Історія справи

Ухвала КГС ВП від 04.02.2018 року у справі №904/9637/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/9637/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Катеринчук Л.Й., Погребняка В.Я.

за участю секретаря судового засідання - Анісімової М.О.;

учасники справи:

позивач - Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради,

представник прокуратури - Томчук М.О.

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тулс",

представник відповідача - не з'явилися, повідомлені належним чином,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис", Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району,

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агентство з питань нотаріату та банкрутства"

представники третіх осіб - не з'явилися, повідомлені належним чином,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017

у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (головуючий), Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.

та на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017

у складі судді Манько Г.В.

у справі за позовом Першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради

про витребування майна,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 27.11.1991 Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів № 46 "Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів" та рішенням Дніпропетровської міської ради № 26/23 від 26.09.2001 було затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська. Належність об'єктів нерухомості, зазначених в переліках до вказаних рішень Дніпропетровської міської ради, підтверджено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013 у справі № 200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради про встановлення факту.

2. На підставі вказаних рішень відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 10.07.2013 проведено державну реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення, що розташоване за адресою вул. Яшина, 39, м. Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 117216712101) (далі - спірне нерухоме майно).

3. На виконання Програми реформування та розвитку житлово-комунального господарства міста, рішенням Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011, об'єкти нерухомого майна з балансу комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району м. Дніпро (далі - КВЖРЕП Ленінського району)передано на баланс Комунального підприємства "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" (далі - КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю").

4. 07.07.2012 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області порушено провадження у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.

5. На час порушення провадження у справі про банкрутство рішення сесії Дніпропетровської міської ради №16/9 від 02.03.2011 в повному обсязі виконано не було, внаслідок чого нерухоме майно продовжувало обліковуватися на балансі КВЖРЕП Ленінського району без належних правових підстав.

6. 20.07.2012 постановою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 38/5005/5752/2012 КВЖРЕП Ленінського району визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого Барановського О.М., яким спірне нерухоме майно було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута та реалізовано шляхом проведення біржовий торгів, переможцем яких визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Солярис" (далі - ТОВ "Солярис").

7. 06.08.2013 на підставі протоколів проведення біржових торгів між КВЖРЕП Ленінського району та ТОВ "Солярис" укладено договір № 6060 купівлі-продажу 73/100 частини спірного нежитлового приміщення та договір № 6063 купівлі-продажу 27/100 частини спірного нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою вул. Яшина, 39 в м. Дніпро.

8. 17.10.2013 ТОВ "Солярис" відчужило спірне нерухоме майно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" (далі - ТОВ "Тулс") на підставі договорів купівлі-продажу № 4935 та № 4937.

9. 22.04.2016 вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у справі № 201/17998/15-к встановлено факт протиправного невиконання вимог рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 у справі № 7/5005/15290/2011 (про зобов'язання КВЖРЕП Ленінського району передати зі свого балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" об'єктів нерухомості), вчиненого головою ліквідаційної комісії КВЖРЕП Ленінського району Пересунько Б.Б. всупереч інтересам територіальної громади м. Дніпропетровська, як власника спірного нерухомого майна.

10.29.08.2016 ухвалою господарського суду Дніпропетровської області, залишеною без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016, у справі № 38/5005/5752/2012 та постановою Вищого господарського суду України від 14.03.2017, задоволено скаргу прокуратури Дніпропетровської області, визнано неправомірними дії ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності в тому числі спірного нежитлового приміщення та продажу його з відкритих біржових торгів. Визнано недійсними результати біржових торгів, проведених товарною біржею "Регіональна універсальна біржа" з продажу спірного нерухомого майна та визнано недійсними договори купівлі-продажу № 6060 та № 6063 від 06.08.2013, укладені між ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району та ТОВ "Солярис".

Обґрунтування позовних вимог

11.24.10.2016 Заступник прокурора Дніпропетровської області звернувся з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради до ТОВ "Тулс" про витребування на користь територіальної громади в особі Дніпропетровської міської ради 73/100 та 27/100 нежитлового приміщення яке розташоване за адресою вул. Яшина, 39 в м. Дніпро.

12.Позовні вимоги мотивовані тим, що ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району визнано неправомірними дії ліквідатора підприємства щодо включення до ліквідаційної маси спірного нежитлового приміщення та визнано недійсними договори купівлі-продажу № 6060 та № 6063 від 06.08.2013, укладені між ліквідатором КВЖРЕП Ленінського району та ТОВ "Солярис", що свідчить про вибуття спірного майна поза волею власника та є підставою про витребування такого майна у відповідача на підставі статей 387, 388 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

13.04.04.2017 рішенням Господарського суду Дніпропетровської області позов задоволено, витребувано у ТОВ "Тулс" на користь Дніпровської міської ради спірне нежитлове приміщення.

14.Рішення мотивоване тим, що оскільки при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, то спірне нерухоме майно вибуло від власника поза волею останнього, а тому підлягає поверненню у власність територіальної громади м. Дніпро шляхом витребування вказаного майна у відповідача в порядку статті 388 Цивільного кодексу України. Судом також відхилено посилання відповідача про сплив строку позовної давності, оскільки Дніпровській міській раді та прокуророві про недійсність правочину, на підставі якого спірне майно вибуло із володіння територіальної громади стало відомо 29.08.2016 після винесення Господарським судом Дніпропетровської області ухвали у справі № 38/5005/5752/2012.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

15.25.07.2017 постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду рішення першої інстанції у даній справі залишено без змін з підстав його обґрунтованості та законності. Суд апеляційної інстанції погодився із висновками, викладеними у рішенні суду першої інстанції. Апеляційний господарський суд, також зазначив, що положення про позовну давність до заявлених вимог про витребування майна в порядку статті 388 Цивільного кодексу України не підлягають застосуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву

16.14.08.2017 ТОВ "Тулс" подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати прийняті у справі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

17.12.12.2017 Прокуратурою Дніпропетровської області подано відзив на касаційну скаргу, в якому прокурор просить прийняті у справі судові рішення залишити без змін, а в задоволенні касаційної скарги відмовити.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

18.В касаційній скарзі ТОВ "Тулс" стверджує, що судами попередніх інстанцій порушено положення статей 330, 387, 388 Цивільного кодексу України. Крім того, скаржник вважає, що судами неправомірно не застосовано положення частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України, оскільки строк позовної давності за вимогами позивача сплинув. Крім того, скаржник посилається на порушення судами положень частини дев'ятої статті 16 та пункту 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України, оскільки даний спір розглянуто в порядку окремого позовного провадження.

Б. Доводи відповідача, викладені у відзиві на касаційну скаргу

19.У відзиві на касаційну скаргу прокурор вказує, що рішення та постанова прийняті з повним та всебічним дослідженням всіх обставин справи та вірно застосовано норми матеріального та процесуального права.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

20. Господарський процесуальний кодекс України (у редакції до 15.12.2017)

20.1.Стаття 33. Обов'язок доказування і подання доказів

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

20.2.Стаття 34. Належність і допустимість доказів

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

20.3.Стаття 35. Підстави звільнення від доказування

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

20.4.Стаття 115. Обов'язковість виконання судових рішень

Рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

21. Господарський процесуальний кодекс України (в редакції після 15.12.2017)

Стаття 300. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції

1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

22. Цивільний кодекс України

22.1.Стаття 330. Набуття добросовісним набувачем права власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

22.2.Стаття 387. Право власника на витребування майна із чужого незаконного володіння

1. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

22.3.Стаття 388. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача

1. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

23. Закон України "Про місцеве самоврядування"

23.1.Стаття 60. Право комунальної власності

8. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

23.2.Стаття 26. Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад

1. Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання:

30) прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

24.Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

25.Колегія суддів зазначає, що положення статті 35 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017) визначають, що преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили. Судовими рішеннями у справі № 38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району було встановлено, що спірне нерухоме майно не належало зазначеному підприємству, визнано неправомірними дії ліквідатора щодо включення майна до ліквідаційної маси боржника та подальшої його реалізації, а також визнано недійсними результати біржових торгів та договір купівлі-продаж, за яким відбулося відчуження спірного майна. З огляду на викладене суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків про те, що спірне нерухоме майно вибуло із володіння Дніпровської міської ради поза волею власника, а тому в силу положень частини першої статті 388 Цивільного кодексу України, міська рада має право на витребування його у відповідача як добросовісного набувача.

26.Доводи скаржника про те, що судами попередніх інстанцій не були належним чином досліджені обставини, за якими спірне нерухоме майно вибуло із власності територіальної громади, відхиляються колегією суддів, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів у даній справі та виходять за межі повноважень суду касаційної інстанції, а також суперечать положенням статей 35, 115 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України (в редакції після 15.12.2017). Також безпідставним є посилання скаржника на судову практику, викладену в постанові Верховного Суду України від 11.04.2012 у справі № 5002-16/2989-2011 оскільки предметом спору у цій справі було відчуження військового майна, правовий статус якого відрізняється від комунального майна, а отже ці відносини не є подібними.

27.Скаржник також стверджує, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно було не застосовано положення частини другої статті 388 Цивільного кодексу України. Колегія суддів відхиляє зазначені доводи, з огляду на те, що чинне законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами наявності у відчужувача за останнім договором у ряді цивільно-правових договорів, які укладалися щодо спірного майна, права на його відчуження; визнання недійсними результатів торгів (аукціону) на виконання рішення суду про грошове стягнення є підставою для витребування власником майна від добросовісного набувача за статтею 388 Цивільного кодексу України, оскільки майно вибуло від власника поза його волею іншим шляхом - шляхом проведення публічних торгів іншою особою на виконання судового рішення про стягнення коштів (висновки Верховного Суду України, викладені в постанові від 03.10.2011 у справі № 51/232 та постанові від 17.10.2011 у справі № 5002-8/5447-2010).

28.Крім того, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності у особи титулу власника. Законодавчою підставою для втрати особою права власності у часі є положення Цивільного кодексу України про набувальну давність (положення статті 344 Цивільного кодексу України), а тому доводи скаржника про незастосування судами строків позовної давності до заявлених позовних вимог про витребування майна у порядку статті 388 Цивільного кодексу України є безпідставними.

29.Доводи скаржника про порушення судами процесуального порядку розгляду позовної заяви про витребування майна, відчуженого в процедурі ліквідації КВЖРЕП Ленінського району, передбаченого частиною дев'ятою статті 16 та пунктом 7 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (в редакції до 15.12.2017), а саме - порушення судами підсудності розгляду майнових спорів боржника у межах провадження у справі про банкрутство, відхиляються колегією суддів касаційної інстанції з огляду на те, що порушення правил підсудності у даній справі не призвело до прийняття судами попередніх інстанцій неправильного рішення по суті позовних вимог, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують законних та обґрунтованих висновків судів про задоволення позовних вимог.

30.Аналізуючи через призму статті 43 ГПК України (в редакції до 15.12.2017) питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

31.Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що рішення та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

32.Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 - залишенню без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тулс" залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.07.2017 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.04.2017 у справі № 904/9637/16 залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді Л. Катеринчук

В. Погребняк