Історія справи

Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №348/2067/19
Постанова КЦС ВП від 01.02.2023 року у справі №348/2067/19

Постанова

Іменем України

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 348/2067/19

провадження № 61-5049св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

відповідач - Пасічнянська сільська рада Надвірнянського району Івано-Франківської області,

особа, яка подала апеляційну скаргу - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Брайляк Емільяна Ярославівна, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Девляшевського В. А.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог позовної заяви

У жовтні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися з позовом до Битківської селищної ради Надвірнянського району Івано-Франківської області про визнання права власності на спадкове майно.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20 лютого 2020 року замінено відповідача у справі - Битківську селищну раду Надвірнянського району Івано-Франківської області на її правонаступника Пасічнянську сільську раду Надвірнянського району Івано-Франківської області.

Свої вимоги позивачі обґрунтовували тим, що вони є рідними братами і зареєстровані та проживають в АДРЕСА_1 . 20 квітня 2011 року їхня мати ОСОБА_4 склала заповіт на користь ОСОБА_1 , який був посвідчений секретарем виконавчого комітету Битківської селищної ради і зареєстрований в реєстрі за № 47. Цим заповітом ОСОБА_4 заповіла ОСОБА_1 усе належне їй майно, з чого воно б не складалося і де б воно не було, в тому числі і на домоволодіння АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після смерті якої відкрилася спадщина за заповітом на вищевказане домоволодіння. Не зважаючи на наявність заповіту, ОСОБА_2 має право на обов`язкову частку у спадщині, що залишилася після смерті матері. 13 вересня 2019 року позивачі подали заяви до Надвірнянської районної нотаріальної контори про отримання свідоцтва про право на спадщину. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на зазначене домоволодіння їм було відмовлено, оскільки вони не подали документ, який би підтверджував право власності ОСОБА_4 на спадкове майно. Згідно з технічним паспортом від 06 грудня 2018 року домоволодіння складається з: літ. «А» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ «Б» - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови, літ. «В» - стайні площею

30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. «Г» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84,3 кв. м, житловою площею

57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. «Д» - колодязю, 1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн. Домоволодіння побудоване в межах земельної ділянки, закріпленої за цим господарством для обслуговування житлового будинку, площа якої становить 0,1500 га. Земельна ділянка не приватизована.У зв`язку з наведеним позивачі просили визнати за ними право власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , яке складається з: літ. «А» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ. «Б» - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови,

літ. «В» - стайні площею 30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. «Г» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84, 3 кв. м, житловою площею 57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. «Д» - колодязю,

1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн, з яких: за

ОСОБА_1 визнати право власності на частки, а за ОСОБА_2 - на частку зазначеного домоволодіння.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від

28 травня 2021 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на частки спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , а саме: будинковолодіння у АДРЕСА_1 , і складається з: літ. «А» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею

104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ. «Б» - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови, літ. «В» - стайні площею

30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. «Г» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84, 3 кв. м, житловою площею

57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. «Д» - колодязю, 1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/4 частку спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , а саме: будинковолодіння у АДРЕСА_1 , і складається з: літ. «А» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ. «Б» - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови, літ. «В» - стайні площею 30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. «Г» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84, 3 кв. м, житловою площею 57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. «Д» - колодязю, 1970 року побудови, ринковою вартістю 142 300,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог. Суд зазначив, що інших спадкоємців на спадкове домоволодіння немає, спору про спадкове майно немає, тому ОСОБА_1 і ОСОБА_2 можуть бути визнані власниками домоволодіння.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , яка не була залучена до участі у цій справі, оскаржила його в апеляційному порядку, посилаючись на те, що вона була дружиною померлого ОСОБА_5 , який також мав права на будинок, оскільки прибудова під літ. «Г» була зведена саме ним.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 задоволено частково. Рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 в задоволенні позову.

Відмова у задоволенні позову мотивована тим, що спірний житловий будинок не може входити до складу спадщини (спадкової маси) після смерті ОСОБА_4 , оскільки відсутні дані про дозвіл на його будівництво, виділення для його будівництва земельної ділянки та введення його в експлуатацію саме спадкодавцем чи іншими особами з дозволу спадкодавця. У засіданні апеляційного суду представник відповідача вказав, що органу місцевого самоврядування відомо, що будинок під літ. «Г» самовільно збудований чоловіком ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , який помер у 2008 році і відомостей про його узаконення у селищній раді немає. З огляду на такі твердження, колегія суддів вважала висновок суду першої інстанції про визнання за позивачами права власності на ціле домоволодіння АДРЕСА_1 передчасним і таким, що не відповідає доказам, які містяться у матеріалах справи. При цьому апеляційний суд вказав, що з часу смерті чоловіка ОСОБА_3 у нотаріальну контору чи до відповідних органів місцевого самоврядування та суду з питанням чи позовом про відповідне оформлення чи визнання права на належне спадкодавцю майно не зверталася, тому оскаржуваним рішенням суду першої інстанції не вирішувалося питань щодо прав ОСОБА_3 на володіння чи користування самовільно збудованим у 1991 році житловим будинком, який розташований на АДРЕСА_2 в технічному паспорті).

Аргументи учасників

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У червні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 , ОСОБА_2 надійшла касаційна скарга, у якій їхній представник, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У касаційній скарзі і її уточненій редакції представник ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 зазначає, що:

- суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачі мають право на спадкування будинку у визначених частках у порядку спадкування після смерті матері;

- натомість апеляційний суд скасував законне по суті рішення суду першої інстанції, не врахувавши, що право ОСОБА_3 на спадкування частини будинку нічим не підтверджується. ОСОБА_3 не зверталася з позовом про поновлення строку для прийняття спадщини після смерті чоловіка;

- апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що спірне домоволодіння є об`єктом самочинного будівництва, оскільки не врахував, що індивідуальні (садибні) будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію. Єдиним документом, що засвідчує існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації;

- ОСОБА_3 було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції, а тому відсутні підстави вважати, що вона повинна була бути залучена до участі у справі. При вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції;

Зміст відзиву

У жовтні 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_3 надійшов відзив, у якому він просить касаційну скаргу представника

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення, посилаючись на те, що скарга не містить підстав касаційного оскарження. Очевидним є те, що суд першої інстанції вирішив питання про її права, оскільки визнав право власності на садибний будинок під літ. «Г», який збудований її чоловіком, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 25 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року заявники зазначають неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 557/1209/16-ц, від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20, від 14 червня 2022 року у справі № 645/4192/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).

Фактичні обставини

Суди встановили, що батьками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були ОСОБА_8 та ОСОБА_4 .

ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи загального захворювання.

Мати позивачів ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 86 років у місті Надвірна Івано-Франківської області.

За життя ОСОБА_4 розпорядилася належним їй на праві приватної власності майном на випадок своєї смерті - ІНФОРМАЦІЯ_2 вона склала заповіт, яким усе своє майно, з чого б воно не складалося і де б воно не було, в тому числі належне їй домоволодіння АДРЕСА_1 , заповіла у власність синові ОСОБА_1 , 1970 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала і була зареєстрована на АДРЕСА_1 . З нею за вказаною адресою були зареєстровані і проживали: син ОСОБА_1 та син ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою № 230, виданою 25 березня 2019 року Битківською селищною радою.

З метою оформлення спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Надвірнянської районної державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини за заповітом та за законом (обов`язкова частка) після смерті своєї матері ОСОБА_4 .

Постановою державного нотаріуса Надвірнянської районної державної нотаріальної контори від 13 вересня 2019 року відмовлено у видачі вказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом та за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на ім`я померлої, що свідчило б про належність їй цього майна.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 травня 2021 року в справі № 273/1971/19 (провадження № 61-16601св20) вказано, що: «у разі подання апеляційної скарги особою, яка не брала участь у розгляді справи судом першої інстанції, з посиланням на те, що оскаржуваним судовим рішенням вирішені питання про її права та інтереси, апеляційному суду належить відкрити апеляційне провадження та за результатами розгляду, у разі з`ясування, що оскаржуваним судовим рішенням питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки не вирішувалося, закрити апеляційне провадження відповідно до пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України. Якщо ж буде з`ясовано, що права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи судом вирішувалися, апеляційний суд повинен переглянути оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку по суті».

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

У справі, що переглядається:

суд першої інстанції визнав за ОСОБА_1 право власності на частки, за ОСОБА_2 - на частку спадкового майна після смерті ОСОБА_4 , а саме: будинковолодіння у АДРЕСА_1 , і складається з: літ. «А» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 104,1 кв. м, житловою площею 52,8 кв. м, 1970 року побудови, літ. «Б» - літньої кухні площею 36,0 кв. м, 1970 року побудови, літ. «В» - стайні площею 30,4 кв. м, 1970 року побудови; літ. «Г» - садибного (індивідуального) житлового будинку загальною площею 84,3 кв. м, житловою площею 57,6 кв. м, 1991 року побудови, та літ. «Д» - колодязю, 1970 року побудови;

особа, яка не брала участь у справі, ОСОБА_3 оскаржила рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, посилаючись на те, що судом вирішено питання про її права та обов`язки. Стверджувала, що садибний (індивідуальний) житловий будинок під літ. «Г», 1991 року побудови, зведений її чоловіком ОСОБА_5 , про що представник відповідача зазначив у судовому засіданні в суді першої інстанції, тобто він не входив до спадкового майна після смерті ОСОБА_9 . У 2008 році її чоловік помер. Будинок під літ. «Г» збудований під час перебування її і ОСОБА_5 у шлюбі, тому є об`єктом права власності подружжя;

апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 як особа, яка не брала участь у справі, оскаржила рішення суду першої інстанції лише у частині задоволення позовних вимог, що стосуються садибного (індивідуального) житлового будинку під літ. «Г», 1991 року побудови. В іншій частині ОСОБА_3 рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року в апеляційному порядку не оскаржувала. Тому у цій частині рішення суду першої інстанції не підглядало апеляційному перегляду. При скасуванні рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд зазначив взаємовиключні підстави - суд першої інстанції не вирішував питань щодо прав ОСОБА_3 на володіння чи користування самовільно збудованим у 1991 році житловим будинком, який розташований на АДРЕСА_2 в технічному паспорті) у смт Битків; житловий будинок під літ. «Г» самовільно збудований чоловіком ОСОБА_3 - ОСОБА_7 , який помер у 2008 році і відомостей про його узаконення немає;

апеляційний суд не врахував, що рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті, у разі якщо ним не вирішено питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки особи, яка звернулася із апеляційною скаргою.

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Колегія суддів відхиляє доводи касаційної скарги про те, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_3 було відомо про розгляд справи у суді першої інстанції.

Апеляційний суд встановив, що ОСОБА_3 не була залучена до участі у справі, представник ОСОБА_3 з повним текстом рішення суду першої інстанції ознайомився тільки 14 січня 2022 року, що підтверджується відміткою на заяві про ознайомлення з матеріалами справи. За таких обставин апеляційний суд обґрунтовано поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 28 травня 2021 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без дотримання норм процесуального права. У зв`язку із наведеним, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду скасувати та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 400 409 411 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , від імені яких діє адвокат Брайляк Емільяна Ярославівна, задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Івано-Франківського апеляційного суду від 03 травня 2022 року втрачає законну силу та подальшому викланнню не підлягає.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук