Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.04.2018 року у справі №910/15672/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15672/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Міщенка І.С., Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова

компанія "Локо" - Білої Я.Г.,

Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної

філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства

"Українська залізниця" - Мілешкіна М.М.,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий

комплекс "Дніпроспецмаш" - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018

(у складі колегії суддів: Чорногуз М.Г. (головуючий), Власов Ю.Л., Пашкіна С.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 (суддя Спичак О.М.)

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо"

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця",

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш",

про стягнення 1 365 480,00 грн;

за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо", Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш"

про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

14.09.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Локо" (далі - ТОВ "ФК "Локо") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - ПАТ "Українська залізниця") про стягнення 1 365 480,00 грн заборгованості за договором про надання послуг №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у ТОВ "ФК "Локо" на підставі договору факторингу № Ф-3 від 10.02.2017 виникло право вимоги до ПАТ "Українська залізниця" з оплати наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробничий комплекс "Дніпроспецмаш" (далі - ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш") послуг з капітального ремонту за договором №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016.

25.10.2017 ПАТ "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору факторингу № Ф-3 від 10.02.2017.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю договору факторингу № Ф-3 положенням чинного законодавства.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 первісний позов задоволено повністю. Стягунто з ПАТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "ФК "Локо" заборгованість в розмірі 1 365 480,00 грн. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.

Місцевий суд мотивував свої висновки тим, що ПАТ "Українська залізниця" не доведено наявності підстав для визнання договору факторингу № Ф-3 від 10.02.2017 недійсним; зобов'язання ПАТ "Українська залізниця" перед ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" з оплати отриманих послуг за договором №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 на момент укладення договору факторингу були дійсними та не припинились за заявою ПАТ "Українська залізниця" про зарахування зустрічних вимог, оскільки така заява була направлена первісному кредитору після отримання повідомлення про відступлення права грошової вимоги фактору.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився з мотивами, викладеними в рішенні місцевого суду.

Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, 13.02.2018 ПАТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця" звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов, а у задоволенні первісних позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами безпідставно не було враховано, що оспорюваний договір факторингу вчинено з порушенням умов договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 щодо заборони передавати за ним свої права третім особам; суди дійшли помилкового висновку про те, що заява ПАТ "Українська залізниця" про зарахування зустрічних вимог не є підставою для припинення зобов'язання перед ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" з оплати отриманих послуг за №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016.

ТОВ "ФК "Локо" подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить рішення та постанову судів попередніх інстанції залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Учасники справи були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак третя особа не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи судом касаційною інстанцією. Оскільки явка учасників справи не визнавалась судом обов'язковою, а участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком, Верховний Суд в складі колегії суддів дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.07.2016 між ПАТ "Укрзалізниця" (замовник) та ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", (виконавець) укладено договір №П/Е-161011/НЮ (далі - договір №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016), відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується у 2016 р. надати замовнику на свій ризик із свого матеріалу та своїми засобами послуги з капітального ремонту та повного обстеження колісної пари автомотриси типу АДМ з заміною суцільно накатаних колес (діаметром 1050 мм) та ремонтом вістового редуктора згідно специфікації (додаток №1), графіку подачі в капітальний ремонт та видачі з ремонту устаткування (додаток №2) та протоколу узгодження договірної ціни на капітальний ремонт устаткування (додаток №3), які є невід'ємними частинами цього договору.

Замовник зобов'язаний прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем відповідно до договору (п.1.2 договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016).

У п. 5.1.5 договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 вказано, що дати підписання актів приймання передачі в ремонт та видачі з ремонту є підставою для обрахування строків фактичного знаходження устаткування в ремонті.

Згідно з п. 5.4.1 договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 надані послуги приймаються замовником з обов'язковим складанням відповідного акту приймання-передачі наданих послуг та видачі устаткування з ремонту, що одночасно підписується уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 форма розрахунків: безготівкова. Оплата за надані послуги здійснюється замовником протягом 30 банківських днів після підписання акту видачі устаткування з ремонту і акту приймання-передачі наданих послуг. Разом з актом приймання-передачі наданих послуг виконавець направляє замовнику фактичні калькуляції за надані послуги з розшифровками по статтям витрат (матеріальних витрат, трудомісткості послуг, заробітної плати та накладних витрат).

За змістом п. 11.1 договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій особі.

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2016, а в частині оплати - до повного виконання зобов'язань (п. 10.1 договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016).

01.07.2016 додатковою угодою №1 внесено зміни у п. 3.1. договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 та визначено, що ціна договору визначається специфікацією (додаток №1) і складає 1 365 480,00 грн, в т.ч., ПДВ 20% - 227 580,00 грн.

27.12.2016 сторонами договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 складено та підписано акти виконання робіт (надання послуг) № № 377-382 на загальну суму 1 365 480,00 грн, а також акти на видачу з ремонту колісної пари, у яких зазначено про видачу з ремонту колісних пар та про їх придатність до експлуатації.

Судами встановлено, що доказів наявності зауважень чи заперечень представників сторін при підписанні зазначених актів матеріали справи не містять.

10.02.2017 між ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" (клієнт) та ТОВ "ФК "Локо" (фактор) укладено договір факторингу №Ф-3 (далі - договір №Ф-3 від 10.02.2017), відповідно до п. 1.1 якого фактор зобов'язується передати грошові кошти в сумі 1 365 480,00 грн в розпорядження клієнта за плату, а клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до ПАТ "Українська залізниця" та структурного підрозділу "Служба електропостачання" регіональної філії "Південна залізниця" ПАТ "Українська залізниця", що діє від імені та в інтересах ПАТ "Українська залізниця" в розмірі 1 365 480,00 грн без ПДВ.

Згідно з п. 2.1 договору №Ф-3 від 10.02.2017 фактор купує право грошової вимоги клієнта до боржників, що виникло за відповідними господарськими договорами та обліково-виробничими документами (підтверджуючі документи) у відповідності до додатку №1, додатку №2, додатку №3 до цього договору.

Фактор зобов'язується перерахувати клієнту в рахунок грошової вимоги клієнта до боржників грошові кошти на загальну суму 1 365 480,00 грн. За здійснення факторингової операції фактор стягує з клієнта плату в розмірі 60 000,00 грн, за якими клієнт відступає фактору своє право вимоги до боржників, з першого траншу сплати фактором клієнту за відступлення права вимоги згідно п. 2.4 договору (п.п. 2.2, 2.3 договору №Ф-3 від 10.02.2017).

Пунктом 2.4 договору №Ф-3 від 10.02.2017 визначено, що фактор сплачує клієнтові грошові кошти, визначені п. 1.1 даного договору впродовж 5 робочих днів після отримання коштів від боржників, за мінусом плати фактору, з можливістю продовження терміну сплати за згодою сторін цього договору шляхом укладання додаткової угоди.

10.02.2017 за актом приймання-передачі підтверджуючих документів (додаток №2 до договору №Ф-3 від 10.02.2017), ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" передано, а ТОВ "ФК "Локо" прийнято підтверджуючі документи у відповідності до переліку, визначеного у додатковій угоді №1 до спірного правочину.

Листом від 16.02.2017 № 42/1/1602 ТОВ "НВК Дніпроспецмаш" повідомило ПАТ "Українська залізниця" про відступлення права вимоги.

24.02.2017 ТОВ "ФК "Локо" направлено на адресу ПАТ "Українська залізниця" повідомлення №63 від 24.02.2017 про відступлення права вимоги за договором №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016, в якому просило сплатити новому кредитору (фактору) заборгованість за основним договором в сумі 1 365 480,00 грн.

Судами встановлено, що направлення вказаного повідомлення підтверджується наявними у матеріалах справи копіями фіскального чеку №2740 від 24.02.2017 та опису вкладення у цінний лист, а отримання 28.02.2017 - рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення.

ПАТ "Українська залізниця" заперечує проти первісних позовних вимог щодо стягнення заборгованості за договором №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 та обґрунтовує зустрічні позовні вимоги тим, що договір факторингу № Ф-3 від 10.02.2017 є недійсним, як такий, що укладений всупереч умов договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені ст. ст. 215, 216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Відповідно до ч. 1 та ч. 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Частиною 1 ст. 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Статтею 1080 ЦК України встановлено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.

Враховуючи зазначене наявність у договорі №П/Е-161011/НЮ умови про те, що жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій особі, не впливає не дійсність договору факторингу № Ф-3 від 10.02.2017, про що правомірно зазначено судами попередніх інстанцій.

Крім того, встановивши, що станом на момент укладання договору факторингу №Ф-3 від 10.02.2017 у ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" було право вимоги до ПАТ "Українська залізниця", строк виконання якої настав, суди попередніх інстанцій правомірно відхилили посилання ПАТ "Українська залізниця" на те, що оспорюваний договору факторингу суперечить ст. 1078 ЦК України.

При цьому, доводам ПАТ "Українська залізниця" про те, що відповідне обладнання поверталось на дороблення ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш", судами попередніх інстанцій було надано оцінку з урахуванням умов договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 та встановлено, що наведені обставини не змінюють строків оплати робіт, визначених у п. 4.2 договору №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016, а свідчать про реалізацією гарантійного зобов'язання.

Відповідно до ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що заява ПАТ "Українська залізниця" про зарахування зустрічних вимог є підставою для припинення зобов'язання перед ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" з оплати отриманих послуг за №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016, Верховний Суд зазначає наступне.

Судами встановлено, що у заяві №Н-31/196 від 07.08.2017 про зарахування зустрічних однорідних вимог ПАТ "Українська залізниця" зазначало про наявність у ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" заборгованості згідно з судовим рішенням у справі №904/4293/17 та грошового зобов'язання ПАТ "Українська залізниця" за договором №П/Е-161011/НЮ у сумі 1 365 480,00 грн, строк виконання яких настав та про зарахування яких ПАТ "Українська залізниця" повідомляло у вказаній заяві.

Відповідно до частини 1 статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Статтею 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено припинення господарського зобов'язання зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не визначений чи визначений моментом витребування, для чого достатньо заяви однієї сторони, що кореспондується з нормами статті 601 ЦК України.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);

2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, зокрема грошей). Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо);

3) строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 1085 ЦК України якщо фактор пред'явив боржнику вимогу здійснити платіж, боржник має право пред'явити до заліку свої грошові вимоги, що ґрунтуються на договорі боржника з клієнтом, які виникли у боржника до моменту, коли він одержав повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові.

Таким чином, встановивши, що зустрічні вимоги ПАТ "Українська залізниця" до ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" ґрунтуються на рішенні Господарського суду Дніпропетровської області від 31.05.2017 у справі №904/4293/17 і заява про їх зустрічне зарахування в погашення 1 365 480,00 грн заборгованості за договором № Н-31/196 від 07.08.2017 була направлена ТОВ "НВК "Дніпроспецмаш" (первісному кредитору) після отримання 28.02.2017 від ТОВ "ФК "Локо" (фактора) повідомлення про відступлення права вимоги за договором №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 на підставі договору факторингу №Ф-3 від 10.02.2017, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку, що у такому випадку вимоги ПАТ "Українська залізниця" не є зустрічними, а тому не припинились на підставі ст. 601 ЦК України.

Отже, врахувавши відсутність доказів погашення ПАТ "Українська залізниця" заборгованості за договором №П/Е-161011/НЮ від 01.07.2016 у сумі 1 365 480,00 грн, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для задоволення первісних позовних вимог.

Відповідно до ст. 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, перевіривши рішення та постанову судів попередніх інстанцій в межах доводів касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про те, що доводи касаційної скарги не спростовують правомірності застосування судами норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування законних рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку ст. 129 ГПК України (в редакції, чинній після 15.12.2017) покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15672/17 залишити без змін.

3. Поновити виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15672/17.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді І.С. Міщенко

В.Г. Суховий