Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.09.2018 року у справі №233/2056/17

Постанова

Іменем України

03 жовтня 2018 року

м. Київ

справа № 233/2056/17

провадження № 61-32873св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Стрільчука В. А.,

суддів: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В., УсикаГ.І.,

учасники справи:

позивач - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач - ОСОБА_4,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року у складі головуючого-судді Наумик О. О. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року у складі колегії суддів: Азевич В. Б., Мальованого Ю. М., Тимченко О. О.,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 03 березня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений договір, згідно з яким останній отримав кредит у розмірі 1 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

У зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за кредитним договором у ОСОБА_4 станом на 28 лютого 2017 року утворилась заборгованість у сумі 11 187,74 грн, яку ПАТ КБ «ПриватБанк» просив стягнути з відповідача.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з указаним позовом пропустив позовну давність про застосування наслідків якої було заявлено клопотання відповідачем.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 12 червня 2017 року залишено без змін.

Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції повно і всебічно встановлено обставини справи й визначено правовідносини, зумовлені встановленими фактами, правильно застосовано правові норми та ухвалено законне та обґрунтоване рішення.

У серпні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить ухвалені у справі судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів залишилося те, що перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі починається зі спливом останнього дня місяця дії картки, тобто з грудня 2015 року, ПАТ КБ «ПриватБанк», звернувшись до суду у березні 2017 року, не пропустив позовну давність (стаття 257 ЦК України), що підтверджується відповідними доказами.

Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.

Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

31 травня 2018 року справу № 233/2056/17 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2018 року вищевказану справу призначено до судового розгляду.

Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзивів (заперечень) на касаційну скаргу не надходило.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що 03 березня 2009 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 був укладений договір, шляхом підписання заяви, згідно з яким ОСОБА_4 отримав кредит у розмірі 1 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідно до пункту 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг позичальник взяв на себе зобов'язання погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

Згідно розрахунку наданого позивачем,через неналежне виконання ОСОБА_4 зобов'язань щодо повернення суми кредиту і сплати відсотків, виникла заборгованість розмір якої станом на 28 лютого 2017 року становить 11 187,74 грн, з яких: заборгованість за кредитом - 1 274,72 грн, заборгованість за процентами за користування кредитом - 8 904,08 грн, штраф (фіксована частина) - 500 грн та штраф (процентна складова) - 508,94грн.

Заперечуючи проти позову, ОСОБА_4 зазначав, про те, що останній платіж він здійснив 30 березня 2014 року, тому ПАТ КБ «ПриватБанк», звертаючись до суду з указаним позовом лише у квітні 2017 року, пропустило строк звернення до суду за захистом своїх порушених прав, що є підставою для відмови в позові.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 258 ЦК України передбачена спеціальна позовна давність для окремих видів вимог.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановив апеляційний суд, що відповідно до заяви та Тарифів банку заборгованість за договором сплачується щомісячними платежами у розмірі 7 % суми заборгованості, але не менше 50 грн та не більше залишку заборгованості.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

В той же час пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що платіжна картка дійсна до останнього дня місяця указаного на лицевій стороні картки.

Суд першої інстанції, вирішуючи спір, не з'ясував строк дії договору, а також не звернув уваги на те, що повернення кредитних коштів відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами та відповідно позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Отже без з'ясування вищевказаних обставин, висновок суду першої інстанції щодо відмови в позові з тих підстав, що ПАТ «КБ «ПриватБанк» пропустив позовну давність, оскільки відповідач останній платіж сплатив 30 березня 2014 року, а ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду за захистом своїх порушених 06 квітня 2017 року, тобто з пропуском позовної давності, є передчасним.

Апеляційний суд, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, вказаних обставин не врахував, не перевірив доводів апеляційної скарги про те, що ОСОБА_4 під час укладення договору надавалась картка зі строком дії до грудня 2011 року - до останнього дня грудня 2011 року, по закінченню дії якої йому була видана картка зі строком дії до листопада 2015 року - до останнього дня листопада 2015 року, а також про те, що в період з 2011 року по 2014 рік ОСОБА_4 користувався платіжною карткою, що підтверджується випискою про рух коштів, у зв'язку з чим помилково залишив без змін рішення суду першої інстанції.

Тому, з наведених вище підстав оскаржуване рішення апеляційного суду не можна визнати законним та обґрунтованим.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої та частини четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Ураховуючи, що апеляційним судом не встановлено всіх фактичних обставин, від яких залежить правильне вирішення справи, оскільки фактично апеляційний суд не перевірив законність та обґрунтованість рішення місцевого суду відповідно заявлених позовних вимог, що призвело до неправильного вирішення справи, судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 12 липня 2017 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. А. Стрільчук Судді:В. О. Кузнєцов А. С. Олійник О. В. Ступак Г. І. Усик