Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2182/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пількова К. М.,

суддів: Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

за участю секретаря судового засідання - Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради

представник позивача - не з'явився

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Албуфейра"

представник відповідач - не з'явився

третя особа - Львівське комунальне підприємство "Господар"

представник третьої особи - не з'явився

розглянув у судовому засіданні касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради на рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 (Суддя Фартушок Т. Б.) та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (Головуючий суддя - Хабіб М. І., судді Зварич О. В., Юрченко Я. О.) у справі за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Албуфейра" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Львівське комунальне підприємство "Господар" про звільнення самовільно зайнятого нежитлового приміщення,

Короткий зміст позовних вимог

1. 23.10.2017 Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради (далі - Позивач) звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Албуфейра" (далі - Відповідач), третя особа - Львівське комунальне підприємство "Господар" (далі - Третя особа), з позовом про зобов'язання Відповідача звільнити самовільно зайняте нежитлове приміщення першого поверху загальною площею 22,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19 шляхом звільнення приміщення від особистих речей та надання безперешкодного доступу в будь-який час до приміщення представникам Позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Господарським судом Львівської області від 11.02.2016 у справі № 914/4332/15 прийнято рішення про розірвання Договору оренди, виселення Відповідача із нежитлового приміщення загальною площею 22,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19. Згідно з постановою про закінчення виконавчого провадження від 30.05.2016 ВП № 50643448, нежитлові приміщення були звільнені Відповідачем в добровільному порядку. Однак, відповідно до акту проведення перевірки приміщення від 13.06.2017 № 412-нп/17 встановлено, що дане нежитлове приміщення першого поверху за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19, незаконно використовуються Відповідачем, що є достатньою підставою для звернення до суду за захистом свого права.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. 11.12.2017 Господарський суд Львівської області вирішив в позові відмовити повністю. Вказане рішення залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018.

Прийняті у справі судові рішення мотивовані тим, що Позивач не довів належними доказами факту самовільного використання Відповідачем спірних приміщень, оскільки акт перевірки від 13.06.2017 № 412-на/17 складено в односторонньому порядку без можливості доступу всередину вказаного приміщення, у зв'язку з чим неможливо встановити, що саме Відповідач самовільно займає ці приміщення, отже особу, яка фактично використовує спірне приміщення та його фактичне використання не встановлено. Інших доказів на підтвердження перебування Відповідача в нежитловому приміщенні надано не було.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

3. 24.04.2018 Позивач (Скаржник) подав касаційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити (з урахуванням заяви про усунення недоліків від 23.04.2018 № 2302-2805).

4. Відзиви на касаційну скаргу від учасників справи у встановлені строки не надійшли.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

5. Судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано положення частини 1 статті 16, частини 1 статті 15, статті 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

6. Судами відкинуті факти об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей, що свідчить про порушення норми статті 391 ЦК України.

7. Судами не прийнято до уваги наявний в матеріалах справи лист Личаківської районної адміністрації від 30.12.2016 № 4-3305-937, у пункті 10 якого зазначено, що гараж, 22,3 кв.м., на вул. Лисенка, 19 використовується Відповідачем.

Позиція Верховного Суду

8. Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожен має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. За приписами частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997, закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. За вимогами статті 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. У розумінні приписів наведеної норми право власності може бути також порушене без безпосереднього вилучення майна у власника. Власник у цьому випадку має право вимагати захисту свого права і від особи, яка перешкоджає його користуванню та розпорядженню своїм майном, тобто може звертатися до суду з негаторним позовом. Позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем - лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю. Підставою для подання негаторного позову є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне вчинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.03.2018 у справі № 918/317/17. Судами встановлено, що постанова державного виконавця про закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про виселення Відповідача з приміщення загальною площею 22,3 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Лисенка, 19, не була оскаржена в судовому порядку, не скасована, не визнана недійсною та є чинною, рішення суду є виконаним, а акти, на які посилається Позивач у підтвердження перебування у належному йому приміщенні Відповідача, складені без участі представника Відповідача. При цьому інших доказів на підтвердження того факту, що вказане приміщення зайняте саме Відповідачем, судам надано не було. З огляду на викладене Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав стверджувати про те, що приміщення Позивача зайняті саме Відповідачем, а тому доводи Скаржника (пункт 5) про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм частини 1 статті 15, частини 1 статті 16, статті 391 ЦК України необґрунтовані.

9. При цьому посилання Скаржника (пункт 6) на те, що судами відкинуті факти об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні власником своїх правомочностей, не приймаються до уваги Судом, оскільки відсутні відповідні підтвердження, що ці перешкоди у здійсненні Позивачем своїх правомочностей як власника щодо вказаного приміщення створені саме Відповідачем, до якого пред'явлено позов у цій справі.

10. Доводи Скаржника (пункт 7) про те, що судами не прийнято до уваги лист Личаківської районної адміністрації від 30.12.2016 № 4-3305-937 не відповідають дійсності, оскільки вказаному доказу надана належна правова оцінка судом першої інстанцій, який дійшов висновку про відсутність у цьому листі зазначення, на підставі яких відомостей встановлено достовірність перебування саме Відповідача у вказаному приміщенні та його самовільного використання, у зв'язку з чим не прийнятий судами як належний доказ, що підтверджує обставини, зазначені у позові.

11. З огляду на викладене Суд доходить висновку про необхідність залишити подану касаційну скаргу без задоволення, а прийняті судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що ухвалені за повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм належної правової оцінки та правильного застосування наведених норм права, що регулюють спірні правовідносини.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 11.12.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 914/2182/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К. М. Пільков

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак