Історія справи

Постанова

Іменем України

03 травня 2018 року

м. Київ

справа № 740/2021/17-ц

провадження № 61-9204св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В.М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

відповідач - Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області,

третя особа - директор Ніжинської ЗОШ № 4 Манойленко О. І.,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року у складі судді Пантелієнко В. Г. та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2017 року у складі колегії суддів: Лакізи Г. П., Скрипки А. А., Харечко Л. К.,

ВСТАНОВИВ :

У травні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області, третя особа - директор Ніжинської ЗОШ № 4 Манойленко О. І., про скасування наказів, поновлення на роботі, виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовна заява мотивована тим, що з 01 грудня 2014 року перебував з відповідачем у трудових відносинах, працюючи на посаді сторожа Ніжинської ЗОШ № 4. 11 квітня 2017 року його було звільнено з займаної посади на підставі пункту 3 статті 40 КЗпП України. Наказ про оголошення догани винесений незаконно, оскільки на робочому місці він був відсутній у зв'язку з поганим самопочуттям і відлучився до аптеки з поважної причини. З наказом про накладення дисциплінарного стягнення від 21 червня 2016 року позивач ознайомлений у кабінеті директора школи лише 11 квітня 2017 року, а тому просить суд поновити строк на його оскарження. Звільнення його з займаної посади відповідно до наказу від 11 квітня 2017 року також є незаконним в зв'язку з тим, що акт про відсутність його на робочому місці складений неправомірно зважаючи на те, що він перебував на території школи.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2017 року рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року залишено без змін.

Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги ОСОБА_4 та залишення без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції посилався на те, що при накладенні дисциплінарного стягнення у виді догани на позивача та звільнення його з займаної посади сторожа Ніжинської ЗОШ №4 дотримано вимоги законодавства, а тому наявні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з вимогою про скасування наказу від 21 червня 2016 року № 97 про оголошення догани, ним не наведено поважних причин пропуску цього строку, а тому суд не вбачає підстав для поновлення цього строку і підстав для скасування цього наказу.

У грудні 2017 року ОСОБА_4 подав касаційну скаргу до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що суди не взяли до уваги, що відповідач, звільняючи позивача з роботи, недостатньо врахував ступінь тяжкості вчиненого проступку, заподіяну шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, та позбавив права заробляти собі на життя, оплачувати комунальні послуги.

У березні 2018 року начальник Управління освіти Ніжинської міської ради Чернігівської області - Крапивянський С. М. подав відзив на касаційну скаргу ОСОБА_4, в якому просить залишити рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2017 року без змін.

Підпунктом 4 пунктом 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У статті 388 ЦПК України зазначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

19 березня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Колегія суддів відхиляє аргументи, які викладені в касаційній скарзі, з таких мотивів.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 перебував у трудових відносинах з Ніжинською загальноосвітньою школою I-III ступенів № 4 з 01 грудня 2014 року, працюючи сторожем.

Робочий час позивача визначений графіком роботи сторожів. Робочою зміною ОСОБА_4 визначено з 19-ї години по 07-му годину.

16 квітня 2016 року внаслідок неналежного виконання ОСОБА_4 своїх функціональних обов'язків, залишились незамкнутими двері центрального входу в школу.

18 червня 2016 року ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці з 19-30 до 20-30 годин, до виклику його директором школи на робоче місце в телефонному режимі.

Наказом від 21 червня 2016 року № 97 ОСОБА_4 оголошено догану. Факт відсутності на роботі 18 червня 2016 року ОСОБА_4 визнав, пославшись на наявність поважних причин відсутності на робочому місці протягом часу. Але належних доказів на підтвердження своїх доводів не надав.

29 березня 2017 року ОСОБА_4 був відсутній на робочому місці під час перевірки адміністрацією з 20-15 до 21-15 годин - до виклику на робоче місце в телефонному режимі.

У своїх поясненнях за фактом порушення трудової дисципліни, ОСОБА_4 визнав свою відсутність на робочому місці і не довів поважності причин такої відсутності.

Наказом № 24-К від 11 квітня 2017 року його було звільнено з посади за систематичне невиконання обов'язків, покладених трудовим договором, за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір може бути розірвано з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо раніше до нього застосовувались заходи дисциплінарного стягнення.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4 систематично без поважних причин не виконував свої трудові обовязки, покладені на нього трудовим договором. Тому у відповідача були підстави для розірвання з ним трудового договору у відповідності до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Доводи ОСОБА_4 про те, що відповідачем не враховано тяжкості вчинених дисципілнарних проступків є безпідставними.

Відповідно до п.п. 2, 3 Робочої інструкції сторожа, головне призначення сторожа - охорона будівлі школи і шкільного майна у нічний час; сторож о 20-й годині зачиняє вхідні двері; сторож не має права залишати приміщення школи без нагляду під час чергування.

Встановлено, що позивач був обізнаний з умовами праці та графіком роботи, що підтверджується підписами про ознайомлення з Робочою інструкцією та записами в журналі реєстрації здачі та прийому чергування сторожами Ніжинської ЗОШ І-III ступенів № 4, що відповідають затвердженому графіку роботи сторожів.

Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що звільнення позивача за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України відбулося з дотриманням вимог статтей 40, 147-149 КЗпП України і підстави для задоволення позову про поновлення на роботі та оплату за час вимушеного прогулу відсутні, оскільки ОСОБА_4 систематично порушував покладені на нього трудові обов'язки. Позивач у суді першої інстанції визнав факт проведення з ним повного розрахунку.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про те, що оскаржувані рішення ухвалено без додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з наведеним касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін.

Згідно з частиною другою статті 410 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року та ухвалу апеляційного суду Чернігівської області від 09 листопада 2017 року залишити без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В.М. Коротун

М.Є. Червинська