Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року

справа № 454/1361/23

провадження № 51-6097 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати

Касаційного кримінального суду у складі:

головуючої ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12023141310000069 від 01 березня 2023 року за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Боб'ятин Сокальського району Львівської області, без визначеного місця проживання, без реєстрації,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 357, ч. 3 ст. 357 Кримінального кодексу України (далі - КК),

за касаційною скаргою прокурора ОСОБА_7 на вирок Львівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 .

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Сокальського районного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року ОСОБА_6 засуджено до покарання: за ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків до призначеного покарання за даним вироком суду частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2021 року та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Вказане кримінальне провадження розглянуто із застосуванням положень ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).

За обставин, встановлених у вироку, ОСОБА_6 визнаний винуватим у тому, що діючи повторно, в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» та затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, із подальшими його змінами та доповненнями, з метою вчинення крадіжки чужого майна для власного збагачення:

- 20 лютого 2023 року близько 06 год 30 хв, пройшовши до під`їзду багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 через незачинені на замок вхідні двері, піднявся на площадку між четвертим та п`ятим поверхами, та, переконавшись у відсутності осіб, таємно викрав бувший у вжитку підлітковий велосипед марки «PROFI», вартістю 2500 грн. В подальшому, із місця вчинення злочину із викраденим велосипедом втік, спричинивши потерпілому ОСОБА_8 матеріальних збитків на загальну суму 2500 грн;

- 20 лютого 2023 року близько 07 год пройшов до господарства АДРЕСА_2 через незачинену на замок хвіртку, пройшов на подвір`я, та, переконавшись у відсутності власників, таємно викрав бувшу у вжитку господарську металеву тачку вартістю 1500 грн. В подальшому, із місця вчинення злочину із викраденим втік, спричинивши потерпілому ОСОБА_9 матеріальних збитків на суму 1500 грн;

- 20 лютого 2023 року близько 16 год пройшов до приміщення громадської каплички « Діви Марії », яка знаходиться навпроти господарства АДРЕСА_3 , шляхом вільного доступу, через незачинені на замок вхідні двері, де переконавшись у відсутності осіб таємно викрав із гіпсової фігури із зображенням Матері Божої золотий ланцюжок вагою 8 гр (585 проби) із підвіскою у вигляді розп`яття Ісуса Христа, (виготовлена зі звичайного медичного сплаву). В подальшому, із місця вчинення злочину із викраденим втік, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 матеріальних збитків на загальну суму 9989,6 грн;

- 22 лютого 2023 року близько 07 год 30 хв пройшов через незачинені на замок вхідні двері до першого під`їзду багатоквартирного житлового будинку АДРЕСА_1 , та переконавшись у відсутності стороннього нагляду зі сходової площадки на першому поверсі таємно викрав бувший у вжитку дитячий візок «ROAN», вартістю 1000 грн. В подальшому, із місця вчинення злочину із викраденим дитячим візком втік, спричинивши потерпілій ОСОБА_11 матеріальних збитків на суму 1000 грн;

- 28 лютого 2023 року близько 04 год, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , скориставшись тим, що її власник ОСОБА_12 , який запросив його у гості спить, із кімнат даної квартири таємно викрав бувшу у вжитку чоловічу зимову балонову курточку вартістю 300 грн; бувші у вжитку штани джинсові вартістю 150 грн; дві нові чоловічі сорочки на довгий рукав вартістю по 400 грн кожна; футляр із набором інструментів, що складався із плоскогубців, круглогубців, кусачок та трьох індикаторів, вартістю 1000 грн; два кнопочні мобільні телефони марки «Нокіа 2330С», вартістю по 200 грн, три робочі ключі від замка вартістю по 100 грн кожен, пластиковий чохол на паспорт вартістю 50 грн, а всього на загальну суму 2800 грн. В подальшому, ОСОБА_6 із місця вчинення злочину із викраденими речами втік, спричинивши потерпілому ОСОБА_12 матеріальних збитків на загальну суму 2800 грн;

- 09 березня 2023 року приблизно в 10 год через відсутню вхідну браму проникнув на загальне подвір`я господарства АДРЕСА_2 , звідки намагався вчинити крадіжку бувшого у вжитку дитячого велосипеда марки «Мадагаскар» вартістю 800 грн та брухту чорного металу вагою 15,5 кг, вартістю 65,1 грн всього на загальну суму 865,1 грн, однак, виконавши всі дії, які вважав для доведення крадіжки до кінця, злочин не закінчив із причин, які не залежали від його волі, так як на подвір`ї, виходячи із викраденим брухтом металу, був затриманий власником - потерпілим ОСОБА_13 .

Своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив:

- таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинене повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 185 КК;

- закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчинений повторно та в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК.

В подальшому ОСОБА_6 28 лютого 2023 року, близько 04 год, з метою викрадення документів, переслідуючи корисливий мотив, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, шляхом вільного доступу, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_4 , скориставшись тим, що її власник ОСОБА_12 , який запросив його у гості, спить, із кімнати даної квартири таємно викрав:

- банківську картку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , усвідомлюючи те, що банківська картка є офіційним документом, яка згідно зі ст. 1 Закону України «Про інформацію», п.п. 1.4, 1.14, 1.27, 1.31 ст. 1, п. 15.2 ст. 15 Закону України «Про платіжні системи та перекази коштів в Україні», ч. 4 ст. 51 Закону України «Про банки та банківську діяльність», п. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» є офіційним документом, тобто електронним платіжним документом, засобом доступу до банківського рахунку, та таким чином викрав її з корисливих мотивів;

- паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_12 , серійний номер НОМЕР_2 , від 03 лютого 2022 року, після чого з місця події втік, розпорядившись викраденим на власний розсуд.

Своїми діями ОСОБА_6 вчинив:

- викрадення офіційного документу, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 357 КК;

- незаконне заволодіння будь-яким способом паспортом, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 357 КК.

Вироком Львівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року вирок Сокальського районного суду Львівської області від 20 квітня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасовано в частині призначеного покарання та ухвалено в цій частині новий вирок.

Призначено ОСОБА_6 за ч. 4 ст. 185 КК покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 5 років; за ч. 1 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 357 КК - у виді обмеження волі на строк 1 рік.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК за сукупністю вироків, до призначеного покарання за даним вироком частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2021 року та призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 1 місяць.

В решті вирок Сокальського районного суду Львівської області від 22 лютого 2021 року стосовно ОСОБА_6 залишено без зміни.

Короткий зміст наведених у касаційних скаргах вимог та узагальнені доводи осіб, які їх подали

У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_7 просить вирок Львівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.

На обґрунтування своїх вимог прокурор, вказуючи на те, що відповідно до положень ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не застосовується, в тому числі, до осіб, що досягли пенсійного віку, зазначає, що ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто на момент призначення покарання досяг пенсійного віку, передбаченого положеннями ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (60 років), однак наведене не було враховано судом апеляційної інстанції та всупереч зазначеним положенням кримінального закону призначено ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 357 КК покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та за ч. 3 ст. 357 КК у виді обмеження волі на строк 1 рік, яке, на думку прокурора, не може бути застосовано.

Відтак, на переконання сторони обвинувачення, судом апеляційної інстанції застосовано закон, який не підлягає застосуванню, та як наслідок неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а вказане істотне порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодило Львівському апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Від учасників касаційного провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.

Позиції учасників судового провадження

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 частково підтримала касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню на таких підставах.

Мотиви Суду

Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. При вирішенні питання про наявність зазначеної у п. 2 ч. 1 цієї статті підстави суд касаційної інстанції має керуватися ст. 413 КПК.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_14 та кваліфікація його дій за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185, частинами 1, 3 ст. 357 КК та призначення покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК у касаційній скарзі не оспорюються, а тому в касаційному порядку не перевіряються.

Обґрунтовуючи доводи своєї касаційної скарги, прокурор посилається на те, що судом апеляційної інстанції застосовано закон, який не підлягає застосуванню, та як наслідок неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність, а вказане істотне порушення вимог кримінального процесуального закону перешкодило Львівському апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Однак, колегія суддів зауважує, що касаційна скарга прокурора не містить обґрунтувань саме істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки застосування закону, який не підлягає застосування, з огляду на зміст положень, передбачених ст. 413 КПК, є неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги щодо істотного порушення КПК не приймаються до уваги, як підстави для скасування оскаржуваного судового рішення.

Доводи щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме неправильного застосування положень ст. 61 КК, є обґрунтованими з огляду на таке.

Згідно зі ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

За приписами ч. 3 ст. 61 КК обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до осіб з інвалідністю першої і другої групи.

Як убачається зі матеріалів провадження, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відтак, на час постановлення вироку суду апеляційної інстанції, з огляду на положення, передбачені ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», досяг пенсійного віку.

Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції, призначаючи ОСОБА_14 за частинами 1, 3 ст. 357 КК покарання у виді обмеження волі, застосував закон, який не підлягає застосуванню, чим допустив порушення, передбачене п. 2 ч. 1 ст. 413 КПК, що з огляду на п. 2 ч. 1 ст. 438 КПК, є підставою для скасування чи зміни судового рішення.

Беручи до уваги зазначене, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок суду апеляційної інстанції (з огляду на зміст вимог касаційної скарги прокурора) - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого суд має врахувати наведене в цій постанові та ухвалити законне й обґрунтоване рішення, належним чином умотивувавши свої висновки.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

З урахуванням зазначеного та беручи до уваги усталену практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Едуард Шабалін проти Росії» від 16 жовтня 2014 року) про неприпустимість тримання особи під вартою без судового рішення та у контексті цього кримінального провадження, з метою попередження ризику переховування ОСОБА_14 від суду, враховуючи особливості касаційного розгляду, передбачені главою 32 КПК, та обмежені можливості щодо повноцінного розгляду і вирішення цього питання в межах процедури касаційного перегляду, Верховний Суд вважає за необхідне обрати засудженому ОСОБА_14 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо запобіжного заходу, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.

Керуючись статтями 413 433 434 436 438 441 442 КПК, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора ОСОБА_7 задовольнити частково.

Вирок Львівського апеляційного суду від 24 липня 2023 року стосовно ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Обрати ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, який мінімально необхідний для вирішення судом апеляційної інстанції питання щодо запобіжного заходу, але не більше, ніж на 60 днів.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3