Постанова

Іменем України

03 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 521/20634/18

провадження № 61-10621св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І.

М.,

учасники справи:

позивач - заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради,

відповідачі: Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, державний реєстратор юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліна Альбіна Олександрівна,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 на заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року у складі судді Мирончук Н. В. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Таварткіладзе О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У грудні 2018 року заступник прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради, як власника земельної ділянки, звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (далі - УДАБК ОМР), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А. О. про скасування реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, декларації про готовність об'єкту до експлуатації, скасування рішення про державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно.

Позовну заяву мотивувала тим, що прокуратурою Одеської області під час опрацювання стану додержання органами місцевого самоврядування та суб'єктами господарювання вимог містобудівного та земельного законодавства на території м.

Одеси вивчено стан додержання містобудівного та земельного законодавства під час здійснення будівництва нежитлового приміщення літ. "Е", що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Під час проведення перевірки установили, що співвласники домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 91,1 кв. м ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (1/3 частки за кожним) здійснили нове будівництво об'єкту нерухомості, загальною площею 60,5 кв. м замість реконструкції існуючої будівлі, у зв'язку з чим необхідно було отримати містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки.

У повідомленні про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1, яку зареєстровано УДАБК ОМР від 05 лютого 2018 року за № ОД 061180360790, зазначено, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, відомості щодо земельної ділянки не зазначаються, у зв'язку з реконструкцією об'єкта будівництва без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

У даному випадку здійснено будівництво нового об'єкту, а тому обов'язковому зазначенню підлягали відомості про підстави використання земельної ділянки, на якій здійснюється будівництво.

УДАБК ОМР 13 березня 2018 року за № ОД 141180721566 зареєстровало декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (CCI) щодо реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з виділом у самостійну одиницю, за адресою: АДРЕСА_1.

Замовниками будівництва у вказаній декларації зазначено ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3.

У графі 13 вищевказаної декларації щодо правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій здійснено будівництво об'єкту містобудування, зазначено, що відомості щодо земельної ділянки не зазначаються у зв'язку з реконструкцією будівлі без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

Позивач зазначав, що зазначені відомості не відповідають фактичним обставинам та замовником будівництва у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкту до експлуатації щодо об'єкту містобудування, зазначено недостовірні відомості.

Об'єкт містобудування збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети замовникам будівництва та введено в експлуатацію без вихідних даних, а саме містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що дає підстави вважати об'єкт самочинним будівництвом, та до повідомлення про початок виконання будівельних робіт 05 лютого 2018 року та декларації про готовність до експлуатації об'єкта внесено завідомо недостовірні дані щодо наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, на якій розташований об'єкт містобудування та за відсутності містобудівних умов та обмежень щодо забудови земельної ділянки, у зв'язку з чим, вказана декларація підлягає скасуванню.

Прокурор зазначав, що оскільки декларація про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрована 13 березня 2018 року підлягає скасуванню, відповідні записи державного реєстратора про реєстрацію права власності, внесені на підставі цієї декларації, підлягають скасуванню.

Позивач просив скасувати:

реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано УДАБК ОМР 05 лютого 2018 року за № ОД 061180360790;

реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену УДАБК ОМР 13 березня 2018 року № ОД 141180721566 щодо реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1;

рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради від 25 жовтня 2018 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 43693154), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 60,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1;

запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555657 щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на 1/3 частину нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 1676732551101;

запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555612 щодо реєстрації за ОСОБА_3 права власності на 1/3 частину нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна 1676732551101;

запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555701 щодо реєстрації за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
1676732551101.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням від 25 червня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси позов задовольнив.

Скасував реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано УДАБК ОМР 05 лютого 2018 року за № ОД 061180360790.

Скасував реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену УДАБК ОМР 13 березня 2018року № ОД 141180721566 щодо реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради від 25 жовтня 2018 року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 43693154), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на нежитлову будівлю, загальною площею 60,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Скасував запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555657 щодо реєстрації за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) права власності на 1/3 нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
1676732551101.

Скасував запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555612 щодо реєстрації за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) права власності на 1/3 нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
1676732551101.

Скасував запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555701 щодо реєстрації за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) права власності на 1/3 нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
1676732551101.

Стягнув солідарно з УДАБК ОМР, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А. О. на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір, у розмірі 10 572,00 грн на рахунок прокуратури Одеської області.

Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що спірний об'єкт містобудування за адресою: АДРЕСА_1, збудовано на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети замовникам будівництва та введено в експлуатацію без вихідних даних, а саме містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки, що дає підстави вважати об'єкт новим самочинним будівництвом.

Замовником будівництва у повідомленні про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкту до експлуатації щодо вищевказаного об'єкту містобудування зазначено недостовірні відомості, які не відповідають фактичним обставинам, тому рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості та відповідні записи про реєстрацію права власності підлягають скасуванню.

Ухвалою від 12 грудня 2019 року Малиновський районний суд м. Одеси заяву ОСОБА_4 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення від 25 червня 2019 року залишив без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою від 24 червня 2020 року Одеський апеляційний суд апеляційну скаргу законного представника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 задовольнив частково.

Заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 25 червня 2019 року скасував.

Позов заступника прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнив повністю.

Скасував реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1, яке зареєстровано УДАБК ОМР 05 лютого 2018 року за № ОД 061180360790.

Скасував реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації, здійснену УДАБК ОМР 13 березня 2018 року № ОД 141180721566 щодо реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю за адресою: АДРЕСА_1.

Скасував рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради від 25 жовтня 2018року (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 43693154), на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності за ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на нежитлову будівлю, загальною площею 60,5 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1.

Скасував запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555657 щодо реєстрації за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) права власності на 1/3 нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
1676732551101.

Скасував запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555612 щодо реєстрації за ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2) права власності на 1/3 нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
1676732551101.

Скасував запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно № 28555701 щодо реєстрації за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1) права власності на 1/3 нежитлової будівлі, загальною площею 60,5 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, реєстраційний номер майна
1676732551101.

Стягнув з УДАБК ОМР, державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліної А. О., ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, від імені якого діє ОСОБА_4, на користь прокуратури Одеської області судовий збір у розмірі по 2

114,40 грн з кожного.

Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню, оскільки однією із підстав для скасування рішення суду заявник зазначив про порушення свого права на доступ до суду.

Замовники будівництва повинні були отримати містобудівні умови та обмеження для нового будівництва, оскільки фактично проведені будівельні роботи не підпадають під ознаки реконструкції. Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України.

Реконструкція навісу "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаменту, з виділом в самостійну одиницю є самочинним будівництвом, оскільки реконструкція відбулася без отримання містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки та належно затвердженої проектної документації, а тому підлягають скасуванню повідомлення про початок виконання будівельних робіт та декларація про готовність об'єкту до експлуатації.

Рішення про реєстрацію права власності на об'єкт нерухомості, прийнято на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації, що за класом наслідків належить до об'єктів з незначними наслідками (CCI) № ОД 141180721566, зареєстрованої 13 березня 2018 року, реєстрація якої скасована, тому відповідні записи про реєстрацію права власності також підлягають скасуванню.

У порушення вимог законодавства, на підставі декларації про реконструкцію навісу "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю відповідачі фактично здійснили первісне введення до експлуатації самочинно збудованої будівлі як нового об'єкту нерухомого майна.

При цьому право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Доводи апеляційної скарги про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді є необґрунтованими, оскільки відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18, сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, в зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у липні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 просить, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою від 07 серпня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.

У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 зазначає неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави, викладеного у постановах Верховного Суду: від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16; позивачем не надано суду жодного переконливого доказу, на підставі якого суди могли б зробити висновок про нове будівництво, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 411 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення та підставою для касаційного оскарження (пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України).

Касаційну скаргу мотивувала тим, що всі судові повістки повернуті до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", однак на адресу відповідачів не надійшло жодного повідомлення з пошти щодо надходження судових повісток на їх ім'я, ОСОБА_3 був позбавлений права доступу до суду першої інстанції;

позовна заява не містить обґрунтувань, які б свідчили про те, що орган місцевого самоврядування, до компетенції якого віднесені повноваження із захисту інтересів держави (у даному випадку Одеська міська рада) не здійснює (тобто, вона усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для її захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається) або належним чином здійснює свої повноваження (не може сама реалізувати своє право на судовий захист), що спонукає прокурора виступити на захист держави шляхом звернення з позовом до суду. Відсутність в матеріалах справи повідомлення на адресу Одеської міської ради також виключає вжиття органами прокуратури заходів реагування представницького характеру.

прокурором не доведено неналежного захисту своїх прав Одеською міською радою та наявності виключного випадку для представництва прокуратурою її інтересів, а отже позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності.

У вересні 2020 року до суду надійшов лист юридичного департаменту Одеської міської ради про те, що державний реєстратор Кукліна А. О. перебуває у відпустці для догляду за дитиною.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суд установив, що ОСОБА_4 (до зміни прізвища у березні 2019 року - ОСОБА_4) до 30 жовтня 2008 року перебувала у шлюбі з ОСОБА_8 та є матір'ю відповідачів ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, та малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 (т. 1 а. с. 125-126,195-197).

ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за договором дарування від 29 серпня 2011 року отримали у дар в рівних частках від своєї матері ОСОБА_4 домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та складається в цілому з одного житлового будинку під літ. "А1", житловою площею 67,4 кв. м, загальною площею 91,1 кв. м та надвірних споруд: літ. "Б " - літня кухня, літ. "В " - гараж, літ. "Е, Ж" - два навіси, № 7-9 - огорожа, розташованого на земельній ділянці, площею 471 кв. м, право на яку не зареєстровано, кадастровий номер не присвоєний (т. 1 а. с. 46-47).

ОСОБА_3. ОСОБА_1, ОСОБА_2 є власником кожний по 1/3 частки домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на підставі договору дарування від 29 серпня 2011 року № 1058 (витяг про державну реєстрацію прав № 31139136, т. 1 а. с. 49).

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23 січня 2018 року за відповідачами ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 20-23).

Управління архітектури та містобудування у листі від 12 жовтня 2018 року № 01-15/449 повідомило, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням дробів та літер), не видавалися (т. 1 а. с. 41).

05 лютого 2018 року до Управління ДАБК ОМР надійшло повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків належать до об'єктів з незначними наслідками (CCI) щодо реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У повідомленні зазначено, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки не надаються згідно з пунктом 25 Переліку об'єктів будівництва, для проектування яких містобудівні умови та обмеження не надаються, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 06 листопада 2017 року № 289 (т. 1 а. с. 29-33).

У повідомленні про початок виконання будівельних робіт з реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю, без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані, з виділом у самостійну одиницю за вказаною адресою зазначено, що, відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 відомості щодо земельної ділянки не зазначаються, у зв'язку з реконструкцією об'єкта будівництва, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані.

13 березня 2018 року УДАБК ОМР за № ОД 141180721566 зареєструвало декларацію про готовність до експлуатації об'єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об'єктів з незначними наслідками (CCI) щодо реконструкції навісу літ. "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю, за адресою: АДРЕСА_1.

Замовниками будівництва за вказаною адресою у декларації зазначено ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_2.

У графі 13 декларації щодо інформації про документ, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою зазначено, що відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466 відомості щодо земельної ділянки не зазначаються, у зв'язку з реконструкцією об'єкта будівництва, без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані (т. 1 а. с. 34-40).

Департамент комунальної власності Одеської міської ради у листі від 16 жовтня 2018 № 0119/3431-09-02 повідомив, що інформація щодо передачі у власність або у користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 у департаменті відсутня (т. 1 а. с. 24).

Головне управління Держгеокадастру в Одеській області у листі від 16 жовтня 2018 № 10-15-0.8-10112/2-18 надало відповідь, що інформація щодо передачі у власність або користування земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням дробів та літер) юридичним чи фізичним особам, а також оформлення правовстановлюючих документів, в управлінні відсутня (т. 1 а. с. 25-26).

З листа УДАБК ОМР від 17 жовтня 2018 року № 01-6/687-пр вбачається, що перевірки вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 (з урахуванням дробів та літер) управлінням не проводилось (т. 1 а. с. 27-28).

Прокуратурою Одеської області направлено лист від 30 жовтня 2018 року до УДАБК ОМР про виявлені порушення вимог чинного містобудівного законодавства та усунення порушених вимог містобудівного законодавства за адресою: АДРЕСА_1 (т. 1 а. с. 50-53). Відповідь про заходи реагування на зазначений лист прокуратурі не надано.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, прийнято 25 жовтня 2018 року реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Кукліною А. О. на підставі декларації про готовність об'єкту до експлуатації, якої до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про реєстрацію права власності на вищевказане нерухоме майно за ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно (т. 1 а. с. 20-23).

При цьому державним реєстратором Кукліною А. О. на один і той же реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 внесено запис в реєстрі прав власності на нерухоме майно, як такий, що належить одночасно і ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т. 1 а. с. 21-22).

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з абзацом 1 частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частини 2 статті 389 ЦПК України.

Межі розгляду справи судом

Підставою для відкриття касаційного провадження є:

пункт 1 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме: неврахування судом апеляційної інстанції висновку щодо виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16, у постановах Верховного Суду: від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18, від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16;

пункт 4 частини 2 статті 389 ЦПК України, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази (пункт 1 частини 3 статті 411 ЦПК України).

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Щодо представництва прокурором інтересів держави

Задовольняючи позовні вимоги частково суд апеляційної інстанції, виходив з того, що замовники будівництва повинні були отримати містобудівні умови та обмеження для нового будівництва, оскільки фактично проведені будівельні роботи не підпадають під ознаки реконструкції, а відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, тягне визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини 1 статті 376 ЦК України. У порушення вимог законодавства, на підставі декларації про реконструкцію навісу "Е" під нежитлову будівлю без зміни геометричних розмірів фундаментів у плані з виділом у самостійну одиницю відповідачі фактично здійснили первісне введення до експлуатації самочинно збудованої будівлі як нового об'єкту нерухомого майна.

При цьому право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації. Сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, в зв'язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

Для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення.

Велика Палата Верхового Суду у постанові від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) звертає увагу на те, що у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов'язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб'єктний склад спірних правовідносин (види суб'єктів, які є сторонами спору) й об'єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

Таку подібність суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов'язаних із правами й обов'язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб'єктів (видової належності сторін спору) й об'єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

Конкретизація полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об'єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов'язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об'єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб'єктним і об'єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб'єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов'язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Так, у постановах Верховного Суду від 08 листопада 2018 року у справі № 826/3492/18 (провадження № К/9901/60852/18), від 05 грудня 2018 року у справі № 923/129/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17 (провадження № К9901/2562/17), від 23 червня 2020 року у справі № 815/1567/16 (провадження № К/9901/4066/18), про які зазначила заявник, суд дійшов висновку про те, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини 3 статті 23 Закон України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

За положеннями частин першої, другої цієї статті прокурор вправі представляти інтереси громадянина в суді, представництво якого полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Приміром, таке право виникає там і тоді, коли прокурор діє в інтересах громадянина, які за певних очевидних і об'єктивних причин не здатні захистити свої порушені або оспорювані права чи реалізувати процесуальні повноваження. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об'єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов'язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров'я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб'єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Процесуальні і матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбувалося з порушенням встановленого законом порядку.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 826/13768/16 (провадження № 11-609апп18), про яку зазначала заявник, також наголосила, що прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.

Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб'єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

У разі відсутності суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави, а також у разі представництва інтересів громадянина з метою встановлення наявності підстав для цього прокурор має право: 1) витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що знаходяться у цих суб'єктів, у порядку, визначеному законом; 2) отримувати від посадових та службових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, військових частин, державних та комунальних підприємств, установ та організацій, органів Пенсійного фонду України та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування усні або письмові пояснення. Отримання пояснень від інших осіб можливе виключно за їхньою згодою.

Проте у справі, що переглядається, на відміну від справ, які зазначені заявником як приклад неоднакового застосування, суд апеляційної інстанції встановив, що заступник прокурора Одеської області звернулась до суду з відповідним позовом у зв'язку з невжиттям органом, уповноваженими на здійснення функцій держави у виниклих правовідносинах, за якими Одеська міська рада виступає позивачем у справі, направлених на захист інтересів держави в судовому порядку, що відповідно до положень частини 3 статті 131-1 Конституції України, стаття 23 Закону України "Про прокуратуру", статті 56 ЦПК України є підставою для вжиття органами прокуратури заходів реагування представницького характеру.

Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Урегульовуючи розбіжності у викладених правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) уточнила висновки та зазначила, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 912/2385/18 звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р (II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

З огляду на те, що у справі, що переглядається, прокуратура виконала вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та звернулася до Одеської міської ради з повідомленням, а міська рада протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернулася до суду з позовом в інтересах держави, висновок суду апеляційної інстанції про обґрунтованість підстав для звернення до суду є правильним та не суперечить висновкам Верховного Суду щодо виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави.

Таким чином, доводи касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи.

Касаційна скарга не містить посилань на постанови Верховного Суду, висновки в яких щодо виключного випадку для представництва прокурором інтересів держави не врахував апеляційний суд в цій справі.

Тому, враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для перегляду оскарженого судового рішення апеляційного суду. Передбачених частиною 3 статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційної скарги Верховним Судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі "DIYA 97 v. UKRAINE", № 19164/04, пункт 47).

Щодо неналежного повідомлення учасника справи

Доводи касаційної скарги про те, що всі судові повістки повернуті до суду з відміткою "за закінченням терміну зберігання", однак на адресу відповідачів не надійшло жодного повідомлення з пошти щодо надходження судових повісток на їх ім'я, ОСОБА_3 був позбавлений права доступу до суду першої інстанції є неприйнятними, оскільки суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції саме з підстав того, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в судовому рішенні, питання обґрунтованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини 3 статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Щодо судових витрат

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту "в" пункту 4 частини 1 статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема з резолютивної частини із зазначенням у ній розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 червня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк І. М. Фаловська