Главная Сервисы для юристов ... База решений “Протокол” Постанова КЦС ВП від 09.12.2018 року у справі №653/302/17 Постанова КЦС ВП від 09.12.2018 року у справі №653...
print
Друк
search Пошук

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Історія справи

Постанова КЦС ВП від 09.12.2018 року у справі №653/302/17

Державний герб України

Постанова

Іменем України

03 грудня 2018 року

місто Київ

справа № 653/302/17

провадження № 61-30154св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: ПогрібногоС.О. (суддя-доповідач), СтупакО.В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

заявник - ОСОБА_4,

заінтересована особа - Генічеська міська рада Херсонської області,

особа, яка подавала апеляційну скаргу, - ОСОБА_5,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області у складі колегії суддів: Фурман Т. Г., Пузанової Л. В., Склярської І. В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 у лютому 2017 року звернулась до суду із заявою про встановлення факту її проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 як подружжя без реєстрації шлюбу у період з 01 червня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1.

ОСОБА_4 обґрунтовувала вимоги заяви тим, що з 2006 року вона вступила у фактичні шлюбні відносини з ОСОБА_6 Разом проживали однією сім'єю в будинку АДРЕСА_1, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, але не зверталися до державного органу реєстрації актів цивільного стану із заявою про реєстрацію шлюбу. Від шлюбу дітей не мали.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 помер. Після його смерті відкрилася спадщина, до якої зокрема входить житловий будинок, розташований на АДРЕСА_1, та транспортний засіб, придбаний ними у період спільного проживання. Заявник має намір прийняти спадщину, проте через відсутність документів, що підтверджували б родинні відносини з померлим, їй рекомендовано звернутися до суду із відповідною заявою.

Рішенням Генічеського районного суду Херсонської області від 10 березня 2017 року заяву ОСОБА_4 задоволено. Встановлено факт проживання ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м.ГенічеськХерсонської області, та ОСОБА_6, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 01 червня 2006 року до ІНФОРМАЦІЯ_1 однією сім'єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.

Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 29 серпня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 задоволено. Рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 10 березня 2017 року скасовано. Заяву ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу залишено без розгляду.

Ухвала апеляційного суду обґрунтовувалась тим, що аналіз змісту заяви ОСОБА_4 дає підстави для висновку, що встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_6 без реєстрації шлюбу заявнику потрібно для оформлення спадщини після смерті останнього. Оскаржуючи судове рішення, ОСОБА_5 зазначила, що померлий ОСОБА_6 є її батьком і вона є його спадкоємицею першої черги. Спадкову справу відкрито на підставі її заяви. Розглядаючи справу в порядку окремого провадження, суд першої інстанції не перевірив наявність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_6 та не звернув уваги на те, що в цьому випадку виник спір про право, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

У касаційній скарзі, поданій у вересні 2017 року засобами поштового зв'язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просила ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 серпня 2017 року скасувати, залишити без змін рішення Генічеського районного суду Херсонської області від 10 березня 2017 року.

Касаційна скарга обґрунтовувалась порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. За твердженнями заявника, ОСОБА_5 не є заінтересованою особою у справі, із заявою про прийняття спадщини вона звернулася лише 06 липня 2017 року, коли рішення суду першої інстанції ухвалено 10 березня 2017 року. Заявник не ставить питання про зміну черговості у спадкуванні та розподілі спадкового майна, а тому спір про право відсутній.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження у справі.

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_5 просить касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. ОСОБА_5 зазначає, що апеляційний суд зробив обґрунтований висновок, що метою встановлення факту проживання однією сім'єю є оформлення спадщини після померлого ОСОБА_6 Про існування доньки у померлого заявнику було відомо, оскільки похованням займалась саме ОСОБА_5 Спір про право цивільне між заявником та ОСОБА_5 існує, ОСОБА_4 зверталася до суду з позовом про зміну черговості спадкоємців.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що набрав чинності 15 грудня 2017 року, далі - ЦПК України) судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду у травні 2018 року.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновки, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають до застосування правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив висновок, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 234 ЦПК України 2004 року окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

За пунктом 5 частини другої статті 234 ЦПК України 2004 року суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 256 ЦПК України 2004 року суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до частини четвертої статті 256 ЦПК України 2004 року суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Таким чином, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов'язане з наступним вирішенням спору про право цивільне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб'єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов'язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб'єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають в реалізації такого права.

У порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав осіб; встановлення факту не пов'язується із наступним вирішенням спору про право.

Встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем необхідно заявнику для вирішення надалі питання щодо права на спадкове майно.

Згідно із частиною першою статті 1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов'язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою.

Звернувшись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції, ОСОБА_5 зазначила про наявність між нею та ОСОБА_4 спору про право, наявності іншої цивільної справи за позовом ОСОБА_4 про зміну черговості спадкоємців.

Зважаючи на наведене, враховуючи мету подання заяви про встановлення фату проживання однією сім'єю, а також наявності інших спадкоємців померлого ОСОБА_6, які заперечують право на спадщину ОСОБА_4, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про наявність спору про право цивільне та залишення без розгляду заяви ОСОБА_4, поданої в порядку окремого провадження.

Згідно із частиною шостою статті 235 ЦПК України 2004 року якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином, факт, про встановлення якого просить ОСОБА_4, не підлягає з'ясуванню у порядку окремого провадження, оскільки із поданої заяви апеляційним судом обґрунтовано та правомірно встановлено спір про право, що підлягає розгляду виключно у порядку позовного провадження, а тому суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про залишення заяви без розгляду.

Верховний Суд під час постановлення цього судового рішення враховує, що заявник не позбавлений можливості захистити свій правомірний інтерес у спосіб, що не суперечитиме вимогам процесуального законодавства, а отже, обраний ним порядок захисту не відповідає визначеним процедурам судової діяльності з відправлення правосуддя.

Враховуючи наведене, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 29 серпня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С. О. Погрібний

О.В.Ступак

Г.І.Усик

logo

Юридические оговорки

Protocol.ua обладает авторскими правами на информацию, размещенную на веб - страницах данного ресурса, если не указано иное. Под информацией понимаются тексты, комментарии, статьи, фотоизображения, рисунки, ящик-шота, сканы, видео, аудио, другие материалы. При использовании материалов, размещенных на веб - страницах «Протокол» наличие гиперссылки открытого для индексации поисковыми системами на protocol.ua обязательна. Под использованием понимается копирования, адаптация, рерайтинг, модификация и тому подобное.

Полный текст

Приймаємо до оплати