Історія справи

Постанова

Іменем України

24 травня 2018 року

м. Київ

справа № 751/1514/17

провадження № 51-419км17

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Марчука О.П.,

суддів Могильного О.П., Наставного В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Тімчинської І.О.,

прокурора Кравченко Є.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за

№ 12014270010004031, за обвинуваченням

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Карлівка Полтавської області, жителя АДРЕСА_1, неодноразово судимого, останній раз 30 серпня 2007 року вироком Карлівського районного суду Полтавської області за: ч. 1 ст. 187; ст. 15,

ч. 2 ст. 186, ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 02 червня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням ст. 69 КК України, до покарання у виді арешту строком на 6 місяців.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 10 липня

2014 року, близько 02:30 год., перебуваючи біля будинку №4 на

вул. 1-ї Гвардійської Армії у м. Чернігові, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих мотивів та з метою особистого збагачення, діючи повторно, застосував до потерпілого ОСОБА_3 газовий балон «Терен 4М», тобто вчинив насильницькі дії, які не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого та відкрито заволодів його грошовими коштами та майном на загальну суму

3091 грн.

Ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року вирок місцевого суду залишено без зміни.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через м'якість. Стверджує, що місцевим судом в порушення загальних засад призначення покарання було визначено ОСОБА_1 занадто м'яке покарання. Апеляційний суд, у порушення вимог ст. 419 КПК України, не дав належної оцінки таким порушенням та залишив вирок місцевого суду без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу не подавалися.

У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку касаційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину і особі засудженого.

Згідно зі ст. 434 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права при ухваленні судових рішень у тій частині, в якій їх було оскаржено.

Висновки суду про винність ОСОБА_1 та кваліфікація його дій у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в касаційній скарзі не оспорюються, судовий розгляд кримінального провадження проведений у порядку

ч. 3 ст. 349 КПК України.

При перевірці матеріалів провадження касаційним судом встановлено, що доводи прокурора про невідповідність вимогам кримінального закону призначеного ОСОБА_1 покарання через м'якість є такими, що заслуговують на увагу.

Згідно ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, при призначенні покарання ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, скоєння ним нового злочину в період непогашеної судимості, дані про його особу, який раніше судимий, має на утриманні двоє малолітніх дітей, а також дані про відсутність у потерпілого ОСОБА_3 претензій до засудженого та його позицію щодо призначення покарання засудженому не пов'язаного із позбавленням волі. На підставі наведених даних районний суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_1 покарання у виді арешту строком на 6 місяців.

Так, не погоджуючись з вироком районного суду від 02 червня 2017 року, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, порушує питання про скасування вироку місцевого суду щодо ОСОБА_1 в частині призначеного йому покарання і постановлення апеляційним судом свого вироку з призначенням останньому більш суворого покарання.

Проте апеляційний суд, розглянувши провадження за апеляційною скаргою прокурора в порушення вимог ст. 419 КПК України належно не проаналізував змісту його апеляційної скарги та залишив вирок місцевого суду без зміни.

При цьому, як правильно зазначається у касаційній скарзі прокурор, суд не оцінив і не врахував характер і ступінь тяжкості вчиненого злочину, яке відповідно до ст. 12 КК України, віднесено до категорії тяжких та вчинений з корисливих мотивів із застосуванням насильства до потерпілого. Крім того, суд належним чином не врахував те, що ОСОБА_1 неодноразово судимий за вчинення тяжких злочинів вчинених з корисливих мотивів, однак на шлях виправлення не став і вчинив інкримінований йому злочин в період непогашеної судимості.

На думку колегії суддів, ці обставини у сукупності свідчать про те, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді арешту строком на 6 місяців є явно м'яким і не буде сприяти виправленню засудженого.

З урахуванням викладеного, ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини у справі (зокрема рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті даного кримінального провадження, не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_1, з метою попередження ризику його переховування від суду, оскільки він не може не усвідомлювати імовірність повторного визнання його вини за висунутим йому обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, ураховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК України, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне залишити

ОСОБА_1 під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 діб.

Керуючись статтями 433, 434, 436 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Чернігівської області від 21 вересня 2017 року щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

ОСОБА_1 залишити під вартою до вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо обрання йому запобіжного заходу, але не більш ніж на 60 діб.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Марчук О.П.Могильний В.В.Наставний