Історія справи

Постанова ККС ВП від 31.10.2024 року у справі №204/1877/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 204/1877/22

провадження № 51-7197 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника (у режимі відеоконференції) ОСОБА_6 ,

засудженого (у режимі відеоконференції) ОСОБА_7

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020040680001372 від 11 жовтня 2020 року за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Красне Кобеляцького району Полтавської області, мешканця АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_7 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2023 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього належного йому майна.

За обставин, детально викладених у вироку, ОСОБА_7 було визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а саме в незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні особливо небезпечних наркотичних речовин, наркотичних речовин у великих розмірах та психотропних речовин з метою збуту, з огляду на таке.

ОСОБА_7 , маючи умисел на повторне незаконне придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечних наркотичних засобів, наркотичних засобів у великих розмірах, психотропних речовин з метою збуту, у час, у місці та в особи, які не встановлено під час досудового розслідування, придбав: особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, - канабіс загальною масою 182,234 г, що був у розфасованому вигляді; наркотичний засіб, обіг якого обмежено метадон, - (фенадон) загальною масою 2,0796 г, що був у розфасованому вигляді, психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін загальною масою 0,6151 г, що була в розфасованому вигляді, які залишив зберігати при собі з метою подальшого незаконного збуту.

Вищезазначені раніше придбані особливо небезпечний наркотичний засіб, обіг якого заборонено, -канабіс, наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - метадон (фенадон) та психотропну речовину, обіг якої обмежено, - метамфетамін ОСОБА_7 став повторно незаконно зберігати при собі з метою подальшого збуту і при цьому пересувався вулицями м. Дніпра на автомобільному транспорті.

10 жовтня 2020 року працівники УПП в Дніпропетровській області, на вул. Робочій у м. Дніпрі (напроти будинку № 72), за порушення Правил дорожнього руху, зупинили автомобіль марки ВYD, д.н.з. НОМЕР_1 , на пасажирському сидінні в якому поряд із водієм перебував ОСОБА_7 , що мав при собі поліетиленовий пакет.

Надалі 10 жовтня 2020 року слідчим Чечелівського ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області за вказаною вище адресою проведено огляд місця події, під час якого в ОСОБА_7 виявлено та вилучено:

- десять розфасованих згортків, у яких, відповідно до висновку експерта № 19/104-8/5065 від 07 грудня 2020 року, містяться фрагменти верхівкових частин рослини зеленого кольору та подрібнені речовини рослинного походження зеленого кольору, які є канабісом, що належить до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено. Загальна маса канабісу (у перерахунку на висушену речовину) становить 163,271 г, що згідно з наказом Міністерства охорони здоров`я України «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» № 188 від 01 серпня 2000 року (далі - Наказ) перевищує невеликий розмір, який ОСОБА_7 повторно незаконно придбав та потім зберігав, а також перевозив з метою подальшого збуту;

- вісім пакетів з полімерного матеріалу з фіксатором, у яких, відповідно до висновків експертів № 19/104-8/5063 від 04 листопада 2020 року та № 19/104-8/5064 від 14 грудня 2020 року містяться речовини, у яких є метадон (фенадон) - наркотичний засіб, обіг якого обмежено. Загальна маса метадону (фенадону) у вказаних речовинах становить 1,8522 г, що за Наказом є великим розміром, який ОСОБА_7 повторно незаконно придбав та потім зберігав, а також перевозив з метою подальшого збуту;

- три прозорі полімерні пакети з фіксатором, у яких відповідно до висновку експерта № 19/104-8/5063 від 04 листопада 2020 року містяться речовини, що мають у складі метамфетамін - психотропну речовину, обіг якої обмежено. Загальна маса метамфетаміну становить 0,3115 г, що за Наказом перевищує невеликі розміри, який ОСОБА_7 , повторно незаконно придбав та далі зберігав, а також перевозив з метою подальшого збуту.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінено в частині призначеного покарання та кваліфікації дій.

Виключено з мотивувальної частини вироку та кваліфікації дій ОСОБА_7 кваліфікуючу ознаку «повторність», а з призначеного ОСОБА_7 покарання за ч. 2 ст. 307 КК - додаткове покарання у виді конфіскації майна.

Ухвалено вважати ОСОБА_7 засудженим за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років без конфіскації майна.

В іншій частині вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_7 залишено без змін.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , просить скасувати оскаржувані судові рішення, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 закрити у зв`язку з тим, що не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.

На обґрунтування своїх вимог захисник зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять жодних прямих доказів вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК.

Так, захисник посилається на те, що:

- жодним доказом не спростовано показання ОСОБА_7 (детально наведені в касаційній скарзі), у яких останній наводить власну версію подій, що відбулися 10 жовтня 2020 року, та відповідно до яких він не вчиняв вказаного кримінального правопорушення;

- досудовим розслідуванням не встановлювалося походження вилучених наркотичних засобів, місце їх виготовлення, фасування, зберігання, а також яким чином вони розповсюджувалися і кому призначались, як потрапили до автомобіля, при цьому обшуки за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_7 чи водія автомобіля таксі не проводилися, як і не перевірялася причетність останнього до вказаного кримінального правопорушення;

- допитані свідки не зазначили прямих доказів вчинення саме ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення, зокрема свідок ОСОБА_8 (водій автомобіля таксі) на запитання захисника відповів, що не кожного разу після перевезення пасажирів перевіряє салон автомобіля;

- протокол огляду місця події є неможливим до прочитання, у зв`язку з чим твердження ОСОБА_7 про те, що він підписав його, не читаючи, не викликає сумнівів, при цьому з долучених до вказаного протоколу фотознімків убачається, що останній незахищеними руками тримає пакет у розгорнутому вигляді, що підтверджує його показання та пояснює наявність його відбитків пальців і біологічних слідів на пакеті, а їх наявність на деяких згортках пояснюється тим, що ОСОБА_7 змусили викладати незахищеними руками вміст пакета;

- надані стороною обвинувачення докази на підтвердження правильної кваліфікації інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення не містять жодної інформації щодо факту збуту психотропних речовин, оскільки оперативні закупівлі не проводилися, відповідних домовленостей щодо збуту іншим особам не задокументовано, а засобів для їх упакування чи розфасування не виявлено та не вилучено;

- за відсутності інших доказів, лише велика кількість вилучених наркотичних засобів не може бути визначальним доказом вчинення ОСОБА_7 саме кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК;

- питання про вживання ОСОБА_7 наркотичних засобів чи психотропних речовин взагалі не ставилося на вирішення експертам і, як наслідок, ними не досліджувалося.

При цьому захисник, звертаючи увагу на те, що на місце зупинки автомобіля таксі, в якому перебував ОСОБА_7 , було викликано слідчих, які почали тиснути на нього, у зв`язку з чим він все підписав, і після виконання різних процесуальних дій його відпустили, посилається на правову позицію Європейського суду з прав людини у справі «Erik Adamco v. Slovakia від 01 червня 2023 року (заява № 19990/20), відповідно до якої використання показань, наданих свідками в обмін на імунітет або інші переваги, може поставити під сумнів справедливість провадження проти обвинуваченого.

З огляду на зазначене, на думку захисника, враховуючи те, що інших доказів вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення матеріали справи не містять та досудовим розслідуванням не здобуто, обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, не доведено, у зв`язку з чим він підлягає виправданню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні:

- захисник ОСОБА_6 та засуджений ОСОБА_7 підтримали касаційну скаргу захисника і просили її задовольнити;

- прокурор ОСОБА_5 заперечувала щодо задоволення касаційної скарги захисника, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни, а подану касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника не підлягає задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Як передбачено ст. 2 КПК, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Положення ст. 17 КПК регламентують, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.

Відповідно до ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Статтею 373 КПК встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

При цьому обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.

Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Тобто, дотримуючись засад змагальності та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Як убачається з матеріалів провадження, висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, поза розумним сумнівом, зроблено з додержанням вимог ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними цим судом під час судового розгляду й оціненими відповідно до вимог ст. 94 цього Кодексу.

Так, постановляючи вирок стосовно ОСОБА_7 , місцевий суд урахував показання обвинуваченого, який вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, не визнав та, наводячи власну версію подій, яка детально викладена у вироку, серед іншого, пояснив, що 10 жовтня 2020 року найняв таксі та попросив водія заїхати до знайомого, однак автомобіль зупинили працівники патрульної поліції. В автомобілі поліцейській знайшли пакет, який він дістав із машини та який містив якісь речовини, після чого залучили понятих, відвели його в сторону, розклали вміст пакета на багажнику автомобіля, фотографували, за результатами чого поняті підписали документи, які в подальшому підписав і він. Зазначив, що наркотики не вживає. Звідки на пакетах з`явилися його відбитки пальців пояснити не зміг.

Крім того, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд першої інстанції врахував показання свідка ОСОБА_9 (залученого як понятого), ОСОБА_8 (водія автомобіля таксі), а також свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 (працівників патрульної поліції).

Суд першої інстанції дослідив і зібрані у кримінальному провадженні письмові докази, серед яких - дані протоколу огляду місця події від 10 жовтня 2020 року, а також висновків експерта: № 19/104-8/5063 від 04 листопада 2020 року, № 19/104-7/3/1530 від 16 жовтня 2020 року, № 19/104-8/5064 від 14 грудня 2020 року, № 19/104-8/5065 від 07 грудня 2020 року.

Оцінивши в сукупності всі дослідженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, місцевий суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК, а саме в незаконному придбанні, зберіганні та перевезенні особливо небезпечних наркотичних речовин, наркотичних речовин у великих розмірах та психотропних речовин з метою збуту.

На спростування позиції сторони захисту щодо недоведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд першої інстанції зазначив, що кількість особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу, кількість наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - метадону та кількість психотропної речовини, обіг якої обмежено, - метамфітаміну, свідчить про наявність безпосереднього умислу ОСОБА_7 на збут наркотичних засобів і психотропних речовин, при цьому місцевий суд зауважив, що сам ОСОБА_7 не вживає наркотичних чи психотропних засобів, що він особисто підтвердив під час судового засідання, та не перебуває під наглядом лікаря нарколога.

Отже, суд першої інстанції дійшов висновку про неможливість зберігання ОСОБА_7 наркотичних засобів і психотропних речовин для власного використання без мети збуту.

Разом з тим, місцевий суд зауважив, що заперечення належності ОСОБА_7 виявленого під час огляду пакета з наркотичними та психотропними речовинами спростовується дослідженими у справі доказами.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що свідок:

- ОСОБА_9 підтвердив, що брав участь як понятий під час проведення слідчої дії, при ньому в ОСОБА_7 працівниками поліції вилучали предмети, фотографували та описували їх, був складений відповідний протокол, зі змістом якого понятий був згодний;

- ОСОБА_8 підтвердив, що на момент зупинки поліцейськими транспортного засобу під його керуванням пасажир (яким, з огляду на показання самого обвинуваченого та свідків, був саме ОСОБА_7 , чого не зміг точно підтвердити ОСОБА_8 , пояснюючи це тим, що минуло багато, часу та він, як водій таксі, мав багато клієнтів, проте не виключив такого факту), сидів на передньому сидінні. Поліцейські виявили в автомобілі сторонній предмет, який не належав йому, оскільки в салоні не було його особистих речей, та перед тим замовленням ніхто з пасажирів ніяких речей у салоні не залишав;

- ОСОБА_10 підтвердив, що під час огляду в ОСОБА_7 було виявлено пакет зі згортками, внаслідок чого вони викликали СОГ (слідчо-оперативну групу);

- ОСОБА_11 пояснив, що під час патрулювання з напарником побачили автомобіль, який стояв неподалік паркану ДУВП (державної установи виконання покарань), у місці, де часто трапляються кримінальні правопорушення, пов`язані з наркотиками. Після зупинки автомобіля побачив, що пасажир на передньому сидінні, яким був ОСОБА_7 , дістав пакет та почав його заштовхувати під сидіння. На його питання, що той робить, ОСОБА_7 пояснив, що в пакеті хліб, але потім зізнався, що в ньому наркотична речовина, яку його просили кинути через паркан.

Також місцевий суд вказав, що:

- дослідженими витягом з кримінального провадження, рапортом від 10 жовтня 2020 року, протоколом огляду від 10 жовтня 2020 року (у якому ОСОБА_7 не заперечував факту вилучення речовин саме в нього) також підтверджується виявлення саме в ОСОБА_7 пакета з речовинами, які, за висновками експертів від 04 листопада, 14 грудня, 07 грудня 2020 року, є відповідно психотропною речовиною, обіг якої обмежено; наркотичними засобами, обіг яких обмежено; особливо небезпечною наркотичною речовиною, обіг якої заборонено;

- згідно з висновком експерта від 16 жовтня 2020 року, з вилучених із поверхні сліп пакета з порошкоподібною речовиною, сліп пакета з кристалічною речовиною в ході огляду місця події 10 жовтня 2020 року слідів пальців рук експерт дійшов висновку, що сліди придатні для ідентифікації та належать саме ОСОБА_7 .

Зауважив, що заслуговують на увагу:

- факти, на які вказували свідки, стосовно поведінки обвинуваченого, пов`язаної з бажанням сховати пакет під сидіння;

- та обставина, що як відповідно до показань свідків, так і згідно до зазначених письмових доказів, пакет з речовинами вилучено саме в ОСОБА_7 ;

- кількість виявлених та вилучених речовин.

Суд першої інстанції також звернув увагу на такі обставини:

- ОСОБА_7 , підписуючи протокол огляду від 10 жовтня 2020 року, жодних заперечень не висловив, не ставив під сумнів установлені ним обставини (зокрема, що речовини вилучалися саме в нього), не вказував на будь-які процесуальні порушення під час проведення слідчої дії, а позиція захисту змінилася в ході судового розгляду, у зв`язку з чим розцінив таку позицію як частину стратегії захисту з метою уникнення ОСОБА_7 покарання;

- станом на 10 жовтня 2020 року обвинувачений офіційно не працював (хоча в показаннях і зазначав про наявність неофіційного місця роботи, проте таку інформацію нічим не підтвердив, що було розцінене судом як намагання довести наявність доходу), у результаті чого дійшов висновку, що за наявних обставин збут наркотичних засобів та психотропних речовин для ОСОБА_7 був джерелом доходів;

- ОСОБА_7 не є наркозалежною особою, а отже, придбання і зберігання наркотичної та психотропної речовини повністю виключає придбання, зберігання й перевезення перелічених речовин без мети збуту для власного вживання.

На спростування позиції сторони захисту щодо:

- невстановлення походження наркотичних та психотропних речовин, спосіб і місце їх виробництва;

- відсутності факту збуту,

суд першої інстанції відповідно зазначив, що:

- ця обставина не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_7 та жодним чином не свідчить на його користь;

- для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК не обов`язкова наявність факту збуту, а важлива доведеність такої мети.

Водночас, та обставина, що стороною обвинувачення не приділено уваги встановленню, чи дійсно свідок ОСОБА_8 працював водієм таксі, та не з`ясовано чи був він працевлаштований офіційно, на думку суду першої інстанції, жодним чином не впливала на кваліфікацію і не свідчило на користь ОСОБА_7 .

Крім того, судом першої інстанції було зазначено, що ця обставина не є такою, що підлягає обов`язковому доказуванню згідно з вимогами ст. 91 КПК, та не свідчить про неповноту досудового розслідування.

З висновками місцевого суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення погодився і суд апеляційної інстанції.

Як убачається з ухвали, предметом дослідження суду апеляційної інстанції, крім іншого, були доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах ОСОБА_7 , що є аналогічними з доводами її касаційної скарги.

Зокрема, колегія суддів суду апеляційної інстанції, вважаючи необґрунтованими, безпідставними й такими, що є обраною лінію захисту, спрямованою на уникнення обвинуваченим кримінальної відповідальності за вчинений злочин, не погодилася з доводами апеляційної скарги захисника про те, що:

- у матеріалах кримінального провадження немає жодного прямого доказу вчинення саме ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а під час судового провадження не було здобуто об`єктивних даних, які б указували на те, що він вчинив будь-які дії, спрямовані на незаконне придбання, зберігання, перевезення особливо небезпечних наркотичних речовин, наркотичних речовин у великих розмірах, психотропних речовин з метою збуту, що були розфасовані у великих розмірах шляхом відповідного упакування;

- без належної оцінки суду першої інстанції залишилися показання ОСОБА_7 про те, що пакет із наркотичними засобами йому не належить, був знайдений на задньому сидінні салону автомобіля таксі, яке він викликав для того, щоб поїхати до своєї дівчини, і не причетний до цього пакета, збутом наркотичних засобів ніколи не займався, а матеріали кримінального провадження повністю сфабриковані працівниками поліції.

Так, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи сторони захисту про непричетність до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, повністю спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами кримінального провадження, зокрема, показаннями допитаних місцевим судом свідків та дослідженим висновком судової експертизи.

Також колегія суддів суду апеляційної інстанції відхилила доводи захисника щодо неналежності складеного співробітниками поліції протоколу огляду місця події від 10 жовтня 2020 року, оскільки він є неможливим для прочитання, у зв`язку із чим ОСОБА_7 підписав його, не читаючи.

Спростовуючи доводи захисника в цій частині, суд апеляційної інстанції зазначив, що у випадку наявності будь-яких зауважень до складеного протоколу або незгоди з ним, учасники слідчої дії мають право на внесення зауважень до протоколу та на оскарження процесуального документа в установленому законом порядку, проте, як убачається з досліджених судом першої інстанції матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 , підписуючи протокол огляду від 10 жовтня 2020 року, не висловлював жодних заперечень, не ставив під сумнів установлені ним обставини (зокрема, що речовини вилучалися саме в нього), не вказував на будь-які процесуальні порушення під час проведення слідчої дії, в установленому законом порядку протокол не оскаржував, як і його захисник.

Разом з тим колегія суддів суду апеляційної інстанції критично оцінила доводи апеляційної скарги захисника про те, що на додатку до протоколу обвинувачений тримає пакет у розгорнутому вигляді, що підтверджує версію ОСОБА_7 про те, що його змусили взяти в руки пакет з метою виявлення його вмісту, а також пояснює наявність відбитків, оскільки пакет він тримав у незахищеному виді на фотознімку, зазначивши, що після того як обвинувачений вказав працівникам поліції на наявність у пакеті наркотичного засобу, ОСОБА_7 було добровільно запропоновано розгорнути пакет і показати його вміст, при цьому він тримав пакет зі слім пакетами у розгорнутому вигляді, самі сліп пакети обвинувачений не тримав, вони у відповідності до норм кримінального процесуального законодавства були вилучені слідчо-оперативною групою, і саме на сліп пакетах були знайдені експертом сліди пальців рук обвинуваченого, а не на пакеті, який тримав обвинувачений та в якому знаходились наркотичні засоби шляхом відповідного упакування.

Посилання захисника на те, що водій таксі взагалі не бачив вилученого пакета та вказував, що не перевіряє салону автомобіль на наявність забутих речей іншими пасажирами, колегія суддів суду апеляційної інстанції відхилила, адже вони прямо суперечили показанням водія, які були фактично надані ним суду першої інстанції, зокрема, свідок ОСОБА_8 фактично вказав, що оскільки його особистих речей у салоні не було і перед цим попередні пасажири особистих речей не залишали, то виявлений пакет мав при собі саме пасажир ОСОБА_7 .

Такі висновки судів попередніх інстанцій є належним чином обґрунтованими і вмотивованими.

Водночас згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412 - 414 КПК.

Скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій з підстав неповноти судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідності висновків судів фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним законом не передбачено.

Таким чином, з урахуванням зазначеного, Верховний Суд під час розгляду кримінального провадження позбавлений процесуальної можливості надавати оцінку доказам, перевіряти правильність такої оцінки та виходить лише з тих фактичних обставин, які були встановлені судами попередніх інстанцій.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 22 КПК кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно з ч. 2 ст. 22 КПК сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Частиною 6 цієї статті передбачено, що суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Разом з цим, відповідно до ч. 1 ст. 26 КПК сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ч. 3 цієї статті визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що доводи касаційної скарги захисника зводяться лише до надання власної оцінки доказам та незгоди з фактичними обставинами кримінального провадження, встановленими судами попередніх інстанцій, що з огляду на вищезазначені положення статей 433 438 КПК, не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

При цьому, будь-яких обґрунтувань щодо наявності істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, касаційна скарга захисника взагалі не містить.

З огляду на зазначене відсутні обґрунтовані підстави для задоволення касаційної скарги захисника та закриття кримінального провадження, про що у прохальній частині касаційної скарги просить захисник.

Разом з цим колегія суддів зауважує, що в мотивувальній частині касаційної скарги захисник просить виправдати засудженого ОСОБА_7 , що, з огляду на повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги (ст. 436 КПК), також не є повноваженнями суду касаційної інстанції.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

За ч. 2 ст. 307 КК кваліфікуються діяння у вигляді незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання з метою збуту, а також незаконний збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, вчинені повторно або за попередньою змовою групою осіб, або особою, яка раніше вчинила одне із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 308 - 310, 312, 314, 315, 317 цього Кодексу, або із залученням неповнолітнього, а також збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів у місцях, що призначені для проведення навчальних, спортивних і культурних заходів, та в інших місцях масового перебування громадян, або збут чи передача цих речовин у місця позбавлення волі, або якщо предметом таких дій були наркотичні засоби, психотропні речовини або їх аналоги у великих розмірах чи особливо небезпечні наркотичні засоби або психотропні речовини.

Задовольняючи частково апеляційну скаргу прокурора, суд апеляційної інстанції, серед іншого, зазначив, що:

- відповідно до встановлених судом першої інстанції даних про особу обвинуваченого ОСОБА_7 був раніше засуджений вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року за ч. 1 ст. 309 КК. Покарання за вказаним вироком обвинуваченим повністю відбуто, судимість в установленому законом порядку погашена;

- кримінальне правопорушення в цьому кримінальному провадженні, передбачене ч. 2 ст. 307 КК ОСОБА_7 вчинив 10 жовтня 2020 року - після відбуття покарання та погашення судимості за вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 05 червня 2012 року.

Отже, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважала, що на момент вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, у діях ОСОБА_7 вже була відсутня така кваліфікуюча ознака, як повторність, у зв`язку з чим дійшла висновку, що вона підлягає виключенню з кваліфікації дій обвинуваченого, а дії ОСОБА_7 підлягають правовій кваліфікації за ч. 2 ст. 307 КК за ознаками незаконного придбання, зберігання та перевезення особливо небезпечних наркотичних речовин, наркотичних речовин у великих розмірах та психотропних речовин з метою збуту (з огляду на те, що в ході огляду місця події в ОСОБА_7 виявлено та вилучено, у тому числі, десять розфасованих згортків, у яких, відповідно до висновку експерта № 19/104-8/5065 від 07 грудня 2020 року, містяться фрагменти верхівкових частин рослини зеленого кольору й подрібнені речовини рослинного походження зеленого кольору, які є канабісом, що належать до особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено).

Однак 16 серпня 2024 року набув чинності Закон України від 21 грудня 2023 року 3528-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо державного регулювання обігу рослин роду коноплі (Cannabis) для використання у навчальних цілях, освітній, науковій та науково-технічній діяльності, виробництва наркотичних засобів, психотропних речовин та лікарських засобів з метою розширення доступу пацієнтів до необхідного лікування».

Положеннями вказаного Закону внесено зміни до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 травня 2000 року № 770.

Зокрема, канабіс, смола канабісу, екстракти і настойки канабісу виключено зі списку особливо небезпечних наркотичних засобів, обіг яких заборонено, та включено до списку № 1 (наркотичні засоби та рослини, обіг яких обмежено) таблиці ІІ згаданого вище Переліку.

Положеннями ч. 2 ст. 433 КПК визначено, що суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.

Тому, колегія суддів вважає за необхідне в порядку ч. 2 ст. 433 КПК змінити вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_7 , виключити з мотивувальних частин указаних судових рішень вказівку про те, що канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом.

При цьому, на переконання колегії суддів, з огляду на зазначені вище обставини, наведене в цілому не впливає на правильність кваліфікації та призначене ОСОБА_7 покарання.

Керуючись статтями 369, 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах засудженого ОСОБА_7 , залишити без задоволення.

У порядку ч. 2 ст. 433 КПК вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 липня 2023 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 23 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінити.

Виключити з мотивувальних частин указаних судових рішень вказівку про те, що канабіс є особливо небезпечним наркотичним засобом.

В іншій частині судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3