Історія справи

Ухвала КГС ВП від 25.11.2018 року у справі №910/26276/15

Верховний

Суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2018 року

м. Київ

справа № 910/26276/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Погребняка В.Я., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

позивача - адвокат Шипілов О.В.

відповідача - Погорілко Н.М.

учасники справи:

позивач - приватне підприємство "Брікк",

відповідач - Фонд державного майна України,

розглянувши матеріали касаційної скарги Фонду державного майна України

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 20.11.2017

у складі колегії суддів: Пашкіна С.А. (головуючий), Сітайло Л.Г., Жук Г.А.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 27.09.2017

у складі судді: Пукшин Л.Г.

за позовом приватного підприємства "Брікк"

до Фонду державного майна України

про стягнення 1 515 699,20 грн

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Брікк" звернулось в господарський суд міста Києва з позовною заявою до Фонду державного майна України про стягнення 1 515 699 грн 20 коп в якості компенсації невід'ємних поліпшень майна.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що Приватним підприємством "Брікк", який до моменту прийняття постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2014 у справі № 16-13-28/17-438-2011 був власником майна та добросовісним набувачем, було здійснено невід'ємні поліпшення зазначеного майна в період з квітня по травень 2009 року, з серпня по жовтень 2011 року та з серпня по жовтень 2014 року на загальну суму 1 515 459,20 грн. (з урахуванням ПДВ).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі №910/26276/15 позов задоволено. Стягнуто з Фонду Державного майна України на користь Приватного підприємства "Брікк" суму грошових коштів в якості компенсації невід'ємних поліпшень у розмірі 1 262 883 грн та судовий збір у розмірі 18 943 грн 25 коп.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що в рішенні Господарського суду Одеської області від 19.11.2013 року у справі № 16-13-28/17-438-2011 яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року, витребування майна у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1 526,3 кв.м., вартістю 514 450,00 грн, розташованих на земельній ділянці 34 362,00 кв.м. від Приватного підприємства "Брікк" на користь Фонду державного майна України було здійснено в порядку статті 388 ЦК України, тобто як від добросовісного набувача. В процесі розгляду даної справи встановлено факт виконання будівельно-монтажних та спеціальних робіт на будівлях та спорудах, що знаходяться за адресою: м.Одеса, Овідіопольська дуга,3. Сума збільшення вартості об'єкту у зв'язку із проведенням ПП «Брікк» невід'ємних поліпшень в період з 2008 року по 2014 рік складає 1 262 883,00 грн.

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду міста Києва, Фонд державного майна України звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 апеляційну скаргу Фонду державного майна України залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у даній справі залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована наступним.

Відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2013 року у справі № 16-13-28/17-438-2011, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року, витребування майна у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1 526,3 кв.м., вартістю 514 450,00 грн, від Приватного підприємства "Брікк" на користь Фонду державного майна України було здійснено в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, тобто як від добросовісного набувача, а згідно з частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції до 15.12.2017 обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Судова колегія суду апеляційної інстанції погодилась з висновком місцевого господарського суду про те, що сума збільшення вартості об'єкту у зв'язку із проведенням ПП "Брік" невід'ємних поліпшень в період з 2008 року по 2014 рік складає 1 262 883,00 грн та підлягає стягненню з відповідача в якості компенсації вартості невід'ємних поліпшень.

Фонд державного майна України звернувся з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/26276/15.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2017 у справі №910/26276/15 визначено колегію суддів у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Ткаченко Н.Г., Погребняка В.Я.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.12.2017 відкрито провадження за касаційною скаргою Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/26276/15.

У касаційній скарзі Фонду Державного майна України просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення яким у задоволенні позову відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій невірно застосовано норми матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає про те, що висновок суду на підставі якого було прийнято рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/26276/15 є наслідком невірного трактування судом норм статті 33 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній до 15.12.2017), а також наслідком хибного аналізу доводів, викладених у рішенні Господарського суду Одеської області від 19.11.2013 року у справі № 16-13-28/17-438-2011. Також скаржник у скарзі зазначає про те, що межі між добросовісним та недобросовісним набувачем визначається саме на підставі обізнаності особи щодо можливої неналежності майна іншій особі. Окрім того, скаржник вказує про те, що жодний з доданих до позовної заяви договорів підряду не містить істотних відомостей щодо місцезнаходження, основних параметрів об'єкту на якому проводились ремонтні роботи.

Позивач у своєму відзиві зазначив, що касаційна скарга є необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача (скаржника) - Погорілко Н.М. в судовому засіданні 31.01.2018 касаційну скаргу підтримала з підстав викладених у ній.

Представник позивача - адвокат Шипілов О.В. в судовому засіданні 31.01.2018 проти задоволення касаційної скарги заперечив з підстав викладених у відзиві на скаргу.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарським судом апеляційної інстанцій норм права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

При вирішенні спору по суті судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

18.04.2007 року між Приватним підприємством „Експрес" та Приватним підприємством „Брікк" укладено договір купівлі-продажу нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1 526,3 кв.м., вартістю 514 450,00 грн., розташованих на земельній ділянці 34 362,00 кв.м. що складаються з: 1) адміністративної будівлі (літера "А", площею 249,5 кв.м.); 2) медичної (літера "Б", площею 64,6 кв.м.); 3) технічної служби (літера "В", площею 322,7 кв.м.); 4) ангару (літера "Г", площею 441,0 кв.м.); 5) складу (літера "Д", площею 14,6 кв.м.) 6) боксу (літера "Е", площею 433,9 кв.м.); 7) мостіння - 1; 8) огородження №1-5 посвідченого 18.04.2007 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Стукаленко Л.С., зареєстрованого в реєстрі за №1325. Балансова вартість зазначеного об'єкту купівлі-продажу за даними балансової довідки № 13 станом на 21.02.2007 складала 525 450,00 грн.

Приватним підприємством „Брікк" в установленому законом порядку право власності на придбане на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2007р. нерухоме майно зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14675810 від 24.05.2007, виданого комунальним підприємством „Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості".

19.11.2013 року рішенням Господарського суду Одеської області у справі № 16-13-28/17-438-2011 частково задоволено позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, вирішено визнати за державою в особі ФДМУ право власності на індивідуально визначене майно - нежитлові споруди з устаткуванням загальною площею 1 526,3 кв. м, розташовані на земельній ділянці площею 34 362,00 кв. м, за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, що складаються з адміністративної будівлі (літ. "А"), медичної (літ. "Б"), технічної служби (літ. "В"), ангара (літ. "Г"), складу (літ. "Д"), боксу (літ. "Е"), мостіння № 7, огорожі № 8, витребувати це майно із володіння ПП "Брікк" і передати на користь ФДМУ. В іншій частині позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року рішення господарського суду Одеської області від 19.11.2013 скасовано, у позові відмовлено повністю.

16.06.2014 року постановою Вищого господарського суду України постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 залишено без змін, погодившись з висновком суду апеляційної інстанції щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування спірного майна і визнання права власності за державою на майно, яке є об'єктом не державної, а приватної власності.

Постановою Верховного Суду України від 18.11.2014 року заяву заступника Генерального прокурора України задоволено частково, постанову Вищого господарського суду від 16.06.2014 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

22.12.2014 постановою Вищого господарського суду України у справі № 16-13-28/17-438-2011 скасовано постанову Одеського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року, а рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2013 залишено в силі.

Звертаючись з даним позовом до суду позивач зазначив про те, що Приватним підприємством "Брікк", який до моменту прийняття постанови Вищого господарського суду України від 22.12.2014 був власником зазначеного майна та добросовісним набувачем, здійснено невід'ємні поліпшення зазначеного майна в період з квітня по травень 2009 року, з серпня по жовтень 2011 року та з серпня по жовтень 2014 року на загальну суму 1515 459,20 грн. (з урахуванням ПДВ). В підтвердження зазначеного, позивачем надано до матеріалів справи:

- договір підряду № 15/08 від 15.08.2008 з локальним кошторисом № 2-1-1 від 16.08.2008, Акт приймання виконаних будівельних робіт № 1424 від 20.05.2009 на суму 65 324,00 грн., виписки з банку за 2008, 2009 роки та копію будівельної ліцензії ТОВ "АСТ-Трейд" від 15.11.2007;

- договір підряду № 08-2011 від 01.12.2011 з локальними кошторисами № 4-2-2 від 10.12.2011, № 4-2-3 від 05.12.2011, Акти приймання виконаних будівельних робіт № 2418 від 14.11.2012 на суму 517 104 грн., № 2419 від 20.11.2012 на суму 290 050,80грн., банківську виписку за 2011 рік та квитанцію до прибуткового касового ордеру;

- договір підряду № 30.04.2014 від 30.04.2014 з локальними кошторисами № 8-1-1 від 05.05.2014, № 8-1-2 від 06.06.2014, № 8-1-3 від 15.05.2014, № 8-1-4 від 12.05.2014, Акти приймання виконаних будівельних робіт № 3516 від 18.07.2014 на суму 335 716,80грн., № 3517 від 20.07.2014 на суму 203956,80 грн., № 3519 від 15.10.2014 на суму 85 602,00 грн., № 3518 від 09.09.2014 на суму 17704,80грн., виписки з банку за 2014 рік та копію будівельної ліцензії ТОВ "Катерина" від 12.06.2014 року.

За результатами проведеної у справі № 910/26276/15 судової будівельно-технічної експертизи призначеної судом першої інстанції було складено Висновок експерта № 4127 від 25.07.2017, яким на поставлені судом питання надано наступні відповіді:

1. На підставі візуального огляду наданих документів наявність та обсяги невід'ємних поліпшень нерухомого майна та інфраструктури за адресом: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, проведених ПП "Брікк" за період з 2008 року по 2014 рік підтверджуються на рівні вказаних актів виконаних робіт і складають 1 515 459,20 грн. (з урахуванням ПДВ) і 1262 883,00 грн. (без врахування ПДВ).

2. Враховуючи що відповідно до висновку про технічний стан об'єкту станом на 30.08.2006, тобто до придбання цього об'єкту ПП "Брікк", стан оцінювался як не задовольний та об'єкти такі, що подлігають зносу, можливо зробити висновок що вартість об'єкту на той період слід встановлювати як ліквідаційну. При цьому вартість зносу будівель та рекультивації земельної ділянки перевищує вартість будівельних матеріалів, які можливо отримати після його проведення. Таким чином ліквідаційна вартість цього об'єкту станом на 30.06.2007р. складає 0,00 грн.

Однак враховуючи наявність залишкової балансової вартості об'єкту, яка станом на 21.02.2007р. (за даними балансової довідки №13) складала 525 450 грн., можливо встановити вартість об'єкту до придбання його ПП "Брікк" та проведення невід'ємних поліпшень на її рівні - тобто 525 450,00 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт виконання будівельно-монтажних та спеціальних робіт на будівлях і спорудах, що знаходяться за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, зокрема:

- Адмінуправління (літ.А) по акту приймання виконаних будівельних робіт № 3517 від 20.07.2014 на суму 203 956,80грн. (169 964грн. - без урахування ПДВ ).

- Будівлі технічної служби (літ.В) по акту приймання виконаних будівельних робіт № 1424 від 20.05.2009 на суму 65 324грн. (54436,6грн. - без урахування ПДВ).

- Ангару (Літ. Г) по акту приймання виконаних будівельних робіт № 2418 від 14.11.2012, на суму 517 104грн. (430 920грн. - без урахування ПДВ), акту приймання виконаних будівельних робіт № 2419 від 20.11.2012 на суму 290 050,80грн. (241 709грн. - без урахування ПДВ).

- Мостіння (Літ. І) по акту приймання виконаних будівельних робіт № 3516 від 18.07.2014 на суму 335 716,80грн. (279 764грн. - без урахування ПДВ ), акту приймання виконаних будівельних робіт № 3518 від 09.09.2014 на суму 17704,80грн. (14754грн - без урахування ПДВ), акту приймання виконаних будівельних робіт № 351

Судами попередніх інстанцій зазначено, що загальна вартість нерухомого майна та іфраструктури за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, після проведення будівельно-ремонтних робіт (невід'ємних поліпшень) ПП "Брікк" за період з 2008 року по 2014 рік складає: 1 788 333 грн. (без урахування ПДВ). Таким чином сума на яку збільшилась вартість об'єкту у зв'язку з проведенням ПП "Брікк" невід'ємних поліпшень складає 1 788 333,00 грн. - 525 450,00 грн. = 1 273 370,00 грн.

Також судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

Відповідно до висновку № 4127 від 25.07.2017 дослідження проводилось з урахуванням даних, що містяться в матеріалах справи № 910/26276/15 та даних отриманих при проведенні натурального обстеження об'єктів дослідження.

При обстеженні на місці експертом встановлено, що перелік і технічні параметри будівель і споруд, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, в повному обсязі відповідають даним технічного паспорту, виданому ПП "Брікк" 25.06.2007.

Літ. "А"- адмінуправління з розмірами в плані 24,0 х 12,5м, висотою

3,0м ;

Літ. "Б" - медична розмірами в плані 6,25 х 12,5м, висотою 4,3 м;

Літ. "В" - будівля технічної служби з розмірами в плані 7,07 х 9,3 м, висотою 7,0м ;

Літ. "Г" - ангар з розмірами в плані 24,0 х 12,5м, висотою 10,0м ;

Літ. "Д" - склад з розмірами в плані 6,52 х 2,3 м, висотою 2,50м ;

Літ. "Е" - бокс з розмірами в плані 14,25 х 29,8м, висотою 3,0м ;

Літ. " 1 -4" - огорожа;

Літ. "І" - мостіння.

Технічний стан об'єкта дослідження за станом після виконання поліпшень визначено на підставі візуального огляду об'єкта оцінки зробленого експертом і встановлення факту виконання будівельно-монтажних робіт за переліком робіт, вказаних у виконавчій документації, що міститься в матеріалах справи № 910/26276/15.

Крім того, з актів приймання виконаних робіт, які складались до договорів підряду № 15/08 від 15.08.2008, № 08-2011 від 01.12.2011, № 30.04.2014 від 30.04.2014, встановлено, що будівельно-монтажні і спеціальні роботи виконувались на наступних будівлях і спорудах: Адмінуправління (Літ А), Будівля технічної служби (літ В), ангар (літ Г), Мостіння (Літ І). Тобто, було визначено місцезнаходження та найменування об'єктів, на яких в період з 2008 року по 2014 рік здійснювались невід'ємні поліпшення.

Суди попередніх інстанцій розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог обґрунтовано застосували до спірних правовідносин норми чинного законодавства.

Згідно з пунктом 2 Національного стандарту № 2 "Оцінка нерухомого майна" невід'ємне поліпшення нерухомого майна - це результати заходів спрямованих на покращення фізичного (технічного) стану та (або) якісних характеристик земельної ділянки та (або) земельних поліпшень, відокремлення яких призведе до зменшення ринкової вартості відповідної земельної ділянки та (або) земельних поліпшень.

Частиною 4 статті 390 Цивільного кодексу України передбачено, що добросовісний набувач (володілець) має право залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди. Якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, добросовісний набувач (володілець) має право на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.

В розумінні статті 388 Цивільного кодексу України добросовісним набувачем є особа, яка придбала річ у особи, яке не мала права її відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати. Тобто, добросовісність набувача у даному випадку характеризує його суб'єктивне ставлення до обставин вибуття майна із володіння власника та правомірності його придбання.

Згідно частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суди попередніх інстанцій правомірно застосували приписи частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, при вирішенні даного спору та дійшли правильного висновку про те, що відповідно до рішення Господарського суду Одеської області від 19.11.2013 року у справі № 16-13-28/17-438-2011, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2014 року, витребування майна у вигляді нежитлових споруд з устаткуванням, які розташовані за адресою: м. Одеса, Овідіопольська дуга, 3, загальною площею 1 526,3 кв.м., вартістю 514 450,00 грн., від Приватного підприємства "Брікк" на користь Фонду державного майна України було здійснено в порядку статті 388 Цивільного кодексу України, тобто як від добросовісного набувача.

Згідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів Касаційного господарського суду не приймає до уваги доводи скаржника, які викладені в касаційній скарзі, з огляду на те, що вони фактично зводяться до переоцінки доказів, що не є компетенцією Верховного Суду, та спростовуються преюдиційними фактами встановленими рішеннями судів у справі № 16-13-28/17-438-2011, згідно яких майно витребуване у приватного підприємства "Брікк" на користь Фонду державного майна України на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, яка регулює витребування майна у добросовісного набувача.

Також, суд касаційної інстанції не бере до уваги твердження скаржника викладені у відповіді на відзив, про те, що судами попередніх інстанцій було необґрунтовано відхилено клопотання Фонду державного майна України про залучення до участі у справі Державної казначейської служби України, з огляду на наступне.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 5 Закону України "Про Фонд державного майна України" від 09.12.1991 № 4107-VI Фонд державного майна України здійснює повноваження власника державного майна, у тому числі корпоративних прав, у процесі приватизації та контролює діяльність підприємств, установ та організацій, що належать до сфери його управління.

Відповідно до пункту 1, абзацу 2 пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників цей Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів розпорядники (бюджетні установи) та одержувачі бюджетних коштів, а також підприємства, установи та організації, рахунки яких відкриті в органах Казначейства.

Відтак, Фонд державного майна України може бути самостійним відповідачем у справі без залучення у справі Державної казначейської служби України.

Відповідно до статей 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на зазначене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про те, що доводи скаржника про порушення норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних рішень не знайшли свого підтвердження. Судами першої та апеляційної інстанцій повно досліджено матеріали справи, дана вірна оцінка обставинам справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а тому рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Фонду державного майна України на постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та на рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/26276/15 залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.11.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.09.2017 у справі № 910/26276/15 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді В.Я. Погребняк

Н.Г. Ткаченко