Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 20.12.2018 року у справі №201/9231/17

Постанова

Іменем України

31 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 201/9231/17

провадження № 61-47952св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,

учасники справи:

позивач -ОСОБА_1,

відповідачі:ОСОБА_2, ОСОБА_3, правонаступником якого є ОСОБА_4, ОСОБА_4, неповнолітній ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6,

особи, які не брали участі у розгляді справи та подали апеляційні скарги: ОСОБА_7, ОСОБА_8,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Деркач Н. М., Каратаєвої Л. О., Ткаченко І. Ю.

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому

з урахуванням уточнення позовних вимог, просила в рахунок погашення боргу померлого ОСОБА_9 за договором позики від 01 листопада 2014 року № 2 накласти стягнення шляхом визнання права власності на майно, яка було прийнято ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5

у спадщину (по 1/4 частини кожним), а саме:

(1) домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки площею 0,1434 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0035, земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0038;

(2) домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку загальною площею 79,5 кв. м та земельної ділянки;

(3) незавершену будівництвом адміністративну будівлю літ. А-5 та підпірну стінку № 3, що розташовані на АДРЕСА_2, загальною площею 5671,5 кв. м;

(4) домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_3, яке складається з: житлового будинку літ. А-1, господарських будівель та споруд, земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0320, земельної ділянки площею 0,5553 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0321;

(5) автомобіль марки ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2;

(6) автомобіль марки Honda CRV, державний номерний знак НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4;

(7) автомобіль марки Mercedes Benz S500, державний номерний знак НОМЕР_5, кузов НОМЕР_6;

(8) автомобіль марки Volkswagen Multivan, державний номерний знак НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8.

Крім того, ОСОБА_1 просила звільнити зазначене майно з-під арешту, який накладався ухвалами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від

05 травня 2016 року у справі № 200/7849/16-ц, від 22 вересня 2016 року у справі № 200/16143/16-ц, та зменшити розмір боргу, стягнутого на її користь за рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2017 року у справі № 200/7849/16-ц, з ОСОБА_2 - до 10 615 179,13 грн; ОСОБА_3 - до 10 615
179,13 грн, ОСОБА_4 - до 10 615 179,13 грн; ОСОБА_5 - до 14 998 795,38 грн.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2, ОСОБА_4,

ОСОБА_3 та неповнолітній ОСОБА_5 прийняли спадщину, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9, проте свідоцтв про право на спадщину не отримали.

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня

2017 року у справі № 200/7849/16-ц було визнано заборгованість ОСОБА_9 перед нею за договором позики від 01 листопада 2014 року № 2 у розмірі

2 776 332,00 дол. США, що еквівалентно 76 710 053,16 грн, та стягнуто із ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 як спадкоємців ОСОБА_9 на користь ОСОБА_1 - по 19 177
513,29 грн, але в межах їх часток

у спадковому майні.

На підставі угоди, укладеної 31 березня 2017 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 зобов'язалися сплатити їй по 162 500,00 дол. США у рахунок часткового погашення боргу.

08 червня 2017 року вона зверталася до відповідачів із письмовою вимогою щодо продажу спадкового майна у рахунок погашення заборгованості.

Проте ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не бажають відчужувати належні їм частки у спадковому майні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня

2017 року позов задоволено частково.

В рахунок погашення боргу ОСОБА_9 накладено стягнення на 1/4 частину спадкового майна ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та

ОСОБА_5 в особі законного представника ОСОБА_6 у спадщині, яка відкрилась після смерті ОСОБА_9, що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та визнано за ОСОБА_1 (РНОКПП- НОМЕР_9) в цілому право власності

з правом його реєстрації у відповідних органах на наступне майно:

- домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку, господарських будівель та споруд, земельної ділянки площею 0,1434 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0035 та земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0038;

- домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_1, яке складається з: житлового будинку загальною площею 79,5 кв. м та земельної ділянки;

- незавершену будівництвом адміністративну будівлю літ. А-5 та підпірну стінку № 3, що розташовані на АДРЕСА_2, загальною площею 5671,5 кв. м;

- домоволодіння, що розташоване на АДРЕСА_3, яке складається з: житлового будинку літ. А площею 262,1 кв. м, господарських будівель та споруд, зливної ями літ. з. я., огорожі № 1-4, земельної ділянки площею 0,15 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0320, земельної ділянки площею 0,5553 га, кадастровий номер 1221455400-02-010-0321;

- автомобіль марки ВАЗ-21063, державний номерний знак НОМЕР_1, кузов НОМЕР_2;

- автомобіль марки Honda CRV, державний номерний знак НОМЕР_3, кузов НОМЕР_4;

- автомобіль марки Mercedes Benz S500, державний номерний знак НОМЕР_5, кузов НОМЕР_6;

- автомобіль марки Volkswagen Multivan, державний номерний знак НОМЕР_7, кузов НОМЕР_8.

Звільнено з-під арешту зазначене майно, який було накладено ухвалами Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня 2016 року

у справі № 200/7849/16-ц, від 22 вересня 2016 року у справі № 200/16143/16-ц.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_10 про зменшення суми боргу, стягнутого за рішенням Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська - відмовлено.

Стягнено з ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі по 1 333,33 грн.

Суд першої інстанції виходив з того, що у справі підтверджено дійсний розмір боргу за договором позики від 01 листопада 2014 року № 2; відповідачі прийняли спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_9, не сплатили позивачу одноразового платежу в межах отриманих часток спадщини, тому наявні підстави для накладення стягнення на спадкове майно, вартість якого не оспорюється. Неотримання спадкоємцями свідоцтв про право на спадщину не позбавляє позивача права задовольнити свої кредиторські вимоги шляхом визнання права власності на спадкове майно.

Задовольняючи позов у частині звільнення майна з-під арешту, накладеного

у порядку забезпечення позову, суд виходив з того, що у цій справі за ОСОБА_1 визнано право власності на арештоване майно, тому вона може звернутися із заявою про скасування заходів забезпечення позову у іншій справі.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Рішення суду першої інстанції оскаржили у апеляційному порядку законний представник відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6, та особи, які не брали участь у розгляді справи - ОСОБА_7, ОСОБА_8

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер відповідач ОСОБА_3.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2018 року залучено до участі в справі правонаступника ОСОБА_3 - ОСОБА_4.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня

2017 року скасовано, ухвалено нове рішення.

У позові ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 витрати, понесені на сплату судового збору, у розмірі 5 866,65 грн; на користь ОСОБА_11 - 8 800,00 грн, на користь ОСОБА_8 -

8 800,00 грн.

Апеляційний суд виходив з того, що визнання за ОСОБА_1 права власності на спадкове майно, зняття арешту з майна порушить права інших кредиторів спадкодавця на задоволення їх вимог за пред'явленими до спадкоємців претензіями, питання щодо залучення яких до участі в справі судом першої інстанції не вирішувалося, що відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення. Позов заявлявся лише до спадкоємців боржника та суд першої інстанції не вирішив питання залучення до участі в справі ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які

в установленому законом порядку як кредитори спадкодавця пред'явили свої вимоги до спадкоємців, та прийняв рішення, яке стосується їх прав та інтересів, а суд позбавлений можливості залучати до участі інших осіб на стадії апеляційного розгляду справи. Також суд врахував, що постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10 травня 2018 року рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25 травня 2017 року, на підставі якого ухвалене оскаржене рішення суду, та яким визнано заборгованість перед ОСОБА_1 за договором позики № 2 від 01 листопада 2014 року, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_9, у розмірі 2 776 332 дол. США скасовано та у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Аргументи учасників справи

У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу,

в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року та залишити в силі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 03 серпня

2017 року.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що законом не встановлено пріоритету щодо погашення боргів спадкодавця чи пропорційного задоволення вимог кредитора; боржники мають право виконати свій обов'язок щодо погашення заборгованості будь-якому кредитору на свій розсуд. Залучення до участі в справі інших кредиторів спадкодавця не вимагається, крім того, ОСОБА_7 та

ОСОБА_8 задовольнили свої вимоги у іншій цивільній справі, стягнувши зі спадкоємців борг спадкодавця пропорційно отриманого в спадщину майна, але в межах вартості такого майна. Суд апеляційної інстанції не мав підстав зазначати про скасування рішення Бабушкінського районного суду

м. Дніпропетровська від 05 травня 2017 року у справі № 200/7849/16-ц, оскільки виконання постанови Апеляційного суду Дніпропетровської області від

10 травня 2018 року зупинено ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 надали до суду свою згоду на звернення стягнення на спірне майно. Суд апеляційної інстанції проігнорував клопотання її представника про відкладення розгляду справи для надання доказів на підтвердження отримання ОСОБА_7 задоволення своїх кредиторських вимог, у зв'язку з чим його права прийняттям рішення суду першої інстанції не порушуються.

Відзив на касаційну скаргу інші учасники справи не подали.

Рух справи

Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження та зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від

14 листопада 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08 лютого 2020 року, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

15 квітня 2020 року справу передано судді-доповідачеві Краснощокову Є. В.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9.

Із заявами про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_9, до приватного нотаріуса Павлоградської міського нотаріального округу

Іщик М. В. 22 грудня 2015 року звернулася ОСОБА_2,30 травня 2016 року -

ОСОБА_3 та ОСОБА_4,22 грудня 2015 року - ОСОБА_6 в інтересах малолітнього ОСОБА_5.

У нотаріальній справі № 51/2015 року, заведеній 22 грудня 2015 року приватним нотаріусом Павлоградської міського нотаріального округу після смерті

ОСОБА_9, містяться пред'явлені до спадкоємців вимоги кредиторів: ОСОБА_1 у розмірі 4 076 332,50 дол. США, ОСОБА_7-1 000 000,00 дол. США, ОСОБА_12-845 950,00 дол. США; ОСОБА_8-818 770,00 дол. США; акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" - 27 217,61 грн.

31 березня 2017 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено договір про часткове задоволення спадкоємцями вимог кредитора спадкодавця ОСОБА_9, згідно умов якого відповідачі передали позивачці 162 500 дол. США кожний, що разом становить 487 500 дол. США.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 травня

2016 року у межах розгляду цивільної справи № 200/7849/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_13, ОСОБА_9 про стягнення боргу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_9 на праві власності, заборонено йому вчиняти будь-які дії щодо цього майна, а реєстраторам - проводити будь-які реєстраційні дії.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 вересня 2016 року у межах розгляду цивільної справи № 200/16143/16-ц за позовом ОСОБА_8, ОСОБА_12, ОСОБА_7 до ОСОБА_13, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_5 про стягнення боргу за заявою ОСОБА_8 про забезпечення позову було накладено арешт на грошові кошти у сумі 650 000 дол. США, які знаходяться у ячейці банку на підставі договору, укладеного з ОСОБА_9, на все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_9 та заборонено відчужувати його будь-яким способом.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини

і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (стаття 1282 ЦК України).

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку,

ОСОБА_7 та ОСОБА_8 обґрунтовували свої вимоги порушенням їх прав як кредиторів спадкодавця.

За результатами дослідження матеріалів спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_9, апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 є кредиторами ОСОБА_9, які в установленому законом порядку звернулися до нотаріальної контори із претензіями кредиторів.

У частині 1 та 2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

У частині 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених частині 1 статті 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства

є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений

в постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Згідно частини 1 статті 15, частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Встановивши, що суд першої інстанції прийняв рішення про права та інтереси ОСОБА_7 та ОСОБА_8, не залучивши їхдо участі в справі, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в задоволенні позову.

Згідно з частиною 2 статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду апеляційної інстанції ухвалене без додержання норм матеріального

і процесуального права. У зв'язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

У зв'язку з цим підлягає поновленню дія постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року, зупинена ухвалою Верховного Суду від

20 грудня 2018 року до закінчення касаційного провадження.

Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 436 ЦПК України (в редакції, чинній станом на 07 лютого 2020 року), Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року залишити без змін.

Поновити дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 14 листопада 2018 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Краснощоков

І. О. Дундар

В. І. Крат