Історія справи

Постанова ВГСУ від 12.05.2015 року у справі №903/1296/14
Ухвала КГС ВП від 28.03.2018 року у справі №903/1296/14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 903/1296/14

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Селіваненка В.П.,

за участю секретаря судового засідання - Хоменко І.М.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Банк Форум" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум",

представник позивача - Котищук В.Л. адвокат (довіреність від 05.02.2018 № 10/21-03, свідоцтво від 25.09.2003 № 256),

відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп",

представник відповідача - Григор'єва Н.В. адвокат (довіреність від 02.01.2018 б/н, свідоцтво від 24.02.2017 № 879),

третя особа на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб,

представник третьої особи на стороні позивача - Грицик А.С. (довіреність від 27.12.2017 № 27-26494/17),

третя особа на стороні відповідача - мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС",

представник третьої особи на стороні відповідача - не з'явився,

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ""Банк Форум" І.Г. Волощук

на рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2017 (головуючий Дем'як В.М., судді: Костюк С.В. і Слободян О.Г.)

та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 (головуючий Маціщук А.В., судді: Петухов М.Г. і Гудак А.В.)

у справі № 903/1296/14

за позовом публічного акціонерного товариства "Банк Форум" (далі - Банк) в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ""Банк Форум" Соловйової Наталії Анатоліївни (далі - Уповноважена особа)

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вест Ойл Груп"(далі - Товариство)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - мале приватне підприємство "ВК ІМПЕКС" (далі - Підприємство),

про стягнення 10 094 668 доларів США 13 центів.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Уповноважена особа звернулась до господарського суду Волинської області з позовом до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Підприємства та за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду про стягнення 10 094 668,13 доларів США, з яких 584 337,06 доларів США прострочена заборгованість по поверненню кредитних коштів, 9 123 494,41 доларів США поточна заборгованість по поверненню кредитних коштів, 230 695,82 доларів США прострочена заборгованість за нарахованими процентами, 66 606,51 дол. США поточна заборгованість за нарахованими процентами, 89 534,33 доларів США пеня за простроченим кредитом та процентами.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Підприємство протягом строку дії кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL (далі - Кредитний договір) допускало порушення виконання своїх зобов'язань щодо сплати кредиту і процентів, що призвело до порушення графіку прострочення чергових платежів за тілом кредиту (30.06.2014 та 30.09.2014), тому Банк на підставі пунктів 7.2, 7.2.1 Кредитного договору та статей 553, 554 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) звернувся до боржника (Підприємства) та поручителя (Товариства) з вимогою про дострокове повернення кредиту та всіх нарахувань за Кредитним договором, яка залишена боржником та поручителем без задоволення.

Рішенням господарського суду Волинської області від 05.12.2017, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що:

- Уповноважена особа жодним чином не обґрунтувала розмір заявлених у позові сум боргу за тілом кредиту і за відсотками, враховуючи часткову сплату боржником існуючої заборгованості на виконання постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015, яка набрала законної сили та якою змінено рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі № 918/1959/14, з урахуванням ухвали суду першої інстанції про розстрочку виконання рішення суду;

- необґрунтованими є позовні вимоги в частині стягнення з Товариства пені у розмірі 89 534,33 долара США за простроченим кредитом та процентами як до поручителя на підставі договору поруки від 29.03.2013 № 1-0099/13/38-Р (далі - Договір поруки);

- Банком втрачено право вимагати від поручителя виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки кінцевий термін, з якого необхідно рахувати прострочення Підприємством виконання умов Кредитного договору (з урахуванням змін і доповнень), настав 31.12.2013, тоді як вимога поручителю була направлена 19.11.2014, а позов подано до суду лише у грудні 2014 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Уповноважена особа звернулась до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було порушено приписи статті 35 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України; у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції), статті 75 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції), статті 559 ЦК України.

Товариство подало відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Підприємство подало письмові пояснення, в яких, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваних судових рішень, просить залишити їх без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Фонд подав письмові пояснення, в яких, посилаючись на незаконність оскаржуваних судових рішень, просить їх скасувати, а касаційну скаргу - задовольнити.

Товариством подано клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 921/107/15-г/16, яке відхилено Касаційним господарським судом, оскільки у даній справі та справі № 921/107/15-г/16 є різними підстави позову, що, у свою чергу, виключає можливість зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 921/107/15-г/16.

Фондом подано клопотання про передачу даної справи на розгляд Великої палати Верховного Суду, яке також відхилено Касаційним господарським судом у зв'язку з відсутністю у вказаному клопотанні підстав, передбачених процесуальним законодавством, для передачі справи на розгляд Великої палати Верховного Суду.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та третьої особи - Фонду, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі встановлено, що 29.03.2013 Банком (кредитор) та Підприємством (позичальник) укладений Кредитний договір, відповідно до умов якого кредитор відкриває позичальнику невідновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає останньому кредитні кошти окремими частинами (вибірками) на засадах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, у межах визначеної цим договором граничної суми коштів, а позичальник зобов'язується вчасно погашати кредитору заборгованість за кредитом, а також сплачувати на користь кредитора проценти та комісії в розмірі, в строки (терміни) та на умовах, визначених цим договором.

Згідно з підпунктом 1.6.1 пункту 1.6 Кредитного договору як забезпечення виконання зобов'язань позичальника за цим договором кредитор укладає/приймає договір поруки з: Товариством з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (поручитель-1); Товариством (поручитель-2); товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОМ-ГАЗ-ІНВЕСТ" (поручитель-3).

23.05.2013 Банком та Підприємством укладений додатковий договір № 1 до Кредитного договору, відповідно до якого Кредитний договір викладений в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.2 додаткового договору № 1 максимальна заборгованість позичальника за цим договором не може перевищувати кредитний ліміт у сумі 18 000 000 доларів США з урахуванням таких сублімітів:

субліміт-1 - 1 000 000 (один мільйон) доларів США 00 центів - для вибірок, наданих до 23.05.2013;

субліміт-2 - 17 000 000 (сімнадцять мільйонів) доларів США 00 центів - для вибірок, наданих, починаючи з 23.05.2013.

Згідно з підпунктами 1.4.1-1.4.2, 1.4.2.6 пункту 1.4 додаткового договору № 1 кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлювався:

- для вибірок, наданих в рамках субліміту-1, - не пізніше 31 травня 2013 року;

- для вибірок, наданих в рамках субліміту-2, - не пізніше 31 грудня 2013 року.

Кінцевий термін, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість, - 31.12.2019.

Відповідно до пункту 3.2 додаткового договору № 1 сторони внесли зміни щодо умов про розмір та порядок сплати процентів по кредиту, а саме за користування кредитом позичальник сплачує проценти за фіксованою процентною ставкою, яка встановлюється на весь період дії цього договору в розмірі: 0,01% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-1 згідно з підпунктом 1.2.1 Кредитного договору; 10,5% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-2 згідно з підпунктом 1.2.2 Кредитного договору.

Підпунктами 3.4.1-3.4.2 пункту 3.4 додаткового договору № 1 сторони погодили, що у разі порушення (невиконання або неналежного виконання) позичальником будь-якого із своїх платіжних зобов'язань за цим договором (зокрема, нездійснення погашення заборгованості, несплати процентів та/або комісії, можливої неустойки (штрафу, пені), розмір процентної ставки, встановлений згідно з пунктом 3.2 Кредитного договору, збільшується на 12,99% річних та становить 13 % річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-1, та збільшується на 2,5% річних та становить 13% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-2. У разі невиконання зобов'язань, передбачених пунктами 5.5 та/або 5.6 та/або 5.7 Кредитного договору, розмір процентної ставки, встановлений згідно з пунктом 3.2 цього договору, збільшується на 6,5% річних та становить 6,51% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-1, та збільшується на 1,25% річних та становить 11,75% річних - для вибірок, наданих в рамках субліміту-2.

Згідно з підпунктом 3.4.3 пункту 3.4 про факт збільшення розміру процентної ставки, а також про дату, з якої остання вважається збільшеною, кредитор письмово повідомляє позичальника.

Пунктом 5.2 додаткового договору № 1 визначено, що позичальник протягом дії договору зобов'язаний, зокрема, забезпечувати своєчасне погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком, вказаним у пункті 1.5 договору, та в повному обсязі погасити заборгованість за кредитом не пізніше кінцевого терміну, вказаного в пункті 1.4 цього договору.

Додатковий договір № 1 до кредитного договору підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

27.12.2013 Банком та Підприємством укладено договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору, відповідно до якого сторони підтвердили, що кредитним договором встановлено кредитний ліміт у сумі 18 000 000 доларів США; у рамках кредитного ліміту протягом періоду з дати укладення кредитного договору до дати укладення цього договору про внесення змін позичальник отримав кредит у рамках субліміту-2 у сумі 10 000 000 (десять мільйонів) доларів США та не здійснював погашення такого кредиту в рамках субліміту-2; станом на дату укладення цього договору про внесення змін строк одержання кредиту в рамках субліміту-1 у сумі 1 000 000 доларів США сплив та кредит у рамках субліміту-1 не надавався.

Сторони підтвердили, що відповідно до умов Кредитного договору та з урахуванням того, що кредитна лінія за кредитним договором є невідновлювальною, доступний (не використаний) кредитний ліміт станом на дату укладення договору про внесення змін № 2 становить 7 000 000 доларів США.; фактична заборгованість позичальника за кредитним договором станом на дату укладення договору про внесення змін № 2 становила 10 000 000 доларів США в рамках субліміту-2 та 0,00 доларів США у рамках субліміту-1.

Сторони домовились встановити графік погашення фактичної заборгованості позичальника за кредитом, що існувала станом на дату укладення договору про внесення змін № 2 в сумі 10 000 000 доларів США, у зв'язку з чим виклали підпункти 1.5.2-1.5.3 Кредитного договору в новій редакції:

"1.5.2 для субліміту-2: позичальник зобов'язаний здійснювати погашення кредиту, фактична заборгованість за яким станом на 27.12.2013 р. становить 10 000 000 доларів США, згідно з наступним графіком погашення кредиту, наданого в межах субліміту-2:

1.5.2.1.1. відкладальна обставина-1. Умова щодо погашення заборгованості за кредитом згідно з графіком погашення кредиту-2, що передбачена підпунктом 1.5.2.2 кредитного договору, є відкладальною, і зобов'язання позичальника щодо погашення заборгованості згідно з підпунктом 1.5.2.2 договору виникає виключно за умови належного (в повному обсязі і у встановлені строки/терміни, у порядку встановленому цим договором) виконання позичальником своїх платіжних зобов'язань за цим договором (відкладальна обставина-1), а саме: належної сплати позичальником нарахованих процентів у сумі 87 500 доларів США згідно з умовами цього договору, нарахованих за період 26.11.2013 р. - 25.12.2013 p., включно;

1.5.2.1.2. наслідком настання відкладальної обставини-1 є встановлення строків погашення заборгованості за кредитом, згідно з графіком погашення кредиту-2 та встановлення календарної дати 31.12.2014 р. як кінцевого терміну, до настання якого (включно) має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями та можлива неустойка;

1.5.2.1.3. у разі порушення позичальником своїх обов'язків щодо належної сплати нарахованих процентів і комісій відповідно до умов цього договору (в т.ч. прямо передбачених підпунктом 1.5.2.1.1 цього договору), відкладальна обставина-1 вважається такою, що не настала.".

Наслідком ненастання відкладальної обставини-1 є зобов'язання позичальника погасити у повному обсязі заборгованість за кредитом, нарахованими процентами, комісіями, а також сплатити можливу неустойку у термін не пізніше 31.12.2013.

Згідно з підпунктом 1.5.2.2 кредитного договору у разі настання відкладальної обставини-1, як вона визначена, згідно з підпунктами 1.5.2.1.1-1.5.2.1.3 цього договору, позичальнику на період з 01.01.2014 по 31.12.2014 (включно) встановлюється графік погашення кредиту-2:

№ з/пСума погашення заборгованості за Кредитом та Дата, до якої (включно) така заборгованість підлягає погашенню (дд/мм/рр.)Залишок заборгованості за Кредитом після погашення у відповідний період, долар США1.31.03.2014 - 292 168,53 доларів США9 707 831,472.30.06.2014 - 292 168,53 доларів США9 415 662.943.30.09.2014 - 292 168,53 доларів США9 123 494.404.31.12.2014 - 9 123 494,40 доларів США0,00

З метою забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, із змінами та доповненнями до нього, 29.03.2013 Банком (кредитор) та Товариством (поручитель) укладений Договір поруки, за умовами якого поручитель поручається перед кредитором за належне та своєчасне виконання Підприємством у повному обсязі виконання зобов'язань за Кредитним договором, включаючи всі дійсні та/або можливі зміни та/або доповнення, внесенні та/або такі, що можуть бути внесенні в майбутньому, а саме: повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом, комісії, а також можливої неустойки (пені, штрафу) у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором.

Відповідно до пункту 5.9 Договору поруки договір набирає чинності з моменту його укладення сторонами та діє до виконання в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором.

Договір підписаний їх представниками та скріплений їх печатками.

На виконання умов Кредитного договору із змінами та доповненнями до нього Банк надав Підприємству кредит на суму 10 000 000 доларів США, що підтверджено меморіальним ордером від 30.10.2013 № 626003 з призначенням платежу: надання кредиту відповідно до кредитного договору.

Причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення 10 094 668,13 доларів США.

Приймаючи рішення у справі, суди виходили з того, що порушення позичальником умов Кредитного договору та факт боргу встановлений господарським судом у справі № 918/1959/14.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015, яка набрала законної сили, змінено рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 у справі № 918/1959/14. Відповідно до постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.11.2015 стягнуто з Підприємства на користь Банку 9 707 831 долар США 47 центів заборгованості з повернення кредитних коштів за Кредитним договором та 297 302 долари США 33 центи простроченої заборгованості за нарахованими процентами, що разом еквівалентно 157 774 656,79 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 22.03.2017 у справі № 918/1959/14, яка залишена без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 24.04.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2017, розстрочено виконання рішення суду. Також з наведених судових рішень вбачається, що Підприємством частково погашено заборгованість за Кредитним договором. Так, відповідно до ухвали господарського суду Рівненської області від 22.03.2017 загальний розмір заборгованості Підприємства за Кредитним договором складає 153 034 656,79 грн.

Крім того, судами встановлено, що Підприємство виконує рішення господарського суду Рівненської області від 09.10.2015 за графіком розстрочки, встановленим ухвалою від 22.03.2017 у справі № 918/1959/14, у повному обсязі та визначені строки, що підтверджується платіжними дорученнями від 19.01.2016 № 40 на суму 2 000 000,00 грн., від 21.01.2016 № 47 на суму 300 000,00 грн., від 29.03.2016 № 196 на суму 500 000,00 грн., від 04.04.2016 № 207 на суму 500 000,00 грн., від 29.09.2016 № 2935 на суму 240 000,00 грн., від 25.10.2016 № 2996 на суму 240 000,00 грн., від 28.11.2016 № 3092 на суму 240 000,00 грн., від 23.12.2016 № 3183 на суму 240 000,00 грн., від 25.01.2017 № 45 на суму 240 000,00 грн., від 22.02.2017 № 106 на суму 240 000,00 грн., від 29.03.2017 № 235 на суму 240 000,00 грн., від 27.04.2017 № 288 на суму 240 000,00 грн., від 29.05.2017 № 360 на суму 240 000,00 грн., від 28.07.2017 № 536 на суму 240 000,00 грн., від 30.08.2017 № 8620 на суму 240 000,00 грн., від 28.09.2017 № 8735 на суму 240 000,00 грн., від 27.10.2017 № 10258 на суму 240 000,00 грн.

Водночас постановою Рівненського апеляційного господарського суд від 05.07.2016, яка набрала законної сили та якою змінено рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2016 у справі № 903/1297/14, з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод "Галичина" (поручителя-1 за умовами Кредитного договору) на користь Банку стягнуто 9 707 831,47 долара США заборгованості за кредитом, що еквівалентно 153 086 386,34 грн., та 165 822,65 долара США заборгованості за процентами, що еквівалентно 2 614 918,72 грн., всього на суму 9 873 654, 12 долара США, що еквівалентно 155 701 305, 06 грн., за неналежне виконання Підприємством (боржником) умов кредитного договору від 29.03.2013 № 1-0021/13/30-КL.

Рівненський апеляційний господарський суд у постанові від 05.07.2016 у справі № 903/1297/14 встановив, що станом на 10.05.2016 після прийняття Рівненським апеляційним господарським судом постанови від 30.11.2015 у справі № 918/1959/14 Підприємство частково сплатило заборгованість за нарахованими процентами у загальному розмірі 131 479, 68 долара США.

Відповідно до частини четвертої статті 75 ГПК України (у редакції, чинній на час розгляду даної справи апеляційним судом) зазначені судові рішення мають преюдиціальне значення для вирішення спору у даній справі стосовно факту дострокового стягнення з боржника сум кредиту та відсотків за Кредитним договором та стосовно розміру належних до стягнення сум і встановлених судами сум відшкодування боргу Підприємством.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що наведені обставини часткового відшкодування боргу як у національній валюті, так і у валюті позову (у доларах США) після звернення Уповноваженої особи у даній справі з позовом до суду залишились поза увагою суду першої інстанції. При цьому Банк, у свою чергу, жодним чином не обґрунтував розмір заявлених у позові сум боргу за тілом кредиту і за відсотками, з урахуванням вже частково виконаної оплати в різній валюті.

Однак судом апеляційної інстанції зазначено, що не підлягає скасуванню судове рішення, якщо апеляційною інстанцією буде з'ясовано, що його резолютивна частина є правильною, хоча б відповідні висновки місцевого господарського суду й не були належним чином обґрунтовані у мотивувальній частині рішення. Водночас апеляційний господарський суд у мотивувальній частині своєї постанови не лише вправі, а й повинен зазначити власну правову кваліфікацію спірних відносин та правову оцінку обставин справи.

Дослідивши обставини справи в їх сукупності, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, враховуючи таке.

Відповідно до статей 553, 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Згідно з частиною другою статті 555 ЦК України поручитель має право висунути проти вимоги кредитора заперечення, які міг би висунути сам боржник. Поручитель має право висунути ці заперечення також у разі, якщо боржник відмовився від них або визнав свій борг.

Товариство у даній справі доводить ненастання відкладальної обставини-1 і, відповідно, безпідставне посилання Банку на графік погашення кредиту, що визначає кінцевий строк погашення до 31.12.2014, оскільки боржником до 31.12.2013 були порушені строки сплати відсотків за користування кредитом. Тому вважає, що Банк втратив право на звернення до Товариства (поручителя) відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України.

Оскільки сторони оспорювали обставини настання/ненастання такої відкладальної обставини, судом першої інстанції було призначено судову економічну експертизу, на вирішення якої ставилися, зокрема, такі питання :

- чи підтверджується документально вчасно та в повному обсязі сплата процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період 26.11.2013 до 25.12.2013 з визначеної суми коштів відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013 до Кредитного договору?

- чи підтверджується документально настання відкладальної обставини-1, визначеної відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013 до Кредитного договору?

З висновку експерта вбачається, що при дослідженні експертом застосовувався метод документальної перевірки та співставлення у відповідності до експертної методики за реєстраційним кодом 11.0.08 "Методи, способи та прийоми, які використані при проведенні судово-економічних експертиз".

Експертом також заявлялось клопотання про подання на дослідження додаткових документів, необхідних для висновку, а саме:

1. Банком - виписки банку по всіх аналітичних рахунках, відкритих для обліку операцій за Кредитним договором за період з 30.10.2013 по 15.12.2014, з розгорнутим призначенням платежів та з первинними документами (видаткові касові ордери, прибуткові касові ордери, меморіальні ордери та інші) до них (відповідно до розрахунку заборгованості за Кредитним договором станом на 15.12.2014);

2. Підприємству - платіжні документи (квитанції, платіжні доручення, виписки банку тощо), що підтверджують отримання кредитних коштів та сплату грошових коштів за Кредитним договором за період з 30.10.2013 по 15.12.2014.

Експерту були представлені копія меморіального ордеру від 30.10.2013 № 626003; виписки за особовими рахунками (в кількості 5-ти одиниць). Тобто клопотання задоволено не в повному обсязі, і експертиза була проведена за поданими (в тому числі - поданими Банком) на дослідження документами.

Відповідно до висновку експерта за результатом дослідження поданих документів:

- не підтверджується документально сплата Підприємством вчасно та в повному обсязі нарахованих процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період 26.11.2013 по 25.12.2013, оскільки вказана сума процентів мала бути сплачена за один місяць - з 26.11.2012 по 25.12.2013, тоді як за даними банківської виписки сплата здійснена за більший період - з 30.10.2013 по 31.12.2013;

- не підтверджується настання відкладної обставини-1, визначеної відповідно до підпункту 1.5.2.1.1 договору про внесення змін № 2 від 27.12.2013 до Кредитного договору внаслідок неналежного виконання Підприємством (позичальником) своїх зобов'язань, а саме: сплати процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період 26.11.2013-25.12.2013.

При цьому апеляційним судом відхилені доводи Уповноваженої особи та Фонду про те, що висновок експерта є неналежним доказом у даній справі, оскільки судова економічна експертиза виконана спеціалістом, який попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Разом з тим відповідно до частини п'ятої статті 42 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами статті 43 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції) в сукупності з іншими доказами.

Оцінюючи докази у даній справі в їх сукупності, суд апеляційної інстанції встановив, що відсотки за користування кредитом є періодичним платежем, який сплачується в залежності від дати надання та погашення кредиту щомісяця відповідно до умов пункту 3.3 Кредитного договору, і заперечення Уповноваженої особи про обрахування відсотків за весь період користування кредитом суперечать такій умові договору.

Крім того, Уповноважена особа не надала судам та експерту на його клопотання первинні облікові фінансові документи за досліджуваний період договірних правовідносин на спростування висновку експерта - платіжні доручення тощо, тоді як банківські виписки містять односторонню інформацію. Наявними у справі первинними документами не спростований висновок експерта про порушення Підприємством строків та обсягів оплати процентів у сумі 87 500,00 доларів США, нарахованих за період 26.11.2013 по 25.12.2013.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

При цьому сама лише умова договору поруки про дію поруки до повного виконання позичальником та/або поручителем своїх зобов'язань за договором не може розглядатися судом як установлення строку дії поруки; термін має визначатися календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати за кредитним договором.

З урахуванням наведених обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку про втрату Банком права вимагати від поручителя виконання зобов'язань за Кредитним договором відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки кінцевий термін, з якого необхідно рахувати прострочення Підприємством виконання умов Кредитного договору (з урахуванням змін і доповнень), настав 31.12.2013, тоді як вимога поручителю була направлена 19.11.2014, а позов подано до суду лише у грудні 2014 року.

Одночасно апеляційним судом було відхилено доводи Уповноваженої особи про застосування статті 35 ГПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішення судом першої інстанції) та необхідність врахування правової позиції Київського апеляційного господарського суду і Вищого господарського суду України у справі № 910/1404/15-г, оскільки Київський апеляційний господарський суд, приймаючи 26.01.2016 постанову у справі № 910/1404/15-г за позовом Товариства до Банку за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Підприємства, про визнання поруки припиненою, не ґрунтував свої висновки на дослідженні первинних облікових документів.

Так, Київський апеляційний господарський суд у постанові від 26.01.2016 встановив, що за умовами Кредитного договору та договору № 2 про внесення змін до Кредитного договору сторони погодили відкладальні обставини, у разі настання яких застосовуються графіки погашення до 31.12.2014, а також на 2015 рік та наступні до 2019 року. Досліджені також обставини укладення договору № 2 про внесення змін до Кредитного договору, у зв'язку з чим з 27.12.2013 (з дати укладення договору про внесення змін № 2) було встановлено в підпункті 1.5.2.2 новий графік погашення кредиту-2, згідно з яким позичальник повинен був здійснити черговий періодичний платіж лише 31.03.2014 у сумі 292 168,53 долара США. Також Київський апеляційний господарський суд надав оцінку невиконанню позичальником періодичних платежів за тілом кредиту 30.06.2014 та 30.09.2014.

Отже, Київський апеляційний господарський суд у постанові від 26.01.2016 встановив, що сторони погодили відкладальні обставини, з якими пов'язані нові терміни чергових періодичних платежів за тілом кредиту, у той час як обставини обрахування та своєчасної сплати відсотків за користування кредитом за період з 26.11.2013 по 25.12.2013 не були предметом дослідження судом у справі № 910/1404/15-г. Дослідження фінансових первинних документів стосовно цих обставин Київський апеляційний господарський суд, за змістом постанови від 26.01.2016, не вчиняв - у постанові від 26.01.2016 відсутнє посилання на дослідження конкретних фінансових документів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що з матеріалів даної справи № 903/1296/14 вбачається прострочення чергового платежу за тілом кредиту, який мав бути сплачений позичальником 31.03.2014, а сплачений за даними, поданими Банком, лише 14.07.2014. Така обставина щодо факту прострочення вже 01.04.2014 також не досліджувалась судом, оскільки залишилась поза межами позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, але з інших підстав, а саме з тих, що Банком відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України втрачено право вимоги до поручителя.

Посилання в касаційній скарзі на те, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних рішень було порушено приписи статті 35 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття рішення судом першої інстанції), статті 75 ГПК України (у редакції, чинній на момент прийняття постанови судом апеляційної інстанції), статті 559 ЦК України, не приймаються Касаційним господарським судом, оскільки спростовуються викладеними у даній постанові доводами судів попередніх інстанцій.

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки судами було прийнято рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що надає підстави для залишіння їх без змін.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше прийняті у даній справі судові рішення, а також враховуючи, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 129, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі виконуючого обов'язки уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ ""Банк Форум" І.Г. Волощук залишити без задоволення, а рішення господарського суду Волинської області від 05.12.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 30.01.2018 у справі № 903/1296/14 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Селіваненко