Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 754/7431/24

провадження № 51-676 км 25

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

засудженої ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100030000600, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Макіївки Донецької області, яка зареєстрована на АДРЕСА_1 і проживає на АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Деснянського районного суду міста Києва від 18 липня 2024 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.

Суд у вироку зарахував ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк перебування її під вартою під час затримання в порядку ст. 208 КПК України з 27 до 29 березня 2024 року.

Також суд у вироку вирішив долю речових доказів і розподілив процесуальні витрати.

Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватою в тому, що вона, маючи намір збагатитися за рахунок вчинення злочинів у сфері незаконного обігу психотропних речовин, за невстановлених обставин незаконно придбала з метою збуту психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін масою 1,2631 г та особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP масою 4,0915 г, що є великим розміром, перенесла їх у квартиру за місцем свого проживання в АДРЕСА_2 , розфасувала в поліетиленові зіп пакети та незаконно зберігала ці речовини з метою збуту до моменту їх вилучення 27 березня 2024 року в ході обшуку.

Київський апеляційний суд ухвалою від 19 листопада 2024 року змінив вирок у частині призначеного покарання: пом`якшив призначене ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 307 КК України покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу до 5 років позбавлення волі і на підставі ст. 75 КК України звільнив її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки за умови, що вона протягом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на неї обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, а в решті вирок місцевого суду залишив без змін.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. На його думку, апеляційний суд безпідставно застосував положення статей 69 і 75 КК України, що призвело до призначення ОСОБА_7 покарання, яке невідповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої внаслідок м`якості. Зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції невмотивовано визнав обставини, які пом`якшують покарання (щире каяття засудженої у вчиненні злочину та незадовільний стан її здоров`я, зумовлений важкими хронічними захворюваннями), такими, що істотно знижують ступінь тяжкості умисного тяжкого злочину, вчиненого з корисливих мотивів у сфері протиправного обігу психотропних речовин. До того ж прокурор наголошує, що апеляційний суд не дав оцінки конкретним обставинам злочину, зокрема кількості вилучених у засудженої психотропних речовин, що, на його думку, у сукупності з наведеними вище відомостями свідчить про неможливість досягнення цілей покарання за умови звільнення засудженої від його відбування з випробуванням.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 подав письмові заперечення на касаційну скаргу прокурора, у яких просить залишити ухвалу апеляційного суду без зміни як законну, а скаргу - без задоволення як необґрунтовану. Також захисник подав клопотання про дослідження і врахування під час ухвалення судового рішення медичних документів щодо стану здоров`я засудженої та її сина.

Захисник ОСОБА_8 подав клопотання, у якому просить провести касаційний розгляд без його участі й залишити оскаржене прокурором судове рішення без змін.

Під час касаційного розгляду прокурор ОСОБА_5 просила задовольнити касаційну скаргу прокурора на викладених у ній підставах.

Засуджена ОСОБА_7 і її захисник ОСОБА_6 вважали ухвалу апеляційного суду законною, а касаційну скаргу прокурора - необґрунтованою.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Обґрунтованість засудження ОСОБА_7 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, за обставин, установлених у вироку, а також правильність кваліфікації її дій прокурор у касаційній скарзі не оспорює.

Щодо наведених у касаційній скарзі прокурора аргументів про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме статей 69 і 75 КК України, що призвело до невиправданої м`якості заходу примусу, необхідно зазначити таке.

Питання про призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом`якшують або обтяжують покарання, тощо. Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням усіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення. Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на принципах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами й свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства. Рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням за ст. 75 КК України суд може прийняти лише в разі, якщо призначено покарання певного виду та розміру, ураховано тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи і всі ці дані в сукупності спонукають до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання.

Місцевий суд, мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_7 покарання в межах санкції за вчинене кримінальне правопорушення, врахував його тяжкість, дані про особу засудженої, зокрема те, що вона не має судимостей, характеризується посередньо, не перебуває на обліках у лікарів нарколога і психіатра, є освіченою, особою пенсійного віку, має у власності декілька об`єктів нерухомого майна й автомобіль, що свідчить про належний рівень її матеріального забезпечення. Також суд визнав щире каяття засудженої обставиною, яка пом`якшує покарання.

Суд апеляційної інстанції під час перегляду вироку місцевого суду визнав слушними викладені в апеляційній скарзі сторони захисту доводи про те, що є підстави для призначення ОСОБА_7 покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої в санкції ч. 2 ст. 307 КК України.

Обґрунтовуючи своє рішення, апеляційний суд керувався статтями 50 65 КК України, якими визначено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. З огляду на указану мету та принципи справедливості, співмірності й індивідуалізації покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують і обтяжують, відповідно до положень статей 66 67 КК України.

Згідно зі ст. 69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, за катування, вчинене представником держави, у тому числі іноземної, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Вирішуючи питання стосовно покарання ОСОБА_7 , суд апеляційної інстанції крім відомостей, установлених місцевим судом, урахував, що засуджена є особою похилого віку, страждає на захворювання серця та інші важкі хронічні хвороби. Тому поряд із щирим каяттям засудженої у вчиненні кримінального правопорушення апеляційний суд визнав незадовільний стан її здоров`я обставиною, яка пом`якшує покарання.

Твердження прокурора про безпідставне врахування апеляційним судом указаних обставин, що пом`якшують покарання, є непереконливими. Так, ОСОБА_7 у судах попередніх інстанцій повністю визнала свою вину у вчиненні кримінального правопорушення; пояснила, що така злочинна діяльність не була для неї способом постійного заробітку, оскільки вона завжди вела добропорядний спосіб життя та працювала, після досягнення пенсійного віку шукала підробіток, бо потребувала високовартісного лікування, яке було для неї фінансово непосильним; запевнила, що придбала психотропні речовини єдиний раз, злякалася та більше не мала наміру повторювати протиправні дії; пояснила, що вкрай критично оцінює і осуджує свій вчинок, висловила жаль щодо скоєного та твердо заявила про намір утримуватися від будь-яких протиправних дій. Ці дані давали суду апеляційної інстанції підстави дійти висновку, що ОСОБА_7 дійсно розкаялася, тому цю обставину правильно визнано такою, що пом`якшує покарання. Оскільки прокурор у касаційній скарзі не навів переконливих аргументів на спростування цього висновку, немає підстав піддавати сумніву таке рішення суду. Щодо незадовільного стану здоров`я засудженої, який належним чином підтверджено медичними документами, то визнання цієї обставини такою, що пом`якшує покарання, узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 66 КК України.

Разом з наведеним апеляційний суд зважив на відсутність обставин, що обтяжують покарання, та, всебічно проаналізувавши відомості про особу винної, дійшов обґрунтованого висновку про можливість застосування до неї положень ст. 69 КК України і призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, установленої санкцією ч. 2 ст. 307 КК України. Як правильно відзначив апеляційний суд, викладені вище обставини в сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та небезпечності винної особи для суспільства, що утворює підставу для призначення їй більш м`якого покарання, ніж передбачено в санкції закону України про кримінальну відповідальність за цей злочин.

Крім того, апеляційний суд узяв до уваги, що ОСОБА_7 уперше притягується до кримінальної відповідальності, повністю визнала свою вину, жодних компрометуючих відомостей стосовно неї після вчинення злочину не надходило. Водночас, як зазначив апеляційний суд, протягом досудового розслідування та судового розгляду засуджена проявила бездоганну процесуальну поведінку і виконала всі покладені на неї обов`язки. Зважаючи на наведені обставини в їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов переконання про можливість виправлення засудженої без ізоляції від суспільства та цілком справедливо ухвалив рішення про звільнення її від відбування призначеного покарання з випробуванням з установленням іспитового строку відповідно до ст. 75 КК України і покладенням на неї обов`язків, передбачених ст. 76 цього Кодексу.

Отже, апеляційний суд належним чином з`ясував характеристики засудженої, дослідив наявність обставин, які пом`якшують покарання, і навів обґрунтовані доводи, чому застосування до ОСОБА_7 статей 69 та 75 КК України зможе забезпечити виховання і виправлення її в умовах без ізоляції від суспільства.

Ухвала апеляційного суду достатньо вмотивована та відповідає вимогам ст. 419 КПК України.

Щодо посилань прокурора на тяжкість і ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, розмір психотропних речовин, які є предметом злочину, то врахування як підстави для посилення кримінальної відповідальності лише тих загальних обставин вчинення злочину, які охоплюються його об`єктивною стороною, поза зв`язком з іншими конкретними обставинами справи й даними про особу винного не ґрунтується на принципі індивідуалізації, що передбачає диференційований підхід як обов`язкову умову справедливості кримінальної відповідальності.

Верховний Суд погоджується з тим, що саме таке покарання за своїм видом і розміром є необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів, воно відповідає основній меті й принципу індивідуалізації покарання та узгоджується із загальними засадами закону України про кримінальну відповідальність.

Переконливих доводів, які б спростовували висновки апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_7 покарання, застосування положень статей 69 і 75 КК України та свідчили б про неможливість виправлення засудженої без відбування покарання з випробуванням, прокурор у касаційній скарзі не навів.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування судових рішень, не встановлено.

Отже, підстави для задоволення касаційної скарги прокурора відсутні.

Керуючись статтями 433 436 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в:

Ухвалу Київського апеляційного суду від 19 листопада 2024 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора - без задоволення.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_9 ОСОБА_2 ОСОБА_3