Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2025 року

м. Київ

справа № 545/4271/21

провадження № 51-4708км24

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

виправданого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

захисника ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12021170440000898, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Полтавського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2023 року ОСОБА_6 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,та його виправдано у зв`язку з недоведеністю в діянні останнього складу кримінальних правопорушень.

Постановлено відмовити в задоволенні цивільного позову прокурора в інтересах Держави в особі Новоселівської ОТГ Полтавського району Полтавської області про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями, у сумі 139 850 грн.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у тому, що він, обіймаючи посаду директора ТОВ «ВБК Бізон» (наказ № 5-К від 29 жовтня 2019 року), будучи службовою особою, який наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, зловживаючи своїм службовим становищем, діючи з прямим умислом, достовірно знаючи про не виконання в повному обсязі ТОВ «ВБК Бізон» робіт по об`єкту «Будівництво експлуатаційної артезіанської свердловини для забезпечення господарсько-питних потреб населення с. Божкове Полтавського району Полтавської області» згідно договору № 79 від 09 листопада 2020 року, а саме відсутність: монтажу комплекту керування «Каскад-ПЧ-«Оптіма» вартістю 1 413,18 грн; перевезення будівельних вантажів (комплекту «Каскад-ПЧ-«Оптима» на відстань 30 км) вартістю 204,55 грн; комплекту «Каскад-ПЧ-«Оптима» - станція управління - 1шт; перетворювача тиску MBS-1700 Danfoss 4,20Ма, G 1/2-шт; датчика «сухої ходи» кондуктометричного типу -1шт вартістю 95413,34 грн; пульту керування наземного висотою до 12200 мм; глибина і ширина по фронту до 700x1000 мм - 1шт вартістю 2229,61 грн; монтажу приладу, що монтується на технологічному трубопроводі (датчик «сухого ходу»), діаметр до 80 мм вартістю 541,64 грн; монтажу реле вартістю 60,66 грн; розетки штепсельної напівгерметичної та герметичної - 1шт вартістю 73,34 грн; розетки незаглибленої для відкритої проводки - 1шт вартістю 56,32 грн; ліхтаря акумуляторного переносного АМФ-8М вартістю 579,53 грн; лампи біспіральної з аргоновим наповненням Б220-230-60 - 1шт вартістю 102,73 грн; світильника переносного РВО-Ч2У2 - 1шт вартістю 356,12 грн; підготовлення ґрунту механізованим способом для влаштування партерного звичайного газону без внесення рослинної землі вартістю 2626,29 грн; посіву газонів партерних, маврітанських та звичайних вручну вартістю 8199,27 грн, з метою заволодіння грошовими коштами, склав, засвідчив своїми підписами та надав уповноваженій особі виконавчого комітету Новоселівської ОТГ Полтавської області - ОСОБА_9 (замовнику) офіційні документи, а саме: акт № КБ-2в № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2020 року від 23 грудня 2020 року та акт № 1 вартості устаткування за грудень 2020 року від 23 грудня 2020 року про виконання ТОВ «ВБК Бізон» в повному обсязі робіт по вказаному об`єкту, внаслідок чого завищив фактичну вартість робіт та кількість устаткування на загальну суму 139 850 грн, чим спричинив збитки Виконавчому комітету Новоселівської сільської ради Полтавського району Полтавської області на вказану суму.

Також ОСОБА_6 обвинувачувався в тому, що він, займаючи посаду директора ТОВ «ВБК Бізон», вніс до офіційних документів завідомо неправдиві відомості.

Так, ОСОБА_6 , обіймаючи посаду директора ТОВ «ВБК Бізон» (наказ № 5-К від 29 жовтня 2019 року), будучи службовою особою, який наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими функціями, достеменно знаючи про невиконання в повному обсязі ТОВ «ВБК Бізон» робіт по об`єкту «Будівництво експлуатаційної артезіанської свердловини для забезпечення господарсько-питних потреб населення с. Божкове Полтавського району Полтавської області», вніс до акту виконаних робіт № КБ-2в № 1 за грудень 2020 року від 23 грудня 2020 року та акту № 1 вартості устаткування за грудень 2020 року від 23 грудня 2020 року, які є офіційними документами, завідомо неправдиві відомості в частині обсягу виконаних робіт і вартості устаткування, а саме відсутність: монтажу комплекту керування «Каскад-ПЧ-«Оптіма» вартістю 1413,18 грн; перевезення будівельних вантажів (комплекту «Каскад-ПЧ-«Оптима» на відстань 30 км) вартістю 204,55 грн; комплекту «Каскад-ПЧ-«Оптима» - станція управління - 1шт; перетворювача тиску MBS-1700 Danfoss 4,20Ма, G 1/2-шт; датчика «сухої ходи» кондуктометричного типу -1шт вартістю 95413,34 грн; пульту керування наземного висотою до 12200 мм; глибина і ширина по фронту до 700x1000 мм - 1шт вартістю 2229,61 грн; монтажу приладу, що монтується на технологічному трубопроводі (датчик «сухого ходу»), діаметр до 80 мм вартістю 541,64 грн; монтажу реле вартістю 60,66 грн; розетки штепсельної напівгерметичної та герметичної - 1шт вартістю 73,34 грн; розетки незаглибленої для відкритої проводки - 1шт вартістю 56,32 грн; ліхтаря акумуляторного переносного АМФ-8М вартістю 579,53 грн; лампи біспіральної з аргоновим наповненням Б220-230-60 - 1шт вартістю 102,73 грн; світильника переносного РВО-Ч2У2 - 1шт вартістю 356,12 грн; підготовлення ґрунту механізованим способом для влаштування партерного звичайного газону без внесення рослинної землі вартістю 2626,29 грн; посіву газонів партерних, маврітанських та звичайних вручну вартістю 8199,27 грн, засвідчивши їх підписом. Після цього надав зазначені офіційні документи представнику замовника будівництва в особі голови виконавчого комітету Новоселівської ОТГ Полтавської області - ОСОБА_9 .

Полтавський апеляційний суд ухвалою від 11 липня 2024 року апеляційну скаргу прокурора з внесеними змінами заступника керівника прокуратури Полтавської області ОСОБА_8 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду стосовно ОСОБА_6 - без змін.

Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка їх подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_6 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що суд першої інстанції порушив вимоги статей 337 347 348 349 КПК України. Стверджує, що згідно журналів судових засідань та аудіозаписів жодна з вище перелічених вимог судом першої інстанції виконана не була, а саме не надано жодній із сторін право виступити з вступною промовою, прокурору не надано право оголосити обвинувальний акт, цивільний позов, висловити свою думку щодо порядку та обсягу дослідження доказів, який фактично в судовому засіданні не вирішувався та відповідних рішень з цього питання судом першої інстанції не приймалося. Вказує, що з аудіозапису ходу судового розгляду не видно, що в місцевому суді проводився безпосередній допит ОСОБА_6 . На думку прокурора, сама по собі позиція обвинуваченого в судових дебатах не може вважатись допитом обвинуваченого судом у розумінні ст. 351 КПК України, тим більше ОСОБА_6 судом взагалі не задавалося питання щодо визнання ним вини, та не з`ясовувалась його позиція з приводу висунутого обвинувачення та заявленого цивільного позову, а також щодо обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Зазначає, що вказані процесуальні порушення, які допустив місцевий суд, суд апеляційної інстанції був позбавлений можливості виправити та прийняти протилежне рішення, оскільки він не міг розпочати розгляд справи спочатку, надавши можливість прокурору оголосити обвинувальний акт, цивільний позов, встановити порядок дослідження доказів, з`ясувати позицію обвинуваченого щодо висунутого йому обвинувачення та його допитати.

Вважає, що наведені порушення вимог КПК України, допущені місцевим судом, не отримали належної оцінки судом апеляційної інстанції, та є істотними, оскільки перешкодили цьому суду ухвалити законне й обґрунтоване рішення, і які, в свою чергу, позбавляють можливості колегію суддів касаційного суду зробити висновок про правильність юридичної оцінки дій ОСОБА_6 та доведеності його винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень.

На касаційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_7 подав заперечення, у яких, посилаючись на необґрунтованість доводів сторони обвинувачення, просить скаргу прокурора залишити без задоволення, а судові рішення - без зміни.

Позиції інших учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.

Виправданий ОСОБА_6 та захисник ОСОБА_7 вважали касаційну скаргу прокурора безпідставною та просили залишити її без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового розгляду, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви Суду

Частиною 2 ст. 433 КПК України передбачено, що касаційний суд переглядає рішення судів попередніх інстанцій у межах касаційної скарги. Згідно з ч. 2 ст. 438 КПК України при вирішенні питань про наявність підстав для зміни або скасування судового рішення касаційна інстанція має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції є судом права, а оцінка доказів у справі є завданням перш за все судів попередніх інстанцій. Проте за наявності відповідних доводів сторони кримінального провадження Суд здійснює перевірку того, чи дотрималися суди процесуальної вимоги про доведення винуватості поза розумним сумнівом.

За правилами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Ухвалюючи виправдувальний вирок, суд першої інстанції дотримався зазначених вимог закону.

Як видно з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції зі свого боку забезпечив сторонам усі можливості для реалізації своїх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону.

Місцевий суд дав належну оцінку доказам, які надали сторони кримінального провадження, та дійшов висновку, що в діянні ОСОБА_6 не доведено складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

У касаційній скарзі прокурор вказує на порушення судом першої інстанції вимог статей 337 347 348 349 КПК України, а саме не було надано жодній із сторін право виступити з вступною промовою, прокурору не надано право оголосити обвинувальний акт, цивільний позов, висловити свою думку щодо порядку та обсягу дослідження доказів, який фактично в судовому засіданні не вирішувався та відповідних рішень з цього питання судом першої інстанції не приймалося. У той же час прокурор не наводить жодного доводу про незгоду з висновками місцевого суду про виправдання ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. За таких обставин, Суд не перевіряє правильність виправдання ОСОБА_6 .

Що стосується посилань прокурора про зазначені вище порушення вимог кримінального процесуального закону, то колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст. 22 КПК України сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Як убачається з матеріалів справи, 03 лютого 2022 року Полтавським районним судом Полтавської області проведено підготовче судове засідання за результатами якого призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта стосовно ОСОБА_6 на 10 лютого 2022 року.

Після чого, судовий розгляд кримінального провадження неодноразово відкладалося з різних причин, у тому числі і за клопотанням прокурора про відкладення розгляду справи у зв`язку з неявкою свідків. 06 грудня 2022 року судовий розгляд розпочався з допиту свідків, які прибули до суду за викликом.

Під час допиту свідків, експертів, представника потерпілого прокурор активно приймав участь у їх допиті, також заявляв клопотання про долучення до матеріалів кримінального провадження письмових доказів. Під час закінчення судового слідства не заперечував перейти до судових дебатів.

Обвинувачений надавав суду пояснення з приводу обставин інкримінованого йому злочину, відповідав на запитання учасників кримінального провадження, брав участь в судових дебатах та йому надавалося останнє слово.

Суд ухвалив виправдувальний вирок, в якому виклав формулювання обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_6 та визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; показання самого обвинуваченого, експертів, свідків, які були допитані в ході судового слідства, докази, які були досліджені безпосередньо, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Вказане підтверджується журналами і аудіозаписами судових засідань від 15 березня, 01 квітня, 03 травня, 05 липня, 05 вересня, 04 жовтня, 01 листопада, 06 грудня 2022 року, 11 січня, 14 лютого, 31 травня, 03 та 25 липня, 24 серпня, 12 та 20 вересня 2023 року.

Суд апеляційної інстанції з дотриманням положень статей 405 419 КПК України розглянув скаргу прокурора, доводи якої є аналогічними доводам касаційної скарги, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що вирок місцевого суду в цілому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, з чим погоджується і суд касаційної інстанції.

Так, апеляційний суд, спростовуючи доводи, наведені в апеляційній скарзі прокурора про те, що суд першої інстанції допустив неповноту судового розгляду, що призвело до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, а саме, що в судовому засіданні обвинувальний акт не оголошувався, не вирішувалось питання про дослідження доказів, а відтак не встановлювалась позиція обвинуваченого щодо висунутого йому обвинувачення, не проводився допит обвинуваченого, в ухвалі зазначив, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 було розглянуто судом в загальному порядку, з дослідженням доказів в судовому засіданні. Судом першої інстанції відповідно до ч. 2 ст. 349 КК України встановлено обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження, що підтверджується поясненнями представника потерпілого, обвинуваченого, його захисника, наданими в судовому засіданні апеляційного суду.

Тому апеляційний суд дійшов висновку, що будь-яких обмежень в реалізації наданих законом прав обвинуваченого ОСОБА_6 , представника потерпілого чи інших учасників кримінального провадження під час судового розгляду не виявлено. При цьому наголосив, що прокурор не був обмежений у своїх процесуальних правах, під час дослідження доказів у місцевому суді, однак не заявляв додаткових клопотань, у тому числі щодо обсягу доказів, які необхідно дослідити, та порядку їх дослідження, або з будь-яких інших питань, а навпаки, проти дослідження у такому порядку доказів, який розпочався саме з допиту свідків, не заперечував.

Крім того прокурор не звертав увагу суду про необхідність оголошення ним обвинувального акта та не наполягав на цьому. Отже, під час судового розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_6 сторона обвинувачення відповідно до вимог ст. 22 КПК України в повній мірі скористалася своїм правом підтримувати обвинувачення, надавати докази, доводити їх переконливість.

Тому доводи касаційної скарги прокурора про порушення судом першої інстанції вимог ст. 22 КПК України, Суд вважає безпідставними.

Окрім того, не гуртуються на положеннях кримінального процесуального закону доводи касаційної скарги про те, що фактично ОСОБА_6 в судовому засіданні обвинувачення не висувалось.

Так, відповідно до положень КПК України пред`явлення обвинувачення у кримінальному провадженні відбувається до фактичного початку судового розгляду - в момент направлення обвинувального акта до суду і вручення його копії стороні захисту.

У судовому засіданні відбувається «технічно-процесуальна» процедура, в рамках якої прокурор представляє обвинувальний акт, але не обвинувачення.

При цьому прокурор у касаційній скарзі не наводить доводів про те, яким же чином не оголошення обвинувального акта порушило права сторони обвинувачення.

Таким чином колегія суддів касаційного суду дійшла висновку, що не оголошення обвинувального акта, за конкретних обставин цієї справи, за результатами якої ухвалено виправдувальний вирок, жодним чином не порушило права прокурора на підтримання висунутого обвинувачення та не перешкодило йому доводити перед судом винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КПК України.

Що стосується доводів прокурора про те, що сама по собі позиція обвинуваченого в судових дебатах не може вважатись допитом обвинуваченого судом у розумінні ст. 351 КПК України, та що ОСОБА_6 судом не задавалося питання щодо визнання ним своєї вини, та не з`ясовувалась його позиція з приводу висунутого обвинувачення та заявленого цивільного позову, а також щодо обставин інкримінованих йому кримінальних правопорушень, то колегія суддів зазначає про таке.

Так, метою скасування судового рішення судом касаційної інстанції та призначення нового розгляду в суді першої чи апеляційної інстанції є усунення порушених процесуальних прав учасників кримінального провадження, порушення вимог кримінального процесуального закону або неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, допущених при розгляді справи, які вплинули на законність судового рішення і можуть бути усунуті лише при новому судовому чи апеляційному розгляді.

Вказані порушення, у першу чергу, стосуються інтересів виправданого ОСОБА_6 , який вирок місцевого суду ані в апеляційному, ані в касаційному порядку не оспорював.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 438 КПК України суд касаційної інстанції не вправі скасувати судове рішення, постановлене на користь особи, лише з мотивів істотного порушення її прав, оскільки таке скасування буде неспівмірним порушенню її прав, навіть за умови істотності таких порушень.

Таким чином, касаційна скарга прокурора не містить переконливих доводів, які би ставили під сумнів законність судових рішень.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433 434 436 441 442 КПК України, Суд

ухвалив:

Вирок Полтавського районного суду Полтавської області від 26 вересня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 11 липня 2024 року стосовно ОСОБА_6 залишити без зміни, а касаційну скаргу заступника керівника Полтавської обласної прокуратури ОСОБА_8 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3