Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 24.02.2019 року у справі №753/7046/17
Постанова КЦС ВП від 03.04.2025 року у справі №753/7046/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 753/7046/17

провадження № 61-12067св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - Об?єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-І»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, - ОСОБА_3 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника

ОСОБА_3 - Покотинського Максима Анатолійовича на ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року у складі колегії суддів: Кирилюк Г. М., Рейнарт І. М., Ящук Т. І.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2017 року Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «26-І» (далі - ОСББ «26-І») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні спільним майном шляхом зобов`язання вчинити дії.

Позов мотивований тим, що 28 квітня 2016 року у будинку за адресою:

АДРЕСА_1 , зареєстровано ОСББ «26-І». Згідно

з актом приймання-передачі будинку та прибудинкової території від 25 серпня 2016 року та рішенням загальних зборів співвласників будинку від 02 вересня 2016 року будинок прийнятий в управління позивача.

У будинку на першому та другому поверхах розміщено нежитлові приміщення,

і другий поверх будинку має додаткову площу, вихід на частину якої здійснюється з нежитлових приміщень № 114 і № 115. Зазначена додаткова площа також є дахом (покриттям) для нежитлових приміщень, які знаходяться на першому поверсі будинку.

Власниками групи нежитлових приміщень № 114 і № 115 є ОСОБА_2

і ОСОБА_1 , якірозпочали забудову всієї додаткової площі на другому поверсі, тобто здійснюється надбудова ще одного приміщення.

За результатом обстеження спірної додаткової площі (даху першого поверху) надбудова включала: бетонні опорні колони, бетонний дах, перегородки та зовнішні стіни з піноблоку, про що складено відповідний акт від 10 квітня

2017 року.

Зазначаючи, що додаткова спірна площа (дах першого поверху)

є конструктивним елементом будинку, тому є спільною сумісною власністю всіх співвласників будинку, і рішення про надання згоди на надбудову на даху першого поверху або іншим чином його використання співвласники не приймали, позивач звертався до відповідачів із заявою від 03 січня 2017 року

№ 24 щодо укладення договору оренди тераси (даху першого поверху) та надання дозвільних документів на будівництво, однак відповідачі документів не надали, договір оренди не укладено.

Незважаючи на численні звернення позивача з вимогами про демонтаж надбудови, будівництво на даху першого поверху продовжується.

Ураховуючи викладене, ОСББ «26-I», уточнивши позовні вимоги,просило зобов`язати ОСОБА_2 і ОСОБА_1 усунути перешкоди у користуванні спільним майном будинку (дахом першого поверху) шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме: бетонних опорних колон, бетонного даху, перегородки та зовнішніх стін з піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року позов задоволено.

Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні спільним майном будинку (дахом першого поверху), що розташований за адресою:

АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень № 114 шляхом зупинення будівництва на ньому та демонтажу надбудови, а саме: бетонних опорних колон, бетонного даху, перегородки та зовнішніх стін

з піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 рокуапеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено частково.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2

22 000,00 грн витрат за проведення будівельно-технічної експертизи.

Стягнено на користь ОСББ «26-І»: з ОСОБА_1 11 000,00 грн витрат на проведення будівельно-технічної експертизи; з ОСОБА_2 11 000,00 грн витрат на проведення будівельно-технічної експертизи.

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року касаційні скарги представника ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - адвоката Прокопенка Б. О. залишено без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року

у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 рокузалишено без змін.

Поновлено виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від

11 вересня 2018 року.

Не погоджуючись з рішенням Дарницького районного суду м. Києва від

11 вересня 2018 року, адвокат Покотинський М. А. як представник

ОСОБА_3 - особи, яка не брала участі у справі, 11 грудня 2023 року оскаржив його в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції

є незаконним та протиправним, що прямо порушує гарантоване Конституцією України право володіти, користуватися та розпоряджатися власністю. Суд

в оскаржуваному рішенні посилається на докази, які в процесі розгляду справи визнав неналежними та недопустимими, а також, висловлюючи бачення безпідставності позову та подання його без жодних доказів, запропонував позивачу призначити експертизу в державній експертній установі, однак згодом взяв до уваги як належний доказ висновок приватної експертної установи.

Висновки, викладені в рішенні суду, не відповідають матеріалам справи та ходу судового розгляду, суд посилається на обставини, доказів наявності яких немає в матеріалах справи, або зазначає про відсутність подій чи документів, тоді як матеріалами справи підтверджується протилежне, або ж ті обставини, що взагалі не досліджувалися судом, проте лягли в основу рішення.

Щодо порушення прав ОСОБА_3 як особи, яка не брала участі у справі, зазначив, що 09 серпня 2017 року між ОСОБА_2 (іпотекодавець)

і ОСОБА_3 (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, за умовами якого іпотекодавець зобов`язується забезпечити повернення ним особисто або іншими особами грошових коштів у сумі 200 000,00 грн на банківський рахунок іпотекодержателя, зазначений у цьому договорі, у строк до 01 вересня 2017 року включно. Предметом іпотеки за цим договором є такі об`єкти нерухомості: група приміщень № 114 (в літ. «А») - заклад громадського харчування, загальною площею 172,1 кв. м, що за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121217178000.

Зазначав, що ОСОБА_2 своє зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, що є підставою для задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки. Станом на день звернення з апеляційної скаргою заборгованість ОСОБА_2 становить 261 682,18 грн: 200 000,00 грн - основна заборгованість; 44 668,18 грн - збитки від інфляції; 17 014 грн - 3 % річних.

Унаслідок примусового виконання оскаржуваного судового рішення частина предмета іпотеки фактично була зруйнована, внаслідок чого змінились характеристики предмета іпотеки.

Враховуючи той факт, що оскаржуваним судовим рішенням змінено характеристики предмета іпотеки, а саме його площу, то така зміна відбулася без згоди іпотекодержателя, без його належного повідомлення під час розгляду судами спору, що є порушенням укладеного між сторонами договору іпотеки. Крім того, іпотекодержатель не надав згоди на зміну площі об`єкта іпотеки, що

є порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже оскаржуваним рішенням суду порушені права та законні інтереси іпотекодержателя оскільки нерухоме майно, частину якого суд постановив демонтувати, є предметом іпотеки. Суд першої інстанції неправомірно не залучив іпотекодерджателя до участі в розгляді справи, оскільки на час постановлення рішення суду щодо спірних об`єктів нерухомості приміщення

АДРЕСА_2 і було предметом іпотеки.

Короткий зміст оскаржуваної ухвали апеляційного суду

Ухвалою Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Покотинський М. А. як представника ОСОБА_3 - особи, яка не брала участі у справі, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року закрито.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвала суду мотивована тим, що апеляційну скаргу подано особою, питання про права, свободи, інтереси та обов`язки якої оскаржуваним судовим рішенням не вирішувалось.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

28 серпня 2024 року представник ОСОБА_3 - адвокат

Покотинський М. А. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року та направити справу на розгляд по суті до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо відсутності порушених прав ОСОБА_3 , оскільки

в результаті самовільного виконання рішення Дарницького районного суду

м. Києва від 11 вересня 2018 року змінилась площа приміщення, яке перебуває

в іпотеці заявника, частина приміщення зруйнована, що свідчить про зміну площі предмета іпотеки без згоди іпотекодержателя.

Доводи інших учасників справи

25 листопада 2024 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу задовольнити, ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року скасувати, мотивуючи це тим, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси

ОСОБА_3 .

26 листопада 2024 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року і направити справу до апеляційного суду для розгляду апеляційної скарги ОСОБА_3 , мотивуючи це тим, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси ОСОБА_3

03 грудня 2024 року представник ОСББ «26-І» - адвокат Криган А. В. подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційне провадження закрити на підставі пункту 3 частини першої статті 396 ЦПК України.

Відзив мотивований тим, що касаційна скарга не містить жодного посилання на норми матеріального права, які неправильно застосовано, і не містить жодного посилання на норми процесуального права, які порушив суд. Міркування заявника зводяться суто до особистої незгоди з висновками апеляційного суду.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 26 вересня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Дарницького районного суду м. Києва.

18 лютого 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи

у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені

у відзивах на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Станом на 01 серпня 2016 року ОСОБА_1 на праві власності належав об`єкт нерухомого майна: нежилі приміщення з № 1 до № 7, № 7а, з № 8 до № 26 (група приміщень № 114) (в літ. «А») - заклад громадського харчування, загальною площею 336,8 кв. м, розташований в будинку АДРЕСА_1 .

25 липня 2017 року було укладено договір дарування нежилого приміщення, згідно з яким ОСОБА_1 (дарувальник) передав, а ОСОБА_2 (обдаровувана) прийняла в дар групу приміщень № 114 (літ. «А») - заклад громадського харчування, загальна площа 172,1 кв. м, що на АДРЕСА_1 .

09 серпня 2017 року між ОСОБА_3 (іпотекодаржатель) і ОСОБА_2 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки, предметом якого є об`єкт нерухомості: група приміщень № 114 (літ. «А») - заклад громадського харчування, загальною площею 172,1 кв. м на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 121217178000.

Відповідно до пункту 1.1 договору іпотеки, він забезпечує всі вимоги іпотекодержателя за договором позики від 01 серпня 2017 року № б/н, укладеним між іпотекодержателем і іпотекодавцем.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року встановлено, що на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 набережна розміщуються вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення, на другому поверсі - вбудовані нежитлові приміщення № 114 і № 115, що належать ОСОБА_1 і ОСОБА_2 .

В жовтні 2016 року відповідач розпочав забудову всієї території даху першого поверху будинку. До нежитлових приміщень № 114 і № 115 відповідач прибудовує ще одне приміщення (ще один поверх). Враховуючи, що будівельні роботи, які проводить відповідач на даху першого поверху, не погоджені із співвласниками, здійснюються без дозвільної документації та містобудівних умов, суд першої інстанції дійшов висновку, що таку надбудову необхідно демонтувати з приведенням даху у стан, який був до початку будівництва.

Вказаним судовим рішенням зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні спільним майном будинку (дахом першого поверху), що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , група нежитлових приміщень № 114, № 115, шляхом зупинення будівництва та демонтажу надбудови, а саме: бетонних опор колон, бетонного даху, перегородок та зовнішніх стін з піноблоку, з приведенням даху першого поверху у стан, який був до початку будівництва.

Постановою Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 рокурішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року скасовано

в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2

22 000,00 грн витрат за проведення будівельно-технічної експертизи.

Стягнено на користь ОСББ «26-І»: з ОСОБА_1 11 000,00 грн витрат на проведення будівельно-технічної експертизи; з ОСОБА_2 11 000,00 грн витрат на проведення будівельно-технічної експертизи;

В іншій частині рішення суду залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 22 травня 2019 року рішення Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року у нескасованій частині та постанову Київського апеляційного суду від 17 січня 2019 рокузалишено без змін.

Поновлено виконання рішення Дарницького районного суду м. Києва від

11 вересня 2018 року.

Верховний Суд вказав, що суди дійшли правильного висновку, що відповідачі здійснюють реконструкцію приміщень першого поверху багатоквартирного будинку на АДРЕСА_1 і без погодження та всупереч волі інших співвласників багатоквартирного будинку, чим порушують їх права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувана ухвала апеляційного суду відповідає.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.

Держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається

у визначених законом випадках.

У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий

і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним

і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду,

а й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Реалізація конституційного права, зокрема на апеляційне оскарження судового рішення, ставиться в залежність від відповідних процесуальних норм, в цьому випадку - норм ЦПК України.

Згідно з частиною першою статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи,

а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити

в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Вказані норми визначають коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які поділяються на дві групи: учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок

і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції

є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи

у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між заявником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня 2021 року у справі № 910/2795/20, від 31 січня 2024 року у справі

№ 199/7376/16-ц (провадження № 61-11401св23) і ухвалі Верховного Суду від

25 вересня 2024 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-4029св23).

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Чинний ЦПК України передбачає необхідність з`ясування апеляційним судом наявності правового зв`язку між заявником і сторонами у справі; чи вирішено місцевим судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи оскаржуваним судовим рішенням.

Якщо заявник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, виходячи з наведеного вище, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов`язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення ЄСПЛ від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, § 53).

Згідно з практикою ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету, і має бути досягнута пропорційність між використаними засобами та досягнутими цілями (див., mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України» («Melnyk v. Ukraine»), заява № 23436/03, § 22).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012 (провадження № 61-3704св19) зроблено висновок, що «у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті».

З урахуванням наведеного Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду, який правомірно закрив апеляційне провадження у цій справі за апеляційної скаргою ОСОБА_3 з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 11 вересня 2018 року питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_3 не вирішувалося, мотивувальна частина рішення не містить висновків суду про права та обов`язки

ОСОБА_3 .

Апеляційний суд правильно зазначив, що оскаржуване судове рішення було ухвалене понад 6 років тому; у разі порушення прав та законних інтересів іпотекодержателя він, вважаючи своє право порушеним, має право звернутися з відповідним позовом безпосередньо до особи, яка не виконала взятих зобов`язань за договором позики від 01 серпня 2017 року.

Висновки за результатом розгляду касаційної скарги

Згідно з частиною третьою статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року - без змін, оскільки підстав для скасування оскаржуваної ухвали немає.

З огляду на те що Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, розподіл судових витрат, понесених заявником, відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.

Керуючись статтями 400 401 406 409 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_3 - Покотинського Максима Анатолійовича залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 28 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

Є. В. Коротенко

М. Є. Червинська