Історія справи

Постанова КГС ВП від 25.07.2023 року у справі №922/5231/21
Постанова КГС ВП від 25.07.2023 року у справі №922/5231/21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2023 року

м. Київ

cправа № 922/5231/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

за участю представників сторін:

скаржника - ліквідатор ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д.

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 11.05.2023

у справі № 922/5231/21

за заявою Головного управління ДПС у Харківській області

до боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг"

про визнання банкрутом,-

ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.01.2022 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг".

2. Постановою Господарського суду Харківської області від 23.11.2022, зокрема, визнано ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

3. 03.01.2023 до суду від Головного управління ДПС у Харківській області надійшла заява з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 6 485 238, 88 грн.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 вказану заяву задоволено частково, визнано грошові вимоги кредитора Головного управління ДПС у Харківській області у наступній черговості: 1 045,00 грн борг за основним платежем - ІІІ черги; 4 096 460,17 грн, що включають: 2 644 254,10 грн - штрафних санкцій та 1 452 206,17 грн - пені - вимоги VI черги; встановлено, що визнані вимоги є конкурсними без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів; решту грошових вимог за заявою Головного управління ДПС у Харківській області відхилено.

5. Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

6. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задоволено. Ухвалу Господарського суду Харківської області від 27.02.2023 скасовано в частині відхилення кредиторських вимог Головного управління ДПС у Харківській області з пені у розмірі 2 387 733,61 грн. Прийнято в цій частині нове рішення, яким визнано вимоги Головного управління ДПС у Харківській області з пені у розмірі 2 387 733,61 грн, які підлягають включенню до VI черги.

Рух касаційної скарги

7. 30.05.2023 ліквідатор ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражний керуючий Мухітдінов Р.Д. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 922/5231/21, сформована в системі "Електронний суд" 30.05.2023.

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. у справі № 922/5231/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи мж суддями від 30.05.2023.

9. Ухвалою Верховного Суду від 14.06.2023 у складі колегії суддів Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Погребняка В.Я відкрито касаційне провадження у справі № 922/5231/21 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023; призначено розгляд касаційної скарги на 25.07.2023 о 10:00 год.

10. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 24.07.2023 № 29.2-02/1775 у зв`язку із відпусткою суддів Жукова С.В. та Погребняка В.Я. відповідно до приписів Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (зі змінами та доповненнями), призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 922/5231/21.

11. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.07.2023, справу № 922/5231/21 за касаційною скаргою ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 розподілено колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г.

12. Ухвалою Верховного Суду від 24.07.2023 прийнято касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 922/5231/21, колегією суддів Касаційного господарського суду у складі: Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г. до свого провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими аргументами особи, яка подала касаційну скаргу.

13. Не погоджуючись з ухваленою постановою, ліквідатором ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" подано касаційну скаргу в якій останній просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

14. Касаційну скаргу мотивовано наступним.

14.1 Судом апеляційної інстанції не було враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 922/1775/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21, від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20 щодо перевірки дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податків, оскільки дати узгодження податкового боргу були взяті лише із розрахунків, що надані до заяви про кредиторські вимоги, а матеріали справи не містять належних доказів з яких можна було б встановити дату узгодженого податкового зобов`язання.

14.2 Судом апеляційної інстанції не було враховано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/3214/18 в частині застосування податкового законодавства щодо пропуску строків контролюючим органом.

14.3 Суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про неможливість списання пені, яка нараховувалася на податковий борг, що стягувався за рішенням суду не відповідає правовим висновкам викладеним у постанові Верховного Суду від 06.04.2023 у справі № 910/929/21.

14.4 Судом апеляційної інстанції помилково застосовано правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 904/10083/15, оскільки правовідносини у вказаній справі та справі, що розглядається не є подібними. Окрім того, існує необхідність відступити від висновків викладених у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 904/10083/15.

14.5 Існує необхідність формування висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, а саме статей 44 45 50 60 61 Кодексу України з процедур банкрутства у подібних правовідносинах, оскільки є незрозумілим які саме кредитори мають право подавати заяви з кредиторськими вимогами поза межами 30 денного строку та чи може суд розглядати такі конкурсні вимоги у ліквідаційній процедурі. При цьому, судом апеляційної інстанції не дотримано вимоги положень статей 44 60 Кодексу України з процедур банкрутства та положень Наказу ДПС України № 470 від 04.09.2020.

15. Представник скаржника в судовому засіданні 25.07.2023 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених у ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

16. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника скаржника, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

20.1 Контролюючим органом було нараховано пеню відповідно до акту №1477/16-31-14-03-14/38252567 від 09.11.2017, податкових повідомлень рішень та податкових декларацій з податку на прибуток.

20.2 Так, ГУ ДПС у Харківській області нараховано пеню за податковими зобов`язаннями з податку на додані вартість:

- за ППР № 0012871403 від 01.12.2017 в розмірі 1 337 216,85 грн та на суму нарахованих штрафних (фінансових) санкцій - 334 425,35 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 14.03.2018, період нарахування з 14.03.2018 по 29.02.2020;

- за ППР № 0012891403 від 01.12.2017 загальна сума нарахованої пені на суму штрафних санкцій - 712 018,73 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 14.03.2018, період нарахування з 15.03.2018 по 29.02.2020;

- за ППР № 0012841403 від 14.03.2018 загальна сума нарахованої пені 56,16 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 29.03.2018, період нарахування з 30.03.2018 по 29.02.2020;

- за ППР № 0012831403 від 14.03.2018 загальна сума нарахованої пені 56,16 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 29.03.2018, період нарахування з 30.03.2018 по 29.02.2020;

- за ППР № 0012151203 від 13.03.2018 загальна сума нарахованої пені 57,70 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 23.06.2018, період нарахування з 30.03.2018 по 29.02.2020;

- за ППР № 0012891403 від 01.12.2017 загальна сума нарахованої пені 236,03 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 18.12.2017, період нарахування з 19.12.2017 по 07.07.2019;

- за ППР № 0012871403 від 01.12.2017 загальна сума нарахованої пені 338,07 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 14.03.2018, період нарахування з 15.03.2018 по 07.07.2019.

20.3 За ППР № 0010391503 від 30.09.2014 нараховано 1 740,51 грн пені на суму боргу на податок на прибуток підприємств. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 14.11.2014, період нарахування з 15.11.2014 по 29.02.2020.

20.4 За податковою декларацією з податку на прибуток підприємств (базовий звітний період рік) № 9276366678 від 29.02.2016 загальна сума нарахованої пені 492,87 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 08.06.2016, період нарахування з 09.06.2016 по 25.01.2022

20.5 За податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9073596312 від 10.05.2016 загальна сума нарахованої пені 238,80 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 18.06.2016, період нарахування з 19.08.2016 по 25.01.2022.

20.6 За податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9140566161 від 09.08.2016 (терм. спл.19.08.2016) загальна сума нарахованої пені 188,39 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 17.11.2016, період нарахування з 18.11.2016 по 25.01.2022.

20.7 За податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9213124233 від 09.11.2016 (терм. спл.19.11.2016) загальна сума нарахованої пені 59,75 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 17.02.2017, період нарахування з 18.02.2017 по 25.01.2022.

20.8 За податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9213124233 від 09.11.2016 загальна сума нарахованої пені 94,08 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 30.03.2017, період нарахування з 31.03.2017 по 25.01.2022.

20.9 За ППР № 0037681210 від 19.06.2018 загальна сума нарахованої пені 312,41 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 20.08.2018, період нарахування з 21.08.2018 по 29.02.2020.

20.10 За ППР № 0012901403 від 01.12.2017 загальна сума нарахованої пені 201,85 грн. Граничний термін сплати податкового зобов`язання 14.03.2018, період нарахування з 15.03.2018 по 29.02.2020.

21. Аргументи скаржника (пункт 14.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

21.1 Згідно підпункту 129.9.1 пункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України пеня не нараховується, а нарахована пеня підлягає анулюванню у випадку, зокрема, закінчення 1095 дня, що настає за днем, коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

21.2 Відповідно до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня - у разі проведення перевірки операції відповідно до статей 39 і 39-2 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

21.3 Згідно підпункту 102.3.2 пункту 102.3 статті 102 Податкового кодексу України відлік строку давності зупиняється на будь-який період, протягом якого, зокрема, контролюючому органу згідно із законом та/або рішенням суду заборонено проводити перевірку (перевірки) платника податків.

21.4 У пункті 102.4 статті 102 Податкового кодексу України визначено, що у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

21.5 За змістом пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

21.6 Положеннями пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України визначено, що під терміном "безнадійний" розуміється:

- податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута (підпункт 101.2.1);

- податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; понад 720 днів перебуває у розшуку (підпункт 101.2.2);

- податковий борг платника податків, у тому числі податкового агента, стосовно якого минув строк позовної давності, встановлений пунктом 102.4 статті 102 цього Кодексу (підпункт 101.2.3);

- податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) (підпункт 101.2.4);

- податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду (підпункт 101.2.5);

- податковий борг банку, щодо якого наявне рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури (пп. 101.2.6).

21.7 Системний аналіз зазначених норм дозволяє зробити висновок про те, що статтею 102 Податкового кодексу України встановлено універсальний граничний строк давності для стягнення контролюючим органом податкового боргу, нарахованого платнику податків за результатами податкової перевірки, який становить 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу. Цей строк є спеціальним строком давності для звернення податкового органу до платника податків з вимогою про погашення податкового боргу та застосовується імперативно (в силу закону). Списання безнадійного податкового боргу, яким є податковий борг платника податків, щодо якого минув строк давності у 1095 днів, здійснюється контролюючим органом самостійно на підставі даних автоматизованої інформаційної системи станом на день виникнення безнадійного податкового боргу (аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16, від 04.09.2018 у справі № 813/4430/16, від 19.09.2019 у справі № 910/11620/18, від 31.10.2019 у справі № 925/1242/15, від 05.12.2019 у справі № 910/1678/19).

21.8 У разі спливу 1095-денного строку з дня виникнення податкового боргу, такий борг визнається безнадійним та підлягає списанню, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий борг, а відтак з того часу в контролюючого органу відсутнє право вживати будь-які заходи щодо стягнення такої суми боргу (висновок, викладений у постанові Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі № 807/2097/16).

21.9 Тому, при розгляді грошових вимог контролюючого органу до боржника, як платника податків, заявлених на підставі податкових повідомлень-рішень, прийнятих за наслідками проведення податкових перевірок боржника, господарському суду належить перевірити дотримання контролюючим органом спеціального строку давності заявлення до стягнення з боржника податкового боргу, який у пункті 102.4. статті 102 Податкового кодексу України встановлено у 1095 календарних днів з дня його виникнення та застосування якого є імперативним (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.05.2018 у справі № 923/1092/16, від 17.04.2019 № 43/75-15/7-б, від 19.09.2019 № 910/11620/18, від 24.10.2019 у справі № 906/665/17).

21.10 Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

21.11 Отже, сума непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом, є складовою податкового боргу, поряд із сумою узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк.

21.12 Пеня є способом забезпечення погашення податкового зобов`язання та визначається у статті 14 Податкового кодексу України як сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки.

21.13 Згідно пункту 31.1 статті 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору є період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов`язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

21.14 Передумовою нарахування пені з підстав, передбачених підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України, є несплата платником податків у встановлені законом строки суми узгодженого податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки.

21.15 Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; б) прострочена заборгованість померлої фізичної особи, за відсутності у неї спадкового майна, на яке може бути звернено стягнення; в) прострочена заборгованість осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, оголошені померлими; ґ) прострочена понад 180 днів заборгованість особи, розмір сукупних вимог кредитора за якою не перевищує мінімально встановленого законодавством розміру безспірних вимог кредитора для порушення провадження у справі про банкрутство, а для фізичних осіб - заборгованість, що не перевищує 25 відсотків мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року (у разі відсутності законодавчо затвердженої процедури банкрутства фізичних осіб); д) актив у вигляді корпоративних прав або не боргових цінних паперів, емітента яких визнано банкрутом або припинено як юридичну особу у зв`язку з його ліквідацією; е) сума залишкового призового фонду лотереї станом на 31 грудня кожного року; є) прострочена заборгованість фізичної або юридичної особи, не погашена внаслідок недостатності майна зазначеної особи, за умови, що дії щодо примусового стягнення майна боржника не призвели до повного погашення заборгованості; ж) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією; и) заборгованість фізичної особи, яка залишилася непогашеною перед іпотекодержателем після здійснення згідно із статтею 36 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору, якщо законом або договором передбачено, що після завершення такого позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання боржником - фізичною особою основного зобов`язання є недійсними.

21.16 Відповідно до пункту 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків давності, передбачених статтею 102 цього Кодексу.

21.17 Разом з тим, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 № 2120-IX зупинено дію пункту 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України на період дії воєнного, надзвичайного стану.

21.18 При цьому, вказаним Законом статтю 102 Податкового кодексу України доповнено пунктом 102.9 такого змісту: "102.9. На період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

21.19 У постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 904/10083/15 викладено правовий висновок про те, що з системного аналізу пункту 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" та пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України убачається, що зупинення перебігу зазначених строків розпочалося з 18.03.2020 та не припинилося у зв`язку із прийняттям Закону України № 2120-IX від 15.03.2022, з огляду на доповнення цим самим Законом статті 102 Податкового кодексу України пунктом 102.9, а тому не переривався і перебіг строку такого зупинення.

21.20 З огляду на викладене, враховуючи, що заборгованість ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" за ППР № 0012871403 від 01.12.2017, ППР № 0012891403 від 01.12.2017, ППР №0012841403 від 14.03.2018, ППР № 0012831403 від 14.03.2018, ППР № 0012151203 від 13.03.2018, ППР № 0037681210 від 19.06.2018, ППР № 0012901403 від 01.12.2017 у розмірі 2 384 919,31 грн перед податковим органом виникла після 18.03.2017, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що на момент подання заяви з кредиторськими вимогами строк, встановлений статтею 102 Податкового кодексу України не сплинув.

21.21 Стосовно нарахованої пені за ППР №0010391503 від 30.09.2014, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств (базовий звітний період рік) № 9276366678 від 29.02.2016, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9073596312 від 10.05.2016, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9140566161 від 09.08.2016, податковою декларацією з податку на прибуток підприємств № 9213124233 від 09.11.2016 у сумі 2 814,40 грн, судом апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.01.2019 у справі № 1640/2441/18 за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області до ТОВ "Агротехмолторг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача Кременчуцька об`єднана ДПІ ГУДФС у Полтавській області, про стягнення коштів з рахунків, адміністративний позов Головного управління ДФС у Полтавській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Кременчуцька об`єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Полтавській області про стягнення коштів з рахунків задоволено, стягнуто з рахунків Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" кошти за податковим боргом:

- з податку на додану вартість в сумі 7 476 779 грн 14 коп. на р/р 31116029016008, код бюджетної класифікації 14060100, УК у м. Кременчук/м. Кременчук, ЄДРПОУ 37965850, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998;

- з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1 310 грн 85 коп. на р/р 33115318016008, код бюджетної класифікації 11021000, у м. Кременчук/м. Кременчук, ЄДРПОУ 37965850, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998;

- з адміністративних штрафів та інших санкцій в сумі 510 грн на р/р 31114106016008, код бюджетної класифікації 21081100, УК у м. Кременчук/м. Кременчук, ЄДРПОУ 37965850, банк одержувача: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

21.22 Судом апеляційної інстанції також встановлено, що предметом розгляду вказаного спору було, зокрема, стягнення заборгованості за податковими деклараціями з податку на прибуток від 29.02.2016, 10.05.2016, 09.08.2016, 09.11.2016, а також заборгованість за ППР №0010391503 від 30.09.2014.

21.23 Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що вказаним рішенням визнано податковий борг ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг", тому він не може бути визнаний безнадійним та не підлягає списанню. В свою чергу, пеня за вказаними податковими деклараціями та податковим повідомленням-рішенням нарахована на суму податкового боргу, що стягувалась за рішенням суду, тому відсутні підстави для списання нарахованої на такий борг пені.

21.24 Як встановлено судом апеляційної інстанції, повідомлення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднено 27.01.2022.

21.25 Із заявою з грошовими вимогами до боржника ГУ ДПС У Харківській області звернулося 03.01.2023, тобто з пропуском встановленого 30 денного строку.

21.26 Отже, правильним є висновок суду апеляційної інстанції про те, що кредиторські вимоги у розмірі 2 387 733,71 грн пені є конкурсними, без права вирішального голосу на зборах та комітеті кредиторів та підлягають включенню до 6 черги вимог кредиторів.

21.27 Посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків викладених у постановах Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 922/1775/19, від 02.11.2021 у справі № 917/399/15, від 01.06.2022 у справі № 927/104/21 скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що судом не враховано висновок про те, що розгляд та визнання грошових вимог податкових органів у процедурах банкрутства здійснюється судами з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами права, що регулюють ці питання, якщо такі зобов`язання виникають до моменту порушення справи про банкрутство. Однак, такі аргументи скаржника спростовуються вищенаведеним, оскільки судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові здійснено розгляд вказаних грошових вимог з врахуванням особливостей виникнення (припинення) податкових зобов`язань боржника згідно з вимогами Податкового кодексу України.

21.28 Також, посилаючись на неврахування судом апеляційної інстанції правових висновків викладених у постанові Верховного Суду від 02.06.2022 у справі № 922/3062/20 скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що судом не враховано висновок про те, що розглядаючи грошові вимоги контролюючого органу до боржника заявлені у розмірі пені, нарахованої на податкове зобов`язання чи штрафні санкції, господарський суд зобов`язаний встановити, зокрема: 1) базу нарахування пені (правові підстави виникнення податкового зобов`язання та момент його узгодження (у т. ч. з урахуванням результатів оскарження), правові підстави та строк сплати штрафу); 2) з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку та чи було таке право реалізовано у передбачений Податковим кодексом України спосіб; 3) період нарахування пені, таким чином перевірити дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків; 4) заявлення цих вимог до боржника у межах справи про банкрутство до настання строку/умов анулювання пені відповідно до підпункту 129.9 статті 129 Податкового кодексу України. Однак, такі аргументи скаржника спростовуються вищенаведеним та встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, оскільки суд апеляційної інстанції в здійснюючи розгляд вказаних грошових вимог встановив базу нарахування пені, момент з якого моменту у контролюючого органу виникло право нараховувати пеню платнику податку, період нарахування пені та правомірність заявлення таких вимог відповідно до положень Податкового кодексу України.

21.29 При цьому, аргументи скаржника (пункт 14.1 постанови) фактично зводяться до намагання здійснити переоцінку доказів та прохання надати нову оцінку доказам у справі, що в силу вимог статті 300 Господарського процесуального кодексу України виходить за межі повноважень Верховного Суду.

22. Аргументи скаржника (пункти 14.2, 14.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

22.1 Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

22.2 При цьому, необхідно зазначити, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

22.3 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

22.4 Зокрема, оцінюючи подібність справи № 904/3214/18 на постанову у якій посилається скаржник та справи, що розглядається № 922/5231/21, колегія суддів зазначає наступне.

22.5 У справі № 904/3214/18 предметом розгляду була заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області з вимогами до боржника на загальну суму 4 945 642,07 грн.

22.6 У своїй постанові від 12.07.2022 Верховний Суд зазначив про те, що заборгованість боржника з податку на додану вартість на суму 2 242 135,33 грн, що виникла на підставі податкових повідомлень-рішень, а також на підставі уточнюючої декларації від 07.06.2017 № 9013738796 (відповідно до наданих документів вірний номер № 9104967223) вже була предметом судового розгляду, за результатом якого ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.02.2021 у справі № 904/3214/18 (залишеною без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.05.2021 та постановою Верховного Суду від 13.08.2021) такі вимоги були відхилені.

22.7 Також, у справі № 910/929/21 предметом розгляду була заява ГУ ДПС у місті Києві з грошовими вимогами до боржника на суму 2 160 190,90 грн.

22.8 У своїй постанові від 06.04.2023 Верховний Суд зазначив про те, що стосовно нарахованої у 2021 році пені, жодних судових рішень з приводу її стягнення кредитором не надано, тоді як пеня - це спосіб забезпечення погашення податкового боргу, нараховується на суму податкового боргу, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов`язання та закінчується у день зарахування коштів на відповідний бюджетний рахунок. Обов`язок сплати пені пов`язаний з обов`язком погашення податкового боргу. Оскільки сплата податкових зобов`язань, визначених у 2010 році, не відбулася у межах 1095 днів, такий борг набув статусу безнадійного у 2013 році. Нарахування пені на безнадійний борг не здійснюється.

22.9 У справі № 922/5231/21, в цьому випадку, предметом розгляду є заява Головного управління ДПС у Харківській області з грошовими вимогами до боржника на загальну суму 6 485 238, 88 грн.

22.10 Натомість, у справі № 922/5231/21 судами обох інстанцій встановлено, та не заперечується самим скаржником, наявність підстав для визнання кредиторських вимог до боржника щодо боргу за основним платежем та наявність рішення суду про стягнення коштів з рахунку боржника за податковим боргом.

22.11 Отже, предмет спору у наведених справах № 904/3214/18 і № 910/929/21 та у справі, що розглядається № 922/5231/21 є подібним. Разом з тим, зміст правовідносин у вказаних справах не є подібними до змісту правовідносин у справі № 922/5231/21.

22.12 Крім того, висновки у наведених скаржником постановах Верховного Суду від 12.07.2022 у справі № 904/3214/18 та від 06.04.2023 у справі № 910/929/21 не можуть вважатися в цьому випадку подібними через те, що на висновки у вказаних справах скаржник послався, виокремивши їх із контексту вказаних судових рішень, не урахувавши викладених в рішеннях правових позицій Верховного Суду стосовно спірних правовідносин, в контексті досліджуваних судами у справі № 922/5231/21 доказів та встановлених фактичних обставин.

23. Аргументи скаржника (пункт 14.4 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на таке.

23.1 Мотивуючи неподібність справи № 904/10083/15 та справи, що розглядається № 922/5231/21, скаржник зазначає про те, що предметом розгляду у справі № 904/10083/15 була заява про розгляд поточних кредиторських вимог контролюючого органу, що виникли в процедурі санації боржника. Тоді як предметом розгляду у справі № 922/5231/21 є заява про визнання конкурсних кредиторських вимог контролюючого органу.

23.2 При цьому, колегія суддів зазначає про відсутність відмінностей для застосування положень пункту 522 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України та пункту 102.9 статті 102 Податкового кодексу України під час розгляду заяв контролюючих органів як з конкурсними так і з поточними кредиторськими вимогами до боржника, оскільки вказані норми є універсальними та в обох випадках під час розгляду таких вимог, суду необхідно перевірити, в тому рахунку, і дотримання 1095 денного строку з дня коли у контролюючого органу відповідно до цього Кодексу виникло право нарахувати пеню платнику податків.

23.3 Надаючи оцінку аргументам скаржника щодо необхідності відступити від висновків викладених у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 904/10083/15, колегія суддів зазначає про те, що такі аргументи скаржника зводяться до довільного трактування приписів Законів України якими вносилися відповідні зміни до Податкового кодексу України, що стосувалися зупинення строку давності.

23.4 Враховуючи наведене, колегія судів Верховного Суду, під час розгляду цієї справи не вбачає підстав для відступлення від правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 18.10.2022 у справі № 904/10083/15.

24. Щодо аргументів скаржника (пункт 14.5 постанови), колегія суддів не погоджується із такими аргументами щодо недотримання судом апеляційної інстанції вимог статті 44, частини четвертої статті 60 Кодексу України з процедур банкрутства, які полягають у тому, що відповідно до цих норм закону не допускається заявлення кредитором конкурсних вимог у ліквідаційній процедурі і що такі вимоги можуть бути заявлені тільки у процедурі розпорядження майном. Такий висновок Суду ґрунтується на тому, що норми Кодексу України з процедур банкрутства не містять заборони кредитору заявляти конкурсні вимоги до боржника у ліквідаційній процедурі. Окрім того, порядок заявлення та розгляду кредиторських вимог у справах про банкрутство регулюється положеннями Кодексу України з процедур банкрутства, а тому безпідставними, в цьому випадку, є посилання скаржника на положення Наказу ДПС України № 470 від 04.09.2020.

25. При цьому, аргументи скаржника (пункт 14.5 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду безпідставними та необґрунтованими, а тому відхиляються Судом з огляду на те, що правові висновки суду, у тому числі касаційної інстанції, формулюються виходячи з конкретних обставин справи. Тобто, на відміну від повноважень законодавчої гілки влади, до повноважень суду не належить формулювання абстрактних правил поведінки для всіх життєвих ситуацій, які підпадають під дію певних норм права. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц.

26. Разом з тим, у цій справі не встановлено обставин, які б свідчили про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм Кодексу України з процедур банкрутства під час розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області.

27. Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

28. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

29. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

30. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

31. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

32. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції таким вимогам закону відповідає.

33. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

34. Вказані вимоги судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови були дотримані.

35. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240 300 301 304 308 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора ТОВ "Торгівельна компанія "Агротехмолторг" - арбітражного керуючого Мухітдінова Р.Д. на постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 922/5231/21 залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 у справі № 922/5231/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. В. Білоус

Судді К. М. Огороднік

В. Г. Пєсков