Історія справи

Ухвала КГС ВП від 10.09.2018 року у справі №917/27/18

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2018 року

м. Київ

Справа № 917/27/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Стратієнко Л.В., Студенець В.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018

(головуючий - Россолов В.В., судді Ільїн О.В., Гетьман Р.А.)

на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2018

(суддя Солодюк О.В.)

у справі № 917/27/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

про стягнення 548 708,87 грн,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст позовних вимог

1.1. У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про стягнення 548 708,87 грн, з яких 95 713,00 грн - 6 % річних та 452 995,87 грн - інфляційних втрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані простроченням відповідачем оплати за простим векселем від 04.05.2000 № 76331401020329.

2. Короткий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій

2.1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") є законним держателем простого векселя № 76331401020329 на суму 1 000 000,00 грн, виданого Відкритим акціонерним товариством зі строком платежу - по пред'явленню, але не раніше 01 січня 2015 року. Згідно з векселем ВАТ "Полтаваобленерго" зобов'язалося сплатити проти нього Українському кредитному банку (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк") чи його наказу 1 000 000,00 грн. На векселі проставлений бланковий індосамент на пред'явника такого змісту: "Платити наказу: без обороту на мене", який підписаний головою правління та головним бухгалтером банку та скріплено печаткою.

2.2. Листом вих. №26-1262/1.2-15 від 20.02.2015 ПАТ "НАК "Нафтогаз України" запропонувало ПАТ "Полтаваобленерго" оплатити до 12 год. 00 хв. 24 лютого 2015 року векселі, у тому числі вексель №76331401020329. У визначений в листі строк ПАТ "Полтаваобленерго" оплату за векселем не здійснило.

2.3. Суди встановили, що вказаний лист направлений на адресу відповідача цінним листом 21.02.2015, що підтверджується фіскальним чеком №3000040992 та описом вкладення у цінний лист. Поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення з номером штрихкодового ідентифікатора "0100125232900" підтверджується, що лист отриманий ПАТ "Полтаваобленерго" 26 лютого 2015 року.

2.4. ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до державного нотаріуса Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. з листом №26-1352/1.2-15 від 24.02.2015 про опротестування векселя у неплатежі.

2.5. Розпискою від 26.02.2015 про передачу векселів на опротестування державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. отримала 10 векселів на загальну суму 10000000 грн, в тому числі вексель № 76331401020329 на суму 1000000 грн.

2.6. 26 лютого 2015 року державний нотаріус Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. звернулась до відповідача з телеграмою із пропозицією до 14 год. 00 хв. 26 лютого 2015 року здійснити оплату векселів. У разі неоплати нотаріус повідомила, що зазначені векселі, в т.ч. і простий вексель за №76331401020329, будуть нею опротестовані.

2.7. У зв'язку із невиконанням вказаної вимоги відповідачем державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. видано акт № 1-128 від 26.02.2015 року про протест простого векселя № 76331401020329.

2.8. Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не заперечує, що вексель №76331401020329 був пред'явлений йому для платежу 26.02.2015, що підтверджується також актом про протест, складеним державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О.

2.9. Актом приймання-передачі від 26.02.2015 державним нотаріусом Полтавської державної нотаріальної контори Смоковенко Т.О. передано позивачу 10 векселів та 10 актів про протест векселя про неоплату, в тому числі і щодо векселя №76331401020329.

2.10. Позивач 05.03.2015 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. із листом № 26-1591/1.2-15 від 05.03.2015 про вчинення виконавчого напису про стягнення заборгованості за вказаними векселями на загальну суму 10000000 грн, в тому числі і векселя № 76331401020329 на суму 1 000 000,00 грн.

2.11. 05 березня 2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сидоренко А.В. видано виконавчий напис про стягнення з відповідача заборгованості на суму 1 000 000 грн, зареєстрований в реєстрі за № 366 від 05.03.2015.

2.12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "Полтаваобленерго" виконало свої зобов'язання з оплати спірного векселя 30.09.2016 (платіжне доручення № 593688 від 30.09.2016).

2.13. Сплата відповідачем заборгованості за простим векселем №76331401020329 з порушенням строку і стала підставою для виникнення спору у цій справі.

3. Короткий зміст рішення та постанови судів попередніх інстанцій

3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.05.2018 у справі №917/27/18 позов задоволено частково: стягнуто з ПАТ "Полтаваобленерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 95 384,24 грн річних. В частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат відмовлено.

3.1.1. Задовольняючи позов частково в частині стягнення річних, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем неправильно обрано дату прострочення з виплати платежу. В частині відмови у стягненні інфляційних втрат суд виходив з того, що законом не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, інших платежів, зокрема таких, як збитки від інфляції.

3.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

3.2.1. Суд дійшов висновку, що спеціальне вексельне законодавство, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, містить виключний перелік нарахувань на суму векселя, серед яких відсутня можливість стягнення інфляційних втрат. Також суд зазначив, що позивачем невірно визначено строк порушення зобов'язання.

3.2.2. Погодившись з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування 6% річних за період з 25-26 лютого 2015 року, суд виходив з того, що датою, коли вимога стала відома векселедавцю є 26.02.2015. Позицію позивача стосовно того, що встановлений у вимозі строк оплати за векселем (24.02.2015) є строком, з якого необхідно розраховувати 6%, незважаючи на фактичний момент обізнаності платника про настання цього строку, суд апеляційної інстанції вважав такою, що не відповідає принципу розумності та справедливості, оскільки, платник не знав та не міг дізнатись про те, що строк платежу настав, не мав підстав для проведення відповідної оплати.

4. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

4.1. Не погоджуючись з вищезазначеними постановою та рішенням щодо часткового задоволення позову, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні інфляційних у розмірі 452 995,87 грн та 6% річних у розмірі 328,76 грн скасувати, прийняти в цій частині нове рішення, який його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача.

4.1.1. В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає про порушення судами норм матеріального права, зокрема ст.625 ЦК України та ст.4 Конвенції про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, ст.ст.38,43 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі. На думку скаржника, оскільки зобов'язання за спірним векселем є грошовим, то застосування ст.625 ЦК України до спірних правовідносин є обов'язковим та законним в Україні. Відтак позовна вимога про стягнення інфляційних за спірним векселем у цій справі є законною та обґрунтованою.

4.1.2. Щодо часткової відмови у стягненні 6% річних скаржник посилається на положення постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання практики розгляду спорів, пов'язаних з обігом векселів" від 08.06.2007, зазначаючи таке. Нарахування 6% річних здійснюється з дня, наступного за тим, який визначено для здійснення платежу, і припиняється в день, коли векселедержатель фактично отримав платіж від особи, до якої пред'явив позов, чи від іншої зобов'язаної за векселем особи, незалежно від того, чи було раніше ухвалено судове рішення про стягнення цих сум.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Полтаваобленерго" просить відмовити в задоволені касаційної скарги ПАТ "НАК "Нафтогаз України", зважаючи на те, що виходячи з обставин справи та наданих доказів, строк прострочення оплати по векселю настав 27.02.2018.

4.2.1. Стосовно вимог позивача про нарахування інфляційних відповідач зазначив, що нормами Уніфікованого закону не передбачено покладення на особу, зобов'язану за векселем, таких платежів як збитки від інфляції.

4.2.2. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 03.10.2011 у справі №3-91гс11, а також в постановах Верховного Суду від 15.05.2018 у справі №904/8714/17, від 22.05.2018 у справах №№904/8712/17, 904/8713/17 та від 23.05.2018 у справах № 904/8711/17.

4.3. Склад судової колегії суду касаційної інстанції змінився відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 06.11.2018, який міститься у матеріалах справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

5.1.1. Згідно з компетенцією, визначеною ст.300 ГПК України, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Щодо суті касаційної скарги

5.2.1. Спір у справі стосується стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне погашення після пред'явлення позивачем вимоги щодо оплати простого векселя, виданого відповідачем.

Скаржник у касаційній скарзі просить скасувати рішення та постанову судів попередніх інстанцій в частині відмови у стягненні інфляційних втрат та вважає неправильним здійснений судами обрахунок початку строку, з якого слід обраховувати 6% річних, у зв'язку з чим не погоджується з відмовою у стягненні йому 453 324,63 грн.

5.2.2. Як вірно вказали суди, відносини, пов'язані з обігом векселів в Україні, регулюються Конвенцією про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі, Конвенцією про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів (підписані в Женеві 07.06.1930), а також Законами України "Про обіг векселів в Україні" (ст. 2 якого містить застереження стосовно дії окремих положень Уніфікованого закону на території України), "Про цінні напери та фондовий ринок", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року, якою запроваджено Уніфікований закон про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про врегулювання деяких колізій законів про переказні векселі та прості векселі", "Про приєднання України до Женевської конвенції 1930 року про гербовий збір стосовно переказних векселів і простих векселів".

5.2.3. Відповідно до ст. 78 Уніфікованого закону векселедавець простого векселя зобов'язаний так само, як акцептант за переказним векселем. Прості векселі зі строком платежу у визначений строк від пред'явлення повинні бути протягом строків, встановлених статтею 23, пред'явлені векселедавцю для відмітки. Перебіг строку починається від дати відмітки, підписаної векселедавцем на векселі. Відмова векселедавця зробити датовану відмітку повинна бути засвідчена протестом (стаття 25), дата якого є початком строку від пред'явлення.

5.2.4 Статтею 34 Уніфікованого закону встановлено, що переказний вексель строком за пред'явленням підлягає оплаті при його пред'явленні. Він повинен бути пред'явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. Трасант може скоротити цей строк або обумовити більш тривалий строк. Ці строки можуть бути скорочені індосантами. Трасант може встановити, що переказний вексель зі строком платежу за пред'явленням не може бути пред'явленим для платежу раніше визначеної дати. У цьому разі строк для пред'явлення починається від зазначеної дати.

Відповідно до ст. ст. 2, 76 Уніфікованого закону вексель має пред'являтися до платежу у визначеному в ньому місці, а якщо останнє не було прямо визначено, - за місцем знаходження платника (акцептанта) переказного векселя або за місцем складання простого векселя.

Уніфікований вексельний закон не вирішує питання про те, що саме слід розуміти під пред'явленням векселя та не встановлює такої конкретної процедури, однак під пред'явленням цілком розумно вважати подію, яка вказує на те, що вимога платежу та векселедержатель стали відомі платнику.

5.2.5. Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, прострочення виконання зобов'язання відповідача починається з наступного дня.

5.2.6. Суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що датою, з якою пов'язуються настання строку оплати за векселем у даній справі слід вважати дату отримання відповідачем вимоги про оплату векселя, вручення телеграми, якою нотаріус пропонував здійснити оплату векселів, та вчинення акту про протест векселя, тобто 26.02.2015, а не дату, зазначену в листі з вимогою про оплату векселів - 24.02.2015 без такого пред'явлення векселя, оскільки станом на 24.02.2015 платник не знав та не міг дізнатись про те, що строк платежу настав, не мав підстав для проведення відповідної оплати. А тому, відповідно до ст. 253 ЦК України прострочення виконання зобов'язання починається з 27.02.2015.

5.2.7. Таким чином, доводи скаржника щодо настання строку оплати за векселем 25.02.2015 не ґрунтуються на нормах права та відхиляються Судом з огляду на їх помилковість. Відтак вимоги касаційної скарги про прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України" в частині стягнення 328,76 грн є безпідставними.

5.2.8. Щодо позовної вимоги про стягнення інфляційних втрат у зв'язку з простроченням виконання вексельного зобов'язання, суд касаційної інстанції також вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для її задоволення з огляду на таке.

5.2.9. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

5.2.10. Статтею 48 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі передбачено, які платежі вправі вимагати векселедержатель від особи проти якої заявлена вимога. Даний порядок є вичерпним. При цьому Уніфікованим законом про переказні векселі та прості векселі не передбачено покладання на зобов'язану за векселем особу інших платежів, ніж зазначені в ньому, зокрема не передбачено можливості пред'явлення до стягнення збитків від інфляції.

5.2.11. Отже, оскільки спірні правовідносини сторін врегульовано вексельним законодавством, яким не передбачено стягнення інфляційних втрат у разі прострочення виконання вексельного зобов'язання, норми ст. 625 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню до цих правовідносин.

5.2.12. Верховний Суд неодноразово викладав правову позицію, згідно з якою застосування норм Цивільного кодексу України, які регулюють відповідальність за прострочення виконання зобов'язань до правовідносин, пов'язаних із обігом векселів, можливе лише у випадку вказівки на це в актах вексельного законодавства, що зазначені в Законі України "Про обіг векселів в Україні" (постанови від 15.05.2018 у справі №904/8714/17, від 22.05.2018 у справі №904/8713/17, від 23.05.2018 у справі №904/8710/17, від 23.05.2018 у справі №904/8711/17, від 20.06.2018 у справі № 904/8715/17, від 31.10.2018 у справі №904/9951/17).

5.2.13. Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, про що йшлося у п.4.1.1 цієї постанови.

5.2.14. Враховуючи, що касаційна скарга позивача не містить інших доводів щодо порушення чи неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, а доводи, наведені у ній, відхилені судом касаційної інстанції з підстав зазначених вище, Суд дійшов висновку, що звертаючись з касаційною скаргою, скаржник не довів неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права як необхідну передумову для скасування судових рішень, ухвалених у справі.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

6.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.2. З огляду на зазначене вище у розділі 5 цієї постанови, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги позивача без задоволення, а судових рішень - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.07.2018 та рішення Господарського суду Полтавської області від 25.05.2018 у справі №917/27/18 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя: І. Ткач

Судді: Л. Стратієнко

В. Студенець