Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 926/2121/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Білоуса В.В., Пєскова В.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих

на рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017

(суддя - Гушилик С.М.)

та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017

(колегія суддів: Плотніцький Б.Д. - головуючий, Давид Л.Л., Малех І.Б.)

у справі

за позовом Приватного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго"

до відповідача Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих

про стягнення заборгованості в сумі 130 011,35 грн, -

ВСТАНОВИВ:

1. Приватне акціонерне товариство «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» (далі в тексті - Позивач) звернулося з позовом до Чернівецького учбово - виробничого підприємства українське товариство глухих (далі в тексті - Відповідач) про стягнення заборгованості за перевищення ліміту споживання в сумі 130011,35 грн. за період з січня по травень 2015 року.

Короткий зміст позовних вимог, позиції Відповідача та рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на те, що між сторонами 11.06.2009 року було укладено договір про постачання електричної енергії №0114/3, згідно якого Позивач зобов'язався постачати Відповідачу електричну енергію, а останній зобов'язується дотримуватись режиму споживання електричної енергії та оплачувати надані послуги. Всупереч умовам договору Відповідач перевищив договірні величини споживання електричної енергії за період з січня 2015 року по травень 2015 року в сумі 130011, 35 грн.

3. Суд першої інстанції встановив, що Відповідач проти позовних вимог не заперечував, проте у зв'язку з тим, що заявлені вимоги по своїй суті є штрафними санкціями, строк звернення з такими вимогами 1 рік, враховуючи, що рахунки за перевищення споживання електроенергії виставлені Позивачем у період з січня по травень 2015 року, річний строк закінчився в червні 2016 року, тоді як з позовом Позивач звернувся у червні 2017 року, а відтак в силу приписів Цивільного кодексу України просить застосувати строки позовної давності.

4. Рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 позов задоволено; вирішено стягнути з Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих на користь Приватного акціонерного товариства «Енергопостачальна компанія «Чернівціобленерго» перевищення ліміту споживання та 1950,17 грн. судового збору.

5. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 року у справі № 926/2121/17 залишено без змін.

6. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані наступним:

6.1. Суди встановили, що 11.06.2009 року між Відкритим акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго") - Постачальник, та Чернівецьким учбово-виробничим підприємством українського товариства глухих (Споживач), укладено договір № 0114/3 про постачання електричної енергії, відповідно до п.1 якого Енергопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати електроенергію у відповідності з умовами договору, а Споживач - оплачувати Постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснювати інші умови визначені даним договором.

6.2. У відповідності до п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з подальшими змінами та доповненнями) (далі - ПКЕЕ).

6.3. Відповідно до п.2.3.4 договору Споживач зобов'язався оплачувати вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" та подання їх до енергопостачальної організації не пізніше 18 числа щомісячно.

6.4. Згідно з п.3.1.3 договору Постачальник має право визначати величини споживання електричної енергії та потужності і вимагати від Споживача надання обґрунтування очікуваних обсягів споживання.

6.5. В свою чергу Споживач має право на зміну договірних величин споживання електричної енергії у порядку, визначеному умовами розділу 5 цього договору (п.3.2.1 договору).

6.6. Пунктом 5.1 договору встановлено, що для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік Споживач не пізніше 1 листопада поточного року надає Постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії з визначенням очікуваного споживання електричної енергії та потужності площадки вимірювання.

6.7. Згідно з п.4.2.2 договору за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини. При цьому, плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаною потужністю 150кВт і більше та середньомісячним споживанням 50 тис.кВт год. і більше.

6.8. Керуючись вимогами ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику", п.6.16 Правил та п.4.2.2 Договору Споживачу виставлено рахунки на загальну суму 130 011,35 грн. за перевищення договірних величин споживання електроенергії (а.с. 20-25).

6.9. Суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях дійшли до висновку, що Відповідач в порушення умов договору та Правил ПКЕЕ, за період з січня 2015 року по травень 2015 року споживав електричну енергію, допустив перевищення ліміту споживання, проте оплату за перевищення не провів, що призвело до виникнення заборгованості за перевищення ліміту споживання в сумі 130011,35 грн.

6.10. Щодо доводів Відповідача про необхідність застосування спеціального строку позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електроенергії, то вони судом першої та апеляційної інстанції визнані помилковими.

6.11. Зокрема суди дійшли до висновку, що заборгованість за перевищення договірної величини споживання електроенергії не є за своєю суттю ні неустойкою, ні штрафом, ні пенею. Оскільки санкції у сумі 130011,35 грн передбачені Законом, у відповідності з ним, включені до умов договору та обчислюються не у відсотках, а у подвійному розмірі за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, спірна сума не є неустойкою в розумінні статті 549 ЦК України.

6.12. Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановили, що вимоги Позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

7. Рішення суду першої та апеляційної інстанції обґрунтовані приписами статей 257, 258, 261, 267, 526 Цивільного кодексу України (далі в тексті - ЦК України), пунктів 6.16, 10.2 Правил користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з подальшими змінами та доповненнями).

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

8. Відповідач подав через Львівський апеляційний господарський суд касаційну скаргу у якій просить скасувати рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017, а справу № 926/2121/17 направити на новий розгляд до господарського суду Чернівецької області.

9. В обґрунтування підстав для скасування оскаржуваних судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції Відповідач у своїй касаційній скарзі наводить наступні доводи:

9.1. Суди попередніх інстанцій помилково дійшли до висновків, що двократна вартість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є встановленим законом спеціальним способом визначення вартості спожитої електроенергії із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності за порушення договірного зобов'язання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

10. Від Позивача до суду надійшов відзив на касаційну скаргу у якому Позивач просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін а касаційну скаргу - без задоволення.

Позиція Верховного Суду

11. Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих на рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 926/2121/17; прийнято до розгляду касаційну скаргу Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих на рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 926/2121/17 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

12. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін виходячи з такого.

13. Відповідно ст. 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

14. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Щодо доводу касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли до висновків, що двократна вартість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є встановленим законом спеціальним способом визначення вартості спожитої електроенергії із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності за порушення договірного зобов'язання, колегія суддів зазначає наступне.

16. Відповідно до ст. 2 Закону України "Про електроенергетику" (далі в тексті - Закон № 575/97-ВР) у редакції яка була чинна станом на момент виникнення спірних правовідносин, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням енергії, державним наглядом за безпечним виконанням робіт на об'єктах електроенергетики незалежно від форм власності, безпечною експлуатацією енергетичного обладнання і державним наглядом за режимами споживання електричної і теплової енергії, а також з централізованим диспетчерським (оперативно-технологічним) управлінням.

17. Частинами 6-7 статті 26 Закону № 575/97-ВР передбачено, що споживачі (крім населення та навчальних закладів) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини. У випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.

18. У статті 27 Закону № 575/97-ВР, якою визначаються правопорушення в електроенергетиці та встановлюється відповідальність за такі правопорушення, відсутні наслідки перевищення споживачем лімітів електроспоживання.

19. Положеннями частини сьомої статті 27 Закону № 575/97-ВР як санкції визначено платежі, передбачені частинами третьою - п'ятою статті 26 Закону, тоді як сплата двократної вартості за перевищення договірних величин споживання та за перевищення договірних величин потужності споживання встановлена частинами шостою та сьомою статті 26 (якою визначаються обов'язки та відповідальність споживачів енергії).

20. Пунктом 4.4. ПКЕЕ передбачена можливість коригування договірної величини споживання електричної енергії.

21. Перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії (пункт 6.14 ПКЕЕ). Перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності (пункт 6.15 ПКЕЕ). Тобто акт про порушення в таких випадках не складається.

22. Підпунктом 7 пункту 8.1 ПКЕЕ визначено, що за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності постачальник електричної енергії має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію відповідно до актів законодавства та умов договору.

23. Суди попередніх інстанцій встановили, що п.2.1 договору під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією.

24. Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

25. Враховуючи приписи ст. ст. 26, 27 Закону № 575/97-ВР, а також положення пунктів 4.4., 6.14, 6.15, 8.1 ПКЕЕ з урахуванням встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку про обґрунтованість позиції судів попередніх інстанцій про те, що нарахування двократної вартості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є встановленим законом спеціальним способом визначення вартості спожитої електричної енергії із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності за порушення грошового зобов'язання.

26. За таких обставин, довід касаційної скарги про те, що суди попередніх інстанцій помилково дійшли до висновків, що двократна вартість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії є встановленим законом спеціальним способом визначення вартості спожитої електроенергії із застосуванням подвійного тарифу, а не видом відповідальності за порушення договірного зобов'язання визнається колегією суддів суду касаційної інстанції необґрунтованим та таким, що спростовується приписами Закону України "Про електроенергетику" та Правилами користування електричною енергією затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 року № 28 (з подальшими змінами та доповненнями).

27. Враховуючи наведене, заявлені аргументи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій положень ст. ст. 258, 267 ЦК України судом касаційної інстанції відхиляються як необґрунтовані.

28. Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

29. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанції викладені в оскаржуваних рішеннях відповідають встановленим ним обставинам і їм дана належна оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 та постанови Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 926/2121/17.

30. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла до висновку про необхідність відмовити у задоволенні касаційної скарги Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих.

31. Оскільки касаційна скарга Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих підлягає залишенню без задоволення, а рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 та постанова Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 926/2121/17 - без змін, судові витрати у вигляді судового збору за подання касаційної скарги покладаються на Чернівецьке учбово-виробниче підприємство українського товариства глухих.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Чернівецького учбово-виробничого підприємства українського товариства глухих на рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 926/2121/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Чернівецької області від 02.08.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.10.2017 у справі № 926/2121/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.В. Білоус

В.Г. Пєсков