Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №904/7052/17

Друк

Пошук

301

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний господарський суд верховного суду ( КГС ВП )

Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.03.2018 року у справі №904/7052/17

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 904/7052/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Комунального підприємства "Кривбасводоканал"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2017

у справі № 904/7052/17

за позовом Комунального підприємства "Кривбасводоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полстар"

про стягнення 116 407, 94 грн. основної заборгованості, 5 862, 02 грн. пені, 8 148, 56 грн. штрафу, 1 282, 83 грн. 3% річних та 3 185, 55 грн. інфляційних втрат,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2017 року КП "Кривбасводоканал" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ "Полстар" про стягнення 134 886, 90 грн., з яких: 116 407, 94 грн. основної заборгованості, 5 862, 02 грн. пені, 8 148, 56 грн. штрафу, 1 282, 83 грн. 3% річних та 3 185, 55 грн. інфляційних втрат, у зв'язку з порушенням умов договору № 110 про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення від 16.02.2007.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 05.09.2017 (суддя Новікова Р.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 116 407, 94 грн. основної заборгованості, 5 843, 44 грн. пені, 8 148, 56 грн. штрафу, 1 282, 83 грн. 3% річних та 3 185, 55 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 08.11.2017 (колегія суддів у складі: Білецької Л.М. - головуючого, Науменка І.М., Євстигнеєва О.С.) рішення місцевого господарського суду скасовано. У задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до помилкового висновку про відмову у задоволенні позову. Крім цього, заявник касаційної скарги посилається на те, що справу № 904/7052/17 розглянуто в суді апеляційної інстанції незаконним складом суду.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 відкрито провадження за касаційною скаргою, призначено її до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та встановлено строк для подання відзивів на касаційну скаргу до 06.04.2018.

До Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, посилаючись на те, що апеляційний господарський суд встановив всі необхідні обставини для правильного вирішення спору, та на підставі повного та всебічного дослідження доказів, з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні позову. Крім цього, відповідач зазначає про безпідставність доводів позивача, що справу № 904/7052/17 розглянуто в суді апеляційної інстанції незаконним складом суду, оскільки його склад було обрано автоматизованою системою документообігу, що підтверджується протоколом автоматичної зміни складу суду, наявним у матеріалах справи.

Заслухавши доповідь головуючого судді Ткаченко Н.Г., переглянувши в касаційному порядку оскаржувану постанову апеляційного, а також рішення місцевого господарських судів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення, з огляду на таке.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між КП "Кривбасводоканал" (водоканалом) та ТОВ "Полстар" (споживачем) 16.02.2007 укладено договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води і водовідведення № 110, за умовами якого водоканал зобов'язується забезпечити споживача питною водою та прийняти від нього стічні води, а споживач - прийняти та оплатити питну воду.

Пунктами 9.1, 9.2 договору передбачено, що він набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє в частині водопостачання та водовідведення до 31.12.2009, а в частині здійснення розрахунків - до повного погашення заборгованості. Якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодна зі сторін не заявить про намір його розірвати або внести до нього зміни, він продовжує дію на наступний рік.

Відповідно до п. 1.2 договору, об'єкт водопостачання та водовідведення розташований за адресою вул. Мелешкіна, 43 (теперішня назва вул. Володимира Великого).

Згідно з актом розмежування балансової належності мереж водовідведення та експлуатаційної відповідальності сторін, підписаним та засвідченим печатками водоканалу та споживача, водоканал несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування трубопроводу діаметром 400 мм по вул. Мелешкіна, споживач несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування трубопроводу діаметром 150 мм, врізаного у трубопровід діаметром 400 мм.

Межею розподілу є каналізаційний колодязь на врізці КК-1. Контрольний колодязь для взяття проб сторонами не визначений. Також зазначено, що акт залишається незмінним у разі плинності технагляду з обох сторін.

З метою здійснення контролю за якістю стічних вод, що надходять до комунальної каналізаційної мережі міста, 29.04.2016, 11.05.2016, 01.09.2016, 05.12.2016 фахівцями позивача здійснювався відбір проб стічних вод у контрольному колодязі КК-1 (згідно акту розподілу балансової приналежності мереж водовідведення та експлуатаційної відповідальності сторін), за адресою м. Кривий Ріг, вул. Мелешкіна 43.

За результатами відбору проб (оформлених актами від 29.04.2016, 11.05.2016, 01.09.2016, 05.12.2016) та дослідження якості стічних вод (оформлених протоколами № 34 від 06.05.2016, № 47 від 17.05.2016, № 172 від 08.09.2016, № 322 від 12.12.2016) встановлено, що: у відібраних пробах 29.04.2016 виявлено перевищення допустимих концентрацій фосфатів - 15,52 мг/дм3 (допустима концентрація 10 мг/дм3), азоту амонійного - 29,70 мг/дм3 (допустима концентрація 26 мг/дм3), жирів 199 мг/дм3 (допустима концентрація 4 мг/дм3). Позивач вказує, що з огляду на перевищення забруднюючих речовин (жирів) більше ніж у 20 разів, відбувся залповий скид.

З метою закриття залпового скиду, 11.05.2016 вдруге відібрано проби, в яких виявлено перевищення допустимих концентрацій жирів 73 мг/дм3 (допустима концентрація 4 мг/дм3).

На підставі п. 3.7 договору про надання послуг з централізованого постачання питної води і водовідведення № 110 від 16.02.2007 (далі - договору) та положень Правил приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу, затверджених рішенням Криворізької міської ради від 29.09.2004 № 2202 (далі - Правила № 2202) позивач нарахував відповідачу: плату за залповий скид в розмірі 7 628, 54 грн. за період з 29.04.2016 по 10.05.2016, додаткову плату в розмірі 11 236, 26 грн. за період з 01.04.2016 по 28.04.2016, додаткову плату в розмірі 3 163, 56 грн. за період з 11.05.2016 по 31.05.2016.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення відповідач отримав 20.12.2016 виставлені рахунки № 218 від 06.12.2016, № 219 від 06.12.2016, № 220 від 06.12.2016.

Посилаючись на п. 3.1 договору позивач зазначив, що відповідач мав сплатити кошти в загальному розмірі 22 028, 36 грн. у строк до 23.12.2016.

Крім цього, у відібраних пробах 01.09.2016 виявлено перевищення допустимих концентрацій фосфатів 11,77 мг/дм3 (допустима концентрація 10 мг/дм3), азоту амонійного 50 мг/дм3 (допустима концентрація 26 мг/дм3), жирів 25 мг/дм3 (допустима концентрація 4 мг/дм3).

На підставі п. 3.7 договору і положень Правил № 2202 позивач нарахував відповідачу додаткову плату в розмірі 47 408, 09 грн. за період липень-вересень 2016 року та виставив рахунок № 146 від 17.10.2016, отриманий відповідачем 03.11.2016.

В свою чергу у відібраних пробах 05.12.2016 виявлено перевищення допустимих концентрацій БСК5 491,6 мг/дм3 (допустима концентрація 350 мгО2/дм3), ХСК 1353,4 мгО2/дм (допустима концентрація не повинна перевищувати БСК5 більше, ніж в 2,5рази), ортофосфатів 21,12мг/дм3 (допустима концентрація 10 мг/дм3), завислих речовин 299,6 мг/дм3 (допустима концентрація 270 мг/дм3), азоту амонійного 45,27 мг/дм3 (допустима концентрація 26 мг/дм3), жирів 200 мг/дм3 (допустима концентрація 4 мг/дм3).

На підставі п. 3.7 договору і положень Правил № 2202 позивач нарахував відповідачу додаткову плату в розмірі 46 971, 49 грн. за період жовтень-грудень 2016 року та виставив рахунок № 28 від 25.01.2017, отриманий відповідачем 15.02.2017.

Також на підставі п. 5.1 договору позивач нарахував відповідачу: 1) пеню: в розмірі 1 148, 50 грн. за період з 26.12.2016 по 12.05.2017 у зв'язку з несплатою 22 028, 36 грн.; в розмірі 3 291, 50 грн. за період з 09.11.2016 по 09.05.2017 у зв'язку з несплатою 47 408, 09 грн.; в розмірі 1 422, 02 грн. за період з 21.02.2017 по 12.05.2017 у зв'язку з несплатою 46 971, 49 грн.; 2) штраф: в розмірі 1 541, 99 грн. за порушення строків оплати 22 028, 36 грн. понад 30 днів; в розмірі 3 318, 57 грн. за порушення строків оплати 47 408, 09 грн. понад 30днів; в розмірі 3 288 грн. за порушення строків оплати 46 971, 49 грн. понад 30 днів.

Крім цього, на підставі ст. 625 ЦК України позивач нарахував відповідачу: 1) 3%річних: в розмірі 249, 82 грн. за період з 26.12.2016 по 12.05.2017 у зв'язку з несплатою 22 028, 36 грн.; в розмірі 720, 30 грн. за період з 09.11.2016 по 09.05.2017 у зв'язку з несплатою 47 408, 09 грн.; в розмірі 312, 71 грн. за період з 21.02.2017 по 12.05.2017 у зв'язку з несплатою 46 971, 49 грн.; 2) інфляційні втрати: в розмірі 869, 90 грн. за період січень-березень 2017 року у зв'язку з несплатою 22 028, 36 грн.; в розмірі 2 315, 65 грн. за період грудень 2016 - березень 2017 років у зв'язку з несплатою 47 408, 09 грн.

У зв'язку з тим, що відповідач нараховані суми основної заборгованості, пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат не оплатив, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Частково задовольняючи позовні вимоги місцевий господарський суд виходив з їх доведеності та обґрунтованості. Крім цього, Господарський суд Дніпропетровської області дійшов висновку, що обов'язок з облаштування і створення контрольних колодязів лежить на відповідачеві. У зв'язку з тим, що в порушення Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України та Правил № 2202 відповідач не створив контрольний колодязь, проби позивач відбирав з каналізаційного колодязя на врізці КК-1, оскільки він є останнім елементом каналізаційної мережі абонента. При цьому посилання відповідача на потрапляння трубопроводу каналізаційного колодязя КК-1 стічних вод інших споживачів не доведені належними та допустимими доказами. Враховуючи викладене та перевіривши розрахунок заявлених до стягнення вимог, місцевий господарський суд стягнув з відповідача на користь позивача 116 407, 94 грн. заборгованості, 5 843, 44 грн. пені, 8 148, 56 грн. штрафу, 1 282, 83 грн. 3% річних та 3 185, 55 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог судом відмовлено (відмовлено у стягненні 18, 58 грн. пені).

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незалежно від причин не облаштування контрольного колодязя для відбору проб на відповідача не може бути покладено відповідальність за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у ніяких інших колодязях, крім контрольного. Крім того, позивачем при проведенні відбору проб та їх аналізі були допущені порушення вимог діючих нормативних документів і правил, які в сукупності свідчать про те, що позивач порушив вимоги закону, що призвело до недостовірності проб, а також результатів їх аналізу.

Разом з тим, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає висновки апеляційного господарського суду передчасними, з огляду на таке.

Відповідно до положень ч.ч. 1 ст. ст. 901, 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 2.1 Правил приймання стічних вод підприємств у комунальні та відомчі системи каналізації населених пунктів України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.02.2002 № 37 (далі - Правила № 37) (які були чинними на момент виникнення спірних правовідносин) водоканали мають право зокрема контролювати якість, кількість та режим скиду стічних вод підприємств.

У п. 1.5 Правил № 37 встановлено, що на підставі цих Правил та Інструкції про встановлення та стягнення плати за скид промислових та інших стічних вод у систему каналізації населених пунктів водоканали розробляють місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту, в яких установлюються допустимі концентрації для кожної забруднюючої речовини, що може скидатися підприємствами в систему каналізації, а також визначаються місцеві особливості приймання стічних вод підприємств у міську каналізацію.

Пунктом 1.6 Правил передбачено, що місцеві Правила приймання стічних вод підприємств у систему каналізації населеного пункту згідно з Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" затверджують виконавчі органи місцевих рад за поданням Водоканалів після погодження з територіальними органами Мінекоресурсів та Міністерства охорони здоров'я України. Місцеві Правила приймання є обов'язковими для всіх Підприємств, яким Водоканали надають послуги з водовідведення та які розташовані на території даної місцевої ради.

Судами обох інстанцій встановлено, що місцеві Правила приймання (Правила приймання стічних вод у комунальну каналізаційну мережу м. Кривого Рогу) були затверджені рішенням Криворізької міської ради від 29.09.2004 № 2202.

Відповідно до п. 2.4 Правил № 37 підприємства зобов'язані, зокрема, виконувати в повному обсязі вимоги Правил № 37, місцевих Правил приймання та договору на послуги водовідведення, своєчасно оплачувати рахунки водоканалу за надані послуги, дотримуватись установлених водоканалом кількісних та якісних показників стічних вод на каналізаційних випусках підприємства, а також оплачувати рахунки за скид понаднормативних забруднень при порушенні встановлених показників.

Згідно з п. 4.2 Правил № 37 стічні води, які підлягають прийманню до міської каналізаційної мережі, не повинні містити забруднюючі речовини з перевищенням допустимих концентрацій, установлених місцевими Правилами приймання.

Пункт 7.10 Правил № 37 передбачав, що при виявленні перевищення ДК забруднень, установлених договором або місцевими Правилами приймання, водоканал після закінчення аналізу направляє підприємству повідомлення про виявлене перевищення ДК забруднень (листом або телефонограмою) у термін, визначений місцевими Правилами приймання, але не більше 15 днів.

Відповідно до п. 2.1 Правил № 37 водоканали мають право, зокрема, пред'являти підприємствам у встановленому порядку рахунки за скид понаднормативних забруднень із застосуванням коефіцієнта кратності, який враховує рівень небезпеки скинутих забруднень, при порушенні як цих Правил, так і місцевих Правил приймання.

Відповідно до положень п. "є" ч. 2, ч. 4 ст. 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у допущенні наднормативних, аварійних і залпових викидів і скидів забруднюючих речовин та інших шкідливих впливів на навколишнє природне середовище. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Відповідно до п. 7.5 Правил № 37 водоканал здійснює контроль за витратою та якістю стічних вод, що скидають підприємства.

Пунктом 7.8 Правил № 37 та п. 5 Правил № 2202 передбачено, що з метою контролю якості стічних вод підприємств водоканал здійснює відбір разових проб. Виявлені в цих пробах перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у стічних водах є підставою для нарахування плати за скид понаднормативних забруднень.

Пунктом 1.9 Правил № 37 передбачено, що кожне Підприємство скидає стічні води в каналізаційну систему населеного пункту через окремий випуск з обов'язковим улаштуванням контрольних колодязів, розташованих за межами Підприємства в місцях, що мають під'їзні дороги. Об'єднання випусків стічних вод від кількох Підприємств дозволяється тільки після контрольного колодязя на випуску кожного Підприємства.

Згідно з п. 2.4 Правил № 2202 приєднання каналізаційної мережі абонента до комунальної каналізаційної мережі міста і обладнання контрольного колодязя виконується силами і за кошти абонента. Випуск з контрольним колодязем знаходиться на балансі абонента. Експлуатація, реконструкція і ремонт випуску від контрольного колодязя до оглядового колодязя на вуличній каналізаційній мережі проводиться абонентом під технічним наглядом водоканалу.

Тобто, обов'язок по облаштуванню і створенню контрольних колодязів лежить на відповідачеві.

Відсутність контрольного колодязя не позбавляє позивача права з контролю за якістю стічних вод, передбаченого ч. 2 п. 2.1 Правил № 37 та не звільняє останнього від обов'язку, передбаченого п. 5 Правил № 2202, здійснювати контроль за якістю стічних вод, що скидаються до системи каналізації міста.

Судами обох інстанцій встановлено, що відповідно до акта розмежування балансової належності мереж водовідведення та експлуатаційної відповідальності сторін, підписаного та засвідченого печатками водоканалу та споживача, водоканал несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування трубопроводу діаметром 400 мм по вул. Мелешкіна, споживач несе відповідальність за експлуатацію та обслуговування трубопроводу діаметром 150 мм, врізаного у трубопровід діаметром 400 мм. Межею розподілу є каналізаційний колодязь на врізці КК-1.

У зв'язку з тим, що в порушення Правил № 37 та Правил № 2202 відповідач не створив контрольний колодязь, проби позивач відбирав з каналізаційного колодязя на врізці КК-1, оскільки він є останнім елементом каналізаційної мережі абонента.

Таким чином, оскільки відповідачем не було облаштовано контрольного колодязю, є безпідставними посилання відповідача на те, що проби стічних вод бралися у неналежних місцях та неналежним чином, у зв'язку з чим колегія суддів вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції про те, що незалежно від причин не облаштування контрольного колодязя для відбору проб на відповідача не може бути покладено відповідальність за перевищення допустимих концентрацій забруднюючих речовин у ніяких інших колодязях, крім контрольного.

До того ж, відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України (в редакції, чинній на момент винесення рішення місцевого та постанови апеляційного господарських судів у даній справі) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В свою чергу місцевим господарським судом встановлено, а судом апеляційної інстанції не спростовано, що посилання відповідача на потрапляння у трубопровід каналізаційного колодязя КК-1 стічних вод інших споживачів не доведені належними та допустимими доказами. При цьому зміни до акта розмежування балансової належності мереж водовідведення та експлуатаційної відповідальності сторін не вносились.

Крім цього, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що проведений аналіз проби стічних вод на вміст жирів не може вважатись належним. Проби надійшли в пластиковій тарі замість скляної. При дослідженні застосовано Методику виконання вимірювань масової концентрації жирів в пробах природних та очищених стічних вод гравіметричним методом. Відібрані проби стічних вод не є природними та очищеними, тому застосування цієї Методики до вказаних проб неможливо.

У зв'язку з цим суд апеляційної інстанції зазначив, що позивач припустився недопустимих порушень процедури відібрання і аналізу взятих проб з джерела, не передбачених ні законом, ні договором, отже, за таких обставин покладення на відповідача відповідальності у вигляді стягнення з нього додаткової плати за понаднормативне перевищення скидання забруднюючих речовин, є незаконним і несправедливим.

Проте, зазначений висновок (що проведений аналіз проби стічних вод на вміст жирів не може вважатись належним) був зроблений місцевим господарським судом саме щодо дій відповідача, оскільки, як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, протокол випробування № 3691-Х від 02.09.2016, у якому зазначено, що випробування проведені відповідно до ПНД Ф 14.1:2.122-97 "Методика виконання вимірювань масової концентрації жирів в пробах природних та очищених стічних вод гравіметричним методом", КНД 211.1.4.043-95 "Методика фотометричного визначення фосфатів у стічних водах", був складений за результатами дослідження Випробувальною лабораторією ДП "Криворізький науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації" зразка стічної води, який надійшов в пластиковій тарі з нанесеним маркуванням саме від відповідача.

Відтак, в порушення вимог ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) апеляційний суд не надав належної оцінки всім зібраним по справі доказам, доводам і запереченням сторін, що були предметом розгляду в суді першої інстанції та висновкам суду першої інстанції .

Згідно зі ст. 43 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати.

Приймаючи оскаржувану постанову, суд апеляційної інстанції не спростував висновків місцевого господарського суду щодо належності результатів проведених аналізів відібраних позивачем проб стічних вод та щодо дотримання порядку їх відбору, всупереч положенням п. 8 ч. 2 ст. 105 ГПК України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови), відповідно до яких у разі скасування або зміни рішення місцевого господарського суду у постанові мають бути зазначені доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилась з висновками суду першої інстанції.

Крім того, згідно ст.ст. 42, 43, 47 ГПК України (в редакці, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; судове рішення приймається суддею за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно ч. 2 ст. 105 ГПК України (в редакці, чинній на момент прийняття оскаржуваної постанови) у постанові апеляційної інстанції мають бути зазначені, зокрема, доводи, за якими апеляційна інстанція відхиляє ті чи інші докази, мотиви застосування законів та інших нормативно-правових актів.

Таким чином, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, суд повинен у мотивувальній частині судового рішення навести правове обґрунтування та ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у судовому рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог ст. 42 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017) щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Разом з тим, апеляційний господарський суд залишив без будь-якої правової оцінки доводи позивача та фактично звів мотивувальну частину постанови до заперечень відповідача проти позовних вимог, що свідчить про порушення вимог ст. 42 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Враховуючи викладене, оскільки судом апеляційної інстанції розглянуто справу з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, без повноти з'ясування обставин справи в їх сукупності з урахуванням позицій всіх сторін спору, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верхвоного Суду, беручи до уваги передбачені ст.300 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) межі перегляду справи в касаційній інстанції, які не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 310 ГПК України дійшла висновку, що постанова апеляційного господарського суду у даній справі підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Під час нового апеляційного розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, проаналізувати докази, що надані сторонами на підтвердження їх вимог та заперечень і в залежності від встановлених обставин вирішити спір відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

При цьому колегія суддів відхиляє доводи позивача про те, що справу № 904/7052/17 розглянуто в суді апеляційної інстанції незаконним складом суду, оскільки склад колегії суддів апеляційного суду було визначено автоматизованою системою документообігу, відповідно до вимог ст. 21 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017), що підтверджується протоколом автоматичної зміни складу суду, наявним у матеріалах справи.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017) вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Оскільки постанова апеляційного господарського суду у справі № 904/7052/17 підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, розподіл судових витрат, відповідно до ст. 129 ГПК України, не здійснюється.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України (в редакції, чинній з 15.12.2017), Суд, -