.

Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що позивач не позбавлена права на звернення до суду із позовною заявою до належних відповідачів з урахуванням вимог щодо предметної та суб'єктної юрисдикції.

Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

За змістом статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною 1 статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до частини 3 статті 1223 ЦК України право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

На підставі частини 1 статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно частиною 1 статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Правовий механізм переходу прав на землю, пов'язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК України.

Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі.

Виходячи з положень статті 120 ЗК України виникнення права власності на об'єкт нерухомості не було підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас за змістом статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов'язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Тобто, у разі порушення питання щодо переходу права власності на земельну ділянку у зв'язку із переходом права власності на будинок, будівлю і споруду, що передбачено статтею 120 ЗК України, новий власник такої будівлі чи споруди повинен звернутися з такими вимогами до попереднього власника будівлі чи споруди та земельної ділянки, на якій вони розташовані.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач отримала у власність від своєї бабусі ОСОБА_4 лише будинок з надвірним спорудами на підставі договору дарування від 31 березня 2008 року.

ОСОБА_4 у листопаді 2006 року відчуживши частину належної їй на праві власності земельної ділянки за договором купівлі-продажу, зареєструвала право власності на іншу частину земельної ділянки площею 0,0525 га з кадастровим номером undefined.

ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1.

Державний акт на вказану земельну ділянку за життя ОСОБА_4 не виготовила, та дій щодо відчуження даної ділянки на користь ОСОБА_1 або інших осіб не вчиняла, відповідно, на момент її смерті спірна земельна ділянка відповідно до правовстановлюючого документу, яким є державний акт, належала саме ОСОБА_4, відповідно увійшла до спадкової маси в силу статті 1218 ЦК України.

Після смерті ОСОБА_4 до числа спадкоємців першої черги входять: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_1.

Таким чином, спадкоємці після смерті ОСОБА_4 є належними відповідачами по справі.

Визнаючи право власності на спірну земельну ділянку, в судовому порядку на підставі статті 120 ЗК України вже після смерті ОСОБА_4, ОСОБА_1 пред'явила позов до відповідача - Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області, як власника земельної ділянки на якій розташований подарований їй будинок, яка в даному випадку, таким не є.

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила правовий висновок про те, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо неналежного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов'язків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, як спадкоємців після смерті ОСОБА_4, і не можуть бути розглянуті судом і вирішені у спорі позивача з Новопетрівською сільською радою Вишгородського району Київської області.

Позивач у цій справі клопотань про заміну первісного відповідача належним відповідачем чи про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача не заявляв.

Виходячи з викладеного, суд апеляційної інстанції правильно дійшов висновку, що Новопетрівська сільська рада Вишгородського району Київської області не є належним відповідачем у даній справі, а ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є належними відповідачами, які є спадкоємицями ОСОБА_4.

Оскільки апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості визначити суб'єктний склад учасників справи та, тому встановивши, що у справі не залучено усіх суб'єктів, які мають відповідати за позовом в межах заявлених позовних вимог як відповідачі, обґрунтовано скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у позові з цих підстав.

Доводи касаційної скарги про те, що права позивача порушені, тому суд першої інстанції правильно задовольнив позов є необґрунтованими, оскільки позивач звернувся до неналежного відповідача. Окрім того, відмова апеляційного суду у задоволенні позову ОСОБА_1 до Новопетрівської сільської ради Вишгородського району Київської області про визнання права власності на нерухоме майно, не позбавляє позивача права, у передбаченому законом порядку, звернутись до суду із позовом до належного відповідача/відповідачів.

Загалом доводи касаційної скарги не можуть бути підставами для скасування ухваленого у справі судового рішення, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права і зводяться до переоцінки встановлених судом апеляційної інстанції обставин, що в силу вимог статті 400 ЦПК Українивиходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Наведені у касаційній скарзі доводи були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції з наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства і з якою погоджується суд касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною 3 статті 401 ЦПК Українисуд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Юрченко Адріаною Іванівною, залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного суду від 18 вересня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: А. А. Калараш

Є. В. Петров

С. П. Штелик