Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня2022 року

м. Київ

справа № 695/2109/20

провадження № 51-5761 км 21

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» ОСОБА_7 на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13вересня 2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020250150000677, за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 26 травня 2021 року ОСОБА_8 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без позбавлення права керувати транспортними засобами. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.

Вирішено цивільний позов на користь потерпілих ОСОБА_9 і ОСОБА_6 та стягнуто з:

ОСОБА_8 в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілим ОСОБА_9 та ОСОБА_6 50 000 грн та 500 000 грн, відповідно;

ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» в рахунок відшкодування майнової шкоди ОСОБА_9 48 232 грн без врахування ПДВ (пошкодження автомобіля), 2172грн (лікування), 108, 65 грн, відповідно;

ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» в рахунок відшкодування моральної шкоди потерпілому ОСОБА_6 56676 грн.

Крім того, вирішено питання процесуальних витрат та речових доказів у провадженні.

Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року вирок суду першої інстанції залишено без зміни.

За обставин, встановлених судом та детально викладених у вироку ОСОБА_8 засуджено за те, що він, 26 червня 2020 року приблизно о 03:20 год, керуючи вантажним автомобілем марки «КАМАЗ-55102» д.р.з. НОМЕР_1 , із напівпричепом СЗАП, д.р.з. НОМЕР_2 , рухаючись по автомобільній дорозі сполученням «Золотоноша-Кедина Гора-Благодатне» від с. Вільхи Золотоніського району до м.Золотоноша Черкаської області, порушивши вимоги пунктів 2.3«б», 2.9«б»2.3, 10.1 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами і доповненнями, не стежив за дорожньою обстановкою, не відреагував на її зміну, відволікся від керування транспортним засобом у дорозі, заснувши за кермом та виїхав на зустрічну смугу, внаслідок чого скоїв зіткнення із автомобілем марки «ВАЗ-21102» д.р.з. НОМЕР_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, пасажир автомобіля марки «ВАЗ-21102» д.р.з. НОМЕР_3 , ОСОБА_10 , 1959 року народження, отримав тілесні ушкодження, що спричинили його смерть на місці події, а водій вище зазначеного легкового автомобіля ОСОБА_9 , відповідно до висновку судово-медичної експертизи №05-8-01/262 від 20 серпня 2020 року, отримав тілесні ушкодження різного ступеня, зокрема, і тяжкі.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі представник цивільного відповідача ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції в порядку цивільного судочинства з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та матеріального права. Вказує на те, що суд апеляційної інстанції невірно застосував норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що стосуються вирішення цивільного позову. Зазначає, що судом не вірно визначено розмір відшкодування матеріальної шкоди, внаслідок фізичного знищення автомобіля.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначення покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості. Вказує, що апеляційним судом, в порушення положень ст. 419 КПК України, не було зазначено докладних мотивів прийнятого рішення. Стверджує, що засудженим ОСОБА_8 не повністю відшкодовано шкоду, завдану злочином, а лише частково. Також зазначає, що судом безпідставно звільнено засудженого від відбування покарання, на підставі ст.75 КК України, та не призначено додаткове покарання, передбачене санкцією ч.2 ст. 286 КК України.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор вважав за необхідне касаційні скарги залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

За частиною 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Статтею 438 КПК України визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

Доведеність винуватостіОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, юридична кваліфікація його дій, у касаційних скаргах потерпілого та представника цивільного відповідача не оспорюються, а тому не є предметом розгляду касаційного суду.

Разом із тим, доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_6 про неправильне застосування судом першої інстанції, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду, кримінального закону, а саме не призначення додаткового покарання та безпідставне звільнення засудженого ОСОБА_8 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, що призвело до невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину через м`якість є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Так, відповідно до положень ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Як убачається з мотивувальної частини вироку, при призначенні засудженому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, суд першої інстанції урахував, що ОСОБА_8 раніше не судимий, вчинив необережний тяжкий злочин, вину у вчиненні злочину визнав повністю, за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, має на утриманні малолітню дитину. Обставинами, які пом`якшують покарання ОСОБА_8 суд визнав щире каяття у вчиненні злочину, яке полягає у відвертому осуді обвинуваченим своєї протиправної поведінки та готовності нести відповідальність за вчинене, добровільне часткове відшкодування завданого збитку, а також відсутність обставин, які обтяжують покарання.

З урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах наближених до мінімальних санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України. При цьому, суд зазначив, що підстав для застосування ст. 69-1 КК України не встановлено.

Крім того, судом першої інстанції не було призначено додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки у засудженого ОСОБА_8 єдиним джерело доходу є робота водієм.

Не погоджуючись із указаним рішенням, зокрема потерпілий ОСОБА_6 , оскаржив його до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та даним, що характеризують особу засудженого через м`якість, просив вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначеного покарання та визначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 6 років.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевіривши доводи всіх поданих апеляційних скарг, залишив рішення суду першої інстанції без змін, з чим погоджується і касаційний суд.

Так, під час апеляційного розгляду, засудженим ОСОБА_8 було відшкодовано частину спричинених збитків ОСОБА_6 та було враховано позицію всіх потерпілих та їх представників, які не підтримали подані апеляційні скарги прокурора та потерпілого, зокрема і самим потерпілим ОСОБА_6 .

Наведені в касаційній скарзі потерпілого доводи не спростовують правильності висновків, викладених у рішенні апеляційного суду, і не містять переконливих доводів, які би дозволили Верховному Суду дійти висновку, що це рішення було постановлено з істотним порушеннями норм кримінального процесуального права, які можуть поставити під сумнів його законність та обґрунтованість або із неправильним застосуванням кримінального закону.

Ухвала апеляційного суду є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Що стосується доводів касаційної скарги представника цивільного відповідача ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» ОСОБА_7 щодо неправильного вирішення цивільного позову в частині відшкодування матеріальної шкоди, а саме щодо розміру страхового відшкодування за знищений транспортний засіб «ВАЗ-21102,» д.р.з. НОМЕР_4 , які є за своїм змістом аналогічними доводам апеляційної скарги, то на думку колегії суддів, вони є необґрунтованими.

Так, згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Також у ч. 1 ст. 368, частинах 3, 4 ст. 374 КПК України передбачено, що при ухваленні вироку суд повинен вирішити, чи підлягає задоволенню пред`явлений цивільний позов, і якщо так, то на чию користь, в якому розмірі та порядку, а в мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначаються підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду, рішення про цивільний позов.

Під час вирішення цивільного позову суд зобов`язаний об`єктивно дослідити обставини справи, з`ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину, а також визначити порядок її відшкодування.

Відповідно до положень ст. 30.2 Закону України № 1961-IV від 01 липня 2004 року «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Як убачається зі змісту вироку суду першої інстанції постановлено стягнути, зокрема, з ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» на користь потерпілого ОСОБА_9 майнову шкоду внаслідок пошкодження транспортного засобу в сумі 48 232 грн без урахування ПДВ.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник цивільного відповідача ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН», подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом першої інстанції не вірно визначена сума відшкодування майнової шкоди, яка, на його думку, становить 32090 грн.

Суд апеляційної інстанції належним чином перевіривши доводи апеляційної скарги представника цивільного відповідача, залишив рішення суду першої інстанції без змін, мотивуючи прийняте рішення тим, що фізично знищений транспортний засіб було повернуто не власнику, а засудженому ОСОБА_8 . З цим погоджується і касаційний суд.

Ухвала апеляційного суду в цій частині також є належно вмотивованою та обґрунтованою, її зміст відповідає вимогам статей 370 419 КПК України, у ній наведено мотиви, з яких виходив цей суд, та положення закону, якими він керувався при постановленні рішення.

Отже, зважаючи на те, що істотних порушень кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судового рішення, колегією суддів не встановлено, а тому касаційні скарги потерпілого та представника цивільного відповідача задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 13 вересня 2021 року щодо ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційні скарги потерпілого ОСОБА_6 та представника цивільного відповідача ТДВ «Страхова компанія «ГАРДІАН» ОСОБА_7 без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3