Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 916/1785/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Ткач І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного підприємства "Стройтехград",

на рішення Господарського суду Одеської області

(суддя - Демешин О.А.)

від 11.10.2017,

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Савицький Я.Ф., судді - Гладишева Т.Я., Головей В.М.)

від 13.12.2017,

за позовом приватного підприємства "Стройтехград",

до товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор",

про стягнення 37 983,90 грн,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2017 року приватне підприємство "Стройтехград" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Автодор" 37 983,90 грн заборгованості за товар.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач поставив відповідачу товар (пісок) за договором, зокрема, 16.05.2017 - пісок на суму 6 747,90 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000667 від 16.05.2017; 26.05.2017 - на суму 15 414,00 грн, про що свідчить видаткова накладна № РН-0000690 від 26.05.2017; 29.05.2017 - на суму 15 822,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000699 від 29.05.2017, однак отриманий товар відповідач не оплатив, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.10.2017, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, у задоволенні позову відмовлено.

15.02.2018 позивач ПП "Стройтехград" подало касаційну скаргу на вказані судові рішення, в якій просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Підставами для скасування судових рішень позивач зазначає те, що судами необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про витребування доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення. Вказує на те, що судами проігноровано доводи і аргументи позивача.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач посилається на те, що в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують отримання ним від позивача товарно - матеріальних цінностей у визначеному обсязі та за визначену ціну. Вважає, що рішення господарських судів є обґрунтованими та прийняті на підставі досліджених доказів.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд, з яким погодився і суд апеляційною інстанції, виходили з того, що позивачем не доведено, що між сторонами було укладено договір, на який посилається позивач, як на підставу виникнення у відповідача обов'язку з оплати товару. Надані позивачем копії видаткових накладних не є належними доказами, що підтверджують поставку позивачем відповідачу піску, адже такі накладні оформлені з порушенням ст. 9 Закону України "Про бухгалтерських облік і фінансову звітність" - не містять інформації щодо особи отримувача вантажу, не вказано прізвище, ім'я, посади особи що поставила підпис в графі "отримав". Підписи директора ТОВ "Автодор" Гончаренка О.В. на довіреностях № 181 від 10.10.2016, № 85 від 12.06.2017, виданих представнику відповідача Тодорову В.Д., та у вказаних видаткових накладних візуально є різними.

Проте, погодитись з таким висновком господарських судів неможливо, з огляду на таке.

Накладна - це супроводжуючий первинний документ, що використовується в бухгалтерському обліку та містить основні облікові дані про товар, що передається, відправляється, транспортується.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст. 205 ЦК України).

Отже, накладна є належним документом, що підтверджує оформлення договірних відносин між сторонами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) оцінка доказів здійснюється господарським судом на основі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обов'язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об'єктивності з'ясування обставин справи та оцінки доказів.

Всебічність та повнота розгляду передбачає з'ясування усіх юридично - значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв'язків, відносин і залежностей. Таке з'ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Однак, місцевим судом таких вимог не дотримано, адже суд не надав належної оцінки спірним видатковим накладним. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив, зокрема, з того, що підписи директора на накладних і на довіреностях № 181 від 10.10.2016, № 85 від 12.06.2017 є візуально різними, а тому позивачем не було доведено факту поставки відповідачу товару за спірними накладними, а отже і наявності у відповідача обов'язку з їх оплати.

Задовольняючи чи відмовляючи в задоволенні позову, суд не може виходити з припущень, адже обов'язком суду є всебічність та повнота розгляду справу. Саме дотримання цих правил дозволяє суду ухвалити обґрунтоване рішення.

У випадку сумніву, суд не може самостійно ідентифікувати підпис на документах шляхом візуального дослідження цього підпису з підписом на інших документах, адже належність підпису тій чи іншій особі можна встановити лише шляхом проведення відповідної експертизи. Суд не вправі перебирати на себе функції експерта.

Крім того, поза увагою господарського суду залишилося і те, що підписи на спірних накладних з боку отримувача були засвідчені печаткою відповідача, що свідчить про учать цього підприємства у господарській операції.

Відповідно до ст. 42 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Отже, місцевим господарським судом не було належним чином досліджено наявні в матеріалах справи докази згідно з вимогами ст. 43 ГПК України, зокрема, спірні накладні, не перевірено чи поставляв позивач відповідачу товар за ними, чи отримував останній цей товар, а отже чи виник у відповідача обов'язок з оплати за цими накладними.

В порушення вимог ст. ст. 99, 101 ГПК України суд апеляційної інстанції не виправив допущені місцевим господарським судом при розгляді справи помилки, а тому постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню.

За ст. 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32- 34, 43, 82, 84 ГПК України (в редакції до 15.12.2017), визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне та обґрунтоване рішення у справі неможливо.

При новому розгляді суду слід врахувати наведене, належним чином дослідити наявні в матеріалах справи видаткові накладні № РН-0000667 від 16.05.2017, № РН-0000690 від 26.05.2017, № РН-0000699 від 29.05.2017 та встановити чи отримував за цими накладними відповідач товар, чи виник у відвідача обов'язок з оплати товару за цими накладними та ухвалити рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 236 - 238 ГПК України.

Оскільки справа передана на новий розгляд, то відповідно до вимог ст. 129 ГПК України питання розподілу судових витрат має бути вирішене при ухваленні рішення.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного підприємства "Стройтехград" задовольнити.

Рішення Господарського суду Одеської області від 11 жовтня 2017 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 грудня 2017 року у справі за № 916/1785/17 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

І. Ткач