Історія справи

Ухвала КГС ВП від 15.12.2019 року у справі №909/560/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 909/560/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В. Г.,

суддів: Банаська О. О., Катеринчук Л. Й.,

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В. О.,

учасники справи:

позивачі: Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та Івано-Франківсье обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості;

представники позивачів в судове засідання не з'явилися,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ",

представник відповідача - Подоляк В. Г.,

Прокурор Офісу Генерального Прокурора - Збарих С. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області за вх. № 12753/2019

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019

у складі колегії суддів: Галушко Н. А. (головуючого), Кравчук Н. М., Орищин Г. В.

та на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019

у складі судді Фанда О. М у справі за позовом Заступника прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" та Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ"

про визнання недійсним договору № 36 від 25.10.2012 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність та визнання за Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості виключного права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг за свідоцтвом № 73383,

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. Судами попередніх інстанцій встановлено, що Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (далі - Івано-Франківське ОДОСП) засновано на основі державної власності і входить до складу Державного концерну спиртової та лікеро-горілчаної промисловості (концерн "Укрспирт"), входить до сфери управління Міністерства аграрної політики України і є підзвітним йому.

2. Об'єднання є юридичною особою та володіє закріпленим за ним на праві господарського відання майном (пункт 4.1 статуту Об'єднання).

3. У відповідності до пункту 4.6 статуту об'єднання може мати знаки для товарів та послуг, які реєструються у встановленому законодавством порядку.

4. В пункті 5.1 статуту об'єднання зазначено, що його майно є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання;

5. Об'єднання не має права безоплатно передавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадянам, крім випадків, передбачених законом. Відчужувати майнові об'єкти, що належать до основних фондів Об'єднання має право лише за попередньою згодою Уповноваженого органу управління на конкурентних засадах, якщо інше не встановлено законом (пункт 5.5 Статуту); укладати мирові угоди, що передбачають відчуження об'єктів, які належать до основних фондів, об'єднання має право тільки за попередньою згодою Уповноваженого органу управління.

Розпоряджатися в інший спосіб майном, що належить до основних фондів, у тому числі передавати майно в оренду, об'єднання має право лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Господарським кодексом України та іншими законами України (пункт 5.5 Статуту).

6. Об'єднання володіє на праві власності знаком для товарів і послуг, засвідченим у відповідності до статті 157 Господарського кодексу України свідоцтвом № 73383.

7.25.10.2012 між Івано-Франківським ОДОСП та Товариством з обмеженою відповідальністю "Самсон-ІФ" (далі - ТОВ "Самсон-ІФ") укладено договір № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, за умовами якого Івано-Франківське ОДОСП передає у спільну власність ТОВ "Самсон-ІФ", а останнє приймає у співвласність майнові права на наступний знак для товарів і послуг: свідоцтво на знак для товарів і послуг № 73383, зареєстроване 15.03.2007 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства науки і освіти у повному обсязі, на які зареєстровано Знак (том І а. с. 18-19).

8. В пункті 1.2 договору сторони погодили, що співвласник (ТОВ "Самсон-ІФ") з моменту підписання цього договору отримує право самостійно позначати згаданим Знаком продукцію згідно з переліком товарів, що вказані в Свідоцтві.

9. Пунктом 2.2 Договору визначено обов'язок Івано-Франківського ОДОСП не передавати третім особам майнові права на Знак без згоди співвласника.

10. У відповідності до пункту 3.1 Договору співвласник має право використовувати Знак у власній господарській діяльності на власний розсуд, в тому числі й щодо надання дозволу на використання Знаку (видачу ліцензій) та передачу права власності на нього іншим особам.

11. Надалі, 25.10.2012 між Івано-Франківським ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" укладено угоду про внесення змін і доповнень до договору № 36 від 25.10.2012, якою договір про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність доповнено пунктом 1.4 такого змісту: "винагорода, в розмірі 500 грн. без ПДВ сплачується протягом 3-х років з моменту підписання цієї угоди". (том І а. с. 67).

12. Державною службою інтелектуальної власності України 09.08.2013 прийнято рішення про опублікування в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомостей про передачу права власності на знак за свідоцтвом № 73383 у співвласність ТОВ "Самсон-ІФ". (том І а. с. 22).

13. Згідно з вищевказаним рішенням та випискою з Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг від 27.08.2013 № 14937 власниками знаку за свідоцтвом № 73383 від 15.03.2007 є Івано-Франківське ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ".

14.23.09.2015 ТОВ "Самсон-ІФ" перерахувало на рахунок Івано-Франківського ОДОСП 500 грн з призначенням платежу: винагорода згідно з договором № 36 від
25.10.2012 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг. Зазначені кошти повернуті Івано-Франківським ОДОСП ТОВ "Самсон-ІФ", з посиланням на помилковість їх перерахування.

15.23.10.2015 ТОВ "Самсон-ІФ" повторно перерахувало зазначену суму коштів на рахунок Івано-Франківського ОДОСП.

Обґрунтування позову

16. У 2015 році Заступник прокурора м. Івано-Франківська в інтересах держави в особі Міністерства аграрної політики та продовольства, Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт", Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості звернувся до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Самсон-ІФ" про визнання недійсним договору № 36 від 25.10.2012 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладеного між Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТОВ "Самсон-ІФ"; визнання за Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості виключного права інтелектуальної власності на знак для товарів та послуг за Свідоцтвом №
73383.

17. З урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, Заступник прокурора мотивував позовні вимоги наступним:

- Знак для товарів та послуг за свідоцтвом № 733383 створений та зареєстрований за державні кошти та став державною власністю, однак в порушення норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" під час укладення договору № 36 від 25.10.2012 обов'язкова незалежна оцінка вартості майнових прав на знак для товарів і послуг до укладення договору не проводилась.

- 08.04.2003 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області порушено провадження у справі № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського ОДОСП, введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів. Відповідно до звіту про визначення вартості майнових прав на знаки для товарів і послуг від 30.11.2013, ринкова вартість майнових прав на товарний знак за Свідоцтвом № 73383 складає 7 612 000 грн, що значно перевищує один відсоток балансової вартості активів боржника. Однак, в порушення статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна не надавав погодження на укладення спірного договору.

- Івано-Франківське ОДОСП входить до сфери управління Міністерства аграрної політики та є йому підзвітним, однак питання укладення спірного договору, в порушення пункту 5 статті 75 Господарського кодексу України, із Міністерством не погоджувалося.

Таким чином, як стверджує Заступник прокурора, т. в. о. генерального директора Івано-Франківського ОДОСП, при укладенні спірного договору, вийшов за межі своєї компетенції щодо розпорядження майном, що свідчить про порушення вимог частини 2 статті 203 та частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, .

Договір укладено в порушення вимог статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 75 Господарського кодексу України, статті 6 постанови Кабінету Міністрів України № 803 від 06.06.2007.

Крім того, Заступник прокурора вважає, що спірний договір суперечить пункту 7 статті 16 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів та послуг" та призводить до порушення ділової репутації Івано-Франківського ОДОСП, оскільки створює оманливе уявлення щодо дійсного виробника продукції, зазначеної у Свідоцтві № 73383. Зазначений знак представляє продукцію Івано-Франківського ОДОСП, розташованого в місті Івано-Франківська викликає у споживача асоціацію з конкретним державним підприємством та з географічною назвою, зазначеною як місце виробництва зазначених у свідоцтві товарів та стає розрізняльним при купівлі ним продукції. Товарний знак, використаний іншим суб'єктом господарювання, розташованим в іншому регіоні України вводить споживача в оману, оскільки створить неправильні асоціації про географічне походження продукції.

Розгляд справи судами

18. Справа розглядалася судами неодноразово.

19.14.12.2016 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/560/15 позов задоволено частково: визнано недійсним договір від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, який укладений між Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості і ТОВ "Самсон-ІФ", в решті позову відмовлено.

20.11.04.2017 постановою Львівського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 у справі № 909/560/15 скасовано в частині задоволення позову про визнання недійсним договору від 25.10.2012 № 36 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, який укладений між Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості і ТОВ "Самсон-ІФ. У скасованій частині прийнято нове рішення про відмову в позові. У решті рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 залишено без змін.

21.07.11.2017 постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 14.12.2016 та постанову Львівського апеляційного Господарського суду від 11.04.2017 у справі № 909/560/15 скасовано, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області з огляду на те, що в порушення приписів статті 41 Господарського процесуального кодексу України суди не вирішили питання про призначення у справі судової експертизи для роз'яснення питань, що виникли у вирішенні даного господарського спору і потребують спеціальних знань, судові акти попередніх інстанцій, прийняті без призначення у справі судової експертизи.

22.26.12.2017 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області, зокрема, призначено у справі судову експертизу у сфері інтелектуальної власності на вирішення якої поставлені наступні питання:

1) чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 73383 від 15.03.2007 таким, що може ввести в оману споживача щодо товару, та (або) особи, яка виготовляє товар або надає послуги?

2) чи є знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 73383 від 15.03.2007 таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виготовляє товар або надає послуги при використанні цього знака Івано-Франківським обласним державним об'єднанням спиртової та лікеро-горілчаної промисловості та ТОВ "Самсон-ІФ" на підставі договору від 25.10.2012 №36

3) чи може ввести споживача наявність зображення на продукції ТОВ "Самсон-ІФ" товарного знаку (свідоцтво № 73383) в оману щодо походження товару, який виробляє Івано-Франківське обласне державне об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості?

23. За наслідками проведення експертизи відповідно до Висновку експерта №009/18 від 18.02.2019 встановлено, що знак для товарів і послуг за свідоцтвом України №73383 від 15.03.2007 не є таким, що може ввести в оману споживача щодо товару та (або) особи, яка виготовляє товар або надає послуги. Знак для товарів та послуг за свідоцтвом України №73383 від 15.03.2017 не є таким, що може ввести в оману щодо товару, послуги або особи, яка виготовляє товар або надає послуги при використанні цього знака Івано-Франківським ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ" на підставі договору №36 від 25.10.2012. Щодо третього питання, то експертизою встановлено про те, що наявність зображення на продукції ТОВ "Самсон-ІФ" товарного знаку (свідоцтво №73383) не може ввести споживача в оману щодо походження товару, який виробляє Івано-Франківське ОДОСП.

24.23.05.2019 рішенням Господарського суду Івано-Франківської області у справі № 909/560/15 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Прокуратури Івано-Франківської області на користь ТОВ "Самсон-ІФ" 30 888 грн витрат по сплаті вартості судових експертиз.

25.08.10.2019 постановою Західного апеляційного господарського суду у справі № 909/560/15 рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 залишено без змін, апеляційні скарги Івано-Франківського обласного державного об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості б/н від 21.06.2019 (вх. ЗАГС № 01-05/2461/19) та Першого заступника прокурора Івано-Франківської області № 05/2-238 вих-19 від 13.06.2019 залишено без задоволення.

26. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновку, що майнове право інтелектуальної власності щодо знаку для товарів та послуг, яке було предметом договору від 25.10.2012, на момент укладення спірного договору не належало до основних фондів Івано-Франківського ОДОСП та відповідно не потребувало попередньої згоди Уповноваженого органу управління, як це передбачено в п. 5.5 Статуту та стосується основних фондів підприємства. Окрім того, на момент укладення договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність від 25.10.2012 № 36 вартість торгового знаку для товарів і послуг на балансі Івано-Франківського ОДОСП не відображена, що не дає підстав зазначити про обов'язковість надання органом управління боржника згоди на укладення такого договору в розмінні частини 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Отже, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд відхилили доводи позовної заяви про те, спірний договір зі сторони Івано-Франківського ОДОСП стосовно відчуження об'єктів державної власності був укладений без погодження з суб'єктом управління майном

27. Суди першої та апеляційної інстанції вказали, що вартість майнових прав на знак для товарів та послуг на момент укладення спірного договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність від 25.10.2012 № 36 не була визначена, оцінка вартості була проведена на замовлення Івано-Франківського ОДОСП через рік після укладення договору - 30.11.2013, згідно яких вартість становить 7 612 тис. грн без врахування ПДВ та відхилили твердження позивача, що спірний договір є договором про відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності у формі їх продажу поза конкурентними засадами.

28. Суди попередніх інстанцій зазначили, що положення Закону України "Про управління об'єктами державної власності" не поширюється на здійснення прав інтелектуальної власності, а тому оцінка майна, передбачена при відчуженні державного майна, не стосується об'єктів інтелектуальної власності.

29. Суди дійшли висновків, що спірний договір від 25.10.2012 № 36 не суперечить інтересам держави та встановленим цілям діяльності державного підприємства - Івано-Франківського ОДОСП, оскільки внаслідок передачі від Івано-Франківського ОДОСП на користь ТОВ "Самсон-ІФ" можливості використання майнових прав на знак для товарів і послуг за умовами договору від 25.10.2012 № 36, Івано-Франківське ОДОСП, як співвласник, не позбавлене можливості володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому знаком для товарів і послуг на свій розсуд у межах, передбачених законом.

30. Додатково суду зауважили, що в спірному випадку жодної із підстав, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, з фактичних обставин справи не вбачається, натомість відповідач добросовісно уклав договір та неодноразово здійснював його оплату.

31. Твердження прокурора та позивачів про те, що передача права власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 73383 від 15.03.2007 може стати причиною введення в оману споживача щодо товару та (або) особи, яка виготовляє відповідний товар, суд першої інстанції відхилив із посиланням на висновок експерта.

32. Крім того, посилання прокурора на висновки Вищого господарського суду України у справі № 5002-33/6355-2010, викладені в постанові від 16.04.2013 суди першої та апеляційної інстанції не взяли до уваги, із посиланням на те, що в постанові суду касаційної інстанції йде мова про внесення знаку на товари та послуги визначеної вартості в якості вкладу з боку державної установи в спільну діяльність в цілях спільної інвестиційної діяльності, натомість предметом даного господарського спору є визнання недійсним договору про спільне використання знаку для товарів та послуг без ознак відчуження такого. Також судами відхилено посилання відповідача на висновки рішення ЄСПЛ та практики Вищого господарського суду України у справі № 927/709/16, викладені в постанові від 16.02.2017 оскільки в постанові суду касаційної інстанції йде мова про державний орган, який є однією із сторін договірних відносинах, натомість в спірному випадку жодна із сторін договірних відносин не є державним органом.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33.13.11.2019 (згідно з відміткою на поштовому конверті) Заступник прокурора Львівської області звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 у справі № 909/560/15, прийняти нове рішення про задоволення позову.

34. Звертаючись з касаційною скаргою Заступник прокурора Львівської області посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, зокрема статті 494, 1114 Цивільного кодексу України, статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції до 19.01.2013), статті 86 Господарського процесуального кодексу України та вважає безпідставними та необґрунтованими є висновки судів щодо відсутності необхідності погодження розпорядником майна спірної угоди через невідображення спірних майнових прав у бухгалтерському обліку (балансі) підприємства. Скаржник посилається на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 28.02.2018 у справі № 909/330/16 відсутність відображення сторонами в бухгалтерському та податковому обліку операцій за договором оренди не свідчать про відсутність спірних відносин.

Скаржник стверджує, що аналогічно, відсутність відображення у балансі Івано-Франківського ОДОСП прав інтелектуальної власності на знак для товарів і послуг, не свідчить про відсутність визначеної вартості та статусу державного майна. Відповідно, вказані права підлягають оцінюванню у встановленому Законом порядку, на розпорядження ними розповсюджуються усі ті ж обмеження, що встановлені Статутом підприємства, статтею 75 Господарського кодексу України та Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" для розпорядження іншим майном та основними засобами підприємства.

35. Скаржник стверджує, також, що суди першої та апеляційної інстанції не взяли Звіт про визначення вартості майнових прав на знаки для товарів і послуг від
30.11.2013 до уваги, допускаючи припущення, що товарний знак набув вартості уже після укладення спірного договору в процесі його використання.

36. Також, Заступник прокурора Львівської області стверджує, що судами попередніх інстанцій не надано правової оцінки долученого прокурором до матеріалів справи висновку судової експертизи об'єктів інтелектуальної власності в кримінальному провадженні № 12012090010000450 № 1366/2367 від 18.04.2016, проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз, згідно якого вартість товарного знаку за свідоцтвом № 73383 на момент реєстрації речових прав за спірним договором № 36 від 25.10.2012 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність становить 8 067 765 грн, що суттєво перевищує один відсоток балансової вартості активів зазначеного підприємства саме на день укладення спірного договору, відтак укладення даного договору вимагало погодження розпорядника майна боржника та його органу управління у відповідності до частини 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 75 Господарського кодексу України, п.9.1.3 Статуту ОДОСП, що як встановлено судом, не відбулося.

37. На думку скаржника, виходячи з системного аналізу статей 181, 190, частини 2 статті 418 Цивільного кодексу України, статей 13, 14 Закону України "Про охорону прав на знаки для товарів і послуг" майнові права інтелектуальної власності мають режим нерухомої речі як такі, що підлягають державній реєстрації, що залишено поза увагою суду. Отже, виключно при наявності погодження розпорядника майна у відповідності до вимог статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", керівник Івано-Франківського ОДОСП міг укласти угоду про передачу (відчуження) майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність. Однак, розпорядником майна таке погодження не надавалось, що підтверджується листом Івано-Франківського ОДОСП № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7/326 від 07.11.2016. Також, як стверджує скаржник, в порушення статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" при укладенні спірного договору № 36 від 25.10.2012 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, сторонами обов'язкова оцінка вартості майнових прав на знак для товарів і послуг до укладення договору не проводилась.

38. Крім того, Заступник прокурора Львівської області вважає, що договір № 36 від 25.12.2012 про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність містить дискримінаційні положення щодо державного підприємства, оскільки згідно з п. 2.2 договору Івано-Франківське ОДОСП втратило право передавати третім особам майнові права на Знак без згоди співвласника, в той час як згідно п.3.1.7 договору ТОВ "Самсон-ІФ" вправі вчиняти такі дії без згоди Івано-Франківського ОДОСП. Вказані обставини, на думку Заступника прокурора, не тільки перешкоджають включенню майнових прав на знак для товарів і послуг до ліквідаційної маси підприємства та реалізацію його на конкурентних засадах в процедурі банкрутства Івано-Франківського ОДОСП, але й суттєво знецінюють його вартість.

39. Таким чином, як стверджує скаржник, за оспорюваним договором № 36 від
25.10.2012 про передачу майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність з додатковою угодою всупереч вимогам статті 7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", частині 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", статті 75 Господарського кодексу України та Статуту підприємства без проведення незалежної оцінки та отримання погодження розпорядника майна та органу управління боржника відчужено по ціні 500 грн державне майно ринковою вартістю понад 8 млн. грн., чим завдано інтересам держави в особі Івано- Франківського ОДОСП значних збитків.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

40.06.08.2020 до Верховного Суду від ТОВ "Самсон-ІФ" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач погоджується із прийнятими рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного господарського суду та просить Суд залишити касаційну скаргу без задоволення.

41. Відповідач вважає безпідставним посилання скаржника на статтю 75 Господарського кодексу України та частину 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки матеріалами справи не підтверджується, що станом на дату укладення Договору балансова вартість Знака складала понад один відсоток балансової вартості активів боржника. Також, відповідач вказує, що передання 50% майнових прав на знак відносилось саме до оперативно-господарської діяльності Івано-Франківського ОДОСП, відповідно до п. 9.1.3. Статуту Івано-Франківського ОДОСП воно має право "самостійно, без погодження з Уповноваженим органом управління, укладати договори та угоди на суму, що не перевищує розміру статутного фонду, набувати майнові права", а тому відчуження знаку не мало погоджуватися з розпорядником майна.

42. Відповідач стверджує, що процедура відчуження майна та його оцінки у системному аналізі має розглядатись не тільки з урахуванням норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", але й Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та Порядку відчуження об'єктів державної власності. У системному аналізі цих нормативних актів є єдина логіка: здійснення прав інтелектуальної власності не підпадає під загальні правила відчуження державного майна, а оцінка прав (об'єктів) інтелектуальної власності не є обов'язковою при їх відчуженні (переданні).

43. Відповідач вважає безпідставним віднесення скаржником майнових прав на знаки для товарів і послуг до основних засобів підприємства та, посилаючись на Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи" (затверджені Наказом Міністерства фінансів України №242 від 18.10.1999) (п. 5 абз. З),вказує, що права на знаки для товарів і послуг відносяться до нематеріальних активів.

44. ТОВ "Самсон-ІФ" стверджує, що при переданні майнових прав частково (що відбулось за змістом Договору) первісний власник не втрачає прав. Так, Івано-Франківське ОДОСП зазначено як власник Знака, а отже майнові права на використання Знака - у нього існують. Тобто майнові права на Знак і надалі належать державі, що спростовує аргументи касатора про "відчуження" прав. Таким чином, на думку відповідача, Івано-Франківське ОДОСП вказане у свідоцтві як співввласник, отже воно має право повноцінно використовувати знак, що в свою чергу свідчить про недоведеність порушення прав чи законних інтересів держави, як те вимагається статтею 2 Господарського процесуального кодексу України при поданні позову прокурором.

45. Також, відповідач вказує, що в чинній на момент Договору редакції Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" йшлось виключно про майно у розумінні речей. А об'єкти інтелектуальної власності не підлягали обов'язковій оцінці при переданні частково майнових прав інтелектуальної власності.

46. Оскільки право інтелектуальної власності та право власності на річ є самостійними правовими категоріями передача кожного з цих прав є самостійним юридичним фактом, що породжує, змінює, припиняє самостійні правовідносини.

Скаржник, на думку відповідача, викривлено та неправильно робить висновки із змісту частини 2 статті 190 ЦК України, де зазначається, що майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами. Висновок скаржника про те, що майнові права інтелектуальної власності мають режим нерухомої речі є абсурдним.

Відповідач вказує, що законодавець надав окремий правовий режим та правове регулювання об'єктам інтелектуальної власності, а отже їх не можна ототожнювати із майном, як це помилково аргументує скаржник.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

47. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

48. Оцінивши доводи касаційної скарги та відзиву, здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги Заступника прокурора Львівської області з огляду на таке.

49. Предметом спору у даній справі є визнання недійсним договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність, укладеного між Івано-Франківським ОДОСП та ТОВ "Самсон-ІФ".

50. Як на підставу недійсності спірного правочину, Заступник прокурора Львівської області, зокрема, посилався на те, що 08.04.2003 ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області порушено провадження у справі № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського ОДОСП, введено процедуру розпорядження майном та мораторій на задоволення вимог кредиторів, однак, в порушення статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", розпорядник майна не надавав погодження на укладення спірного договору. Крім того, Заступник прокурора Львівської області посилався на звіт про визначення вартості майнових прав на знаки для товарів і послуг від 30.11.2013, відповідно до якого ринкова вартість майнових прав на товарний знак за свідоцтвом № 73383 складає 7 612 000 грн, що, як стверджує позивач, значно перевищує один відсоток балансової вартості активів Івано-Франківського ОДОСП.

51. Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, в оскаржуваних судових актах дійшли висновку про те, що майнове право інтелектуальної власності щодо знаку для товарів та послуг, яке було предметом договору від 25.10.2012, на момент укладення спірного договору не належало до основних фондів Івано-Франківського ОДОСП та відповідно не потребувало попередньої згоди Уповноваженого органу управління, як це передбачено в п. 5.5 Статуту та стосується основних фондів підприємства. Також, суди зазначили, що на момент укладення договору про передання майнових прав на знак для товарів і послуг у співвласність від 25.10.2012 № 36 вартість торгового знаку для товарів і послуг на балансі Івано-Франківського ОДОСП не відображена, що не дає підстав зазначити про обов'язковість надання органом управління боржника згоди на укладення такого договору в розумінні частини 13 статті 13 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

52. Колегія суддів Верховного Суду не погоджується із такими висновками судів попередніх інстанції, зважаючи на наступне.

53. Правове регулювання процедури банкрутства в України, яке базується на Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинному на момент порушення провадження у справі про банкрутство Івано-Франківського ОДОСП, виходить з того, що метою процедури банкрутства є погашення боргів боржника, зокрема шляхом продажу належного йому майна. При цьому, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (як в редакції до 19.01.2013, так і в редакції після 19.01.2013) передбачав включення до ліквідаційної маси банкрута усіх видів майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури.

54. Суди попередніх інстанцій вказали, що права на знаки для товарів і послуг, відповідно до пункту 5 абз. 3 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 "Нематеріальні активи", затв. наказом Міністерства фінансів України № 242 від
18.10.1999, відносяться до нематеріальних активів.

55. Тобто, такий нематеріальний актив як права на знаки для товарів і послуг може бути оцінений, мати певну вартість і, як наслідок, може бути включений до ліквідаційної маси боржника та реалізований (відчужений). При цьому, невідображення такого активу та його вартості на балансі підприємства не означає відсутності обов'язку оцінки такого активу та отримання згоди органу управління (у відповідності до статуту підприємства) або розпорядника майна згідно з вимогами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" на укладення правочинів щодо цього активу.

56. Верховний Суд зауважує, що за змістом норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (як у редакції, чинній до 19.01.2013, так і після 19.01.2013) з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він та належне йому майно перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника, і спеціальні норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

57. Поряд з іншими принципами правового регулювання відносин неплатоспроможності (галузевих принципів), суттєве значення має й принцип судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, який розпочинається з призначення розпорядника майна чи ліквідатора банкрута.

58. Наведений вище принцип полягає у контролі за дотриманням інтересів кредиторів стосовно збереження об'єктів конкурсної маси, а також інтересів боржника щодо обґрунтованості грошових претензій кредиторів тощо.

59. За умови порушення провадження у справі про банкрутство боржника, особливістю вирішення майнових спорів, у тому числі стосовно майна (майнових прав) боржника, є те, що вони розглядаються та вирішуються господарським судом без порушення нових справ, що узгоджується із загальною спрямованістю Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який передбачає концентрацію всіх спорів у межах справи про банкрутство задля судового контролю у межах цього провадження за діяльністю боржника, залучення всього майна боржника до ліквідаційної маси та проведення інших заходів, метою яких є повне або часткове задоволення вимог кредиторів.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 09.06.2020 у справі № 5026/1089/2012.

60. Верховний Суд дійшов висновку, що у даній справі спір про визнання недійсним спірного правочину про передачу у співвласність майнових прав на знак для товарів та послуг, належного юридичній особі (Івано-Франківське ОДОСП), яка перебуває у процедурі банкрутства, безпосередньо пов'язаний із здійсненням провадження у справі про банкрутство цієї особи. Однак судами першої та апеляційної інстанції обставини порушеної справи про банкрутство Івано-Франківського об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості були залишені судами поза увагою та не оцінені. Отже, з метою реалізації принципу судового контролю у відносинах неплатоспроможності та банкрутства, задля ефективного захисту прав та законних інтересів як кредиторів, так і боржника - підлягає розгляду в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

61. Між тим, суд першої інстанції не врахував наведеного та всупереч визначеним нормам здійснив розгляд спору за вимогами позивача в окремому позовному провадженні у цій справі. Апеляційний суд, здійснюючи апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, цієї помилки не виправив. Допущені судами процесуальні порушення призвели до постановлення незаконних судових рішень.

62. Зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги шляхом скасування рішення та постанови і передачі справи на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи про банкрутство № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

63. Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та залежно від встановленого прийняти обґрунтоване і законне судове рішення, з урахуванням суті та мети стадії розпорядження майном у справі про банкрутство, предмету спірного договору та статусу спірного знаку для товарів та послуг як частини майна боржника у розумінні Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Б. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

64. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Заступника прокурора Львівської області підлягає частковому задоволенню, а прийняті у справі Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції для розгляду в межах справи про банкрутство Івано-Франківського об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

В. Розподіл судових витрат

65. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 Господарського процесуального кодексу України розподіл судових витрат має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтею 310, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Львівської області за вх. № 12753/2019 задовольнити частково.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.10.2019 та рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 23.05.2019 у справі № 909/560/15 скасувати, справу № 909/560/15 передати на новий розгляд до Господарського суду Івано-Франківської області для розгляду в межах справи № Б-11/45-3/270-21/145 про банкрутство Івано-Франківського об'єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

Л. Катеринчук