Історія справи

Постанова

Іменем України

10 жовтня 2018 р.

м. Київ

Справа № 724/430/17

Провадження № 51-3818км18

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого Мазура М. В.,

суддів Матієк Т. В., Яковлєвої С. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Матвєєвої Н. В.,

прокурора Кравченко Є. С.,

засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції)

розглянув в судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката Цепіщука В. М. на вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 30 січня 2018 року в межах кримінального провадження № 120162601600000400 по обвинуваченню

ОСОБА_1, громадянина України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Зарожани Хотинського району Чернівецької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК.

Рух справи, зміст судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини:

Вироком Хотинського районного суду Чернівецької області від 08 грудня 2017 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК, та призначено покарання: за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 3 роки; за ч. 3 ст. 185 КК - у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та покладено обов'язки, передбачені ст. 76 КК. Цим же вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат.

Згідно з встановленими судом першої інстанції обставин, ОСОБА_1 02 серпня 2016 року близько 19 год., знаходячись в с. Зарожани Хотинського району Чернівецької області, прийшов до господарства ОСОБА_3, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_2, та, скориставшись тим, що вхідні двері житлового будинку не зачиненні на ключ, проник у середину будинку, звідки таємно викрав майно, що належить потерпілому ОСОБА_3, на загальну суму 420 грн, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.

Крім цього, 03 серпня 2016 року близько 20 год. в с. Зарожани Хотинського району Чернівецької області ОСОБА_1 прийшов до господарства ОСОБА_3, яке розташоване за вищезазначеною адресою, та зі сходів житлового будинку таємно викрав майно, що належить ОСОБА_3, на загальну суму 405 грн, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на зазначену суму.

Також, 14 серпня 2016 близько 16 год. в с. Зарожани Хотинського району, ОСОБА_1 прийшов до господарства ОСОБА_3 за наведеною вище адресою, та, скориставшись тим, що вхідні двері житлового будинку не зачиненні на ключ, проник у середину будинку, звідки таємно викрав майно ОСОБА_3 на загальну суму 275 грн, чим спричинив потерпілому матеріальних збитків на вказану суму.

Вироком Апеляційного суду Чернівецької області від 30 січня 2018 року зазначений вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 2 ст. 185 та ч. 3 ст. 185 КК та призначено йому покарання: за ч. 2 ст. 185 КК у виді позбавлення волі на строк 1 рік; за ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням ст. 69 КК - у виді позбавлення волі на строк 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Також виключено з мотивувальної частини вироку місцевого суду обставину, що обтяжує покарання, - повторність злочину.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі захисник Цепіщук В. М. порушує питання про зміну вироку суду апеляційної інстанції шляхом застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК та звільнення засудженого від відбування призначеного покарання з випробуванням.

Касаційна скарга мотивована тим, що призначене апеляційним судом ОСОБА_1 покарання є суворим, що апеляційний суд належним чином не врахував всі обставини, зокрема те, що ОСОБА_1 розкаявся, влаштувався на роботу, позитивно характеризується, добровільно відшкодував завдану потерпілому шкоду, думку потерпілого, який просив не позбавляти засудженого волі, стан здоров'я.

Позиції учасників судового провадження

Засуджений ОСОБА_1, який взяв участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав касаційну скаргу захисника, просив звільнити його від відбування покарання з випробуванням.

Прокурор не підтримала касаційну скаргу, просила вирок апеляційного суду залишити без зміни.

Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з'явилися. Клопотань про особисту участь у касаційному розгляді, заперечень або повідомлень про поважність причин їх неприбуття до Суду від них не надходило.

Мотиви Суду

У відповідності з вимогами ст. 433 КПК, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Положеннями п. 3 ч. 1 ст. 438 КПК визначено, що підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого.

Разом з тим, доводи касаційної скарги захисника щодо невідповідності призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок суворості є необґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.

За положеннями ст. 65 КК суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 КК; 2) відповідно до положень Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

При цьому особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Так, відповідно до вимог ч. 2 ст. 185 КК за крадіжку, вчинену повторно, передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Санкцією ч. 3 ст. 185 КК за крадіжку, поєднану з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому, передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 6 років.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання та врахувавши тяжкість вчинених ОСОБА_1 злочинів, один з яких є тяжким, те, що обвинувачений вже двічі притягувався до кримінальної відповідальності і вчинив злочини в період не знятої та не погашеної судимості, обставини, що пом'якшують покарання, а саме, щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, активне сприяння розкриттю злочину, апеляційний суд дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_1 можливе лише при відбуванні реального покарання в умовах ізоляції від суспільства, однак з огляду на наявність у останнього ряду обставин, що пом'якшують покарання, вбачаються підстави для застосування положень ст. 69 КК та призначення обвинуваченому більш м'якого покарання, ніж передбачено КК.

На думку Верховного Суду, призначене ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки є необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Разом із тим, захисник у касаційній скарзі, вказуючи на суворість призначеного ОСОБА_1 покарання, фактично погоджується і з видом, і з розміром призначеного засудженому покарання.

Вимогами ст. 75 КК встановлено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Скасовуючи вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції, з наведенням відповідним мотивів та висновків, зазначив, що суд першої інстанції формально послався на ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, дані про особу винного, обставини, що пом'якшують покарання, не навів переконливих мотивів, на підставі яких застосував положення ст. 75 КК, а також не врахував те, що попередня судимість у ОСОБА_1 у визначеному законом порядку не знята та не погашена, що свідчить про те, що обвинувачений на шлях виправлення не став. Вважати наведені висновки апеляційного суду необґрунтованими чи сумнівними підстав немає.

Крім того, захисник, порушуючи питання про застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, у касаційній скарзі не наводить відповідних доводів щодо необхідності застосування відносно ОСОБА_1 положень ст. 75 КК, а також не зазначає, у чому саме полягає незаконність висновків суду апеляційної інстанції та яких норм закону України про кримінальну відповідальність апеляційний суд не дотримався, визнаючи необґрунтованим застосування відносно засудженого положень ст. 75 КК.

Інших підстав для скасування вироку апеляційного суду у касаційній скарзі захисника не наведено.

Виходячи з зазначеного та керуючись статтями 433, 434, 436-438, 441, 442 КПК, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга захисника є безпідставною, а тому задоволенню не підлягає.

З цих підставСуд постановив:

Касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_1 - адвоката ЦепіщукаВ.М. залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Чернівецької області від 30 січня 2018 року відносно ОСОБА_1 - без зміни.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

МазурМ. В. Матієк Т. В. ЯковлєваС.В.