Історія справи

Ухвала КГС ВП від 22.04.2021 року у справі №904/2112/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 904/2112/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 (суддя Золотарьова Я. С. ) та постанову Центрального апеляційного господарського суду від
28.01.2021 (Кузнецова І. Л. - головуючий, судді Кощеєв І. М., Чус О. В. ) у справі

за позовом Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

про стягнення заборгованості у розмірі 71 971 324,34 грн,

за зустрічним позовом Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості у розмірі 5 197 170,22 грн,

(У судовому засідання взяли участь представники позивача - Слівінський М. О., відповідача - Гавеля Д. В. )

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (далі - ДП "Східний ГЗК") і просив суд стягнути заборгованість у розмірі 71 971
324,34 грн, з яких: пеня у розмірі 33 855 828,16 грн та штраф у розмірі 38 115
496,18 грн.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу уранового оксиду концентрату № 8-020-08-18-00971 від 13.12.2018 щодо своєчасної поставки товару, у зв'язку із чим стягненню підлягає пеня та штраф.

1.2.02.06.2020 ДП "Східний ГЗК" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із зустрічним позовом до ДП "НАЕК "Енергоатом" і просило стягнути заборгованість за договором купівлі-продажу уранового оксидного концентрату № 8-020-08-18-00971 від 19.12.2018 у розмірі 5 197 170,22 грн, з яких: 3% річних у розмірі 1 743 090,20 грн та інфляційні втрати у розмірі 3 454
080,02 грн.

Позивач за зустрічним позовом вказує на неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом умов договору купівлі-продажу уранового оксиду концентрату № 8-020-08-18-00971 від 13.12.2018 щодо своєчасної оплати товару відповідно до графіку. Пунктом 5.9 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати УОК застосовуються положення статті 538 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та не застосовуються положення частини 2 статті 625 ЦК України. Позивач за зустрічним позовом вказує на те, що частина пункту 5.9 договору, а саме: "не застосовуються положення частини 2 статті 625 ЦК України" є нікчемною, оскільки порушує права позивача за зустрічним позовом та не забезпечує дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Завдяки такій умові договору, відповідач за зустрічним позовом звільняється від відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судами

2.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи,
19.12.2018 між ДП "Східний ГЗК" (продавцем) та ДП"НАЕК "Енергоатом" (покупцем) укладено договір купівлі-продажу уранового оксидного концентрату №8-020-08-18-00971, на підставі якого продавець зобов'язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти та оплатити урановий оксидний концентрат (УОК) в кількості та на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка УОК здійснюється на умовах ЕХW (склад гідрометалургійного заводу продавця, м. Жовті Води, вул. Залізнична,13) згідно з Інкотермс 2010, що застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних із внутрішньодержавним характером цього договору.

Згідно з п.4.2 договору поставка УОК здійснюється відповідно до графіку, наведеного у додатку №2 до цього договору, передача УОК здійснюється на складі ДП "Східний ГЗК".

У п. 4.3 договору сторонами узгоджено, що оплата УОК здійснюється шляхом попередньої оплати, відповідно до графіку, наведеного у додатку №2 до цього договору. З моменту прострочення поставки УОК термін здійснення чергового платежу збільшується на кількість днів невиконання зобов'язання продавця з поставки УОК. У випадку прострочення постачання УОК понад 40 календарних днів, незалежно від обсягу недопоставки, застосовується п.5.4 договору.

П. 4.4 передбачено, що за фактом передачі УОК від продавця покупцеві сторони підписують акт прийому - передачі УОК, форма якого наведена у додатку №1 до цього договору, не пізніше 2-х робочих днів після дати поставки УОК.

Відповідно до п. 4.5 договору дата переходу права власності на УОК визначається датою підписання сторонами акта прийому-передачі.

Згідно з п. 5.3 договору якщо поставка УОК не буде здійснена у встановлені договором строки, продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 0.1 відсотка від вартості непоставленого УОК за кожний день прострочення, але не більше 10 відсотків від вказаної вартості, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

П. 5.9 договору встановлено, що у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати УОК застосовуються положення статті 538 ЦК України та не застосовуються положення частини 2 статті 625 ЦК України.

Сторонами узгоджені також графіки поставок УОК та графік платежів за УОК, які є додатком №2 договору.

За наслідками укладення сторонами додаткової угоди №1 від 16.05.2019 до договору введено в дію у новій редакції графік поставок УОК та графік платежів за УОК, які наведено у додатку №1 до цієї угоди.

На виконання умов договору протягом квітня 2019 - березня 2020 років відповідач за первісним позовом поставив позивачу УОК, що підтверджується представленими в матеріалах справи копіями актів прийому-передачі продукції №1 від 15.04.2019, №2 від 11.05.2019, №3 від 13.06.2019, №4 від 10.07.2019, №5 від 01.08.2019, №6 від
02.09.2019, №7 від 22.10.2019, №8 від 15.11.2019, №9 від 26.12.2019, №10 від
17.01.2020, №11 від 27.01.2020, №12 від 31.01.2020, №13 від 28.02.2020 та №14 від 03.03.2020.

Відповідачем за первісним позовом порушені строки поставки УОК, встановлені додатком №1 до додаткової угоди від 16.05.2019.

Посилаючись на неналежне виконання зобов'язань за договором, позивач при зверненні з первісним позовом просив стягнути з відповідача 33 855 828,16 грн пені та 38 115 496,18 грн штрафу.

Нарахування пені здійснено позивачем виходячи з вартості недопоставленого в установлені строки УОК по партії №2 з 10. по 11.05.2019, по партії №7 - з
15.10.- 15.11.2019, по партії №9 - з 05.12.2019-17.01.2020,05.12.2019-27.01.2020,05.12.2019-31.01.2020,05.12.2019-28.02.2020,05.12.2019-05.03.2020. Початком вказаних періодів є терміни поставки, встановлені графіком поставок УОК (додаток №1 до додаткової угоди від 16.05.2019), кінцевою датою є дати складення сторонами актів прийому-передачі продукції, попередньо направлених відповідачем на адресу позивача для підписання відповідними супровідними листами.

3. Короткий зміст судових рішень у справі

3.1. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 у справі № 904/2112/20 первісний позов задовольнити частково. Клопотання Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про зменшення розміру неустойки задоволено. Стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" пеню у розмірі 2 765 815,43 грн, штраф у розмірі 1 807 163,44 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено.

Зустрічний позов задоволено частково. У задоволенні клопотання Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат відмовлено. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3 % річних у розмірі 1 557 806,68 грн та інфляційні втрати у розмірі 1 359 400,02
грн. В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції аргументовано в частині первісного позову тим, що відповідачем не дотримано строків поставки за договором купівлі-продажу уранового оксидного концентрату №8-020-08-18-00971 від 19.12.2018, а тому заявлені позивачем до стягнення з відповідача суми пені та штрафу підлягають перерахунку згідно з графіком поставки в редакції додаткової угоди №1 від
16.05.2019 до договору та розповсюдження його дії на правовідносини, які виникли з 01.04.2019 і недосягненням сторонами згоди щодо продовження строку поставки до
30.01.2020. Датою поставки концентрату є дата, яка вказана в актах передачі готової продукції від цеха на склад ДП "Східний ГЗК". Крім того, суд задовольнив клопотання про зменшення неустойки на 90 процентів.

В частині зустрічного позову судом вказано на те, що обов'язок з виконання грошових зобов'язань за договором покладено лише на відповідача, який зобов'язався оплатити поставлений за договором товар, а також що розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат є неправильним, оскільки позивачем не враховано новий графік платежів (додаток №1 до додаткової угоди №1 від 16.05.2019 до договору), дія якого відповідно до спільної домовленості була розповсюджена на правовідносини сторін починаючи з 01.04.2019. Відмовляючи у задоволенні клопотання про зменшення 3 % річних та інфляційних втрат за зустрічним позовом суд посилався на те, що інфляційні нарахування та 3 % річних від простроченої суми не мають характеру штрафних санкцій, при цьому з аналізу фінансової звітності відповідача за цим позовом вбачається, що останнім отримано 3 773 641
грн прибутку і це підтверджується відкритою інформацією на офіційному веб-сайті.

3.2. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021 2020 у справі № 904/2112/20 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 скасовано частково, прийнято нове рішення. Первісний позов задоволено частково, стягнуто з Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" 3 385 582,16 грн пені, 3 811 549,62 грн штрафу, в решті первісного позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено частково. Стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 1 557 806,68 грн 3 % річних, 1 359 400,02 грн інфляційних втрат, в решті зустрічного позові відмовлено. Проведено зустрічне зарахування грошових сум, які підлягають стягненню за первісним і зустрічним позовами, за результатами якого стягнуто різницю на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

Постанова мотивована тим, що датою фактичного виконання відповідачем зобов'язань з поставки УОК є дата підписання сторонами актів приймання-передачі продукції, оскільки саме у відповідний момент позивач вважається таким, що повідомлений про готовність продукції до передачі. Таким чином, періоди прострочення по вказаних вище партіях поставок слід обчислювати з дня, наступного за днем, в якому відповідне зобов'язання мало бути виконано відповідачем по день його фактичного виконання, яким є день підписання актів приймання-передачі продукції. Отже, пеня, яка підлягає стягненню з відповідача у зв'язку із простроченням виконання зобов'язання з поставки продукції, з урахуванням наведеного вище порядку обчислення періодів для її нарахування, дорівнює 33 855 828,16 грн. Сума штрафу в розмірі 38 115 496,18 грн, визначена позивачем, є правильною з огляду на доведення ним обставин щодо прострочення поставки УОК понад тридцять днів, що підтверджується також копіями актів приймання-передачі продукції. Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд помилково визначив датою фактичної поставки УОК дату, зазначену в актах приймання-передачі продукції від цеху №30 на склад ДП "Схід. ГЗК". Такі акти мають односторонній характер і не є належними доказами в обґрунтування обставин з фактичної поставки. Не є такими доказами і супровідні листи підприємства відповідача, направлені на адресу позивача з пропозицією підписання актів приймання-передачі. Належні докази в підтвердження дат такого відправлення в матеріалах справи відсутні. При задоволенні клопотання відповідача за первісним позовом господарським судом правильно враховані обставини щодо виконання відповідачем станом на момент звернення з позовом зобов'язань за договором. Врахуванню підлягає також те, що період прострочення є незначним, скрутне матеріальне становище підприємства підтверджується відповідними документами. З огляду на викладене, зменшені суми пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача за наслідками апеляційного перегляду оскаржуваного рішення складають відповідно 3 385 582,16 грн та 3 811 549,62
грн.

В частині зустрічного позову суд апеляційної інстанції зазначив, що здійснивши перерахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних з урахуванням строків оплати вказаних в додатку №1 до додаткової угоди №1 від 16.03.2018, суд першої інстанції вірно встановив, що сума інфляційних втрат, яка підлягає стягненню з відповідача становить 1 359 400,02 грн, 3 % річних - 1 557 806,68 грн.

Правильними є посилання господарського суду на те, що вимоги частини 2 статті 625 ЦК України мають імперативний характер. Цією правовою нормою передбачено можливість сторін у договорі лише змінювати розмір процентів річних. Право сторін у договорі забороняти та не застосовувати вимоги закону, встановлені у частині 2 статті 625 ЦК України, вказаною правовою нормою не передбачено.

Відтак, умови договору, передбачені у пункті 5.9 порушують права позивача за зустрічним позовом та не забезпечують дотримання справедливого балансу між правами та охоронюваними законом інтересами сторін договору. Обов'язок з виконання грошових зобов'язань за цим договором лежить лише на відповідачеві за зустрічним позовом, який зобов'язувався оплатити поставлений товар за договором.

Господарський суд правомірно визначив, що графік платежів не може розглядатися як попередня оплата конкретно визначеної поставки УОК, оскільки помісячна оплата не співвідноситься з загальною кількістю УОК, що планується до поставки у відповідному місяці. У цьому зв'язку доводи стосовно незастосування до спірних відносин положень статті 693 ЦК України є необґрунтованими. Стосовно зменшення інфляційних втрат та трьох процентів річних суд вказав, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати в частині задоволення зустрічного позову та прийняти у цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження є пункти 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, заявник стверджує, що відсутній висновок Верховного Суду щодо можливості сторін визначити у договорі не застосування частини 2 статті 625 ЦК України щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Скаржник вважає, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони можуть відступити від положень законодавства, а тому визначивши у пункті 5.9 спірного договору, що положення частини 2 статті 625 ЦК України не застосовуються, відсутні підстави для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат. Крім того, ЦК України передбачає можливість встановити інший розмір процентів річних, тобто взагалі відмовитися від їх стягнення. Водночас частини 3 статті 12 ЦК України вказує на можливість особи відмовитися від свого майнового права. Законодавство не містить обмежень щодо права особи відмовитися від нарахування інфляційних втрат.

Також обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник зауважує, що суди попередніх інстанцій не дослідили положення пункту 4.3 спірного договору, яким визначено, що плата за УОК здійснюється шляхом попередньої оплати. Крім того, суди не взяли до уваги, що в умовах рахунків також зазначено, що це попередня оплата, а відповідно до узгоджених графіків платежі мали здійснюватися з 25.12.2018, а поставка з 15.04.2019, тобто після здійснення оплати. За таких обставин, вірним було застосування положень статті 693 ЦК України, про що сторони і домовилися у спірному договорі.

4.2. У відзиві на касаційну скаргу ДП "Схід ГОК" вказує на безпідставність доводів скаржника, на неможливість звільнення від відповідальності, передбаченої статтею 625 ЦК України. Крім того, строк виконання зобов'язань за спірним договором виникав у різні календарні дати, а тому правовідносини не можуть вважатися зустрічними.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

5.2. Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.3. Предметом касаційного оскарження є зустрічні позовні вимоги ДП "Східний ГЗК" до ДП "НАЕК "Енергоатом" щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу уранового оксидного концентрату № 8-020-08-18-00971 від
19.12.2018 у розмірі 5 197 170,22 грн, з яких: 3% річних у розмірі 1 743 090,20
грн та інфляційні втрати у розмірі 3 454 080,02 грн.

5.4 Щодо підстав касаційного оскарження передбачених пунктами 3 та 4 частини 2 статті 287 ГПК України.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник зазначив, що на його думку, суди не дослідили докази стосовно того, що спірним договором визначено, що оплата має попередній характер, а тому відповідно до пункту 5.9 цього договору мали застосовуватися положення статті 693 ЦК України та не застосовуватися частина 2 статті 625 ЦК України.

5.5. Щодо відсутності висновку Верховного Суду стосовно можливості сторонами зазначити у договорі умову про незастосування приписів частини 2 статті 625 ЦК України колегія суддів звертає увагу, що у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2020 у справі № 914/479/19 та від
09.09.2020 у справі № 904/3260/19 вказано на особливості застосування статті 625 ЦК України, а саме про таке.

Згідно із статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від
19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Із змісту частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, яка не містить застережень щодо можливості встановлення у договорі інших положень, окрім як визначення іншого розміру процентів річних від простроченої суми, та суті спірних відносин випливає, що відповідна норма має імперативний характер, що спрямована на захист майнового права та інтересу кредитора. Зміст норми можна вважати диспозитивним лише в контексті наділення учасників правовідносин свободою вибору щодо розміру процентів річних. Наведене свідчить про неможливість формулювання у договорі альтернативного правила, що анулює (скасовує, відміняє) відповідне право кредитора та виключає можливість прямого застосування норми частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у разі наявності факту прострочення виконання грошового зобов'язання.

Тобто на свій розсуд сторони можуть лише зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. Але, відповідно до абзацу 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони не можуть, реалізуючи наявну свободу у визначенні умов договору, відступити повністю від положень частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, змінити зміст відповідного правила та уникнути настання відповідальності за цієї статтею, домовившись про відсутність у кредитора взагалі права вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також процентів річних за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Щодо частини 3 статті 12 ЦК України, на яку як на одну з підстав обґрунтування касаційної скарги посилається заявник, то зазначена норма передбачає, що особа може відмовитися від свого конкретного матеріального права, а не від права набувати такі права на майбутнє, а тому приписи зазначеної статті не можуть бути підставою для звільнення боржника від відповідальності за невиконання зобов'язання.

Таким чином, Верховним Судом уже викладалася правова позиція стосовно того, що сторони не можуть на власний розсуд визначити умову договору, яка б повністю скасовувала відповідальність, передбачену у частині 2 статті 625 ЦК України.

Сторони можуть, наприклад, визначити інший розмір відсотків річних за прострочення виконання зобов'язання, але не відмовитися від застосування такої законодавчої норми. За таких обставин, доводи касаційної скарги у цій частині не підтвердилися.

5.6. Стосовно недослідження характеру попередньої оплати та необхідності застосування приписів статті 693 ЦК України у спірних правовідносинах, колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до статті 11 ЦК цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договору.

За змістом положень статей 626, 627, 628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог статей 626, 627, 628 ЦК , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ЦК .

Статтями 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Статтями 525, 526 ЦК України, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 692 ЦК України унормовано, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Стаття 693 ЦК України регулює питання "попередньої оплати" товару, з якої вбачається, що "попередньою оплатою" визначається встановлений договором обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення Стаття 693 ЦК України.

Відповідно до статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі. Якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

5.7. Судами попередніх інстанцій установлено, що відповідно до пункту 5.9 спірного договору, у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати УОК застосовуються положення статті 538 ЦК України та не застосовуються положення частини 2 статті 625 ЦК України. Колегія суддів зауважує, що приписи статті 693 ЦК України вказують на необхідність застосування статті 538 ЦК України у разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару.

Водночас судами зазначено про неможливість звільнення відповідача за зустрічним позовом від відповідальності, визначеної у статті 625 ЦК України.

У той же час, досліджуючи питання щодо характеру оплати та застосування статті 693 ЦК України, суди вказали на те, що графік платежів не може розглядатися як попередня оплата конкретно визначеної поставки УОК, оскільки помісячна оплата не співвідноситься з загальною кількістю УОК, що планується до поставки у відповідному місяці. Крім того, суд першої інстанції акцентував увагу, що за умовами договору поставки у кожної із сторін виникли хоча і пов'язані між собою зустрічні зобов'язання, проте порядок і строки виконання яких не знаходиться в прямій залежності один від одного, оскільки виконуються за певним графіком, а не в пропорційній залежності оплати від поставленої кількості УОК. Відтак, за вказаних умов договору поставки кожна із сторін має нести відповідальність за їх неналежне виконання: ДП "Схід ГЗК" - за несвоєчасну та не в повному обсязі поставку УОК, а ДП "НАЕК "Енергоатом" - за прострочення встановлених графіком платежів.

Зміст приписів статей 692, 693 ЦК України свідчить, що умова стосовно обов'язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем має бути передбачена договором. Ключовою відмінністю попередньої оплати є сплата як усієї вартості товару, так і її частини (авансу) до моменту передачі товару.

Отже для кваліфікації розрахунків за договором необхідно встановити момент оплати, який обов'язково має передувати отриманню цього товару. Як слідує з матеріалів справи надавши оцінку умовам договору, судами встановлено, що сторони передбачили графіки платежів та поставок. Зазначені графіки не узгоджують одночасного виконання зобов'язання, а мають на меті належне виконання умов усього договору в цілому. Більше того, здійснення помісячної оплати хоча і передбачає попередню оплату до початку поставки, проте не дорівнює загальній кількості УОК, а передбаченій сумі оплати у відповідні дати не кореспондується обов'язок передати відповідну кількість продукції, тобто відсутні підстави встановити зв'язок між зазначеними діями.

У свою чергу, зазначення у договорі оплати, яка має бути сплачена, як попередньої, не може автоматично вказувати на її попередній характер. Правова природа попередньої оплати оцінюється виходячи із характеру спірних правовідносин, особливостей здійснення оплати та поставки товару, а не суто виходячи з того, яку назву визначено у договорі для проведення відповідного платежу. Саме здійснивши аналіз правовідносин, які виникли між сторонами та взявши до уваги особливості, встановлені графіками платежів та поставок, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку щодо відсутності підстав для застосування статті 693 ЦК України.

Більше того, в частині зустрічних позовних вимог дослідженню підлягає питання неналежного виконання зобов'язання ДП "НАЕК "Енергоатом", а не те, чи було можливим ДП "Схід ГЗК" не виконувати власні зобов'язання щодо своєчасної поставки. Приписи статей 538, 693 ЦК України у цій ситуації не можуть бути підставою для звільнення ДП "НАЕК "Енергоатом" від відповідальності передбаченої статтею 625 ЦК України за порушення умов договору щодо своєчасної оплати товару.

5.8. За таких обставин, зважаючи на те, що доводи скаржника щодо допущення порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не підтвердилися, зводяться до переоцінки встановлених судами обставин, відсутні підстави для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від
28.01.2021 у справі 904/2112/20 в частині зустрічних позовних вимог.

6. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

6.1. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених частини 1 статті 309 ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову у частині зустрічних позовних вимог необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 і постанову Центрального апеляційного господарського суду від 28.01.2021 у справі 904/2112/20 в частині зустрічних позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ