Історія справи

Постанова КГС ВП від 29.04.2025 року у справі №911/1689/23
Постанова КГС ВП від 10.12.2024 року у справі №911/1689/23
Постанова КГС ВП від 29.04.2025 року у справі №911/1689/23
Постанова КГС ВП від 10.12.2024 року у справі №911/1689/23
Постанова КГС ВП від 14.01.2025 року у справі №911/1689/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 911/1689/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Кролевець О. А.,

за участю секретаря судового засідання - Долгополової Ю. А.,

представників учасників справи:

позивача - Виростко А. В.,

відповідача - Нестерова О. В.,

третьої особи - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця"

на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Коробенко Г. П., Тарасенко К. В., Тищенко О. В.

від 18.02.2025

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "УЗТК Трейд"

про стягнення 6 093 289,32 грн,

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду № 32.2-01/646 від 23.04.2025 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 911/1689/23 у зв`язку із відпусткою судді Кондратової І. Д.

Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.04.2025 для розгляду справи № 911/1689/23 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н. М., судді: Баранець О. М., Кролевець О. А.

1. Історія справи

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" про стягнення 6 093 289,32 грн, з яких: 4 896 282,00 грн плати за користування, 1 197 007,32 грн плати за зберігання та плати за накопичення рухомого складу.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.11.2023 у справі № 911/1689/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у справі № 911/1689/23 стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" 40 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 у справі № 911/1689/23 рішення Господарського суду Київської області від 09.11.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 14.12.2023 у справі № 911/1689/23 залишено без змін.

26.07.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій заявник просив стягнути з позивача на користь відповідача 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених в суді апеляційної інстанції витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн Товариством з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" до суду надано: копію договору (угоди) про надання правової допомоги №б/н від 13.06.2023, копію акта прийому-передачі наданих послуг від 23.07.2024 на суму 20 000,00 грн, копію платіжної інструкції №1214 від 23.07.2024 на суму 20 000,00 грн та ордер серії ВН №1366249 від 20.05.2024.

Відповідно до укладеного між відповідачем (надалі - клієнт) та адвокатом Нестеровою Ольгою Валеріївною (надалі - адвокат) договору від 13.06.2023, сторонами погоджено наступне: - цей договір регулює порядок надання адвокатом клієнту юридичних послуг, всіх видів правової допомоги згідно із статтею 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», в тому числі, але не обмежуючись, складання та подання усіх процесуальних документів, включаючи відзив та інші процесуальні документи, а також представництво інтересів клієнта в суді першої, апеляційної, касаційної інстанції у справі № 911/1689/23 (пункт 1.1 договору); - вартість надання послуг складає 2 000,00 грн на годину надання послуги, вартість представництва в судовому засіданні - 2 000,00 грн незалежно від тривалості судового засідання. Загальна тривалість надання послуги вказується в актах виконаних робіт (пункт 1.3 договору).

В акті прийому-передачі наданих послуг від 23.07.2024, клієнт та адвокат (виконавець) визначили наступний вид правової допомоги, що надавалася за договором: - ознайомлення із апеляційною скаргою, складання відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів в судовому засіданні 23.07.2024. Загальна вартість виконаних робіт адвокатом Нестеровою О.В. становить 20 000,00 грн.

30.07.2024 від позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про ухвалення додаткового рішення, які обґрунтовані тим, що витрата заявленого адвокатом часу не є співмірною до складності спору та, відповідно, нарахована адвокатом вартість таких послуг не може бути обгрунтованою та пропорційною до предмета спору.

2. Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції

Додатковою постановою від 18.02.2025 у справі № 911/1689/23 Північний апеляційний господарський суд задовольнив частково заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Присудив до стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" витрати на професійну правничу допомогу, що понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 10 000,00 грн.

Додаткова постанова мотивована тим, що:

- розгляд справи за апеляційною скаргою на рішення та додаткове рішення господарського суду першої інстанції не потребував тривалої підготовки та опрацювання значної кількості нормативно-правових актів і узагальнення нової судової практики, а тому, з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, враховуючи заперечення позивача проти розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката є завищеним, не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною відповідачем роботою в суді апеляційної інстанції;

- правова позиція Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" була сталою і не зазнавала змін протягом розгляду спору в судах першої та апеляційної інстанцій, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді апеляційної інстанції не вимагала значного обсягу юридичної роботи;

- стягнення повної вартості послуг, заявлених відповідачем, на загальну суму 20 000,00 грн, не узгоджується з критеріями реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру і пропорційності, так як ці витрати не мають характеру необхідних та не обґрунтовують обсягу фактичних дій представника заявника, які достатньою мірою можуть бути співвіднесені з досягненням успішного результату. Тобто не є розумно обґрунтованими і, відповідно, такі витрати не можуть бути відшкодовані тільки лише через те, що вони дійсно понесені заявником (справедлива сатисфакція);

- з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, предмет та підстави позовних вимог, враховуючи заперечення позивача проти розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката 20 000,00 грн, є завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, та підлягає зменшенню до 10 000,00 грн і такий розмір буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги. Узагальнені доводи касаційної скарги. Доводи інших учасників справи

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 911/1689/23, в якій просить скасувати оскаржувану додаткову постанову та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" в своїй касаційній скарзі зазначило, що підставою касаційного оскарження додаткової постанови Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 911/1689/23 є наявність виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зауважив, що суд неправильно застосував частини 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та не врахував висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін), а також не врахував висновки викладені у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, зокрема, щодо непропорційності розміру відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, до предмета спору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Натан Констракшн" подало відзив на касаційну скаргу, в якому просить відмовити у її задоволенні.

4. Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Верховний Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу витрат повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, приписами статей 123 - 130 Господарського процесуального кодексу України встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18 зазначено про необхідність дослідження та оцінки наданих заявником документів на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2022 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, на які посилається скаржник).

Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, на які посилається скаржник у касаційній скарзі).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 180 постанови від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22 зазначила, що критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, дослідивши надані відповідачем докази понесення витрат на правничу допомогу та заперечення позивача щодо таких витрат, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), встановив, що визначений відповідачем розмір витрат на послуги адвоката 20 000,00 грн, є завищеним, таким, що не відповідає критеріям розумності та співрозмірності, що суперечить принципу розподілу витрат, та дійшов висновку про наявність підстав для часткового зменшення суми витрат на професійну правничу допомогу адвоката, яка заявлена до відшкодування, тому присудив до стягнення 10 000,00 грн, оскільки і такий розмір, за висновками суду, буде відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Верховний Суд враховує, що зазначені скаржником постанови Верховного Суду не містять протилежної позиції щодо застосування положень частин 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України порівняно з позицією суду апеляційної інстанції у справі, що переглядається.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.

Отже, питання про розподіл витрат на правову допомогу суд апеляційної інстанції вирішив з дотриманням вимог норм частин 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому підстави для скасування чи зміни додаткової постанови суду апеляційної інстанції відсутні.

Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження.

Інших виключних випадків касаційного оскарження, передбачених частиною 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржником у касаційній скарзі не зазначено.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, додаткова постанова суду апеляційної інстанції ухвалена із додержанням норм процесуального права, тому підстав для її зміни чи скасування немає.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.

2. Додаткову постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.02.2025 у справі № 911/1689/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

О. А. Кролевець