Історія справи

Ухвала КГС ВП від 21.06.2018 року у справі №902/790/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 902/790/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3.,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат",

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду

(головуючий - Василишин А.Р., судді - Гудак А.В., Олексюк Г.Є.)

від 02.05.2018,

за позовом ОСОБА_3,

до приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат",

про визнання договору укладеним,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом про визнання укладеним договору про обов'язковий викуп простих іменних акцій, в редакції, вказаній в прохальній частині позовної заяви.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, як акціонер відповідача, є власником простих акцій у кількості 18 330 акцій, що складає 7,3606% від загальної кількості акцій. 27.04.2016 було проведено збори акціонерів відповідача, на яких, зокрема, було прийнято рішення про зміну типу відповідача з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство (позивач голосував проти такого рішення). Згідно з ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" 17.05.2016 позивач направив на адресу відповідача вимогу про обов'язковий викуп належних йому 18 330 простих іменних акцій за ціною, розрахованою станом на 24.03.2016, яка на його думку становить 213,44 грн за одну акцію. Відповідач не викупив належні позивачу акції та не направив проект договору про обов'язковий викуп товариством акцій, що стало підставою для звернення із цим позовом до суду.

Рішенням Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018 рішення місцевого суду скасовано. Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково.

Визнано укладеним договір про обов'язковий викуп простих іменних акцій між ОСОБА_3 та приватним акціонерним товариством "Барський птахокомбінат" в редакції, зазначеній в резолютивній частині постанови апеляційного суду від 02.05.2018.

31.05.2018 ПрАТ "Барський птахокомбінат" подало касаційну скаргу на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02.05.2018, в якій просить постанову апеляційного суду скасувати, а рішення Господарського суду Вінницької області від 14.12.2017 залишити без змін.

Підставами для скасування постанови апеляційного господарського суду зазначає порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Вказує на те, що апеляційним судом не застосовано норми, які регулюють процедуру обов'язкового викупу акціонерним товариством у акціонера належних йому акцій. Оскільки ОСОБА_3 на загальних зборах акціонерів ПрАТ "Барський птахокомбінат", які відбулися 27.04.2016, голосував проти зміни типу товариства, то він дійсно набув права вимоги обов'язкового викупу товариством належних йому акцій, однак таке право повинне реалізуватися при обов'язковому застосуванні порядку, передбаченого ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства". Вказує на те, що суди не мали права призначати експертизу щодо оцінки ринкової вартості акцій чи застосовувати її висновок, оскільки призначення такої експертизи та застосування її результатів є виключно повноваженнями Наглядової ради. Також зазначає про те, що відповідачем надавався звіт про незалежну оцінку пакету акцій ПрАТ "Барський птахокомбінат" станом на 24.03.2016, виконаний відповідно до договору про проведення незалежної оцінки пакету акцій від 24.03.2016 суб'єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_4 (сертифікат № 750/15 від 21.09.2015; кваліфікаційне посвідчення № 2282 від 24.03.2012), який ніким не оскаржений, є чинним та підлягає обов'язковому застосуванні. Посилається на те, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту. На думку відповідача, позивач двічі ухилився від процедури узгодження сторонами не тільки ціни викупу акцій, але і інших умов можливого договору, штучно вивівши це питання у площину спору.

У відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_3 вказує на безпідставність касаційної скарги відповідача. Вважає постанову апеляційного суду прийнятою з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Посилається на те, що фактично відповідач визнає, що оцінювачем ОСОБА_4 здійснено не ринкову оцінку акцій, а визначено вартість пакету акцій відповідача. Посилається на необґрунтованість доводів відповідача про те, що суд не мав права призначити експертизу щодо оцінки ринкової вартості акцій, оскільки таке право надано суду ГПК України. Вказує на те, що в порушення вимог ст. 181 ГК України відповідач не направив позивачу, підписаний зі свого боку договір про обов'язковий викуп акцій чи протокол розбіжностей до нього (25.07.2017 позивач направив відповідачу проект вказаного договору) та не оплатив вартість акцій. В зв'язку з цим позивач був змушений звернутися до господарського суду. Позивачем правильно обрано спосіб захисту прав, передбачений чинним законодавством.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Наведені у касаційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування постанови апеляційного суду та залишення в силі рішення місцевого господарського суду відповідно до ст. 312 ГПК України, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні відповідачем норм матеріального і процесуального права.

Судами встановлено, що позивач є власником простих іменних акцій у кількості 18 330 шт., що складає 7,3606% статутного капіталу відповідача, про що свідчить виписка про стан рахунку у цінних паперах (а.с. 19, т. 1) та не заперечується відповідачем.

Протоколом № 2 від 26.04.2016 наглядової ради відповідача було затверджено звіт про незалежну оцінку пакету акцій відповідача станом на 24.03.2016 (здійснений суб'єктом оціночної діяльності - приватним підприємцем ОСОБА_4) та затверджено ринкову вартість акцій в сумі 10 грн за 1 акцію (а. с. 85-92, 102 т. 1).

27.04.2016 було проведено чергові загальні збори акціонерів відповідача, на яких, серед іншого, було прийнято рішення про зміну типу відповідача з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство.

Позивач на цих загальних зборах проголосував проти прийняття зборами акціонерів рішення про зміну типу акціонерного товариства (з публічного акціонерного товариства на приватне акціонерне товариство), у зв'язку з чим 17.05.2016 звернувся до відповідача з листом, в якому з посиланням на ст. ст. 8, 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства" просив товариство здійснити викуп, належних йому (позивачу) акцій за ціною не меншою за їх ринкову вартість.

Відповідач звернувся до позивача з пропозицією викупу акцій за ринковою вартістю, яку відповідач визначив у розмірі 10, 00 грн за 1 акцію, із загальною вартістю належних позивачу акцій - 183 300 грн (а.с. 98-99, т. 1).

Позивач листом від 25.07.2016 повідомив відповідача про те, що ціна викупу акцій не може бути нижчою за ринкову, а оскільки відповідно до довідки незалежного оцінювача ОСОБА_6 середня ринкова вартість відповідача становить 53 152 500,00 грн, то вартість пакету акцій належних позивачу становить - 3 912 255,20 грн. До вказаного листа позивачем було додано проект договору про обов'язковий викуп відповідачем належних акціонеру простих іменних акцій відповідача за ціною - 3 912 255, 20 грн (213, 44 грн - вартість однієї акції).

10.08.2016 відповідачем було направлено позивачу лист, в якому вказувалось про готовність відповідача викупити пакет акцій позивача за загальною ціною 183 300 грн та повідомлялось, що з метою підписання договору про обов'язковий викуп акцій, позивачу запропоновано прибути до відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, місцевий господарський суд виходив з того, що наглядова рада відповідача рішенням від 26.04.2016 затвердила ринкову вартість акцій відповідача 10,00 грн за одну акцію (згідно з проведеною оцінкою) і вказане рішення не оскаржене. Також, вказує на те, що звіт оцінювача ОСОБА_4 про ринкову вартість однієї простої іменної акції відповідача, визначену станом на 24.03.2016, не оскаржено. Враховуючи вказане, а також те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає вимогам законодавства та характеру його порушення, керуючись ст. ст. 8, 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", відмовив у задоволенні позову.

Проте, погодитися з таким висновком місцевого суду неможливо з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦК України корпоративні права в акціонерному товаристві посвідчуються акціями та за змістом ч. 1 ст. 167 ГК України включають правомочність на участь акціонера в управлінні товариством, отримання певної частки прибутку (дивідендів) та активів у разі ліквідації останнього відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Акція товариства є складною річчю. Вона свідчить про те, що власник має частину акціонерного капіталу та відповідні права.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 68 Закону України "Про акціонерні товариства" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожний акціонер - власник простих акцій товариства має право вимагати здійснення обов'язкового викупу акціонерним товариством належних йому голосуючих акцій, якщо він зареєструвався для участі у загальних зборах та голосував проти прийняття загальними зборами рішення, зокрема, про злиття, приєднання, поділ, перетворення, виділ, зміну типу товариства.

Акціонерне товариство у випадках, зокрема, передбачених ч. 1 цієї статті, зобов'язане викупити належні акціонерові акції.

Відповідно до ч. 4 ст. 68 цього Закону перелік акціонерів, які мають право вимагати здійснення обов'язкового викупу належних їм акцій відповідно до частини першої та другої цієї статті, складається на підставі переліку акціонерів, які зареєструвалися для участі в загальних зборах, на яких було прийнято рішення, що стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

За ст. 69 Закону України "Про акціонерні товариства" ціна викупу акцій не може бути меншою, ніж їх ринкова вартість.

Ціна викупу акцій розраховується станом на день, що передує дню опублікування в установленому порядку повідомлення про скликання загальних зборів, на яких було прийнято рішення, яке стало підставою для вимоги обов'язкового викупу акцій.

Ринкова вартість акцій визначається в порядку, встановленому статтею 8 цього Закону.

Частиною 1 ст. 8 Закону України "Про акціонерні товариства" передбачено, що рішення про залучення суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання приймається наглядовою радою товариства (у процесі створення товариства - зборами засновників або засновником особисто у разі створення акціонерного товариства однією особою).

Наглядова рада відповідача рішенням від 04.03.2016 обрала суб'єкта оціночної діяльності приватного підприємця ОСОБА_4

Дослідивши звіт про незалежну оцінку пакету акцій відповідача, станом на 24.03.2016, апеляційний суд дійшов до висновку, що звітом суб'єкт оціночної діяльності по суті визначив, а відповідач своїм рішенням, яке оформлено протоколом № 2 від 26.04.2016 (а.с. 102, т. 1), затвердив не ринкову, а номінальну вартість акцій (яка і так була відомою і становила 10,00 грн за одну акцію).

Суд апеляційної інстанції, взявши до уваги вказане, а також висновок експертів № 8907 від 19.10.2017 (а.с. 82-204, т. 2), який був оцінений цим судом згідно з вимог ст. 86 ГПК України, встановив, що ринкова вартість одного цінного паперу (акції) відповідача складає 68,39 грн, а загальна вартість (18 330) цінних паперів відповідача, що належать позивачу, становить 1 253 588, 70 грн (18 330 * 68, 39).

З урахування вимог ст. 300 ГПК України судом касаційної інстанції не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними чи недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Здійснивши аналіз ст. ст. 68, 69 Закону України "Про акціонерні товариства", врахувавши те, що позивач був зареєстрований на загальних зборах акціонерів відповідача від 27.04.2016, голосував проти прийняття рішення щодо зміну типу відповідача і подав відповідачу вимоги про викуп своїх акцій, апеляційний суд правомірно вказав на те, що укладення спірного договорів у цьому випадку є обов'язковим.

Статтею 181 ГК України встановлений загальний порядок укладення господарських договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 187 ГК України спори, які виникають при укладенні договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону або в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом.

Врахувавши вказане, а також те, що відповідач не підписав договір в редакції позивача; вартість акцій, належних позивачу не сплатив; у продовж 2 (двох) років з моменту проведення зборів від 27.04.2016 відповідний проект договору не вислав позивачу та, дослідивши наданий позивачем проект договору (встановив підстави для зміни його в частині визначення вартості однієї акції (встановив її у сумі 68,39 грн) та в частині загальної вартості цінних паперів та, що наявні підстави для зменшення штрафної санкції, що передбачена у п. 4.4. договору (штрафу) до 30 відсотків), апеляційний суд, скасовуючи рішення місцевого суд, дійшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог та визнання договору укладеного у редакції, зазначеній у резолютивній частині постанови апеляційного суду.

Отже, постанова апеляційного суду є законною і обґрунтованою і підстав для її скасування немає.

Щодо доводів відповідача про те, що звіт про незалежну оцінку пакету акцій ПрАТ "Барський птахокомбінат", виконаний суб'єктом оціночної діяльності підприємцем ОСОБА_4, ніким не оскаржений та підлягає обов'язковому застосуванню, то необхідно зазначити таке.

Звіт по оцінку майна (акцій) є документом, який фіксує дії суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов'язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Звіт про оцінку майна (акцій) не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності.

Встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов'язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 914/881/17).

Отже, не оскарження вказаного звіту чи його чинність не свідчить про те, що він повинен братися судами до уваги, як беззаперечний доказ. Крім того, апеляційним судом було встановлено, що таким звітом була затверджена не ринкова, а номінальна вартість акцій.

Відповідно до ст. 41 ГПК України (в редакції, чинній на момент призначення місцевим судом експертизи) суд не позбавлений права призначити експертизу для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справа "Дульський проти України" від 01.06.2006 експертиза, призначена судом, є одним із засобів встановлення або оцінки фактичних обставин справи і тому складає невід'ємну частину судової процедури.

Місцевий господарський скористався таким правом та призначив відповідну експертизу у справі, яка була оцінена апеляційним судом з урахуванням ст. ст. 86, 104 ГПК України (в редакції з 15.12.2017).

Щодо доводів касаційної скарги про те, що апеляційним судом не застосовано норми, які регулюють процедуру обов'язкового викупу товариством у акціонера належних йому акцій, то вони є безпідставними, адже апеляційним судом було правильно застосовано норми матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

Недоречними є посилання відповідача на те, що позивачем було обрано неналежний спосіб захисту, з огляду на таке.

Згідно зі ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

З аналізу ст. ст. 13, 15, 16 ЦК України вбачається, що право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України передбачено перелік способів захисту цивільних прав, які мають універсальний характер та можуть застосовуватися до всіх чи більшості суб'єктивних прав. Разом з тим, законодавцем передбачено, що такий перелік не є вичерпним та надано право суду захистити цивільне право або інтерес особи іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (ч. 3 ст. 16). Особа, законне право або інтерес якої порушено, може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту. Якщо спеціальні норми права визначають конкретні заходи з урахуванням специфіки порушеного права та характеру правопорушення, особа вправі скористатися такими способами захисту. Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання даної норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003).

Таким чином, позивачем правомірно було обрано такий спосіб захисту (про визнання договору укладеним), який забезпечує поновлення порушеного його права, про що правомірно вказано апеляційним судом.

Оскільки підстав для скасування постанови апеляційного суду немає, то судовий збір згідно з ст. 129 ГПК України за подання касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Барський птахокомбінат" залишити без задоволення, а постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 02 травня 2018 року у справі за № 902/790/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

Г. Вронська