Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2018 р.

м. Київ

Справа № 371/407/17

Провадження № 51-1882 км 18

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді Марчук Н.О.,

суддів: Макаровець А.М., Маринича В.К.,

за участю:

секретаря судового засідання Міщанінцева О.В.,

прокурора Парусова А.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2017 року щодо

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця с. Малий Букрин Миронівського району

Київської області, який мешкає за адресою:

АДРЕСА_1,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Миронівського районного суду Київської області від 05 травня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винуватим за ч. 3 ст. 185 КК України та призначено йому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 28 лютого 2017 року близько 07.00 проник до будинку АДРЕСА_2, звідки таємно викрав ноутбук марки «Lenovo» моделі «В 590», вартістю 5 500,00 грн, зовнішній акумулятор «Хіаоmi MI Power Bank 5000 wah Silver», вартістю 393,02 грн, мобільний телефон «Nokia c3-01», вартістю 599,00 грн, спричинивши потерпілій ОСОБА_2 матеріальних збитків на загальну суму 6 492,00 грн.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із ухваленим щодо ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого внаслідок м'якості, просить його скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно погодився з рішенням суду першої інстанції про можливість звільнення засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, не врахували ступеню тяжкості злочину та даних про особу засудженого, зокрема того, що ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів. При цьому апеляційний суд, залишаючи вирок суду першої інстанції без змін, не навів суттєвих обставин, які могли б знизити ступінь небезпечності засудженого для суспільства. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції свого рішення належним чином не мотивував, у зв'язку з чим призначене покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, а судове рішення - вимогам статей 370, 419 КПК України.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор підтримав подану касаційну скаргу і просив її задовольнити.

Мотиви Суду

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ч. 3 ст. 185 КК України в касаційній скарзі прокурором не оспорюються.

Відповідно до вимог ст. 419 КПК України в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

Вказаних вимог кримінального процесуального закону суд апеляційної інстанції не виконав.

Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України при призначенні покарання суд повинен ураховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст. 75 КК України звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням може бути застосовано в тому разі, коли суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без реального відбування покарання.

Як убачається з апеляційної скарги, прокурор просив скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалити новий вирок, оскільки місцевий суд не в достатній мірі врахував тяжкість вчиненого злочину та те, що ОСОБА_1 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів і на шлях виправлення не став. Прокурор зазначав також про те, що призначення ОСОБА_1 покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України не виправдає своєї мети.

Між тим, суд апеляційної інстанції, відмовляючи прокурору в задоволенні його апеляційної скарги, не навів мотивів, з яких визнав наведені у скарзі доводи необґрунтованими, а лише формально послався на врахування місцевим судом ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, наявність пом'якшуючих покарання обставин - позитивної характеристики за місцем проживання, відсутності претензій з боку потерпілої, а також відсутність обтяжуючих покарання обставин.

При цьому суд апеляційної інстанції в достатній мірі не врахував дані про особу ОСОБА_1, який раніше неодноразово вчиняв корисливі злочини, за які йому призначались покарання, в тому числі із застосуванням ст. 75 КК України, однак він не зробив належних висновків, не став на шлях виправлення та знову вчинив умисний тяжкий злочин.

З огляду на викладене ухвалу суду апеляційної інстанції не можна вважати законною та обґрунтованою, а тому вона підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду провадження в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

За умови підтвердження обсягу обвинувачення ОСОБА_1 і за відсутності інших обставин, які відповідно до вимог закону можуть істотно вплинути на висновки суду щодо виду та розміру покарання, застосування положень ст. 75 КК України слід вважати необґрунтованим.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, пунктом 4 параграфу 3 розділу 4 Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, Суд

постановив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 липня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

С у д д і:

Н.О. Марчук А.М. Макаровець В.К. Маринич