Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.07.2018 року у справі №925/1879/15
Ухвала КГС ВП від 11.06.2018 року у справі №925/1879/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 вересня 2018 року

м. Київ

Справа № 925/1879/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.,

за участю секретаря судового засідання Низенко В.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс"

на рішення Господарського суду Черкаської області

у складі судді Довгань К.І.

від 29.12.2017

та на постанову Київського апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів Алданової С.О., Зубець Л.П., Мартюк А.І.

від 12.03.2018

за позовом Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс"

про стягнення коштів

за участю представників:

позивача: Костогриз О.П., Майстренко Т.В., Лойфер А.Е.

відповідача: Волкова О.О., Каращенко Ю.В.

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2015 року до Господарського суду Черкаської області звернулась Фізична особа-підприємець Костогриз Олександр Петрович з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс", в якому з урахуванням поданої 24.10.2017 заяви про уточнення позовних вимог, яка була прийнята місцевим господарським судом до розгляду, просив стягнути з відповідача 1734892,20 грн, з яких:

-811701,50 грн - заборгованість по оплаті будівельних робіт,

- 79277,39 - заборгованість по оплаті поставки будівельних матеріалів,

- 62 575,57 грн - пеня,

- 127573,35 грн - три відсотка річних за період з 16.11.2012 по 23.10.2017,

- 653764,39 - інфляційні втрати за період з 23.10.2014 по 23.10.2017.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов укладеного з позивачем договору будівельного підряду № 1 від 21.06.2012 та вимог чинного законодавства не оплатив виконані позивачем як підрядником підрядні роботи за жовтень - грудень 2012 року та не оплатив вартість будівельних матеріалів, у зв'язку з чим має сплатити заборгованість, понести відповідальність за прострочення оплати у вигляді пені та відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України сплатити три відсотки річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018, позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" на користь Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича 811701,50 грн заборгованості по оплаті будівельних робіт, 79277,39 грн заборгованості по оплаті поставки будівельних матеріалів, 62575,57 грн пені, 127573,35 грн 3% річних, 653764,39 грн інфляційних втрат, 63852,00 грн витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи та 26023,40 грн судового збору.

Судові рішення мотивовані тим, що обставини виконання позивачем як підрядником робіт, передбачених укладеним між ними договором будівельного підряду № 1 від 21.06.2012, та придбання ним будівельних матеріалів для відповідача (замовника) підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема первинними бухгалтерськими документами: актами виконаних робіт, видатковими та податковими накладними, а також висновком проведеної у справі судової будівельно-технічної експертизи. За висновком судів, акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень - грудень 2012 року підписані уповноваженою особою відповідача, відомості щодо якої зазначені в реквізитах "замовник" в договорі будівельного підряду, відсутність печатки на актах не є доказом невиконання передбачених актами робіт, а свідчить про недоліки, допущені самим відповідачем при оформленні звітної документації. Судами також враховано те, що об'єкт, реконструкцію якого здійснював позивач, був зданий в експлуатацію і працює з 2014 року, відповідач з моменту укладення договору не пред'являв претензій щодо якості виконаних позивачем підрядних робіт. При цьому, висновком експерта підтверджено виконання підрядних робіт на суму 2444701,99 грн, що є меншою на 41223,31 грн, ніж сума, визначена сторонами в актах виконаних робіт та акті звірки взаєморозрахунків, у зв'язку з чим позивач в заяві про уточнення позовних вимог зменшив заявлену до стягнення суму основного боргу. Суди також визнали доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, які були оплачені відповідачем лише частково. За висновком судів наявність заборгованості відповідача підтверджується зокрема актом звірки взаємних розрахунків, докази погашення заборгованості відсутні в матеріалах справи. Встановивши обставини порушення відповідачем умов договору щодо строків оплати виконаних позивачем підрядних робіт, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені, трьох відсотків та інфляційних втрат та перевіривши проведений позивачем розрахунок зазначених сум, визнали його методологічно та арифметично правильним.

Відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та залишити позов без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій

- не застосували до спірних правовідносин статтю 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та порушили статті 12, 16, 86 Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017, частину 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній після 15.12.2017, оскільки не взяли до уваги те, що станом на момент подання позову у цій справі постановою Господарського суду Черкаської області від 12.08.2015 у справі № 925/1242/15 позивача було визнано банкрутом та відповідно Фізична особа-підприємець Костогриз О.П. не мав права (належного обсягу процесуальної правосуб'єктності) подавати позовну заяву та брати участь у розгляді цієї справи, оскільки зазначені повноваження були передані арбітражному керуючому - ліквідатору, а позовна заява у цій справі підлягала залишенню без розгляду;

- порушили норми частини 2 статті Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній до 15.12.2017 та частини 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу в редакції, чинній після 15.12.2017, оскільки приймаючи до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог від 23.10.2017 не врахували, що вимоги заяви направлені на одночасну зміну підстав і предмету позову, що суперечить наведеним нормам процесуального права;

- неправильно застосували положення статей 244, 245 Цивільного кодексу України, статтю 65 Господарського кодексу України та дійшли помилкового висновку про те, що первинні документи, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог, підписані уповноваженою особою відповідача, висновок судів не відповідає фактичним обставинам справи та зроблений без належного з'ясування відповідно до зазначених норм матеріального права обставин того, чи є особа, яка підписала акти приймання виконаних будівельних робіт за жовтень - грудень 2012 року особою, уповноваженою на їх підписання установчими документами відповідача;

- неправильно застосували положення частини 2 статті 251, частини 2 статті 252, частин 1, 2 статті 530, статті 625 та частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України, оскільки не визначили період прострочення відповідачем виконання свого зобов'язання, не встановили у відповідності до умов укладеного між сторонами договору підряду, чи настав та, якщо настав, то коли строк виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, залишили поза увагою те, що проведене позивачем нарахування пені та трьох відсотків за кожним актом приймання виконаних будівельних робіт окремо суперечить умовам укладеного між сторонами договору підряду та нормам законодавства, не перевірили правильність нарахування позивачем заявлених до стягнення сум трьох відсотків річних та інфляційних втрат, не навели в оскаржуваних рішенні та постанові відповідних розрахунків, а лише зазначили загальну суму стягнення.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 залишити без змін, посилаючись на те, що рішення місцевого господарського суду та постанова суду апеляційної інстанції є обґрунтованими, прийняті з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, з правильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального та процесуального права. Позивач зазначає про те, що при зверненні до суду з позовом у цій справі він мав та має повний обсяг процесуальної правосуб'єктності та дієздатності, оскільки відповідно до статті 53 Цивільного кодексу України у зв'язку з проведенням процедури банкрутства державна реєстрація фізичної особи як підприємця не скасовується та особа вправі продовжувати підприємницьку діяльність, а відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 20.06.2018 відсутні відомості щодо призначення особи управителем майна фізичної особи-підприємця.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М., Вронської Г.О., Стратієнко Л.В. від 21.05.2018 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Лейс" строк на подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №925/1879/15. Відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" та призначено її до розгляду на 10.07.2018 року о 10 год. 15 хв. у приміщенні Касаційного Господарського суду. Витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1879/15. Надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 22.06.2018.

У зв'язку з відпусткою судді Вронської Г.О. проведено повторний автоматизований розподіл справи № 925/1879/15. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 04.06.2018 визначено наступний склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Студенець В.І., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М., Студенець В.І., Стратієнко Л.В. від 05.06.2018 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" задоволено. Зупинено виконання рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №925/1879/15 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

10.07.2018 у судовому засіданні позивачем - Фізичною особою-підприємцем Костогризом Олександром Петровичем подано заяву про відвід колегії суддів у складі Баранця О.М. - головуючого, суддів: Студенця В.І. та Стратієнко Л.В. у цій справі.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М., Студенець В.І., Стратієнко Л.В. від 10.07.2018 зупинено провадження у справі № 925/1879/15 до вирішення питання про відвід суддів Баранця О.М., Студенця В.І., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного господарського суду Мачульського Г.М. від 16.07.2018 у задоволенні заяви Фізичної особи - підприємця Костогриза Олександра Петровича про відвід колегії суддів Баранця О.М., Стратієнко Л.В. та Студенця В.І. у справі №925/1879/15 відмовлено.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 19.07.2018 у зв'язку з відпусткою судді Студенця В.І. для розгляду справи №925/1879/15 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Стратієнко Л.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду Баранця О.М., Вронської Г.О., Стратієнко Л.В. поновлено провадження у справі № 925/1879/15. Призначено розгляд касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі №925/1879/15 на 18.09.2018 о 10 год. 45 хв. у приміщенні Касаційного господарського суду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 10.09.2018 у зв'язку з відпусткою судді Стратієнко Л.В. для розгляду справи № 925/1879/15 визначено склад колегії суддів: Баранець О.М. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судами, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 21.06.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лейс" (підрядник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Костогриз Олександром Петровичем (замовник, відповідач) укладено договір будівельного підряду № 1 (далі по тексту - договір), за умовами якого підрядник зобов'язався на свій ризик виконати з власних матеріалів або матеріалів замовника та здати замовнику в установлені даним договором строки будівельні роботи у відповідності до даного договору та додатків до нього на об'єкті: "Реконструкція існуючої будівлі з розміщенням в ній швейної майстерні з індивідуального пошиття одягу по вул. Лесі Українки 6/2 в м. Черкаси", а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані підрядником роботи на умовах, передбачених даним договором.

Відповідно до пункту 2.1. договору загальна вартість робіт складається з вартості всіх робіт, виконаних згідно договірних цін до даного договору. Загальна вартість робіт за договором складає 3455547,59 грн.

Згідно з пунктами 12.1., 12.2. договору взаєморозрахунки між сторонами проводяться за фактично виконані обсяги робіт з урахуванням усунення недоліків за рахунок підрядника, або шляхом попередньої оплати на підставі договору. Розрахунок за фактично виконані роботи замовник проводить на протязі п'яти банківських днів після підписання останнього акта здачі-приймання виконаних робіт, який підписується уповноваженими представниками сторін.

Судами встановлено, що станом на момент розгляду даної справи в судах першої та апеляційної інстанцій зазначений договір є дійсним.

На виконання умов договору підрядник виконав передбачені договором підрядні роботи, які були прийняті замовником за актами приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в. Зазначені акти, а також довідки про вартість виконаних робіт за формою КБ-3 були підписані уповноваженими представниками сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, об'єкт реконструкції - швейна майстерня по вул. Лесі Українки, 6/2 в місті Черкаси був зданий в експлуатацію і працює з 2014 року.

Судами встановлено, що відповідно до актів приймання виконаних будівельних робіт, довідок про вартість виконаних робіт підрядником виконано будівельних робіт на суму 2485924,81 грн.

Замовник в період з липня 2012 року по січень 2013 року здійснював оплату будівельних робіт та лише частково оплатив виконані підрядником будівельні роботи на суму 1633000,00 грн. 25 актів приймання-передачі будівельних робіт за період жовтень-грудень 2012 року залишились неоплаченими на загальну суму 852924,81 грн.

Між сторонами підписано акт звірки взаємних розрахунків за період з 21.08.2012 по 01.02.2014, в якому сторони засвідчили наявність заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" по виконаним будівельним роботам по вул. Лесі Українки, 6/2.

Крім того, підрядником для виконання обумовлених договором будівельного підряду № 1 від 21.06.2012 було закуплено будівельні матеріали на суму 79277,39 грн, що підтверджується накладними та платіжними дорученнями, а також зафіксовано в акті звірки взаємних розрахунків.

У зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Лейс" своїх зобов'язань з оплати виконаних Фізичною особою-підприємцем Костогризом Олександром Петровичем в жовтні - грудні 2012 року підрядних робіт та відшкодування вартості будівельних матеріалів, Фізична особа-підприємець Костогриз Олександр Петрович звернулася до господарського суду з позовом у цій справі про стягнення з відповідача заборгованості з оплати будівельних робіт, заборгованості з оплати поставки будівельних матеріалів, пені за несвоєчасну оплату виконаних підрядних робіт, три відсотка річних за період з 16.11.2012 по 23.10.2017 та інфляційні втрати за період з 23.10.2014 по 23.10.2017 за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статей 1 і 2 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на момент подання Фізичною особою-підприємцем Костогризом Олександром Петровичем позову у цій справі, господарський суд порушує справи за позовними заявами заінтересованих підприємств і організацій, у тому числі громадян, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, державних та інших органів, що звертаються до господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах громадянина або держави.

Відповідності до статті 21 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на момент подання позову у цій справі сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу. Зокрема, позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

Статтею 61 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на момент подання позову у цій справі, передбачено, що питання про прийняття позовної заяви вирішується суддею, якому вона була передана у порядку, встановленому частиною третьою статті 2-1 цього Кодексу.

Згідно пунктом 3 частини 1 статті 62 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на момент подання позову у цій справі суддя відмовляє у прийнятті позовної заяви, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які звернулися із позовною заявою або до яких пред'явлено позов, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.

Аналогічні положення містяться в пункті 6 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній після 15.12.2017.

Пунктом 1 частини 1 статті 63 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній станом на момент подання позову у цій справі, передбачено, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо позовну заяву підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в редакції, чинній після 15.12.2017суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою посадове становище якої не вказано.

Отже, наведені вище положення процесуального закону як в редакції, чинній станом на дату подання позову у цій справі, так і в редакції, яка була чинною на момент прийняття судами попередніх інстанцій оскаржуваних рішення та постанови у цій справі, та є чинною, передбачають перш ніж прийняти позовну заяву до розгляду суддя з'ясовує зокрема обставини щодо підвідомчості справи господарському суду, підсудності справи, перевіряє обставини належного оформлення позивачем позовної заяви, з'ясовує наявність у позивача права на подання позову, в тому числі досліджує, чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, який звернувся із позовною заявою.

Однак, обставини щодо наявності у Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича права на подання позову у цій справі та обставини припинення діяльності Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича не були досліджені місцевим господарським судом під час вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду. Залишив зазначені обставини поза увагою і суд апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 2, 3 статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та, розпорядження його майном, якщо цього не було зроблено раніше, керівник банкрута звільняється з роботи у зв'язку з банкрутством підприємства, а також припиняються повноваження власника (власників) майна банкрута. З метою виявлення кредиторів з вимогами за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, здійснюється офіційне оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Повідомлення про визнання боржника банкрутом і про відкриття ліквідаційної процедури мають містити: найменування та інші реквізити боржника, визнаного банкрутом; найменування господарського суду, в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство; дату прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури; відомості про ліквідатора (ліквідаційну комісію).

Як зазначає представник відповідача в касаційній скарзі та підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень, відомостями, що містяться на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, постановою Господарського суду Черкаської області від 12.08.2015 у справі №925/1242/15 порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича. Визнано Фізичну особу-підприємця Костогриза Олександра Петровича банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців. Призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Лойфер Антона Едуардовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №206 від 06.03.2013).

Повідомлення про визнання Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було розміщено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет.

Однак, суди попередніх інстанцій залишили поза увагою зазначені обставини та не врахували, що громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Від імені суб'єкта господарювання, що ліквідується, діють ліквідатор юридичної особи (арбітражний керуючий).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку. Ліквідатор з дня свого призначення здійснює зокрема такі повноваження: приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб. З дня призначення ліквідатора до нього переходять права керівника (органів управління) юридичної особи - банкрута.

При вирішення питання щодо припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі (у цій справі - позивачем), господарський суд має перевірити наявність відповідних відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Однак, зазначені обставини не були перевірені судами попередніх інстанцій, не встановлено, чи були внесені відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо банкрутства Фізичної особи-підприємця Костогриза Олександра Петровича та якщо були внесені, то коли, у зв'язку з чим суди, розглянувши позовні вимоги, дійшли передчасного висновку про наявність у позивача прав на подання позову у цій справі.

Абзацом 16 частини 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній станом на дату прийняття Господарським судом Черкаської області від 12.05.2015 у справі № 925/1242/15 постанови про банкрутство Фізичної особи-підприємця Костогриз О.П., також передбачено, що ліквідатор з дня свого призначення повідомляє про своє призначення державний орган з питань банкрутства в десятиденний строк з дня прийняття рішення господарським судом та надає державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію для ведення Єдиного реєстру підприємств, щодо яких порушено провадження у справі про банкрутство.

Однак, суди не дослідили, чи вчинялись призначеним за постановою Господарського суду Черкаської області від 12.05.2015 у справі № 925/1242/15 ліквідатором передбачені абзацом 16 частини 2 статті 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дії, а саме: чи повідомляв ліквідатор про своє призначення державний орган з питань банкрутства та чи надавав державному органу з питань банкрутства відповідну інформацію, чи вносились відомості щодо нього до Єдиного реєстру підприємств.

Передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають суду касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішеннях судів чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. Встановлення обставин справи, оцінка доказів виходить за межі перегляду справи в порядку касації.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд.

Згідно з частинами 3, 4, 6 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. Підставою для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З огляду на те, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, Касаційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду слід врахувати наведене, встановити зазначені вище обставини та вирішити питання щодо наявності у позивача права на звернення до суду з позовом.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд - ,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 29.12.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 925/1879/15 скасувати.

3. Справу № 925/1879/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Черкаської області.

4. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий О. Баранець

Судді Г. Вронська

І. Ткач