Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №759/5092/21
Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №759/5092/21
Постанова КЦС ВП від 01.11.2023 року у справі №759/5092/21
Постанова КЦС ВП від 30.10.2025 року у справі №759/5092/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2023 року

м. Київ

справа № 759/5092/21

провадження № 61-593св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Дундар І. О. (суддя-доповідач),

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,

учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року у складі судді Шум Л. М. та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року у складі колегії суддів: Болотова Є. В., Кулікової С. В., Музичко С. Г.,

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»)звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит.

Позов мотивований тим, що між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Закритим акціонерним товариством «Міжнародний Іпотечний Банк» (далі - ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк») 18 травня 2007 року укладений договір про іпотечний кредит № 1.07051238, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 66 400,00 дол. США строком користування на 180 місяців зі сплатою 11,5 % річних. 18 травня 2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 1.0751238, відповідно до якого передано в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 з метою повного виконання зобов`язань.

Відповідно до нових вимог закону у березні 2009 року відбулася реєстрація ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» в Platinum Bank та відбувся перехід на нову правову форму - ВАТ. Банк належним чином виконав свої зобов`язання та надав позичальнику кредитні кошти на загальну суму 66 400,00 дол. США.

04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, в тому числі, за договором кредиту № 1.07051238 від 18 травня 2007 року.

Позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів станом на 03 лютого 2021 року складає 77 907,46 дол. США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 44 049,71 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року, за відсотками на дату відступлення права вимоги - 29 889,66 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року, відсоткова ставка 3 % річних 3 968,09 дол. США за період з 03 лютого 2018 року по 03 лютого 2021 року.

Позивач просив:

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року у розмірі 77 907,46 дол. США;

стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 32 639,45 грн;

стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» понесенні витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал»заборгованість за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року у розмірі 77 907,46 дол. США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал»понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 32 639,45 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що відповідачі не належним чином виконали покладені на них договірні зобов`язання з погашення отриманого ними іпотечного кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 03 лютого 2021 року складає 73 939,37 дол. США, з яких заборгованість за тілом кредиту - 44 049,71 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року, за відсотками - 29 889,66 дол. США за період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року. Відсоткова ставка 3 % річних складає 3 968,09 дол. США.

Суд відмовив у стягненні з відповідачів витрати на правову допомогу, оскільки позивачем не надано доказів понесених судових витрат на правничу допомогу, саме пов`язаних із розглядом вказаної позовної заяви.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року поновлено ОСОБА_1 строк на подання заяви про перегляд заочного рішення суду. Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення суду у цивільній справі за позовом ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит залишено без задоволення.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року скасовано. Ухвалено нове рішення.

Позов ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року у розмірі 77 907,46 дол. США.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» судовий збір у розмірі по 16 319,72 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ціна позову у цій справі становить 77 907,46 дол. США, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому суд першої інстанції не мав правових підстав розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження. Враховуючи вищезазначене, рішення суду першої інстанції слід скасувати.

При частковому задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції вказав, що позивачем надано належні, допустимі та достатні докази на підтвердження переходу права вимоги, договір про іпотечний кредит не оспорювався, у судовому порядку недійсним не визнавався, відповідачами не спростований факт отримання кредиту, належних та допустимих доказів на спростування наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачами не надано, з наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості вбачається, що позичальником частково здійснювалась сплата заборгованості за кредитним договором. Таким чином суд апеляційної інстанції зробив висновок, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 77 907,46 дол. США, з яких: заборгованість за тілом кредиту у розмірі 44 049,71 дол. США, заборгованість за відсотками у розмірі 29 889,66 дол. США та 3 % річних у розмірі 3 968,09 дол. США, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції критично оцінив посилання в апеляційній скарзі на пропуск позивачем позовної давності та вказав, що відповідачі отримали копію позовної заяви та були належним чином повідомлені про розгляд справи у суді першої інстанції, що підтверджується зворотними повідомленнями, а тому мали можливість подати будь-які заяви, клопотання, в тому числі, заяву про застосування строків позовної давності, утім своїми правами відповідачі не скористалися. Враховуючи наведене, заява про застосування позовної давності подана в суді апеляційної інстанції не підлягає розгляду та задоволенню апеляційним судом.

Суд апеляційної інстанції відхилив доводи апеляційної скарги про те, що:

позивачем не надано доказів на підтвердження факту, що ПАТ «Платинум Банк» були видані кредитні кошти, оскільки пунктом 1.2 іпотечного договору передбачено, що кредит надається позичальнику для придбання у власність квартири АДРЕСА_1 , право власності на яку позичальник набуває за договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малиновською О. Ю. 18 травня 2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір, за умовами якого в іпотеку передано квартиру АДРЕСА_1 . Квартира відповідачами придбана, тому відсутні підстави вважати, що банком не були видані позичальнику кредитні кошти;

позовна заява подана особою, яка не має право її підписувати, оскільки позовна заява підписана генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» Іжаковським О. В., повноваження якого щодо права вчиняти юридичні дії від імені ТОВ «Вердикт Капітал» матеріалами справи підтверджено, а також підтверджено реєстрацію фінансової установи ТОВ «Вердикт Капітал» Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не з`ясували обставин вирішення справи по суті, повно і всебічно не оцінили докази, не застосували висновки Верховного Суду та ухвалили оскаржені рішення з порушеннями норм матеріального та процесуального права, а саме:

суд першої інстанції безпідставно визнав справу малозначною, оскільки ціна позову у справі перевищує 2 000 000,00 грн;

матеріали справи не містять доказів переходу до позивача прав за кредитним договором №1.07051238 від 18 травня 2007 року, а тому позивач є неналежним, реєстр кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не підтверджує такий перехід права вимоги, оскільки викладений на звичайному аркуші паперу та підписаний генеральним директором позивача;

позовна заява від імені ТОВ «Вердикт Капітал» підписана особою, у якої відсутні повноваження на її підписання, оскільки відповідно до доданої до позовної заяви виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у керівника позивача Іжаковського О. В. наявні обмеження щодо представництва від імені юридичної особи, а саме: прийняття рішень на суму, що є нижчою або дорівнює 1 000 000,00 грн;

позивачем не було надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження того факту, що ПАТ «Платинум Банк» взагалі були видані ОСОБА_1 кредитні кошти, обумовлені договором, в якому саме розмірі та в якій валюті (доказів, які б підтверджували як факт відкриття поточного рахунку для зарахування кредитних коштів у дол. США, так і факт перерахування обумовлених кредитним договором грошових коштів позивачем);

суд ухвалив оскаржене заочне рішення без дотримання порядку заочного розгляду справи, з грубим порушенням норм процесуального права;

позивач вважає, що банк пропустив позовну давність щодо частини позовних вимог. Так, з розрахунку заборгованості, який був наданий позивачем, датою останнього платежу за договором є 17 травня 2017 року. За умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 17 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (180 місяців), тому перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. Позивач звернувся до суду з позовом у березні 2021 року, тому до позовних вимог про стягнення заборгованості за договором про іпотечний кредит за період до 18 березня 2018 року слід застосувати позовну давності.

Позиція інших учасників справи

У квітні 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал»подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року - без змін. Стягнути з ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Відзив на касаційну скаргу обґрунтований тим, що відповідачі не скористались своїми правами на подачу відзиву, клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні не подавали, позичальник і поручитель не були зацікавлені в розгляді справи в суді першої інстанції із врахуванням належного повідомлення останніх судом, тому ухвалення судом першої інстанції заочного рішення є правильним. Твердження з приводу не набутого ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до відповідачів не обґрунтовані. Щодо повноважень керівника на підписання позовної заяви, зазначає, що обмеження прийняття рішень на суму більше 1 000 000,00 грн стосується лише підписання договорів від імені юридичної особи, обмеження щодо подачі позовів на будь-які суми статутом товариства не обмежено. Квартира відповідачами придбана, тому відсутні підстави вважати, що банком не були видані позичальнику кредитні кошти.

З приводу позовної давності ТОВ «Вердикт Капітал» зазначає, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення. Так, відповідачі отримали копію позовної заяви та були належним чином повідомлені про розгляд справи у суді першої інстанції, а тому мали можливість подати заяву про застосування позовної давності, проте своїми правами відповідачі не скористалися. Таким чином, заява про застосування позовної давності, яка подана в суді апеляційної інстанції не підлягала розгляду та задоволенню апеляційним судом.

Також ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до пункту 4.2 договору про надання правової допомоги від 03 січня 2023 року просить стягнути з відповідачів витрати на правничу допомогу у розмірі 9 000,00 грн.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2023 року касаційну скаргу залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зменшення розміру судового збору відмовлено, продовжено ОСОБА_1 строк на усунення недоліків.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2023 року поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року, клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги задоволено, відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання касаційної скарги на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року до ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, відкрито касаційне провадження у справі № 759/5092/21, витребувано з суду першої інстанції цивільну справу № 759/5092/21.

У квітні 2023 року матеріали цивільної справи № 759/5092/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

В ухвалі Верховного Суду від 11 квітня 2023 рокузазначено, що касаційна скарга містить передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 06 червня 2018 року у справі № 640/10523/16-ц, від 08 лютого 2019 року у справі № 904/3280/18 та у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13, від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 03 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16, від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16 та судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що 18 травня 2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений договір про іпотечний кредит № 1.07051238. Сума кредиту: 66 400 дол. США. Строк кредитування: 180 місяців. Процентна ставка: 11,50 % річних. Цільове призначення: придбання у власність квартири АДРЕСА_1 .

Відповідно до пункту 1.3 договору, всі дії, що пов`язані з виконанням цього договору, від імені солідарних позичальників здійснюються уповноваженим на це на підставі даного договору «позичальником 1» ( ОСОБА_1 ).

Кредит надається позичальнику в безготівковій формі, шляхом перерахування всієї суми кредиту на поточний рахунок позичальника (пункт 2.3 договору).

18 травня 2007 року між ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 1.0751238, за умовами якого передано в іпотеку квартиру АДРЕСА_1 .

17 листопада 2014 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, згідно якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.

17 червня 2015 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, згідно якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.

17 червня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року згідно якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.

16 грудня 2016 року між ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_1 , ОСОБА_2 укладений додатковий договір до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року згідно якого, з метою реструктуризації заборгованості за кредитним договором сторони домовилися змінити порядок погашення заборгованості за кредитом та нарахованих процентів за користування кредитом. Сторонами погоджено графік повернення кредиту та сплати процентів у новій редакції.

04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401 про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, договорами поруки, договорами застави та договорами іпотеки фізичних осіб, за умовами якого ТОВ «Вердикт Капітал» набув права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців та/або поручителів та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, зазначених у додатках № 1 та № 2 до цього договору.

Відповідно до реєстру кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, який є додатком № 1 до договору № 401, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 . Сума заборгованості за основним зобов`язанням на день підписання договору: 1 219 771,71 грн/44 049,71 дол. США. Сума заборгованості за нарахованими процентами на день підписання договору: 827 668,60 грн/29 889,66 дол. США. Загальна сума заборгованості на день підписання договору: 2 047 440,31 грн - 73 939,37 дол. США.

Відповідно до платіжного доручення № 606 від 11 серпня 2020 року ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило ПАТ «Платинум Банк» за придбання активів 22 976 795,31 грн.

На підставі розрахунку, заборгованість ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за кредитним договором № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, станом на 03 лютого 2021 року становить 73 939,37 дол. США, з яких:

44 049,71 дол. США - заборгованість за тілом кредиту (період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року);

29 889,66 дол. США - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги (період з 18 травня 2007 року по 04 вересня 2020 року).

Згідно розрахунку боргу, 3 % річних за кредитним договором№ 1.07051238 від 18 травня 2007 року за період з 03 лютого 2018 року по 03 лютого 2021 року становить 3 968,09 дол. США.

Позиція Верховного Суду

Щодо суті позову

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина друга статті 1050 ЦК України).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що:

«поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст. […] строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). […] Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). […] У цій справі сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання. Так, суди першої й апеляційної інстанцій встановили, що 3 червня 2006 року сторони уклали договір, за умовами якого відповідач отримав строком на 24 місяці, тобто до 3 червня 2008 року включно, кредитні кошти у національній валюті у розмірі 8 235,50 грн, які зобов`язався повернути зі сплатою відсотків у розмірі 25,08 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві до 27 числа кожного місяця кошти у сумі 441,31 грн (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання».

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК Українинарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. При обчисленні 3 % річних за основу береться прострочена сума, визначена в договорі чи судовому рішенні.

У справі, що переглядається:

суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року, ЗАТ «Міжнародний Іпотечний Банк» (правонаступником якого є ПАТ «Платинум Банк») надав ОСОБА_1 ОСОБА_2 грошові кошти (кредит) у розмірі 66 400,00 дол. США, строк кредитування: 180 місяців, зі сплатою проценти за його користування в розмірі 11,50 % річних;

відповідно до пункту 3.1 договору про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року платежі з погашення сум та процентів кредиту здійснюються у вигляді щомісячного ануітетного (рівномірного) платежу. Сума щомісячного ануітетного платежу за цим договором, що включає в себе частину суму кредиту та нарахованих за місяць процентів становить 775,68 дол. США. Погашення відповідної частини кредиту та сплата нарахованих процентів за його користування здійснюється шляхом списання кредитором коштів з поточного рахунку позичальника щомісячно 17 числа кожного календарного місяця;

04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладений договір № 401 про відступлення прав вимоги, в тому числі за договором про іпотечний кредит № 1.07051238 від 18 травня 2007 року;

оскільки позивач обов`язки за умовами договору виконав, надавши кредитні кошти відповідачам, останні свої зобов`язання за договором щодо повернення кредиту з процентами періодичними платежами не виконали, суд апеляційної інстанції зробив обґрунтований висновок про задоволення позовних вимог банку.

Доводи касаційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів переходу до позивача прав вимоги за кредитним договором №1.07051238 від 18 травня 2007 року, реєстр кредитних договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, не підтверджує перехід права вимоги, оскільки викладений на звичайному аркуші паперу та підписаний генеральним директором позивача, колегія суддів відхиляє, оскільки матеріали справи містять договір про відступлення прав вимоги 04 вересня 2020 року між ПАТ «Платинум Банк» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до додатку № 1 якого позивач набув право вимоги до відповідачів за цим договором. Вказаним доказам судом апеляційної інстанції надана правова оцінка, а суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Аргументи касаційної скарги про наявність у керівника позивача Іжаковського О. В. обмеження щодо представництва від імені юридичної особи, а саме: прийняття рішень на суму, що є нижчою або дорівнює 1 000 000,00 грн, є необґрунтованими, оскільки відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Вердикт Капітал», доданої позивачем до позовної заяви, генеральним директором ТОВ «Вердикт Капітал» є Іжаковський О. В., у виписці відсутня інформація щодо обмежень Іжаковського О. В. брати участь у розгляді справ, а відповідно до частини третьої статті 58 ЦПК України юридична особа бере участь у справі через свого керівника.

Щодо заяви про застосування позовної давності

Відповідно до статті 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За статтею 257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). А за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п`ята цієї статті).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що:

«оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача повернути борг частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення у договорі строку кредитування право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором (прострочення боржника), відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитодавець до спливу визначеного договором строку кредитування вправі заявити вимоги про дострокове повернення тієї частини кредиту, що залишилася, і нарахованих згідно зі статтею 1048 ЦК України, але не сплачених до моменту звернення кредитодавця до суду, процентів, а також попередніх невнесених до такого моменту щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.

Отже, оскільки за умовами договору відповідач мав виконувати зобов`язання, зокрема, з повернення кредиту та зі сплати процентів до 27 числа кожного місяця впродовж строку кредитування (24 місяці), перебіг позовної давності для стягнення заборгованості за кожним з цих щомісячних платежів починається з наступного дня після настання терміну внесення чергового платежу. А тому встановлення строку кредитування у договорі, який передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів.

Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21) зазначено, що:

«у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц (провадження № 14-59цс18) викладено висновок про те, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи в суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести в суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалив у ній заочне рішення, відповідач була вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. Якщо суд першої інстанції відмовив у задоволенні цієї заяви, відповідач могла заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вправі прийняти до розгляду заяву про застосування позовної давності лише за умови, що відповідач у справі не був належним чином повідомлений судом першої інстанції про день та час судового розгляду справи, чи у разі інших поважних причин, які об`єктивно позбавляли особу зробити в суді першої інстанції таку заяву, внаслідок чого було порушено принцип процесуальної рівності сторін».

Відповідно до частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

У справі, що переглядається:

ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 16 березня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Постановлено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику осіб;

01 липня 2021 року Святошинським районним судом м. Києва ухвалене заочне рішення;

у серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою про перегляд заочного рішення, в якій зазначив, що його не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи та про сплив позовної давності щодо частини позовних вимог;

ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 листопада 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення;

скасовуючи заочне рішення, суд апеляційної інстанції зробив висновок, що ціна позову у цій справі становить 77 907,46 дол. США, що перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому суд першої інстанції не мав правових підстав розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження;

натоміть, відповідаючи на довід апеляційної скарги про пропуск позивачем позовної давності щодо частини позовних вимог, суд апеляційної інстанції вказав, що відповідачі отримали копію позовної заяви та були належним чином повідомлені про розгляд справи у суді першої інстанції, а тому мали можливість подати заяву про застосування строків позовної давності;

разом з тим, суд апеляційної інстанції, зробивши висновок про незаконність заочного рішення суду першої інстанції, тобто фактично погодившись з доводами апеляційної скарги ОСОБА_1 про не повідомлення його про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, помилково не прийняв до розгляду заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, не перевірив та не надав оцінки обставинам, з якими пов`язується початок перебігу позовної давності, на які посилався ОСОБА_1 , в результаті чого не дотримав положень статті 12 ЦПК України, за якими цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Вирішення вказаних обставин щодо позовної давності, в тому числі щодо підстав для вирішення заяви про позовну давність судом апеляційної інстанції, впливає на результат вирішення спору, оскільки пропуск строку позовної давності, про яку заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови у позові;

таким чином, постанову суду апеляційної інстанції слід скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

З урахуванням меж касаційного перегляду та висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 жовтня 2023 року у справі № 756/8056/19 (провадження № 14-94цс21),колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції прийнята без додержання норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно із підпунктом «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається крім іншого, і з розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У частині тринадцятій статті 141 ЦПК України передбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року в справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено висновок, що: «у разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому, з урахуванням висновку щодо суті касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Щодо клопотання про зупинення виконання рішення суду першої інстанції

У жовтні 2023 року до суду надійшло клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року до закінчення його перегляду у касаційному порядку.

Частиною першою статті 436 ЦПК України встановлено, що суд касаційної інстанції за заявою учасника справи або за своєю ініціативою може зупинити виконання оскарженого рішення суду або зупинити його дію (якщо рішення не передбачає примусового виконання) до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Проте, на підставі статті 436 ЦПК України у задоволенні клопотання слід відмовити, оскільки постановою Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року скасовано заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року, тобто останнє не підлягає примусовому виконанню.

Керуючись статями 400 409 410 411 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 01 липня 2021 року відмовити.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року скасувати.

Справу № 759/5092/21 передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Київського апеляційного суду від 21 вересня 2022 року втрачає законну силу та подальшому виконанню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. О. Дундар

Судді: А. Ю. Зайцев

Є. В. Коротенко

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук