Історія справи

Ухвала КГС ВП від 02.03.2018 року у справі №910/3487/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/3487/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Львова Б.Ю. і Сухового В.Г.,

за участю секретаря судового засідання Балацької О.А.,

учасники справи:

позивач - публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз",

представник позивача - Кравченко С.В. адвокат (дов. від 02.03.2018),

відповідач - публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

представник відповідача - Куницький В.В. адвокат (дов. від 28.09.2017), Сидорченко В.В. адвокат (дов. від 28.09.2017),

розглянув касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2017 (головуючий суддя Ващенко Т.М.)

та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 (головуючий - Мальченко А.О., судді: Жук Г.А., Агрикова О.В.)

у справі № 910/3487/17

за позовом публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - ПАТ "Укртрансгаз")

до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України")

про стягнення 278 499 930,62 грн.

За результатами розгляду касаційної скарги Касаційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 278 499 930,62 грн. заборгованості (з них: 45 367 786,59 грн. основний борг, 154 344 954,62 грн. пені, 9 821 832,32 грн. - 3% річних, 68 965 357,09 грн. інфляційних втрат), яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору від 31.12.2013 № 1402000029-ПР на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Рішенням господарського суду міста Києва від 19.07.2017 у справі № 910/3487/17, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017, у задоволенні позову відмовлено.

Рішення судів попередніх інстанцій мотивовано, зокрема, з посиланням на: недоведеність позивачем надання послуг з транспортування природного газу в обсягах, зазначених у непідписаних актах та недоведеність надання таких послуг за замовленням відповідача; ненастання строку здійснення остаточного розрахунку у відповідності до пункту 5.6 договору від 31.12.2013 № 1402000029-ПР на транспортування природного газу магістральними трубопроводами.

Позивач, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, просить суд касаційної інстанції судові акти попередніх інстанцій зі справи скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позову. Так, згідно з доводами позивача, викладеними у касаційній скарзі:

- суди попередніх інстанцій помилково не застосували до спірних правовідносин приписи статей 908, 909, 914, 916 - 925 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), 306 - 315 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а також приписи Закону України "Про нафту і газ", Закону України "Про трубопровідний транспорт", Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", Закону України "Про ринок природного газу", постанови Кабінету Міністрів України "Про забезпечення споживачів природним газом", постанови НКРЕ "Про затвердження Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України";

- суди попередніх інстанцій не застосували до спірних правовідносин, а отже, порушили норми матеріального права, а саме, приписи статті 7, частини четвертої статті 213, статей 525, 526, 530, 629 ЦК України та статті 193 ГК України;

- висновки судів попередніх інстанцій про те, що відсутність у договорі умови про обов'язок відповідача повідомляти позивача про наявність підстав для застосування абз. 2 пункту 5.6 договору від 31.12.2013 № 1402000029-ПР на транспортування природного газу магістральними трубопроводами щодо здійснення остаточного розрахунку за надані послуги виключно після повної оплати відповідної заборгованості, що є обов'язковою передумовою для застосування наведеної норми договору, порушує норми матеріального права, а саме статті 3, частини третьої статті 509, статті 7, частини четвертої статті 213, статей 525, 526, 530, 546, 548, 549, 550, 625, 627, 629 ЦК України, частини другої статті 193, частини третьої статті 198, статей 230, 231, 232 ГК України;

- суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, а саме статей 42, 32-34, 43, 82, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, в редакції, чинній до 15.12.2017).

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просило у задоволенні касаційної скарги відмовити, а судові акти попередніх інстанцій залишити без змін, зазначаючи, зокрема, про те, що доводи скаржника не доводять неправильного застосування судами норм матеріального та процесуального права та не підтверджують неправильної юридичної оцінки обставин справи чи неповноти їх встановлення у рішеннях попередніх судових інстанцій.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення представників сторін, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Місцевим та апеляційним господарськими судами у справі, зокрема, встановлено, що:

- 31.12.2013 ПАТ "Укртрансгаз" як газотранспортним підприємством та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як замовником був укладений договір на транспортування природного газу магістральними трубопроводами № 1402000029 - ПР (далі - Договір), відповідно до умов якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу замовника від пунктів приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи до пунктів призначення - газорозподільних станцій (далі - ГРС), а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу магістральними трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбаченими умовами Договору;

- відповідно до пункту 2.1 Договору підставами для транспортування газу магістральними трубопроводами є підтвердження в установленому порядку оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності у замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби (далі - підтверджені обсяги);

- згідно з пунктом 2.2 Договору замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у пунктах приймання-передачі газу в магістральні трубопроводи газотранспортного підприємства;

- транспортування підтвердженого обсягу газу протягом місяця здійснюється, як правило, рівномірно, виходячи з середньодобової норми, яка визначається шляхом ділення місячного підтвердженого обсягу газу на кількість днів протягом цього місяця (пункт 2.6 Договору);

- пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами;

- газотранспортне підприємство до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним, надсилає замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом двох днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг; у випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають врегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку; до прийняття рішення судом відповідні розрахунки за вартість послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються відповідно до даних газотранспортного підприємства (пункти 3.2, 3.3 Договору);

- відповідно до пункту 3.4 Договору акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством;

- згідно з пунктом 5.1 Договору розрахунки за послуги з транспортування газу магістральними трубопроводами здійснюються за тарифами, які встановлюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (далі - НКРЕ); газотранспортне підприємство зобов'язується розміщати інформацію про чинні тарифи на своєму офіційному веб-сайті та в засобах масової інформації;

- пунктами 5.4 та 5.5 Договору встановлено, що вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім газотранспортного постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу; замовник самостійно визначає розмір суми платежу попередньої оплати як добуток тарифу та планового обсягу газу на відповідний місяць; остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20 (двадцятого) числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів;

- відповідно до пункту 5.6 Договору у випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газотранспортного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки зі спеціальним режимом використання газотранспортних підприємств, який затверджується НКРЕ; рахунки зі спеціальним режимом використання наведені у додатку № 1 до Договору;

- остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником після здійснення газотранспортним підприємством повних (100%) розрахунків за отриманий природний газ, відповідно до укладених між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз" договорів купівлі-продажу, поставки, закупівлі природного газу, а саме: від 27.12.2013 № 14-ВТВ/1312000463, від 27.04.2015 № 1504000825-ВТВ, від 30.05.2016 № 1605001357-ВТВ, від 28.01.2016 № 1601000390-БО, від 28.01.2016 № 1601000392-ТЕ (абз. 2 пункту 5.6 Договору в редакції додаткової угоди від 27.02.2016 № 4, яка розповсюджується на взаємовідносини сторін з 01.01.2014);

- строк дії Договору сторонами погоджений в пункті 11.1 (в редакції додаткової угоди від 25.12.2015 № 3), а саме, з дня підписання Договору сторонами і, в частині транспортування газу - з 01.01.2014 до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків за надані газотранспортним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань за Договором;

- як зазначив позивач, на виконання умов Договору відповідачу були надані послуги з транспортування магістральними трубопроводами природного газу на загальну суму 2 278 663 235,55 грн. в період з січня 2014 року по травень 2016 року, а також в період з липня 2016 року по вересень 2016 року. Проте відповідач, в порушення умов Договору, здійснив лише часткову оплату наданих послуг на загальну суму 2 233 295 448,96 грн. та відмовився від підписання актів наданих послуг на суму 45 367 786,59 грн.;

- вказані акти були повернуті відповідачем листами від 17.02.2016 № 6-19-16, від 13.06.2016 № 6-4025/1.2-16, від 13.06.2016 № 6-4024/1.2-16, від 13.06.2016 № 6-4026/1.2-16, від 06.09.2016 № 6-5788/1.2-16 з посиланням на те, що відповідач відмовляється від їх підписання, оскільки обсяги природного газу, зазначені в них, не відповідають фактично оформленим обсягам, що відображені в актах реалізації природного газу між відповідачем і його споживачами, а також через відсутність укладених договорів на постачання природного газу між споживачами та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для стягнення з відповідача нарахованої до стягнення суми заборгованості за Договором та нарахованих на суму основного боргу пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до приписів статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно з приписами частини першої статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У відповідності до статей 626, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами статей 509, 526 ЦК України, статей 173, 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно з приписами статті 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", який діяв на момент укладення сторонами Договору, гарантований постачальник - це визначене у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, газопостачальне підприємство, яке не має права відмовити споживачу в укладенні договору на постачання природного газу.

Вказаний Закон втратив чинність 01.10.2015 на підставі Закону України "Про ринок природного газу", який, у свою чергу, не містить визначення поняття "гарантований постачальник".

При цьому, постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2012 № 705 "Про визначення гарантованих постачальників природного газу" Національну акціонерну компанію "Нафтогаз України" було визначено замовником послуг транспортування, який має статус гарантованого постачальника природного газу для підприємств, що здійснюють виробництво теплової енергії.

Вказана постанова КМУ залишається чинною.

Водночас, Закон України "Про ринок природного газу", що набрав чинності 01.10.2015, визначає поняття "постачальника "останньої надії", яким, у відповідності до пункту 26 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", є визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Отже, як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, як на дату укладення Договору, так і станом на час розгляду справи у суді відповідач має статус гарантованого постачальника природного газу (що, по своїй суті, є тотожним статусу постачальника "останньої надії"). У зв'язку з чим, строки оплати відповідачем послуг з транспортування газу повинні визначатися відповідно до пункту 5.6 Договору, згідно з яким, зокрема, остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником після здійснення газотранспортним підприємством повних (100%) розрахунків за отриманий природний газ відповідно до укладених сторонами договорів купівлі-продажу, поставки, закупівлі природного газу, а саме: від 27.12.2013 № 14-ВТВ/1312000463, від 27.04.2015 № 1504000825-ВТВ, від 30.05.2016 № 1605001357-ВТВ, від 28.01.2016 № 1601000390-БО, від 28.01.2016 № 1601000392-ТЕ;

Водночас, як встановлено судами попередніх інстанцій, станом на 01.03.2017 заборгованість позивача перед відповідачем за договорами купівлі-продажу, поставки, закупівлі природного газу становить: 300 954 756,02 грн. за договором від 27.12.2013 № 14-ВТВ/1312000463, 652 617 984,93 грн. за договором від 27.04.2015 № 1504000825-ВТВ та 5 127 079 830,23 грн. за договором від 30.05.2016 № 1605001357-ВТВ, що підтверджується довідкою про заборгованість станом на 01.03.2017 та не заперечується позивачем.

Крім того, згідно з частиною першою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Отже, з урахуванням зазначених приписів законодавства, постачання природного газу, в тому числі гарантованим постачальником, можливе лише на підставі укладеного договору, обов'язкові умови якого мають відповідати типовому договору. Тобто, виконати свої функції і обов'язки (поставити природний газ) гарантований постачальник може лише за умови наявності укладеного договору постачання природного газу.

Встановивши, що: підприємства, які зазначені позивачем у наданому ним переліку підприємств, щодо яких сторонами спору не оформлені акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, не є споживачами відповідача, так як останній не укладав з цими виробниками теплової енергії договорів на постачання природного газу, і, відповідно, у відповідача не існувало обов'язку перед вказаними у переліку підприємствами постачати природний газ ані в якості гарантованого постачальника, ані в якості постачальника "останньої надії", ані в якості суб'єкта ринку природного газу, на якого покладено виконання спеціальних обов'язків; беручи до уваги те, що відповідач не надавав позивачу планового розподілу обсягів постачання природного газу та не замовляв послугу транспортування газу в обсягах, зазначених у непідписаних актах наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами для підприємств, які не мають з відповідачем укладених договорів на постачання природного газу; врахувавши, що позивач повинен був припинити подачу природного газу підприємствам, які зазначені у переліку підприємств, щодо яких між сторонами не оформлені акти наданих послуг з транспортування газу магістральними трубопроводами, так як ці підприємства не мали ані постачальника природного газу (відсутній договір на постачання природного газу), ані виділених постачальником планових обсягів (лімітів) поставки природного газу, а також з огляду на те, що строки оплати відповідачем послуг з транспортування газу повинні визначатися відповідно до пункту 5.6 Договору, при цьому, станом на час звернення з даним позовом до суду та станом на час вирішення спору у суді не настав строк здійснення відповідачем остаточного розрахунку із позивачем (встановлений пунктом 5.6 Договору) за фактично надані послуги, - суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги Касаційним господарським судом відхиляються, оскільки такі доводи у повній мірі спростовані судами попередніх інстанцій.

При цьому, доводи ПАТ "Укртрансгаз" безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи та оцінкою доказів у ній, тоді як суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 300 ГПК України в редакції, чинній з 15.12.2017). Тому пов'язані з наведеним аргументи ПАТ "Укртрансгаз" не можуть бути прийняті Касаційним господарським судом.

Доводи, які викладені у відзиві ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на касаційну скаргу, ґрунтуються на обставинах, встановлених у розгляді справи судами попередніх інстанцій та відповідають нормам матеріального права.

Відповідно до статті 300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до статті 309 ГПК України у відповідній редакції суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

З огляду на викладене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу позивача без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.

У зв'язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалені судові рішення, а також враховуючи те, що учасники справи не подавали заяв про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 308, 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 19.07.2017 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.09.2017 у справі № 910/3487/17 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя Б. Львов

Суддя В. Суховий