Історія справи

Постанова ККС ВП від 18.10.2023 року у справі №337/6922/21
Постанова ККС ВП від 24.10.2024 року у справі №337/6922/21
Постанова ККС ВП від 18.10.2023 року у справі №337/6922/21
Постанова ККС ВП від 24.10.2024 року у справі №337/6922/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 337/6922/21

провадження № 51-4884км23

Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на вирок Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 року, постановлений стосовно

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимої, останній раз за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185, частиною 3 статті 15 частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185, частиною 1 статті 70, частиною 4 статті 70 КК до покарання у виді арешту на строк 6 місяців,

за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185 КК, частиною 2 статті 186 КК.

Історія кримінального провадження і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185 та частиною 2 статті 186 КК, та призначено їй покарання:

- за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за частиною 2 статті 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

- за частиною 2 статті 186 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

На підставі частини 4 статті 70 КК, шляхом часткового складання покарання за цим вироком та вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців.

На підставі частини 4 статті 70 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк, відбутий за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, а саме: з 30 листопада 2021 року по 30 травня 2022 року включно.

На підставі статті 75 КК звільнено ОСОБА_6 від відбуття покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 3 роки та покладено обов`язки, передбачені статтею 76 КК.

За детально наведених у вироку фактичних обставин 16 серпня 2021 року приблизно о 13:38 ОСОБА_6 , перебуваючи на вул. Добровольчих Батальйонів, 79 у м. Запоріжжі, таємно повторно викрала з полиці торгівельної зали майно, а саме засоби гігієни, що належать ТОВ «Апельмон Прайм», спричинивши товариству матеріальної шкоди на загальну суму 587,16 грн.

Крім того, 23 серпня 2021 року приблизно о 16:03 ОСОБА_6 , перебуваючи за вищевказаною адресою, таємно повторно викрала з полиці торгівельної зали майно, а саме солодощі та іграшки, що належать ТОВ «Апельмон Прайм», спричинивши товариству матеріальної шкоди на загальну суму 1197,45 грн.

Також 24 серпня 2021 року приблизно о 15:54 ОСОБА_6 , перебуваючи за вищевказаною адресою, повторно викрала з полиці торгівельної зали майно, а саме солодощі, що належать ТОВ «Апельмон Прайм», спричинивши товариству матеріальної шкоди на загальну суму 1478,58 грн.

Крім того, 10 листопада 2021 року близько 15:40 ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщені магазину « Аврора », розташованого на вул. Запорізького козацтва, 27 у м. Запоріжжі, вчинила закінчений замах на викрадення чужого майна, зокрема намагалася повторно таємно викрасти з вітрини фен та шампунь, загальною вартістю 657, 49 грн. У разі доведення своїх дій до кінця ОСОБА_6 могла би спричинити ТОВ «Вигідна покупка» матеріальної шкоди на вказану суму.

Крім того, 16 листопада 2021 року приблизно о 16:24 ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні кафе «Алаверди», розташованого на вул. Лахтинській, 12-а в м. Запоріжжі шляхом ривка сумки з плеча ОСОБА_7 , повторно відкрито заволоділа майном та грошовими коштами у сумі 2000 грн, належних останньому, спричинивши йому матеріальної шкоди на загальну суму 4487, 50 грн.

Не погодившись з зазначеним вироком, прокурор оскаржив його в апеляційному порядку та просив оскаржуваний вирок суду скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої; ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 призначити покарання за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 КК - у виді 3 місяців арешту, за частиною 2 статті 185 КК у виді - 4 місяців арешту, за частиною 2 статті 186, статті 69 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік, та на підставі частини 1 статті 70 КК - у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

На підставі частини 4 статті 70 КК, шляхом поглинення більш суворим покаранням менш суворого за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року остаточно призначити покарання ОСОБА_6 у виді позбавлення волі на строк 1 рік.

У строк відбування покарання зарахувати покарання, що відбуте за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року - у виді арешту на строк 6 місяців.

Крім того, у апеляційній скарзі прокурор указував на безпідставне застосування інституту звільнення від відбування покарання та вважав за можливе застосувати положення статті 69 КК та призначити ОСОБА_6 більш м`яке покарання, ніж передбачене санкцією частини 2 статті 186 КК.

За наслідками апеляційного розгляду Запорізький апеляційний суд ухвалою від 06 червня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 змінив в частині призначеного покарання і постановив призначити їй покарання у виді арешту за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 КК - на строк 3 місяці, частиною 2 статті 185 КК - на строк 4 місяці, частиною 2 статті 186 КК із застосуванням статті 69 КК - на строк 5 місяців.

Згідно з частиною 1 статті 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 покарання у виді арешту на строк 5 місяців.

На підставі частини 4 статті 70 цього Кодексу шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за оскаржуваним вироком (з урахуванням цієї ухвали апеляційного суду), більш суворим покаранням, призначеним за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, ОСОБА_6 визначено остаточне покарання у виді арешту на строк 6 місяців.

З урахуванням положень частини 4 статті 70 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання відбуте нею повністю покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, а саме: з 30 листопада 2021 року по 30 травня 2022 року включно.

Ухвалено вважати ОСОБА_6 такою, що відбула призначене покарання.

У решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

Ухвала Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року була оскаржена прокурором в касаційному порядку з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої через м`якість. Зокрема, прокурор просив скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у цьому суді, адже апеляційний суд погіршив становище засудженої та не дотримався форми судового рішення, постановивши ухвалу, а не вирок. Також у касаційній скарзі прокурор указував на те, що покарання призначене судом за частиною 2 статті 186 КК є менш суворим ніж те, яке просив прокурор в апеляційній скарзі, а тому, на його переконання, це покарання є м`яким.

Постановою Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Зокрема, Верховний Суд, скасовуючи ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року, виходив з того, що апеляційний суд, хоча й призначив ОСОБА_6 більш м`яке покарання у виді арешту, однак таке покарання підлягає реальному виконанню, тоді як за вироком місцевого суду її було звільнено від відбування призначеного покарання на підставі статті 75 КК. Відповідно до усталеної судової практики заміна покарання, до якого застосована стаття 75 КК, покаранням, яке належить відбувати реально, становить погіршення становища засудженого, а отже, постановивши замість вироку ухвалу, апеляційний суд не дотримався форми судового рішення, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону.

Також колегія суддів Верховного Суду у своєму рішенні від 18 жовтня 2023 року дійшла висновку, що призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_6 за частиною 2 статті 186 КК із застосуванням статті 69 КК у виді арешту на строк 5 місяців відповідає положенням статей 50 та 65 КК та не знайшла підстав уважати, що покарання, призначене ОСОБА_6 є надто м`яким.

Вироком Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 року вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2022 року стосовно ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного покарання.

Ухвалено новий вирок, яким призначено ОСОБА_6 покарання:

- за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 КК - у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;

- за частиною 2 статті 185 КК - у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік;

- за частиною 2 статті 186, статтею 69 КК - у виді позбавлення волі на строк 6 місяців.

На підставі частині 1 статті 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців.

На підставі частини 4 статті 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, більш суворим покаранням за цим вироком, ОСОБА_6 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 місяців.

Зараховано ОСОБА_6 у строк покарання відбуте нею повністю покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, а саме: з 30 листопада 2021 року по 30 травня 2022 року включно у виді арешту на строк 6 місяців.

Ухвалено вважати ОСОБА_6 такою, що відбула призначене покарання.

В іншій частині вирок залишено без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, і узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, просить скасувати вирок Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 року та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування вимог касаційної скарги прокурор зазначає про те, що згідно з частиною 2 статті 63 КК позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років. Відповідно до частини 1 статті 69 КК суд не має права призначати покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього кодексу. Санкцією частини 2 статті 186 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 4 до 6 років. Тож апеляційний суд порушив зазначені вимоги кримінального закону, адже призначив ОСОБА_6 покарання за частиною 2 статті 186 КК у виді 6 місяців позбавлення волі, що менше мінімального строку, передбаченого для цього виду покарання.

Також вважає, що призначене ОСОБА_6 покарання за частиною 2 статті 185 КК у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік без застосування положень статті 69 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, адже покарання у виді пробаційного нагляду має мінімальну межу 3 роки.

Крім того, у касаційній скарзі прокурор указує на необґрунтоване застосування апеляційним судом принципу поглинення покарань при призначенні покарань за сукупністю злочинів, оскільки призначив ОСОБА_6 однакове покарання за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185 КК та частиною 2 статті 185 КК у виді 1 року пробаційного нагляду, що згідно з підпунктом а пункту 1 частини 1 статті 72 КК відповідає 6 місяцям позбавлення волі, а за частиною 2 статті 186 КК у виді 6 місяців позбавлення волі, тоді як однакові за видом та розмір покарання поглиненню не підлягають.

Такого ж порушення апеляційний суд допустився і під час призначення остаточного покарання за частиною 4 статті 70 КК. Зокрема, вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року ОСОБА_6 була засуджена до покарання у виді 6 місяців арешту, що відповідає 6 місяцям позбавлення волі. Враховуючи те, що діяння за оскарженим вироком обвинувачена скоїла у період з 16 серпня 2021 року по 16 листопада 2021 року, тобто до постановлення попереднього вироку, апеляційний суд на підставі частини 4 статті 70 КК незаконно призначив ОСОБА_6 покарання із застосуванням принципу поглинення фактично однакового покарання - призначеним покаранням за цим вироком у виді 6 місяців позбавлення волі, покарання у виді 6 місяців арешту, призначеного за попереднім вироком суду.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні просила задовольнити касаційну скаргу з підстав, зазначених у ній.

Інших учасників було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Відповідно до приписів статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Колегія суддів уважає слушними доводи касаційної скарги прокурора про те, що призначене ОСОБА_6 покарання за частиною 2 статті 185 КК у виді пробаційного нагляду на строк 1 рік без застосування положень статті 69 КК є неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, адже покарання у виді пробаційного нагляду, відповідно до санкції частини 2 статті 185 КК має мінімальну межу 3 роки.

Разом з тим, законом України від 18 липня 2024 року № 3886-IX «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» (далі - Закон № 3886?IX) внесено зміни до статті 51 указаного Кодексу. Зокрема, адміністративна відповідальність за викрадення майна настає, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладеного в постанові від 07 жовтня 2024 року у справі № 278/1566/21 (провадження № 51-2555кмо24), Закон № 3886?IX, яким унесені зміни до статті 51 КУпАП, є законом про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність у значенні статті 5 КК для тих діянь, які до набрання цим Законом чинності вважалися кримінальним правопорушенням, однак після набрання ним чинності підпадають під ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 51 КУпАП.

Також об`єднана палата у своєму рішенні зробила висновок про те, що зміни, внесені Законом № 3886?IX, мають зворотну дію в часі. Для з`ясування того, чи перевищує вартість викраденого розмір, визначений статтею 51 КУпАП, має братися до уваги розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установлений на час вчинення правопорушення, з урахуванням положень пункту 5 підрозділу 1 розділу ХХ та підпункту 169.1.1пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України.

Крім того, об`єднана палата виснувала: питання, що виникають у кримінальних провадженнях у зв`язку з набуттям чинності Законом № 3886?IX, вирішуються судами за правилами, передбаченими для випадків, коли втратив чинність закон, яким установлювалася кримінальна протиправність діяння.

Так, ОСОБА_6 засуджена за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185 КК за діяння, вчинені в серпні та листопаді 2021 року, де розмір викраденого не перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки вартість викраденого майна на час вчинення діяння не перевищувала 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, до цього діяння має застосовуватися стаття 5 КК, відповідно до частини 1 якої закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом`якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.

За приписами пункту 4-1 частини 1 статті 284 КПК кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

За відсутності згоди обвинуваченого та в разі, якщо судом установлено вчинення ним діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, суд постановляє ухвалу про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 статті 284 КПК, у порядку пункту 1-2 частини 2 цієї статті Кодексу.

Відповідно до абзацу 5 частини 7 статті 284 КПК ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених статтею 479-2 цього Кодексу.

За статтею 479-2 КПК суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Ґрунтуючись на положенні частини 1 статті 434 КПК, касаційний розгляд здійснюється згідно з правилами розгляду в суді апеляційної інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 32 вказаного Кодексу.

За приписами статті 440 КПК суд касаційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Таким чином, відповідно до частини 2 статті 433 КПК кримінальне провадження стосовно ОСОБА_6 за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185 КК з огляду на приписи пункту 1-2 частини 2 статті 284 КПК підлягає закриттю судом, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, а вирок місцевого суду та вирок суду апеляційної інстанції - скасуванню в цій частині.

У зв`язку з наведеним колегія суддів уважає за необхідне виключити з вироків місцевого та апеляційного судів посилання на застосування частини 1 статті 70 КК.

Колегія суддів уважає слушними доводи касаційної скарги прокурора про те, що суд апеляційної інстанції порушив вимоги кримінального закону, адже призначив ОСОБА_6 покарання за частиною 2 статті 186 КК у виді позбавлення волі на строк 6 місяців, що менше мінімального строку, передбаченого для цього виду покарання.

Так, відповідно до частини 2 статті 63 КК покарання у виді позбавлення волі встановлюється на строк від одного до п`ятнадцяти років, за винятком випадків, передбачених Загальною частиною цього Кодексу.

Санкція частини 2 статті 186 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років.

Разом з тим, відповідно до статті 69 КК за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Проте, колегія суддів зауважує, що Дніпровський апеляційний суд постановив свій вирок стосовно ОСОБА_6 за наслідками перегляду ухвали Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року Верховним Судом, який постановою від 18 жовтня2023 року касаційну скаргу прокурора задовольнив частково, ухвалу Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасував і призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Як зазначалося вище предметом розгляду колегії суддів Верховного Суду були й доводи прокурора про невідповідність покарання, призначеного ОСОБА_6 , тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої. Проте Суд у вказаній постанові дійшов висновку, що призначене апеляційним судом покарання ОСОБА_6 за частиною 2 статті 186 КК із застосуванням статті 69 КК у виді арешту на строк 5 місяців відповідає положенням статей 50 та 65 КК та не знайшов підстав уважати, що воно є надто м`яким.

Відповідно до частини 3 статті 439 КПК при новому розгляді у суді першої чи апеляційної інстанції застосування суворішого покарання або закону про більш тяжке кримінальне правопорушення допускається тільки за умови, що вирок було скасовано у зв`язку з необхідністю застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення або посилення покарання за скаргою прокурора, потерпілого чи його представника, а також якщо при новому розгляді буде встановлено, що обвинувачений вчинив більш тяжке кримінальне правопорушення, або якщо збільшився обсяг обвинувачення.

Проте як судом апеляційної інстанції при повторному розгляді цього провадження, так і прокурором, виходячи з доводів його касаційної скарги, зазначені вимоги кримінального процесуального закону враховані не були.

Враховуючи, що місцевим судом при призначенні ОСОБА_6 покарання були застосовані положення статтей 75 76 КК, що згодом апеляційними судами в ухвалі Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року, переглянутою Верховним Судом, та у вироку Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 року визнано безпідставним, колегія суддів вважає, що вирок Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 року в частині призначеного за частиною 2 статті 186 КК покарання підлягає зміні з призначенням ОСОБА_6 покарання за це кримінальне правопорушення у межах призначеного покарання за ухвалою Запорізького апеляційного суду від 06 червня 2023 року, тобто - у виді арешту на строк 5 місяців.

Таким чином, колегія суддів уважає, що касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

у х в а л и в:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 рокута в порядку частини 2 статті 433 КПК вирок Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 08 червня 2022 року стосовно ОСОБА_6 в частині її засудження за частиною 2 статті 15 частиною 2 статті 185, частиною 2 статті 185 КК скасувати, а кримінальне провадження у цій частині закрити на підставі пункту 1-2 частини 2 статті 284 КПК, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.

Виключити з указаних судових рішень посилання на застосування частини 1 статті 70 КК.

Вирок Дніпровського апеляційного суду від 06 травня 2024 рокустосовно ОСОБА_6 в частині призначеного за частиною 2 статті 186 КК покарання змінити.

Призначити ОСОБА_6 покарання за частиною 2 статті 186 КК із застосуванням статті 69 КК у виді арешту на строк 5місяців.

На підставі частини 4 статті 70 КК, за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання за цим вироком більш суворим покаранням, призначеним вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді арешту на строк 6 місяців та зарахувати їй у строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, відбуте нею повністю покарання за вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 25 січня 2022 року у виді 6 місяців арешту з 30 листопада 2021 року по 30 травня 2022 року включно.

Вважати ОСОБА_6 такою, що відбула призначене покарання.

У решті судові рішення залишити без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

С у д д і:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3