Історія справи

Постанова КГС ВП від 16.08.2023 року у справі №910/5571/22
Постанова КГС ВП від 16.08.2023 року у справі №910/5571/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/5571/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І.С. - головуючого, Зуєва В.А., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О.В.,

за участю представників:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» - Панченка Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 (у складі колегії суддів: Барсук М.А. (головуючий), Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.)

та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 (суддя Сівакова В.В.)

у справі № 910/5571/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України»

про стягнення 102 872 966,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЙЕ Енергія» (далі - ТОВ «ЙЕ Енергія») звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - ТОВ «Оператор газотранспортної системи України») про стягнення 102 872 966,02 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідно до укладеного між сторонам договору транспортування природного газу від 17.12.2019 № 1912000074 відповідачем через інформаційну платформу було повідомлено позивача про врегулювання щодобових небалансів за газові місяці: лютий, березень, квітень та травень 2022 року, що підтверджується надісланими актами № 02-2022-1912000074 від 13.03.2022, № 03-2022-1912000074 від 13.04.2022, № 04-2022-1912000074 від 13.05.2022, № 05-2022-1912000074 від 14.06.2022. Відповідно до цих актів відповідач був зобов`язаний виплатити позивачу розмір щодобових позитивних небалансів, що становить 122 439 704,54 грн.

Оскільки відповідачем було сплачено позивачу лише 26 804 848,11 грн, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 102 872 966,02 грн, у тому числі 95 634 856,42 грн - вартість позитивних добових небалансів, 6 575 992,45 грн інфляційні втрати та 622 117,15 грн 3 % річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, позов задоволено частково. Провадження в справі в частині стягнення 53 187 859,33 грн основного боргу закрито. Стягнуто з ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» на користь ТОВ «ЙЕ Енергія» 42 446 997, 09 грн основного боргу, 608 272,91 грн 3 % річних, 812 387,59 грн витрат зі сплати судового збору. В іншій частині в позові відмовлено.

Не погоджуючись із висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у травні 2023 року ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК просить скасувати постановлені у справі судові рішення в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким провадження в справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості в сумі 41 446 091,28 грн закрити; у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості на загальну суму 1 609 178,72 грн, з яких основний борг у сумі 1 000 905,81 грн, 3 % річних у сумі 608 272,91 грн, відмовити.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Суховий В.Г., від 06.07.2023 відкрито касаційне провадження у справі № 910/5571/22 за касаційною скаргою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, та призначено касаційну скаргу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.08.2023.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.08.2023 справу № 910/5571/22 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І.С. - головуючий, Зуєв В.А., Міщенко І.С., у зв`язку із відставкою судді Сухового В.Г.

ТОВ «ЙЕ Енергія» в судове засідання свого представника не направило.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК.

За змістом частини 1, пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК, наявність відомостей про направлення зазначеному учаснику справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, відсутність заяв щодо розгляду справи, у тому числі, клопотань про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності зазначеного представника.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ТОВ «Оператор газотранспортної системи України», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, Верховний Суд виходить із такого.

При вирішенні справи судами попередніх інстанцій установлено, що 17.12.2019 між ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» (оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «РГК Трейдінг» (найменування змінено на ТОВ «ЙЕ Енергія»; замовник) укладено договір транспортування природного газу № 1912000074, за умовами якого оператор надає замовнику послугу транспортування природного газу (далі - послуга) на умовах, визначених у цьому договорі, а замовник сплачує оператору встановлені в цьому договорі вартість такої послуги та плат (за їх наявності), які виникають при його виконанні (пункт 2.1).

Послуги надаються на умовах, визначених у Кодексі, з урахуванням особливостей, передбачених цим договором. Замовник погоджується з тим, що обов`язковою умовою надання послуги є доступ замовника до інформаційної платформи на підставі Правил надання доступу до інформаційної платформи, розміщених на веб-сайті оператора, та надає згоду на їх застосування та дотримання. Замовник усвідомлює, що порушення ним зазначених Правил позбавляє його права пред`являти претензії до оператора з приводу якості послуги та покладає на нього зобов`язання із відшкодування оператору шкоди або збитків, завданих такими діями або бездіяльністю замовника (пункт 2.2).

Обсяг послуги, що надається за цим договором, визначається підписанням додатка 1 до цього договору (розподіл потужності) та/або додатка 2 (розподіл потужності з обмеженнями), крім надання доступу до потужності на період однієї газової доби. Приймання-передача газу, документальне оформлення та подання звітності оператору здійснюються відповідно до вимог Кодексу газотранспортної системи (пункти 2.3, 2.4).

Замовник має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, подавати газ в точках входу та/або приймати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів, а також оплачувати послуги на умовах, зазначених у договорі (пункт 2.5 договору).

Оператор має виконувати вимоги, визначені в Кодексі, приймати газ в точках входу та/або передавати газ у точках виходу в обсягах, встановлених цим договором, протягом погоджених термінів (пункт 2.6).

У пункті 2.7 визначено, що Додаток 1 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли замовнику надається право використання гарантованої та/або переривчастої потужності, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби; Додаток 2 є невід`ємною частиною цього договору у випадку, коли Замовнику надається право використання потужності з обмеженнями, крім випадку замовлення потужності на добу наперед та/або протягом доби.

Відповідно до пункту 2.8 договору (у редакції додаткової угоди № 2 від 29.07.2020) взаємовідносини між замовником та оператором при забезпеченні (замовленні, наданні, супроводженні) послуг транспортування за цим договором здійснюються сторонами через інформаційну платформу оператора та аукціонні платформи (у частині розподілу потужності на міждержавних з`єднаннях) відповідно до вимог Кодексу. Замовник набуває права доступу до інформаційної платформи з моменту підписання цього договору, а його уповноважені особи - з моменту їх авторизації, що оформлюється наданим замовником повідомленням на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, визначеною кодексом. Після набуття права доступу до інформаційної платформи та/або до аукціонної платформи замовник зобов`язується дотримуватися порядку взаємодії з інформаційною платформою та/або аукціонною платформою, визначеного кодексом.

У пункті 3.1 договору визначено обов`язки оператора, у тому числі: своєчасне надання послуг належної якості; розміщення на своєму веб-сайті чинні тарифи, вартість послуг з врегулювання добового небалансу, Типовий договір транспортування природного газу і Кодекс; здійснення у строк до 20 числа місяця, наступного за звітним, виплату грошових коштів на рахунок замовника, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів замовника протягом звітного газового місяця.

У пункті 4.2 договору визначено, що замовник має право: отримувати від оператора послуги належної якості та в обумовлені цим договором строки; замовляти транспортування та одержувати з газотранспортної системи обсяги природного газу, що відповідають його підтвердженим номінаціям/реномінаціям; отримувати від оператора всю необхідну інформацію щодо роботи газотранспортної системи, від якої залежить належне виконання замовником своїх зобов`язань за цим договором; передати права щодо доступу до газотранспортної системи, які він набуває за цим договором, іншим суб`єктам ринку природного газу за умови повідомлення про це оператора у порядку і строки, передбачені Кодексом та цим договором; отримувати плату за недотримання вимог щодо якості газу, який передається оператором з газотранспортної системи, в порядку, визначеному цим договором; користуватись іншими правами, передбаченими договором та чинним законодавством України.

У разі виникнення у замовника добового небалансу оператор здійснює купівлю/продаж природного газу замовника в обсягах добового небалансу (пункт 9.1 договору).

Відповідно до абз. 2 пункту 9.2. договору у разі виникнення у замовника позитивного добового небалансу оператор здійснює купівлю у замовника, а замовник продаж природного газу оператору в обсягах позитивного добового небалансу за ціною, яка встановлюється розділом XIV Кодексу.

За умовами пункту 9.4 договору у випадку, якщо загальна вартість щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця перевищує загальну вартість щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця, оператор до 14 числа газового місяця, наступного за звітним, повідомляє замовника про розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику (розмір визначається як різниця між загальною вартістю щодобових позитивних небалансів протягом звітного газового місяця та загальною вартістю щодобових негативних небалансів протягом звітного газового місяця). Виплата грошових коштів здійснюється на рахунок замовника у термін до 5 робочих днів з дня повідомлення.

Згідно з пунктом 11.4 договору врегулювання щодобових небалансів оформлюються одностороннім актом за підписом оператора на весь обсяг щодобових небалансів. В акті зазначаються щодобові обсяги небалансів, а також ціни, за якими оператор врегулював щодобові небаланси (у розрізі кожної доби).

13.03.2022 відповідач через інформаційну платформу надіслав позивачу акт № 02-2022-1912000074 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць лютий 2022 року, за змістом якого розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику, становить 23 484 856,42 грн.

13.04.2022 відповідач через інформаційну платформу надіслав позивачу акт № 03-2022-1912000074 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць березень 2022 року, за змістом якого розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику, становить 80 212 906,79 грн.

13.05.2022 відповідач через інформаційну платформу надіслав позивачу акт № 04-2022-1912000074 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць квітень 2022 року, за змістом якого розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику, становить 16 232 457,02 грн.

14.06.2022 відповідач через інформаційну платформу надіслав позивачу акт № 05-2022-1912000074 врегулювання щодобових небалансів за газовий місяць травень 2022 року, за змістом якого розмір грошових коштів, які підлягають виплаті замовнику, становить 2 509 484,31 грн.

ТОВ «ЙЕ Енергія» у позовній заяві зазначило, що упродовж лютого - травня 2022 року в межах наданої послуги транспортування згідно з договором у замовника послуг транспортування виникли позитивні небаланси, вартість яких становить 122 439 704,54 грн; відповідач провів відповідні розрахунки частково на суму 26 804 848,11 грн, що підтверджується банківськими виписками; заборгованість відповідача перед позивачем з оплати вартості добових небалансів за договором на момент звернення до суду із цим позовом становила 95 634 856,42 грн; також до стягнення з відповідачем позивачем заявлено інфляційні втрати в сумі 6 575 992,45 грн та 622 117,15 грн 3 % річних, нараховані на суму боргу за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК).

Суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, позов задовольнив частково, закрив провадження в справі в частині стягнення 53 187 859,33 грн основного боргу відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК, у зв`язку з проведеними відповідачем розрахунками на зазначену суму після подачі позову, та стягнув з відповідача на користь позивача 42 446 997, 09 грн основного боргу, 608 272,91 грн 3 % річних, відмовив у стягненні інфляційних втрат, оскільки їх нараховано позивачем за періоди, що становлять менше півмісяця прострочення.

Судові рішення мотивовано доведеністю позовних вимог щодо неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором з виплати позивачу розміру щодобових позитивних небалансів за відповідний період, що є підставою як для стягнення суми основного боргу, так і 3 % річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК, за прострочення виконання грошового зобов`язання. Судом відхилено посилання відповідача, як на підставу неможливості виконання зобов`язань за договором, на наявність форс-мажорної обставини, оскільки матеріали справи не містять належних доказів ані повідомлення відповідача позивачу про настання форс-мажорних обставин, ані відповідного сертифіката Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за договором транспортування природного газу від 17.12.2019 № 1912000074, що б підтверджувало неможливість виконання відповідачем зобов`язань з оплати вартості добових небалансів.

Крім того, судом апеляційної інстанції з огляду на положення статті 269 ГПК не прийнято як доказ платіжне доручення від 25.11.2022 № 91418 щодо сплати відповідачем заборгованості в сумі 41 446 091,28 грн, оскільки цей доказ не існував на момент прийняття оскаржуваного рішення місцевого господарського суду; при цьому судом зауважено, що сплата суми основного боргу після прийняття оскаржуваного рішення також не може слугувати підставою для його зміни чи скасування в порядку статті 277 ГПК, водночас відповідач не позбавлений права і можливості надати відповідні докази про здійснення спірної оплати на стадії виконання судового рішення.

У поданій касаційній скарзі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» послалося, зокрема, на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статей 614 625 ЦК та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 02.02.2022 у справі № 922/1281/19, стосовно того, що обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила. Судом апеляційної інстанції в порушення статей 73-79 86 210 236-238 ГПК не досліджено доказ - платіжне доручення від 25.11.2022 № 91418, що свідчить про сплату відповідачем заборгованості за договором на суму 41 446 091,28 грн, а відтак не застосовано положення пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК про закриття провадження у справі та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від18.11.2021 у справі № 910/18700/20, від 22.02.2022 у справі № 917/957/20, від 23.07.2018 у справі № 927/8/17, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 27.05.2020 у справі № 910/11947/18, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04. Також скаржник послався на те, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано (не застосовано) положення постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2826 «Про джерела фінансування Плану розвитку газотранспортної системи на 2022 - 2031 роки Оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), як підставу для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду при вирішенні спору у подібних правовідносинах. Крім того, скаржник послався на те, що судами не враховано обставин належного повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин і неможливість виконання у зв`язку із цим договірних зобов`язань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення у межах, передбачених статтею 300 ГПК, виходить із такого.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Оскарження судових рішень з підстави, передбаченої у пункті 1 частини 2 статті 287 ГПК, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 зазначено, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Відсутність такої подібності зумовлює закриття касаційного провадження.

ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у касаційній скарзі підставу касаційного оскарження судового рішення, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, обґрунтувало тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано положення статей 614 625 ЦК та не враховано висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 02.02.2022 у справі № 922/1281/19, стосовно того, що обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила.

Так, постановою від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою скасовано рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову про стягнення з відповідача пені та штрафу за невиконання відповідачем зобов`язань за договором поставки та задоволення позову в цій частині з огляду на те, що сторонами договору було узгоджено підстави звільнення сторони від відповідальності за невиконання умов договору, однак відповідачем не надано доказів існування таких підстав та сертифікату Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, тому суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій за порушення господарського зобов`язання.

У справі № 922/1281/19 Верховний Суд постановою від 02.02.2022 залишив без рішення судів попередніх інстанцій, якими відмовлено в задоволенні вимог про стягнення пені та задоволено вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням відповідачем грошового зобов`язання з оплати отриманого природного газу за договором. Оскільки спору щодо задоволених вимог в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат не було, Верховний Суд не переглядав судові рішення щодо здійснених нарахувань за статтею 625 ЦК. Водночас, переглянувши судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення пені, Верховний Суд послався, зокрема, на положення статей 610-612 614 ЦК, статті 218 Господарського кодексу України та зазначив, що обов`язковою передумовою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов`язання є вчинення особою правопорушення у сфері господарювання та наявність вини особи, яка його порушила, а тому доводи касаційної скарги позивача про те, що для покладення на відповідача відповідальності за порушення зобов`язання достатньо самого лише факту порушення є абсолютно безпідставними.

У справі, що розглядається, предметом позову є вимоги про стягнення суми основного боргу за договором транспортування природного газу, а також 3 % річних та інфляційних втрат у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК. Вимог щодо стягнення з відповідача штрафних санкцій (пені, штрафу) у межах цієї справи заявлено не було і, відповідно, норми права, що регулюють саме такі спірні правовідносини судами не застосовувалися. Водночас у цій справі, встановивши обставини прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, суди дійшли висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК, водночас у задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат відмовлено, оскільки їх нараховано позивачем за періоди, що становлять менше півмісяця прострочення.

Разом із тим суд касаційної інстанцій вважає за необхідне зауважити, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).

Таким чином доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції положень статей 614 625 ЦК та неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права при вирішенні спору у подібних правовідносинах не знайшли свого підтвердження.

Що стосується доводів касаційної скарги щодо не застосування судом апеляційної інстанції положень пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК та не закриття провадження у справі у зв`язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості після ухвалення рішення суду першої інстанції та у зв`язку із цим не врахування висновків Верховного Суду щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, від 18.11.2021 у справі № 910/18700/20, від 22.02.2022 у справі № 917/957/20, від 23.07.2018 у справі № 927/8/17, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17, від 27.05.2020 у справі № 910/11947/18, від 26.06.2019 у справі № 13/51-04, суд касаційної інстанції зазначає таке.

Так, зокрема у цих постановах Верховного Суду міститься висновок, який узагальнено зводиться до того, що пунктом 2 частини 1 статті 231 ГПК встановлено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

У справі, що розглядається, судом апеляційної інстанції установлено, що доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання в частині сплати вартості добових небалансів за договором в повному обсязі на момент прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції надано не було. Подання в апеляційній інстанції доказів сплати суми добових небалансів у розмірі 41 446 091,28 грн, а саме платіжного доручення від 25.11.2022 № 91418, судом апеляційної інстанції не прийнято, оскільки цей доказ не існував на момент ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, а тому він не може бути прийнятий судом апеляційної інстанції до розгляду в порядку статті 269 ГПК. Крім того, суд зауважив, що сплата суми основного боргу після прийняття оскаржуваного рішення також не може слугувати підставою для його зміни чи скасування у розумінні статті 277 ГПК. У той же час, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач не позбавлений права і можливості надати відповідні докази про здійснення часткової оплати суми основного боргу на стадії виконання судового рішення.

Такі висновки суду апеляційної інстанції не тільки не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним у зазначених скаржником постановах, а і узгоджуються з ними, тому такі доводи апеляційної скарги також не знайшли свого підтвердження.

Отже, аналіз висновків, зроблених у судових рішеннях у справі, у якій подано касаційну скаргу, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у наведених постановах Верховного Суду, на які послався скаржник у касаційній скарзі, оскільки зазначені висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

Крім того, скаржник у касаційній скарзі, аргументуючи підстави касаційного оскарження судового рішення у цій справі, послався також на положення пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Зміст зазначеної норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

Скаржник в обґрунтування цієї підстави касаційного оскарження судового рішення посилається на незастосування судом апеляційної інстанції при вирішенні спору постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2826 «Про джерела фінансування Плану розвитку газотранспортної системи на 2022 - 2031 роки Оператора газотранспортної системи ТОВ «Оператор газотранспортної системи України»), як на підставу для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання. Водночас скаржник зазначає, що джерелом плати за позитивний добовий небаланс є кошти, отримані оператором ГТС як плата за негативний добовий небаланс, разом із тим контрагентами відповідача допускається прострочення виконання таких зобов`язань, внаслідок чого у відповідача утворилася дебіторська заборгованість за негативні небаланси.

Разом із тим, посилаючись на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК щодо необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, скаржник не наводить аргументованого обґрунтування необхідності формування висновку Верховного Суду щодо застосування постанови НКРЕКП від 22.12.2021 № 2826 у контексті спірних правовідносин з урахуванням актуальної судової практики, встановлених судом апеляційної інстанції обставин справи, здійсненої ним оцінки наявних у справі доказів та підстав для часткового задоволення позову, як і не наводить мотивованого обґрунтування того, яким чином висновок щодо застосування цієї норми права вплине на висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскарженій постанові у цій справі.

Крім того, як зазначалося вище нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання та нараховуються незалежно від вини боржника та інших наведених обставин; водночас судом апеляційної інстанції на аналогічні доводи апеляційної скарги відповідно до встановлених обставин у цій справі було зазначено, що недодержання своїх обов`язків контрагентами боржника протягом лютого-червня 2022 року не є підставою для звільнення його від виконання своїх договірних зобов`язань у цих правовідносинах.

Отже, зважаючи на викладене, підстав для формування правового висновку щодо застосування вказаної скаржником норми права у контексті спірних правовідносин немає.

Разом із тим відповідно до пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

Так, у частині 1 статті 310 ГПК наведено підстави, які є обов`язковими для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд.

Такими підставами касаційна скарга не обґрунтована.

За змістом частини 3 статті 310 ГПК підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або 4) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Проте касаційна скарга не обґрунтована і підставами для скасування судового рішення, передбаченими у пунктах 2, 3, 4 частини 3 статті 310 ГПК.

Посилання ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції наявності форс-мажорних обставин як на підставу неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором є безпідставними, оскільки у цій справі відповідачем належними і допустимими доказами таких обставин не доведено.

Також судом апеляційної інстанції зазначено, що відповідачем не надано доказів неможливості виконання ним свого зобов`язання за укладеним договором транспортування природного газу внаслідок настання форс-мажорних обставин, як і не наведено обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за цим договором.

Доводи, наведені в касаційній скарзі ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» щодо неналежного з`ясування судом апеляційної інстанції усіх обставин справи, стосуються процесу доказування, оцінки доказів судом та фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих доказів і встановлення нових обставин справи, проте відповідно до норм статті 300 ГПК зазначене виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Водночас суд касаційної інстанції вважає за необхідно зауважити, що умовою застосування пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК є висновок про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 ГПК. Проте у цій справі заявлені скаржником підстави оскарження судового рішення з посиланням на пункти 1, 3 частини 2 статті 287 ГПК є необґрунтованими, про що зазначено вище.

Інші доводи касаційної скарги не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, визначеними частиною 2 статті 287 ГПК, не спростовують наведених висновків та не впливають на них.

Аргументи, наведені у касаційній скарзі, не можуть бути підставами для скасування постановлених у справі судових рішень, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального права та зводяться до переоцінки встановлених судом обставин.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 296 ГПК суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі № 910/5571/22 за касаційною скаргою ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК, з підстави, передбаченої пунктом 5 частини 1 статті 296 ГПК.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК суд касаційної інстанції, за результатами розгляду касаційної скарги, має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Статтею 309 ГПК передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права при прийнятті оскаржених судових рішень не знайшли свого підтвердження, суд касаційної інстанції дійшов висновку про залишення касаційної скарги в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК, без задоволення, а постановлених у справі судових рішень - без змін.

Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК покладається на скаржника.

Керуючись статтями 296 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження у справі № 910/5571/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» в частині підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, залишити без задоволення.

3. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та рішення Господарського суду міста Києва від 15.11.2022 у справі № 910/5571/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.С. Берднік

Судді: В.А. Зуєв

І.С. Міщенко