Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №495/9134/16
Постанова КЦС ВП від 01.03.2023 року у справі №495/9134/16

Постанова

Іменем України

01 березня 2023 року

м. Київ

справа № 495/9134/16-ц

провадження № 61-11477св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М. (суддя-доповідач),

Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури,

відповідачі: Затоківська селищна рада Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 ,

треті особи: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури на постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня

2022 року у складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М.,

Сєвєрової Є. С.,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2016 року виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури звернувся до суду з позовом до Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, ОСОБА_1 , третя особа - виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, виконувач обов`язків першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури посилався на те, що між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою 12 жовтня 2005 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для розміщення готельного комплексу «Стрела» строком на 25 років.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0930 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0175), із земель, наданих раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2682

ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0175) для індивідуального дачного будівництва за зазначеною вище адресою.

У подальшому державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано згідно з рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18617312.

На думку прокурора, ОСОБА_1 набув право власності на спірну земельну ділянку з порушенням вимог законодавства, оскільки підставою для формування земельної ділянки стала технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, внаслідок чого на підставі такої технічної документації із земельної ділянки загальною площею 1,5244 га, яка раніше перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, сформовано 17 окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка ОСОБА_1 .

Виходячи з того, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України, значилось як розміщення готельного комплексу, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж цільового призначення, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва.

У зв`язку з цим, має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Прокуратура просила визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради Білгород-Дністровської міської ради Одеської області від 29 грудня

2014 року № 2682 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,093 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0175) для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 »; визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно щодо зазначеної земельної ділянки; вирішити питання про розподіл судових витрат.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області

від 02 жовтня 2017 року позовні вимоги задоволено.

Визнано незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня

2014 року № 2682 «Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0175) для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 ».

Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії, індексний номер 32215710 щодо земельної ділянки площею 0,093 га для індивідуального дачного будівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0175).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що цільове призначення земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України та значилася як «для розміщення готельного комплексу», не повинно було змінюватися Затоківською селищною радою під час її поділу. Формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням) вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Однак, проєкт землеустрою не розроблявся, а доводи Затоківської селищної ради щодо відсутності потреби в його розроблені, є помилковими. Свідоцтво про право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Галантернік Л. І. задоволено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

02 жовтня 2017 року скасовано та постановлено нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прокурор в цій справі не обґрунтував наявність підстав для представництва та не надав належних доказів відсутності повноваженого державного органу, на який покладено обов`язок здійснювати контроль за законністю прийняття рішень органом місцевого самоврядування. Крім того, прокурором не надано доказів того, що Держгеокадастр, як орган компетентний здійснювати нагляд за дотриманням законодавства у спірних правовідносинах, звертався до прокурора або органу місцевого самоврядування Затоківської селищної ради з клопотання про відновлення порушених прав та приведення у відповідність до законодавства прийнятого селищною радою рішення з питань регулювання земельних відносин.

Короткий зміст судового рішення суду касаційної інстанції

Постановою Верховного Суду від 05 лютого 2020 року касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково.

Постанову Одеського апеляційного суду від 24 липня 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що прокурор у позовній заяві навів підставу для представництва інтересів держави, територіальної громади смт Затока, обґрунтував у чому полягає порушення цих інтересів, визначив Затоківську селищну раду одним зі співвідповідачів у справі та заявив вимогу про визнання незаконним і скасування рішення ради, а відтак помилковим є висновок суду апеляційної інстанції про неможливість захисту прокурором інтересів держави за вимогами, які заявив прокурор.

Повторний апеляційний перегляд справи

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 .

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Галантернік Л. І. задоволено.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від

02 жовтня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову про відмову у задоволенні позову.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що прийняття Затоківською селищною радою рішення від 29 грудня 2014 року №2682, яким передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:012:0175 для індивідуального дачного будівництва за адресою:

АДРЕСА_2 , відповідало як документації із землеустрою, так і містобудівній документації.

Зміна цільового призначення землі не відбулася, змінився вид використання землі в межах однієї категорії землі (землі рекреаційного призначення), що не призвело до зміни цільового призначення земельної ділянки та, відповідно, не вимагало розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження.

Апеляційний суд також вказав, що заявлені вимоги про визнання незаконним рішення Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2682; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно № НОМЕР_1

від 14 січня 2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0930 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0175 не відповідають належному способу захисту, оскільки належним способом захисту порушеного права є віндикаційний позов відповідно статті 388 ЦК України, які позивачем не завлено.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

16 листопада 2022 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга мотивована тим, що у цій справі мало місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), для правомірного набуття ОСОБА_1 права власності на земельну ділянку площею 0,0930 га, кадастровий номер 5110300000:02:012:0175, вимагалось виготовлення такого виду документації із землеустрою, як проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Судом апеляційної інстанції не перевірено правомірність надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва з урахуванням чинної містобудівної документації. Прокурор у цій справі звернувся до суду як самостійний позивач, прокурор не є власником земель, а тому помилковим є застосування статей 387 388 ЦК України.

Аргументи інших часників справи

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Рух касаційної скарги та матеріалів справи

Ухвалою Верховного Суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області.

26 січня 2023 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 лютого 2023 року справу призначено до судового розгляду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Фактичні обставини справи

Між Департаментом державної автомобільної інспекції МВС України та Затоківською селищною радою 12 жовтня 2005 року укладений договір оренди (зареєстрований в реєстрі за № 4-4059) загальною площею 1,5244 га, яка знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 , з цільовим призначенням - для розміщення готельного комплексу «Стрела» строком на 25 років (пункти 1, 4, 15 договору оренди 2005 року).

Земельна ділянка загальною площею 1,5244 га (кадастрові номери 5110300000:02:012:0015, 5110300000:02:012:0016, 5110300000:02:012:0017), що перебувала в оренді Департаменту ДАІ МВС України, за категорією землі є землею рекреаційного призначення та мала вид використання «для розміщення готельного комплексу «Стрела», що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, входить у вид 07.01 «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення».

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок 23 грудня 2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0930 га по АДРЕСА_2 (кадастровий номер 5110300000:02:012:0175), із земель, наданих раніше у користування Департаменту державної автомобільної інспекції МВС України.

Рішенням Затоківської селищної ради від 29 грудня 2014 року № 2682

ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0930 га (кадастровий номер 5110300000:02:012:0175), з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

За результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, державним реєстратором реєстраційної служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області

14 січня 2015 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, номер НОМЕР_1 , щодо земельної ділянки площею 0,093 га, з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва, за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 14 січня 2015 року № 18617312.

Пред`являючи позов, прокурор зазначав, що відповідачці ОСОБА_1 передано земельну ділянку у порушення законодавчо встановленого порядку, оскільки проєкт землеустрою щодо відведення її у власність не розроблявся. Попередньому користувачу земля надавалася в оренду для будівництва та експлуатації закладу відпочинку та відповідно для цієї мети останнім розроблявся проєкт землеустрою щодо їх відведення. У той час як

ОСОБА_1 на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, спірну землю передано вже у власність для індивідуального дачного будівництва.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд

У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частинами першою, другою статті 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Згідно із частинами першою, другою статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про землеустрій» цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання.

Відповідно до абзаців першого, другого частини п`ятої статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання.

Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель. Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

З наведених норм права вбачається, що за цільовим призначенням землі України поділяються на категорії.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) рекреаційного призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року

№ 548, землі рекреаційного призначення (секція Е 07) (земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації):

07.01Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення07.02Для будівництва та обслуговування об`єктів фізичної культури і спорту07.03Для індивідуального дачного будівництва07.04Для колективного дачного будівництва07.05Для цілей підрозділів 07.01-07.04 та для збереження та використання земель природно-заповідного фонду

Велика Палата Верховного Суду постановою від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 відступила від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2013 року у справі № 21-417а12, від 08 квітня

2015 року у справі № 6-32цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду

від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та постановах Касаційного цивільного суду від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 03 червня 2019 року у справі № 708/933/17, від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, про те, що зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися в порядку, встановленому для зміни цільового призначення такої землі.

Отже, земельним законодавством чітко встановлено, що за проєктами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури здійснюється зміна цільового призначення земельних ділянок.

Проте такої процедури для зміни виду використання земельної ділянки без зміни її категорії цільового чинним законодавством не передбачено.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Ураховуючи, що зміна використання земельної ділянки з виду «Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.01) на вид використання «Для індивідуального дачного будівництва» (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03) не призводить до зміни цільового призначення земельної ділянки та відбувається у межах однієї категорії земель (землі рекреаційного призначення), Верховний Суд дійшов висновку, що про відсутність незаконної зміни цільового виду використання спірної земельної ділянки.

Аналогічний висновок зроблено Верховним Судом у постановах: від

24 листопада 2021 року у справі № 495/1439/18-ц (провадження

№ 61-11915св21) та від 11 травня 2022 року у справі № 495/1434/18 (провадження № 61-2613св21).

Установивши, що земельна ділянка площею 0,0930 га кадастровий номер 5110300000:02:012:0175, що передана рішенням ради від 29 грудня 2014 року

№ 2682 у приватну власність ОСОБА_1 , за категорією землі є землею рекреаційного призначення та мала вид використання «для індивідуального дачного будівництва», що відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548, входить у вид 07.03 «Для індивідуального дачного будівництва», суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позову, оскільки в даному випадку зміна цільового призначення землі не відбулася, змінився вид використання землі в межах однієї категорії землі (землі рекреаційного призначення), що не призвело до зміни цільового призначення земельної ділянки та, відповідно, не вимагало розробки проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та його затвердження.

Затоківська селищна рада, як власник земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:012:0175, мала право визначати вид її використання в межах категорії землі рекреаційного призначення. На підставі технічної документації щодо поділу земельна ділянка кадастровий номер 5110300000:02:012:0175 була сформована з присвоєнням кадастрового номеру та зареєстрована в Державному земельному кадастрі. Лише потому ця сформована та зареєстрована земельна ділянка була передана ОСОБА_1 у власність. Генеральним планом смт Затока (зі змінами від 16 березня 2015 року) спірна земельна ділянка віднесена до земель рекреаційного призначення об`єктів стаціонарної рекреації, дачного будівництва.

Отже, прийняття Затоківською селищною радою рішення від 29 грудня

2014 року № 2682, яким передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку кадастровий номер 5110300000:02:012:0175 для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_2 , відповідало як документації із землеустрою, так і містобудівній документації.

Помилкове зазначення судом апеляційної інстанції про те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, не вплинуло на правильність вирішення спору по суті.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника із висновками суду апеляційної інстанції щодо встановлених обставин справи. При цьому згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Статтею 410 ЦПК України визначено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 400 409 410 416 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційної цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 18 жовтня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді: А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун М. Ю. Тітов