Історія справи

Постанова КЦС ВП від 21.03.2018 року у справі №465/8441/15

Постанова

Іменем України

1 березня 2018 року

м. Київ

справа № 465/8441/15-ц

провадження № 61-8940 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Синельникова Є. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - публічне акціонерне товариство «Кредобанк»,

представники відповідача: ОСОБА_6, ОСОБА_7,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, на рішення Франківського районного суду м. Львова від 3 червня 2016 року у складі судді Масендич В. В. та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2016 року у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Мікуш Ю. Р., Павлишина О. Ф.,

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Кредобанк» (далі - ПАТ «Кредобанк») про виконання умов договору та стягнення суми банківського вкладу.

Позовна заява мотивована тим, що 22 березня 2012 року між ним та

ПАТ «Кредобанк» в особі виконуючого обов'язки начальника відділення № 20 центральної філії ПАТ «Кредобанк» у м. Львові ОСОБА_8 було укладено договір банківського вкладу (депозиту), відповідно до умов якого після підписання договору він вніс у касу зазначеного відділення банку грошові кошти в сумі 25 тис. грн. Вказаним працівником банку на його прізвище було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1 та видано платіжну картку, на яку вносилися відсотки за вказаним депозитом.

У липні 2012 року він вдруге звернувся у відділення № 20 центральної філії

ПАТ «Кредобанк» у м. Львові з метою внесення 20 тис. грн на раніше відкритий депозит. Ці кошти ним особисто були внесені у касу відділення банку після підписання відповідної заяви на переказ грошових коштів, наданої ОСОБА_8 Оскільки самі договори у позивача не збереглися, то він звернувся із заявою до голови правління ПАТ «Кредобанк» з проханням видати йому інші примірники договору, однак на даний час такі йому не видано.

9 жовтня 2012 року ним було укладено із банком договір банківського вкладу «Стандарт плюс» на суму 14 тис. Євро. Згідно умов договору банк відкриває клієнту вкладний рахунок НОМЕР_1 (в іноземній валюті) на

3 місяці - до 9 січня 2013 року. Розмір процентів, які нараховуються на суму вкладу, становить 8% річних. Після підписання вказаного договору позивач вніс кошти в сумі 14 тис. Євро у касу відділення № 20 центральної філії

ПАТ «Кредобанк».

1 березня 2013 року між ним та відповідачем було укладено черговий договір банківського вкладу «Стандарт», згідно якого він вніс у касу відділення банку на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 20 тис. Євро, за умовами якого банк відкриває клієнту вкладний рахунок НОМЕР_1 (в Євро) на

3 місяці - до 1 червня 2013 року. Розмір процентів, які нараховуються на суму вкладу, становить 4% річних.

2 лютого 2015 року він звернувся до відповідача із заявою про повернення йому усіх вкладів, а саме: 45 тис. грн та 34 тис. Євро, а також нарахованих відсотків згідно умов договорів. Однак, у поверненні вкладів йому було відмовлено та повідомлено, що вирішення цього питання може бути здійснено лише за результатами розслідування, яке проводиться слідчим відділом Львівського міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, на підставі поданої ПАТ «Кредобанк» заяви з приводу зняття та привласнення коштів із депозитних рахунків клієнтів.

За таких обставин, з урахуванням збільшених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з ПАТ «Кредобанк» за договором банківського вкладу від 22 березня 2012 року - 25 тис. грн основного боргу та 3% річних за порушення договірних зобов'язань, що становить 885 грн 61 коп., а всього - 25 885 грн 61 коп.;

за договором банківського вкладу від липня 2012 року - 20 тис. грн основного боргу та 3% річних за порушення договірних зобов'язань - 708 грн 49 коп., а всього - 20 708 грн 49 коп.; за договором банківського вкладу «Стандарт плюс» від 9 жовтня 2012 року - 14 тис. Євро основного боргу, 4 019 Євро - 8% річних та 530,46 Євро - 3% річних за порушення договірних зобов'язань, а всього -

18 549,46 Євро; за договором банківського вкладу «Стандарт» від 1 березня

2013 року - 20 тис. Євро, 6 389 Євро - 10% річних, 708,49 Євро - 3% річних за порушення договірних зобов'язань, а всього - 27 097,49 Євро. Загальна сума боргу, яку просив стягнути позивач з відповідача, становить 46 594 грн 10 коп. та 45 646,95 Євро.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 3 червня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено.

Рішення районного суду мотивовано тим, що матеріали справи не містять квитанцій або інших документів, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, які б відповідали вимогам пункту 2.9 глави 2 «Приймання готівки» розділу 4 «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 1 червня

2011 року № 174, за умовами договору банківського вкладу «Стандарт плюс»

від 9 жовтня 2012 року на суму 14 тис. Євро та за умовами договору банківського вкладу «Стандарт» від 1 березня 2013 року на суму 20 тис. Євро. Крім того, не надано доказів щодо укладення договорів банківського вкладу

від 22 березня 2012 року на суму 25 тис. грн та від липня 2012 року на суму

20 тис. грн, а також не надано доказів внесення коштів на депозитні рахунки у банку за вказаними договорами.

Ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2016 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 відхилено. Рішення районного суду залишено без змін.

Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Оскільки у позивача відсутня ощадна книжка (інший документ, що її замінює) в якій було б зазначено номер рахунку, дата вчинення банківських операцій, печатка банку та підпис касира про прийняття грошей у відповідній сумі, відтак відсутні докази того, що грошові кошти були внесені позивачем на рахунок, тому немає підстав презюмувати його чинність.

У касаційнійскарзі, поданій у жовтні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 в особі представника - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права й порушення норм процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Касаційна скарга мотивована тим, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Посилався на те, що відсутність квитанції (другого примірника прибуткового касового ордера), відповідної ощадної книжки не можна вважати недодержанням письмової форми договору банківського вкладу та відсутності доказів внесення готівки у відповідній платіжній системі, оскільки позивачем долучено в якості доказів інші документи, що відповідають вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2018 року справу за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Кредобанк» про виконання умов договору та стягнення суми банківського вкладу передано до Верховного Суду.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.

Згідно із частиною першою статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

Відповідно до частини першої статті 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 3 грудня 2003 року

№ 516, передбачено, що залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України

від 1 червня 2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов'язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірні» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_4, суди дійшли вірного висновку про відсутність квитанцій або інших документів, які є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі, за умовами договору банківського вкладу «Стандарт плюс» від 9 жовтня 2012 року на суму

14 тис. Євро та за умовами договору банківського вкладу «Стандарт»

від 1 березня 2013 року на суму 20 тис. Євро. Крім того, не надано доказів щодо укладення договорів банківського вкладу від 22 березня 2012 року на суму

25 тис. грн та від липня 2012 року на суму 20 тис. грн, зокрема, внесення коштів на депозитні рахунки у банку за вказаними договорами.

Висновки судів відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 29 жовтня 2014 року у справі № 6-118цс14.

Посилання касаційної скаргиОСОБА_4 про долучення копії виписки по особовому рахунку за період з 3 січня 2012 року по 2 лютого 2015 року на підтвердження укладення договорів банківського вкладу є безпідставними, оскільки стосуються операцій поповнення рахунку, відкритого на ім'я позивача, й не є належними та допустимими доказами, передбаченими зазначеними вище Положенням про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами та Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, внесення позивачем коштів на спірні вкладні рахунку за зазначеними у позові договорами банківського вкладу.

Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, і на законність судових рішень не впливають.

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Керуючись статтями 400 401 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником - ОСОБА_5, залишити без задоволення.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 3 червня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 27 вересня 2016 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді: С. Ф. Хопта

О. В.Білоконь

Є. В.Синельников