Історія справи

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року

м. Київ

справа № 350/825/22

провадження № 51-1426км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції)

розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги захисника ОСОБА_8 та засудженого ОСОБА_6 на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022091220000053, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 Кримінального кодексу України (далі - КК).

Зміст оскаржених судових рішень і обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій

1. 12 жовтня 2023 року Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області:

- визнав винуватим та засудив ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років;

-постановив стягнути із засудженого на користь ОСОБА_9 , яка діє в інтересах ОСОБА_10 , 50 000 грн на відшкодування моральної шкоди та на користь держави 11 903, 83 грн процесуальних витрат.

2. Суд встановив, що 28 травня 2022 року близько 20:00 у межах населеного пункту с. Сваричіва Калуського району Івано-Франківської області ОСОБА_6 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, наздогнавши малолітню ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повалив її на землю та, усвідомлюючи, що остання є малолітньою особою, застосовуючи фізичне насильство, зняв з нижньої частини тіла потерпілої одяг та білизну та намагався зґвалтувати її. Проте злочин не було закінчено з причин, які не залежали від волі ОСОБА_6 , оскільки його дії були зупинені місцевими жителями, які прибули на місце події.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_6 малолітній потерпілій ОСОБА_10 були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

3. 20 грудня 2023 року Івано-Франківський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.

Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали

4. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_8 та засуджений ОСОБА_6 заявили вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.

5. На обґрунтування вимог наводять такі доводи:

5.1. досудове розслідування та судовий розгляд проведені неповно та однобічно, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи;

5.2. ОСОБА_6 не здійснював дій, які б свідчили про його намір зґвалтувати потерпілу, отже умисел на вчинення цього злочину не доведений і його дії можуть містити склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК;

5.3. висновок експерта № 73 не доводить наявності в діях ОСОБА_6 складу інкримінованого злочину;

5.4. апеляційний суд у порядку ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) не дослідив повторно докази, не надав вичерпних відповідей на доводи апеляційної скарги ОСОБА_6 і, залишаючи її без задоволення, свого рішення не мотивував. Отже ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК.

6. У запереченнях на касаційні скарги захисника та засудженого прокурор просить залишити їх без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

7. Захисник та засуджений підтримали доводи касаційної скарги останнього і не підтримали касаційну скаргу захисника ОСОБА_8 .

8. Прокурор просив касаційні скарги залишити без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_6 - без зміни.

Мотиви Суду

8. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

9. За правилами ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

10. У касаційних скаргах захисник та засуджений, не погоджуючись із вироком, серед іншого, посилаються на неповноту і однобічність досудового розслідування та судового розгляду, заперечують правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження.

11. У зв`язку з цим колегія суддів наголошує на тому, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу (ч. 1 ст. 433 КПК). Таким чином, неповнота та однобічністьдосудового розслідування та судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є предметом перегляду суду касаційної інстанції.

12. Перевіряючи судові рішення щодо ОСОБА_6 на предмет дотримання вимог кримінального процесуального закону та правильності застосування закону України про кримінальну відповідальність, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 370 КПК обґрунтував обвинувальний вирок належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні йоцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.

Щодо доводу про відсутність наміру зґвалтувати потерпілу

13. У касаційних скаргах сторона захисту зазначає про те, що ОСОБА_6 не мав наміру ґвалтувати потерпілу, а засуджений, окрім того, що вчинив лише хуліганські дії.

14. Як убачається з матеріалів справи, ці доводи були предметом ретельної перевірки судів попередніх інстанцій, і як такі, що не знайшли свого підтвердження, визнані безпідставними.

15. Колегія суддів погоджується з таким висновком.

16. Зокрема, суд першої інстанції врахував показання малолітньої потерпілої ОСОБА_10 , допитаної місцевим судом у присутності психолога та законного представника, про те, що ОСОБА_6 спочатку спостерігав за нею та малолітньою ОСОБА_11 , коли ті гуляли, а потім переслідував. Наздогнавши ОСОБА_10 , штовхнув її, а коли та впала животом на землю, перевернув та ліг над нею, погрожував і тримав за руки, душив, потім зняв з неї штани та білизну, торкався статевих органів, їй було боляче, вона плакала, проте ніяк не могла вирватися. Потім ОСОБА_6 швидко встав та побіг.

17. Місцевим судом також враховано висновок судово-медичної експертизи (далі - висновок експерта № 73) про те, що в потерпілої були виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синця на шиї справа, саден в ділянках грудної клітки справа та правої ноги, крововиливу внутрішньої поверхні правої малої статевої губи. Синець та садна могли утворитися як при нанесенні ударів тупими твердими предметами, так і при падінні на площину та при ударах зазначеними ділянками об такі предмети; крововилив внутрішньої поверхні правої малої статевої губи утворився від дії тупого твердого предмета з обмеженою діючою поверхнею, яким міг бути палець чи інший тупий твердий предмет з обмеженою діючою поверхнею.

18. У місцевому суді малолітній свідок ОСОБА_11 в присутності психолога та законного представника дала показання про те, як вони тікали від ОСОБА_6 . Вона бігла першою, а за нею потерпіла. Коли озирнулась, то бачила, що ОСОБА_6 штовхнув ОСОБА_10 , від чого та впала, а вона побігла за допомогою. Також свідок показала, що згодом бачила потерпілу без одягу та як тікав ОСОБА_6 .

19. Місцевим судом ураховано показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про те, що вони на місці події бачили як ОСОБА_6 піднявся з трави, а з-під нього піднялася ОСОБА_10 . ОСОБА_6 почав тікати, а ОСОБА_13 , намагаючись затримати останнього, побіг за ним. ОСОБА_12 підійшла до потерпілої, яка розповіла їй про дії ОСОБА_6 , дитина була без одягу. Згодом свідок викликала працівників поліції.

20. Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи у період інкримінованого правопорушення ОСОБА_6 міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

21. Отже, надавши оцінку наведеним та іншим доказам в сукупності та взаємозв`язку відповідно до приписів ст. 94 КПК, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 свідомо здійснював дії сексуального характеру, які були спрямовані на зґвалтування потерпілої ОСОБА_10 , проте втручання місцевих жителів завадило йому закінчити кримінальне правопорушення.

22. Таким чином доводи в касаційних скаргах про відсутність у ОСОБА_6 наміру зґвалтувати потерпілу колегія суддів відхиляє.

Щодо висновку експерта № 73

23. У касаційній скарзі засуджений посилається на те, що зазначений висновок не доводить наявності в його діях складу інкримінованого злочину.

24. У зв`язку з цим колегія суддів звертає увагу, що у висновку № 73 експерт встановив час, механізм утворення, локалізацію та ступінь тяжкості тілесних ушкоджень у потерпілої.

25. Перевіривши відповідність висновку експерта вимогам статей 101 102 КПК, місцевий суд обґрунтовано поклав його в основу обвинувального вироку як такий, що у сукупності та взаємозв`язку з іншими доказами свідчить про вчинення ОСОБА_6 закінченого замаху на зґвалтування малолітньої потерпілої ОСОБА_10 .

26. Отже згаданий довід засудженого є безпідставним.

27. Із урахуванням встановлених місцевим судом фактичних обставин справи дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 152 КК кваліфіковані правильно, а покарання йому призначено відповідно до приписів статей 50 65 КК.

Щодо процедури апеляційного перегляду

28. Апеляційний розгляд здійснено з дотриманням вимог статей 404 405 КПК.

29. Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , ретельно перевірив та проаналізував наведені в скарзі доводи та надав на них вичерпні відповіді, належним чином мотивувавши свій висновок щодо залишення скарги без задоволення. Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 419 370 КПК.

30. Доводи сторони захисту щодо порушення апеляційним судом положень ч. 3 ст. 404 КПК позбавлені підстав.

31. Згідно з приписами ч. 3 ст. 404 КПК суд апеляційної інстанції за клопотанням учасників судового провадження зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями.

32. Як убачається з матеріалів справи, в апеляційній скарзі засуджений такого клопотання не заявляв. Під час апеляційного розгляду сторона захисту заявила клопотання про виклик та проведення судового засідання за участю законного представника малолітньої потерпілої. Однак апеляційний суд не встановив підстав для додаткового допиту законного представника та обґрунтовано відмовив в задоволенні цього клопотання.

33. Отже, порушень вимог ч. 3 ст. 404 КПК з боку апеляційного суду не вбачається.

34. Відповідно до ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. При цьому судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо судове провадження здійснено з порушеннями, зазначеними в ч. 2 вказаної статті. Таких порушень у кримінальній справі щодо ОСОБА_6 Судом не встановлено.

35. Постановлені у справі судові рішення відповідають вимогам ст. 370 КПК, є законними, обґрунтованими і вмотивованими, тому касаційні скарги сторони захисту задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 20 грудня 2023 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3