Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2024 року

м. Київ

справа № 523/16351/22

провадження № 51- 2873 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 березня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022164490000328, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами

першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 17 січня 2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 96-1, п. 4 ч. 1 ст. 96-2 КК України застосовано спеціальну конфіскацію щодо частини речових доказів, вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 березня 2024 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 скасовано. Кримінальне провадження № 12022164490000328, внесене до ЄРДР 17 березня 2022 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України закрито, на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання. Вирішено питання речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.

За обставин, встановлених судом та детально викладених в ухвалі суду апеляційної інстанції ОСОБА_7 обвинувачувався у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту особливо небезпечної психотропної речовини у великих розмірах.

Так, ОСОБА_7 у невстановлені час та місці при невстановлених обставинах, всупереч Законам України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» та «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними», незаконно придбав та зберігав за місцем свого проживання з метою подальшого збуту шляхом здійснення «закладок» 32 зіп-пакети у формі «закладок» з психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін та 2 зіп-пакети з таблетками синього кольору, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін).

Частину зіп-пакетів «закладок» у кількості 11 штук з психотропною речовиною, обіг якої обмежено - амфетамін та 2 зіп-пакети з особливо небезпечною психотропною речовиною, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), ОСОБА_7 залишив за місцем свого проживання, а іншу частину у кількості 21 зіп-пакет «закладки» зберігав при собі з метою подальшого незаконного збуту на території м. Одеси для отримання грошової винагороди., дотримуючись заходів конспірації для уникнення викриття з боку правоохоронних органів.

17 березня 2022 року, в період часу з 15:56 по 16:03 год, співробітниками відділу поліції ВП №3 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області було проведено огляд місця події, а саме: ділянки місцевості, розташованої біля санаторію «Молода Гвардія» за адресою: м. Одеса, вул. Південна дорога, біля буд.172, під час якого у присутності понятих у ОСОБА_7 виявлено та вилучено 21 зіп-пакет «закладки», з них: 17 зіп-пакетів «закладок» з порошкоподібною речовиною світло-коричневого кольору, загальною масою 7,92 г та 3,536г, які містять психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін (кількісний вміст 4,43г та 2,195 г) та 4 зіп-пакети «закладки» з таблетками синього кольору, загальною масою 2,172 г, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), (кількісний вміст 0,764г).

Того ж дня, в період часу з 16:33 до 16:45 год в ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_1 , співробітниками поліції виявлено та вилучено 13 зіп-пакетів «закладок» з психотропними речовинами, з яких 11 зіп-пакетів «закладок» з порошкоподібною речовиною світло-коричневого кольору, яка містить психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін (кількісний вміст 4,124г) та 2 зіп-пакети з таблетками синього кольору, які містять особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), (кількісний вмістом 0,378г), які ОСОБА_7 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.

Таким чином, співробітниками поліції виявлено та вилучено у ОСОБА_7 особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - МДМА (3,4-метилендіоксиметамфетамін), кількісним вмістом 1,142г та психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін, кількісним вмістом 10,749г, що згідно з таблицею до наказу Міністерства охорони здоров?я України № 188 «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу» від 01.08.2000, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.08.2000 за №512/4733, становить великий розмір.

Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції і призначити новий розгляд у вказаному суді з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що приймаючи рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції, апеляційний суд дав іншу оцінку доказам ніж ту, яку надавав суд першої інстанції та таким чином порушив вимоги статей 23, 370 та 404 КПК України щодо безпосереднього дослідження доказів під час судового розгляду. Посилається на безпідставність визнання недопустимим доказом - протоколу огляду місця події від 17 березня 2022 року та у зв`язку з цим, похідних від нього інших доказів і обґрунтовує дотримання вимог кримінального процесуального закону при їх отриманні органами досудового розслідування. Прокурор стверджує, що всі наявні в цій справі докази є належними та допустимими, а висновки суду апеляційної інстанції про протилежне є безпідставними. Вважає, що при перевірці доводів апеляційної скарги сторони захисту апеляційний суд, всупереч вимогам ст. 419 КПК України, дав на них відповіді, які не ґрунтуються на вимогах кримінального процесуального закону.

Під час касаційного розгляду прокурор підтримала касаційну скаргу сторони обвинувачення та просила її задовольнити.

Позиції інших учасників судового провадження

Захисник ОСОБА_6 , не погоджуючись із наведеними в касаційній скарзі прокурора доводами, під час касаційного розгляду просила залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Мотиви Суду

Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Відповідно до положень ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

При цьому ст. 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотримання вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У свою чергу положеннями ст. 94 КПК України передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Виходячи з такої засади кримінального провадження, як безпосередність дослідження доказів (п. 16 ч. 1 ст. 7, ст. 23 КПК України), апеляційний суд не вправі давати доказам іншу оцінку, ніж ту, яку дав суд першої інстанції, якщо доказів, наданих стороною обвинувачення й захисту, не було безпосередньо досліджено під час апеляційного перегляду кримінального провадження.

Доводи касаційної скарги прокурора про здійснення апеляційного розгляду з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону колегія суддів вважає обґрунтованими.

Як видно зі справи, суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 на вирок суду першої інстанції яким ОСОБА_7 було визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, зробив висновок про те, що судом не встановлені достатні докази для доведення винуватості ОСОБА_7 у вчиненні зазначеного діяння і вичерпані можливості їх отримання, а тому закрив кримінальне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України.

Однак, апеляційний суд безпосередньо в судовому засіданні доказів, на підставі яких прийняв таке рішення, не дослідив.

Враховуючи, що вказаний суд прийняв рішення про скасування обвинувального вироку суду першої інстанції і закриття кримінального провадження в зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведеності винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання, надані стороною обвинувачення докази на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину, потребували дослідження та оцінки апеляційним судом.

Необхідність дослідження всіх доказів безпосередньо в судовому засіданні апеляційного суду в даному кримінальному провадженні також була обумовлена тим, що під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції ОСОБА_7 повністю визнавав свою вину у інкримінованому злочині.

На необхідності дотримання принципу безпосередності дослідження доказів при розгляді кримінального провадження неодноразово наголошує в своїй правозастосовній практиці Верховний Суд. Безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.

Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду та недотримання її судом, виходячи зі змісту частини другої статті 23 та статті 86 цього Кодексу, означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими або недопустимими і враховані при постановленні судового рішення судом, крім випадків, передбачених зазначеним Кодексом.

Тому, враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи було допущено такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, слід визнати істотними та на підставі яких, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України, необхідно скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції, під час якого слід врахувати викладене в цій постанові й постановити законне та обґрунтоване рішення.

При цьому, зважаючи на те, що прокурор в касаційній скарзі не погоджується з визнанням деяких доказів у цьому провадженні недопустимими, а перевірка цих доводів можлива лише після їх безпосереднього дослідження під час судового розгляду, касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 433 434 436 - 438 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у кримінальному провадженні в суді апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 березня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3