Ухвала КГС ВП від 01.05.2018 року у справі №916/3260/17

Друк

Пошук

192

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.05.2018 року у справі №916/3260/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/3260/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткач І.В. - головуючий, Мамалуй О.О., Стратієнко Л.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA" ("СОФТКОММОДІТІС ТРЕЙДІНГ КОМПАНІ СА"), Швейцарія

на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018

(головуючий суддя - Бєляновський В.В., судді: Величко Т.А., Поліщук Л.В.)

у справі № 916/3260/17 Господарського суду Одеської області

за заявою Компанії "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA", Швейцарія

до Фірми "ДАВОС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю

про забезпечення позову,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. 28 грудня 2017 року Компанія "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA" (далі - Компанія) звернулася до Господарського суду Одеської області з заявою (з урахуванням заяви про уточнення вимог), в якій просила забезпечити позов, що у наступному буде подано Компанією до Фірми "Давос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення збитків щодо неналежного виконання договору складського зберігання від 17.10.2017 шляхом заборони останній без відповідного розпорядження Компанії здійснювати вивантаження зі складу на території порту Кілія, за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железняка, 4, товару української пшениці борошномельної вагою 1290,395 тонн, що була передана Фірмі "ДАВОС" у формі ТОВ за угодою складського зберігання від 17.10.2017, до вирішення судового позову по суті, а також накладення арешту на товар - українську пшеницю борошномельну вагою 1290,395 тонн, що була передана ТОВ "ДАВОС" за угодою складського зберігання від 17.10.2017 та яка зберігається на складі на території порту Кілія за вищевказаною адресою.

1.2. В обґрунтування доводів щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову Компанія зазначила про те, що 20.09.2017 між Компанією "ELAN SOFT LLP", яка є юридичною особою зареєстрованою за законодавством Великобританії (продавець) та Компанією, яка є юридичною особою приватного права, зареєстрованою за законодавством Швейцарії (покупець), було укладено договір № S-U-MW-2017/1/6, предметом якого є купівля - продаж зерна продовольчої пшениці у кількості 20 000 тонн та поставка вказаної пшениці на умовах, визначених цим договором.

1.3. Компанія зазначає, що в межах домовленості між покупцем та продавцем за договором №S-U-MW-2017/1/6 право контролювати знаходження товару на зерновому складі було передано покупцю шляхом укладення від його імені договору складського зберігання з Фірмою "Давос" у формі ТОВ. В межах дії вказаного договору та для забезпечення його виконання було залучено третю особу, а саме Фірму "Давос" у формі ТОВ, з якою було укладено угоду про складське зберігання від 20.09.2017, яка забезпечила зберігання товару пшениці на зерновому складі.

1.4. 17.10.2017 продавець - компанія "ELAN SOFT LLP" виконав частково умови договору, забезпечивши кількість товару у розмірі 2 500 тонн пшениці, яка була розміщена на зерновому складі Фірми "Давос" у формі ТОВ. Згідно з складською розпискою на зберігання зерна № 1 від 17.10.2017, виданою на підставі угоди про складське зберігання від 20.09.2017 та договору №S-U-MW-2017/1/6 остання прийняла на зберігання від компанії "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA" українську продовольчу пшеницю вагою 2 500 тонн до 31.12.2017.

1.5. Наразі продавцем досі не виконано умови договору №S-U-MW-2017/1/6 і до зернового складу не завезено залишок товару пшениці у кількості 4 500 тонн та не надано передбачені договором документи покупцю для проведення оплати.

Питання належного виконання або розірвання договірних відносин за договором № S-U-MW-2017/1/6 у позасудовому порядку між покупцем та продавцем досі не вирішено, але вирішення суперечок між покупцем та продавцем у судовому порядку є прерогативою міжнародного комерційного арбітражу в м. Лондон, що передбачено умовами зазначеного договору. Залишок пшениці на складі складає 1 290,395 тонн, що підтверджується листом порту від 13.11.2017.

1.6. Вказуючи на те, що зберігач Фірма "Давос" у формі ТОВ в порушення прийнятих на себе обов'язків, самоуправно розпорядився переданим поклажедавцем на зберігання товаром - пшеницею, адже на складі залишилося товару значно менше, ніж повинно було залишитися і, крім того, поклажедавець має обґрунтовані підстави вважати, що залишок переданого на зберігання товару всупереч існуючим договірним умовам буде відвантажено сторонній особі, у тому числі продавцю - Компанії "ELAN SOFT LLP", що призведе до збитків Компанії, остання просила до пред'явлення позову вжити заходи забезпечення позову.

2. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 29.12.2017 заяву Компанії про забезпечення позову до відкриття провадження у справі задоволено частково.

2.2. Заборонено Фірмі "Давос" у формі ТОВ без відповідного розпорядження Компанії здійснювати вивантаження зі складу на території порту Кілія, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железняка, 4 товару української пшениці борошномельної вагою 1 290,395 тонн, що була передана Фірмі "ДАВОС" у формі ТОВ за угодою складського зберігання від 17.10.2017 до ухвалення остаточного судового рішення по даному спору. В задоволенні решти заяви відмовлено.

2.3. Задовольняючи частково заяву Компанії про забезпечення позову до відкриття провадження у справі, господарський суд першої інстанції керувався приписами ст.136, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 137, ч.ч. 1, 6 ст. 140, ч.ч. 1, 4 ст. 141 ГПК України та виходив із того, що за змістом текстів заяви та уточнень до неї, вимоги майбутнього позову Компанії до ТОВ "Давос" будуть заявлені про стягнення спричинених збитків та зобов'язання виконати умови договору зберігання.

2.3.1. Кінцевою метою такого позову, окрім стягнення коштів, є недопущення поведінки Фірми "Давос" у формі ТОВ, спрямованої на відвантаження без згоди Компанії переданого йому на зберігання зерна. Обґрунтованість побоювань в цій частині доведено листом порту від 13.11.2017 з повідомленням про фактичний залишок переданого на зберігання зерна та листом Фірмою "Давос" у формі ТОВ від 21.12.2017 з проханням підтвердити готовність прийняти в період з 31.12.2017 до 02.01.2018 для завантаження пшеницею у кількості 2 000 тонн теплохід, до якого Компанія не має жодного відношення.

2.3.2. За висновком суду першої інстанції, якщо своїм рішенням суд задовольнить позовні вимоги, а заходи забезпечення позову не будуть вжиті, подальше виконання договору зберігання може не відбутись через відсутність об'єкта зберігання, чим буде унеможливлено ефективний захист порушених прав Компанії. Відтак, суд погодився з доводами заявника про існуючу потребу у вжитті заходу забезпечення позову у вигляді заборони Фірмі "Давос" у формі ТОВ без відповідного розпорядження Компанії здійснювати вивантаження зі складу на території порту Кілія товару української пшениці борошномельної вагою 1 290,395 тонн, що була передана Фірмі "Давос" у формі ТОВ за угодою складського зберігання від 17.10.2017.

2.3.3. При цьому, врахувавши, що вказаний товар відповідачу за майбутнім позовом не належить, суд зазначив, що згідно з п.1 ч.1 ст.137 ГПК України арешт на майно не накладається.

2.4. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2017 №916/3260/17 в частині заборони Фірмі "ДАВОС" у формі ТОВ без відповідного розпорядження Компанії "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA" здійснювати вивантаження зі складу на території порту Кілія, що знаходиться за адресою: Одеська обл., м. Кілія, вул. Железняка, 4, товару української пшениці борошномельної вагою 1 290,395 тонн, що була передана Фірмі "ДАВОС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю за угодою складського зберігання від 17.10.2017, до ухвалення остаточного судового рішення по даному спору, скасовано. В решті зазначену ухвалу залишено без змін.

У задоволенні заяви Компанії "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA" про забезпечення позову та про уточнення заяви про забезпечення позову відмовлено повністю. Стягнуто з Компанії "SOFTCOMMODITIES TRADING COMPANY SA" на користь Фірми "ДАВОС" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю 1 762,00 грн витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

2.4.1. Суд апеляційної інстанції зазначив, що звертаючись до суду з заявою про вжиття заходів забезпечення позову до пред'явлення позову Компанія вказує на те, що підставою для видачі складської розписки на зберігання зерна № 1 від 17.10.2017 зазначено угоду про складське зберігання від 20.09.2017 та договір № S-U-MW-2017/1/6.

2.4.2. Дослідивши умови договору №S-U-MW-2017/1/6 від 20.09.2017, укладеного між компанією "ELAN SOFT LLP", яка є юридичною особою зареєстрованою за законодавством Великобританії (продавець) та Компанією, яка є юридичною особою приватного права зареєстрованою за законодавством Швейцарії (покупець), суд апеляційної інстанції зазначив, що сторонами у ньому було чітко визначено умови поставки товару з посиланням на міжнародні правила тлумачення торговельних термінів ІНКОТЕРМС 2010, а саме визначено базис поставки FOB (Франко борт "назва порту відвантаження"), порт Кілія, Україна, відповідно до якого продавець вважається таким, що виконав постачання товару, з моменту коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження, і саме з вказаного моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару.

Зазначені умови поставки свідчать про те, що покупець, яким є позивач, вступає у фактичне володіння купленим у компанії "ELAN SOFT LLP" за договором № S-U-MW-2017/1/6 товаром лише з моменту коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження і лише після цього покупець отримує фактичну можливість з тих або інших причин передавати цей товар будь-кому, у тому числі, на зберігання.

2.4.3. Твердження Компанії про те, що в межах домовленості між покупцем та продавцем за договором № S-U-MW-2017/1/6 право контролювати знаходження товару на зерновому складі було передано покупцю шляхом укладення від його імені договору складського зберігання з Фірмою "Давос" у формі ТОВ, нічим не підтверджено та спростовується змістом договору №S-U-MW-2017/1/6, в якому такі умови відсутні, а також відсутністю у справі такої угоди про складське зберігання від 20.09.2017, яка, за твердженням відповідача, між Компанією та ТОВ "Давос" не укладалася.

2.4.4. Суд апеляційної інстанції також зазначив, що існування складської квитанції на вантаж було обумовлено необхідністю підтвердження Компанією "ELAN SOFT LLP", як продавцем, а не її експедитором ТОВ "Давос", наявності на зберіганні в порту певної кількості товару у зв'язку з виконанням продавцем договору № S-U-MW-2017/1/6.

В справі відсутні будь-які документи, якими б передбачалася цивільно-правова відповідальність ТОВ "Давос" перед контрагентами компанії "ELAN SOFT LLP" за відповідність обсягів наявного в порту Кілія товару досягнутим між цією компанією та її контрагентами домовленостям.

2.4.5. Таким чином, складська квитанція на вантаж, прийнятий на зберігання в порту, за договором № S-U-MW-2017/1/6, що визначена Компанією як угода складського зберігання від 17.10.2017, не є правочином із зберігання між покупцем за вказаним договором та суб'єктом господарювання ТОВ "Давос".

2.4.6. Отже, на момент розгляду місцевим судом у грудні 2017 року вимог Компанії про застосування заходів забезпечення позову до пред'явлення позову шляхом заборони ТОВ "Давос" без відповідного розпорядження Компанії здійснювати вивантаження зі складу на території порту Кілія товару української пшениці борошномельної вагою 1 290,395 тонн, до вирішення судового позову по суті, а також накладення арешту на цей товар, право володіння, користування та розпорядження зазначеним товаром належало компанії "ELAN SOFT LLP".

Відтак, за висновком апеляційного господарського суду у суду першої інстанції не було достатніх підстав для задоволення заяви Компанії та вжиття заходів забезпечення позову, оскільки саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення ТОВ "Давос" від виконання нібито договірних зобов'язань без наведення відповідного обґрунтування, підтвердженого належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

2.4.7. Таким чином, вжиті судом заходи забезпечення позову відповідно до ухвали місцевого господарського суду не відповідають вимогам щодо їх розумності, обґрунтованості та адекватності для забезпечення можливості виконання судового рішення, тому підлягають скасуванню, у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні заяви Компанії про забезпечення позову.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи

3.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, Компанія звернулася до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Одеської області від 29.12.2017 про застосування заходів забезпечення позову до його надання.

3.2. В обґрунтування зазначених вимог Компанія вказує, що на відміну від місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції однобічно дослідив матеріали справи, не з'ясувавши усіх фактичних обставин справи.

3.2.1. Скаржник вважає, що суд апеляційної інстанції розглянув спір по суті, а не заяву про застосування заходів забезпечення позову, тобто суд вийшов за межі наданих повноважень та вимог процесуального законодавства, адже під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову спір між сторонами по суті не вирішується, а лише визначаються чи наявні певні умови для застосування таких заходів.

3.2.2. Разом з тим, Компанія не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності між Компанією та Фірмою "Давос" у формі ТОВ правовідносин зберігання за договором від 17.10.2017. Скаржник наполягає, що відповідач є самостійним суб'єктом підприємницької діяльності в укладенні та виконанні правочину, а саме, договору зберігання, укладеного 17.10.2017.

Відповідно, між Компанією та Фірмою "Давос" у формі ТОВ виникли правовідносини із зберігання зерна, оскільки остання, приймаючи вантаж 17.10.2017 у вигляді вказаної пшениці за складською розпискою, діяла як суб'єкт господарської діяльності з правом здійснювати діяльність у сфері складського зберігання (52.10) КВЕД та правом вільного вибору контрагента.

3.2.3. Скаржник вказує також на те, що суд апеляційної інстанції не врахував клопотання представника про відкладення справи у зв'язку з хворобою, тоді як суд був повідомлений, що медична довідка буде надана додатково.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу Фірма "Давос" у формі ТОВ заперечує проти вимог касаційної скарги Компанії та просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

3.3.1. Загалом позиція відповідача та доводи, наведені у відзиві, ґрунтуються на висновках апеляційного господарського суду. При цьому Фірма "Давос" у формі ТОВ також зазначає, що Компанія, звертаючись до Господарського суду Одеської області із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви з посиланням на умови договору зберігання, нібито пов'язаного із забезпеченням виконанням умов контракту №S-U-MW-2017/1/6 від 20.09.2017, шляхом підміни понять та в порушення вимог розділу "Арбітраж" цього контракту намагається штучно перевести в площину національного законодавства України спірні правовідносини, які фактично виникли та існують лише між сторонами по контракту щодо умов, порядку та обсягів поставок товару, а також його оплати, тобто спору, підвідомчого та підсудного Міжнародному комерційному арбітражу м. Лондона.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

4.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

4.1.1. З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, та згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Щодо суті касаційної скарги

4.2.1. Предметом цього судового розгляду є заява позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, що у наступному буде подано Компанією до Фірми "Давос" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю про стягнення збитків щодо неналежного виконання договору складського зберігання від 17.10.2017.

4.2.2. За змістом частини 2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

4.2.3. Як вірно наголошено судом апеляційної інстанції, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: - розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; - забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; - наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; - імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; - запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

4.2.4. Як зазначено у заяві Компанії, предметом судового позову позивач має обрати вимоги щодо стягнення з відповідача збитків, завданих неналежним виконанням зобов'язань за договором складського зберігання. Ціна позову, який за вказаних умов буде надано суду, складає 32 279,17 доларів США. А у випадку, якщо заява про забезпечення позову не буде задоволена, сума збитків складе 231 000,00 доларів США.

Втім, як зазначено вище у п. 2.4.3 цієї постанови, твердження Компанії про те, що в межах домовленості між покупцем та продавцем за договором № S-U-MW-2017/1/6 право контролювати знаходження товару на зерновому складі було передано покупцю шляхом укладення від його імені договору складського зберігання з Фірмою "Давос" у формі ТОВ, не підтверджено належними доказами та спростовується змістом договору №S-U-MW-2017/1/6, в якому такі умови відсутні, а також відсутністю у справі такої угоди про складське зберігання від 20.09.2017.

Посилання скаржника на те, що відповідач є суб'єктом підприємницької діяльності, який здійснює діяльність у сфері складського зберігання (п.3.2.2 постанови) зазначеного не спростовують та не підтверджують правомірності вимог заяви Компанії про забезпечення позову.

4.2.5. Скаржник не заперечує, що зерно, яке знаходиться на складі у відповідача, поставлене Компанією "ELAN SOFT LLP" за договором №S-U-MW-2017/1/6, спір з якою щодо неналежного виконання умов цього договору є предметом Міжнародного комерційного арбітражу м. Лондона.

Апеляційний господарський суд встановив, що позивач вступає у фактичне володіння купленим у компанії "ELAN SOFT LLP" за договором № S-U-MW-2017/1/6 товаром лише з моменту коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження і лише після цього отримує фактичну можливість з тих або інших причин передавати цей товар будь-якій інші особі.

Зазначене підтверджується і висновком місцевого господарського суду, який відмовляючи у накладенні арешту на товар - українську пшеницю борошномельну вагою 1 290,395 т, що знаходиться на складі Фірми "Давос" у формі ТОВ, встановив, що вказаний товар відповідачу за майбутнім позовом не належить.

4.2.6. Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

4.2.7. Відтак, встановивши, що Компанія належним чином не обґрунтувала та не підтвердила відповідними первинними документами вимоги своєї заяви, зміст якої ґрунтується на припущеннях, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що відсутні підстави для забезпечення позову.

5. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.2. Зважаючи на зазначене вище, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок апеляційного господарського суду про відмову Компанії у задоволенні заяви про забезпечення позову у цій справі. Скаржником не доведено в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду - без змін.

6. Судові витрати

6.1. Зважаючи на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд