Історія справи

Ухвала КГС ВП від 27.03.2018 року у справі №914/1853/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1853/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Баранець О.М., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут"

на рішення Господарського суду Львівської області

(суддя - Крупник Р.В.)

від 20.11.2017

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Галушко Н.А., судді: Данко Л.С., Орищин Г.В.)

від 06.02.2018

у справі № 914/1853/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

про стягнення 1334989,28 грн. боргу, 174264,99 грн. пені, 45321,39 грн. 3% річних та 193129,38 грн. інфляційних втрат,

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут"

до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення помилково сплачених авансових платежів за договором № 44Н/16 від 23.06.2015 на загальну суму 760320,11 грн.,

за участі представників учасників справи:

позивача - Ільницький І.Й.;

відповідача - Палькевич Н.С.;

третьої особи - Литвин П.В.;

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" про стягнення 1 334 989, 28 грн боргу, 174 264,99 грн пені, 45 321,39 грн 3% річних та 193 129,38 грн інфляційних втрат (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, яка прийнята та розглянута судом).

Позов мотивований неналежним виконанням Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" умов договору на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №44Н/15 від 23.06.2015 в частині оплати наданих послуг. Позов обґрунтований посиланням на статті 901, 903, 525, 526, 611, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 216 Господарського кодексу України та пункти 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 5.1, 5.7, 7.2 зазначеного договору.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.09.2017 на підставі клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".

Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" подало до Господарського суду Львівської області зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" про стягнення помилково сплачених авансових платежів за Договором №44Н/16 від 23.06.2015 на загальну суму 760 320,11 грн.

Позов обґрунтовано тим, що акти наданих послуг за спірний період за договором є безтоварними зважаючи на недоведеність фактичного здійснення господарської операції. Під час дії постанов від 01.10.2015 № 758, від 22.03.2017 № 187 Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" помилково сплачено Публічному акціонерному товариству "Укргазвидобування" кошти в розмірі 760 320,11 грн по підписаних актах наданих послуг, оскільки відповідно до їх положень ціна за транспортування такого газу входить в ціну природного газу, яку Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" купує у Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" для потреб населення.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 20.11.2017 у справі №914/1853/17 первісний позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" 1334989,28 грн боргу, 45312,27 грн 3% річних, 172860,87 грн інфляційних втрат, 174264,99 грн пені. У задоволенні решти первісних позовних вимог відмовлено, у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2017 у справі №914/1853/17 залишено без змін.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини справи:

- між Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі філії ГПУ "Львівгазвидобування" (Газотранспортним підприємством) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Львівгаз збут" (Замовником) 23.06.2015 укладено договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами № 44Н/15 (надалі - Договір), за умовами п. 1.1., 1.2. якого газотранспортне підприємство зобов'язується надати замовнику послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до газорозподільних станцій (далі - ГРС) для забезпечення потреб населення, а замовник зобов'язується внести плату за надані послуги з транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами в розмірі, у строки та порядку, передбачені умовами договору. Річний плановий обсяг транспортування природного газу замовника складає 31500,0 тис. м3, у т.ч. по місяцях: липень - 2400,0; серпень - 2600,0; вересень - 3200,0; жовтень - 5300,0; листопад - 7900,0; грудень - 10100,0;

- згідно п. 2.1., 2.2., 2.4. договору, підставою для транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами є підтвердження в установленому порядку Оператором Єдиної газотранспортної системи України (далі - Оператор) відповідно до щомісячного планового (розрахункового) балансу надходження та розподілу газу, наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів або на власні потреби. Замовник передає газотранспортному підприємству газ в загальному потоці в підтверджених обсягах у ПВВГ газотранспортного підприємства. Газотранспортне підприємство приймає від замовника на ПВВГ та здійснює його транспортування по території України до ГРС, де передає газ замовнику в загальному потоці в газорозподільні мережі;

- пунктами 3.1.-3.4. договору визначено, що послуги з транспортування газу оформлюються газотранспортним підприємством і замовником актами наданих послуг з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами (далі - акти наданих послуг). У випадку, якщо замовник та/або його споживачі безпосередньо підключені до внутрішньопромислового трубопроводу газотранспортного підприємства, кількість протранспортованого газотранспортним підприємством газу замовнику та/або його споживачам визначається за даними комерційних вузлів та приладів обліку газу (далі - вузли обліку), установлених на ГРС. Якщо замовник та/або його споживачі отримують газ з мережі газорозподільного підприємства, даними для складання актів наданих послуг є дані газорозподільного підприємства про обсяги протранспортованого ним газу замовнику та/або його споживачам. Газотранспортне підприємство до 15 числа місяця, наступного за звітним, направляє замовнику два примірники акта наданих послуг за звітний місяць, підписані уповноваженим представником та скріплені печаткою газотранспортного підприємства. Замовник протягом 3 робочих днів з дати одержання акта наданих послуг зобов'язується повернути газотранспортному підприємству один примірник оригіналу акта наданих послуг, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою замовника або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню відповідно до умов договору або в судовому порядку. Акти наданих послуг є підставою для проведення остаточних розрахунків замовника з газотранспортним підприємством;

- за період січень-грудень 2016 року Газотранспортним підприємством були надані Замовником за первісним позовом послуги з транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами природного газу до ГРС для забезпечення потреб населення на загальну суму 1864519,33 грн; акти наданих послуг за Договором за період: січень-квітень 2016 року підписані уповноваженими представниками сторін договору та скріплені їх печатками; акти наданих послуг за період травень-грудень 2016 року зі сторони ТОВ "Львівгаз збут" залишилися не підписані;

- пунктами 5.1., 5.2., 5.4., 5.5. договору сторонами погоджено, що розрахунки за послуги з транспортування газу внутрішньопромисловими трубопроводами здійснюється за протоколом погодження ціни на надання послуг по транспортуванню природного газу (додаток №1). Тарифи, визначені в п. 5.1. договору, є обов'язковими для сторін з дати набрання ними чинності. Вартість фактично наданих газотранспортним підприємством замовнику послуг за звітний місяць визначається на підставі акта наданих послуг. Оплата вартості послуг за транспортування газу здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) шляхом перерахування грошових коштів на рахунок газотранспортного підприємства на умовах 100% попередньої оплати за десять днів до початку місяця, у якому буде здійснюватися транспортування газу. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до 20-го числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів;

- на оплату акту №1-Н наданих послуг за січень від 31.01.2016 ТОВ "Львівгаз збут" було перераховано 167 629,14 грн та після порушення провадження 13.09.2017 перераховано 361 900,91 грн. Таким чином, в результаті здійснених проплат, ТОВ "Львівгаз збут" розрахувалося повністю за актом №1-Н наданих послуг за січень від 31.01.2016 (на суму 227209,57 грн), за актом №2-Н наданих послуг за лютий від 29.02.2016 (на суму 142230,28 грн), за актом №3-Н наданих послуг за березень від 31.03.2016 (на суму 133079,20 грн) та за актом №4-Н наданих послуг за квітень від 30.04.2016 (на суму 27228,01 грн, враховуючи акт №2-Н на коригування наданих послуг від 30.03.2017);

- спірним періодом до стягнення за первісним позовом є основна сума боргу, яка виникла внаслідок несплати ТОВ "Львівгаз збут" по актам наданих послуг за період з травня по грудень 2016 року на суму 1 334 989, 28 грн, а також нарахована пеня, 3 % річних та інфляційні втрати;

- ТОВ "Львівгаз збут" вважає, що оскільки ціна за транспортування газу входить в ціну природного газу, який ТОВ "Львівгаз збут" купує у ПАТ "НАК "Нафтогаз України" для потреб населення, сплачені ним кошти за актами наданих послуг за договором за період січень-квітень 2016 року є помилково сплаченими, а відтак підлягають стягненню з ПАТ "Укргазвидобування", як помилково сплачені авансові платежі в розмірі 760 320,11 грн.

Задовольняючи частково первісний позов, суди попередніх інстанцій виходили з встановленого факту невиконання ТОВ "Львівгаз збут" договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг з транспортування природного газу за період з травня по грудень 2016 року та передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу України та 7.2. договору відповідальності за порушення грошового зобов'язання у вигляді трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені. Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову суди дійшли висновку, що ТОВ "Львівгаз збут" не зверталося до ПАТ "Укргазвидобування" вимогою про повернення помилково перерахованих коштів.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 20.11.2017 та постановою Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №914/1853/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, в якій просить вказані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у первісному позові та задоволення зустрічного позову.

Узагальнені доводи касаційної скарги:

- судами попередніх інстанцій порушено норми статті 307 Господарського кодексу України, статті 526 Цивільного кодексу України;

- матеріали справи не містять жодного доказу про те, що ТОВ "Львівгаз Збут" ввіряв товар (природний газ) для подальшого транспортування чи надавав завдання на транспортування відповідного обсягу природного газу для його подальшого транспортування ПАТ "Укргазвидобування";

- суди стягнули ТОВ "Львівгаз Збут" кошти за послуги, які фактично не надавалися, двосторонні акти наданих послуг замовником не підписані;

- Вищим господарським судом України розглядалась аналогічна справа №910/244/17 від 28.11.2017, при розгляді якої суд дійшов висновку про те, що: договір про надання послуг з транспортування за своєю правовою природою є змішаним договором, що містить елементи договорів про надання послуг та перевезення вантажу; будь-яка послуга примусово надаватися не може; суд відмовив газотранспортному підприємству у стягненні коштів.

У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Укргазвидобування" заперечує проти доводів касаційної скарги, посилаючись, зокрема, на те, що:

- укладений сторонами договір не містить умов про те, що замовник повинен щомісячно замовляти певний обсяг послуг; ним не визначено і механізму підтвердження наявності в замовника місячного обсягу газу, виділеного для забезпечення його споживачів;

- ПАТ "Укргазвидобування" в особі філії Газопромислове управління "Львівгазвидобування" надавало ТОВ "Львівгаз Збут" послуги з транспортування природного газу згідно умов укладеного договору № 44 Н/15 від 23.06.2017 на основі підтверджених оператором газотранспортної системи (ПАТ "Укртрансгаз") номінацій, в т.ч. по населенню - споживачах ТОВ "Львівгаз Збут". Підтвердження оператором ГТС номінацій по споживачах відповідача за первісним позовом є підтвердженням того, що останній передав позивачу за первісним позовом прийняв природний газ, куплений ним у ПАТ "НАК "Нафтогаз" для постачання населенню згідно укладених договорів № 15-761-Н від 30.06.2015, № 16-431-Н від 28.10.2016, та відповідно є його замовленням на надання послуг з транспортування (п.п.2.2. - 2.7. договору);

- посилання ТОВ "Львівгаз Збут" на судові рішення у справі № 910/244/17 є необґрунтованим, оскільки обставини у вказаній справі та у даній справі не є аналогічними.

На адресу Суду 02.05.2018 від ПАТ "Укргазвидобування" надійшло клопотання про врахування висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені, зокрема, у постановах від 21.02.2018 у справі №910/7194/17, від 10.04.2018 у справі № 910/7197/17.

На розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. (головуючий), Баранця О.М., Ткача І.В. 16.03.2018 передано касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" на рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі №914/1853/17.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Студенця В.І. - головуючого, Баранця О.М., Ткача І.В. від 26.03.2018 касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 15.05.2018.

Касаційний господарський суд, переглядаючи у касаційному порядку оскаржувані судові рішення, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" транспортування природного газу - це господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу газотранспортною системою з метою його доставки до іншої газотранспортної системи, газорозподільної системи, газосховища, установки LNG або доставки безпосередньо споживачам, але що не включає переміщення внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами) та постачання природного газу.

Газотранспортна система - це технологічний комплекс, до якого входить окремий магістральний газопровід з усіма об'єктами і спорудами, пов'язаними з ним єдиним технологічним процесом, або кілька таких газопроводів, якими здійснюється транспортування природного газу від точки (точок) входу до точки (точок) виходу.

Пунктом 26 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" транспортування природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і пов'язана з переміщенням природного газу трубопроводами з метою його подальшого зберігання, розподілу або доставки безпосередньо споживачам та замовникам, окрім транспортування внутрішньопромисловими трубопроводами (приєднаними мережами).

Частиною 1 ст. 306 ГК України передбачено, що транспортування продукції трубопроводами є окремим видом господарської діяльності.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ГК України, обмеження щодо здійснення підприємницької діяльності, а також перелік видів діяльності, в яких забороняється підприємництво, встановлюється Конституцією України та законом.

Згідно ст. 1 Закону України "Про трубопровідний транспорт" магістральний трубопровід - це технологічний комплекс, що функціонує як єдина система і до якого входить окремий трубопровід з усіма об'єктами і спорудами, зв'язаними з ним єдиним технологічним процесом або кілька трубопроводів, якими здійснюються транзитні, міждержавні, міжрегіональні поставки продуктів транспортування споживачам, або інші трубопроводи, спроектовані та збудовані згідно з державними будівельними вимогами щодо магістральних трубопроводів; промислові трубопроводи (приєднані мережі) - всі інші немагістральні трубопроводи в межах виробництв, а також нафтобазові, внутрішньопромислові нафто-, газо- і продуктопроводи, міські газорозподільні, водопровідні, теплопровідні, каналізаційні мережі, розподільчі трубопроводи водопостачання, меліоративні системи тощо; об'єкти трубопровідного транспорту - магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту.

Статтею 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що систему трубопровідного транспорту України становлять магістральний трубопровідний транспорт та промисловий трубопровідний транспорт.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що внутрішньопромислові трубопроводи ПАТ "Укргазвидобування" та діяльність, пов'язана з ними, є складовою частиною трубопровідного транспорту, а не частиною процесу видобутку природного газу. Закон України "Про ринок природного газу" та Кодекс газотранспортної системи не змінюють порядок надання ПАТ "Укргазвидобування" послуг із транспортування природного газу. Вказані нормативно-правові акти регулюють порядок транспортування природного газу виключно з прив'язкою до надання послуг газотранспортною системою. Водночас, укладений договір передбачає надання послуг ПАТ "Укргазвидобування" поза газотранспортною системою, а саме шляхом переміщення природного газу своїми внутрішньопромисловими газопроводами.

В межах укладеного договору ПАТ "Укргазвидобування" не здійснює транспортування природного газу магістральними трубопроводами та/чи газотранспортною системою, а по суті надає послуги з переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, тому вказаний вид діяльності не підпадає під ліцензування та обмеження, встановлені Законом України "Про ринок природного газу" та Кодексом газотранспортної системи (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/7194/17, від 10.04.2018 у справі №910/7197/17)

З огляду на наведене колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що укладений між сторонами договір на транспортування природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами №44Н/15 від 23.06.2015 за своєю правовою природою є договором надання послуг.

Статтею 901 ЦК України визначено, що одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судами встановлено факт надання послуг з транспортування природного газу за договором за період січень-квітень 2016 року на підставі наявних в матеріалах справи актів наданих послуг за вказаний період, які підписані повноважними представниками сторін договору та скріплені їх печатками.

Також судами встановлений факт надання послуг ПАТ "Укргазвидобування" за договором за період травень-грудень 2016 року (незважаючи на не підписання актів за цей період зі сторони ТОВ "Львівгаз збут") на підставі актів передачі-приймання природного газу за період травень-грудень 2016 року, підписаних між ГПУ "Львівгазвидобування" та ПАТ "Львівгазвидобування" про прийняття природного газу, зведених реєстрів місячних обсягів газу, що подані в точку виходу до ГРС Львівгаз - EIS код - 56ZG-DSO-2200004 від ГПУ Львівгазвидобування за період травень-грудень 2016 року та звітів ПАТ "Львівгаз" про фактичні обсяги розподілу природного газу по постачальниках за період травень-грудень 2016 року, у т.ч. населенню у зазначених в них об'ємах.

З огляду на наведене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість доводів ТОВ "Львівгаз збут" про безтоварність актів наданих послуг та відповідно відсутності проведення реальних господарських операцій, зокрема, щодо надання ПАТ "Укргазвидобування" послуг з переміщення (транспортування) природного газу.

Відповідно до Положення "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг", затвердженого Указом Президента України від 10.09.2014 №715/2014, комісія для забезпечення виконання покладених на неї завдань і функцій має право приймати в межах своєї компетенції рішення, що є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій; рішення, прийняті комісією, оформлюються постановами і розпорядженнями та є обов'язковими до виконання суб'єктами природних монополій.

Листи комісії, на які посилається ТОВ "Львівгаз збут", не носять обов'язкового характеру, а є лише інформацією до відома. Судами відхилені посилання відповідача за первісним позовом на лист НКРЕКП №7388/16.2.1/7-16 від 21.07.2016, оскільки він не носить обов'язкового характеру, носить рекомендаційний характер. Крім цього, в листі комісії від 21.07.2016 № 7384/16.2.1/7-16 зазначено, що вартість переміщення природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, має відноситись на собівартість видобутку газу і враховуватися у ціні природного газу власного видобутку, проте далі за текстом комісія наголошує на тому, що на даний час це питання законодавчо не врегульовано та наразі комісією розробляється лише проект змін до постанови від 30.09.2015 № 2516, якою затверджено Алгоритм розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання постачальників природного газу (далі - Алгоритм).

Згідно п.п. 10, 11 Положення "Про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносин у перехідний період)", затв. Постановою КМУ від 01.10.2015 №758, купівля-продаж природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками здійснюється за регульованою оптовою ціною, розрахованою з урахуванням формули, визначеної пунктом 12 цього Положення, відповідно до договору, який укладається на підставі примірного договору купівлі-продажу природного газу між НАК "Нафтогаз України" та постачальником природного газу із спеціальними обов'язками, що затверджується Кабінетом Міністрів України. Постачальники природного газу до 1 квітня 2017 року, що закуповують природний газ у НАК "Нафтогаз України" відповідно до пунктів 9 і 10 цього Положення, зобов'язані постачати такий природний газ виключно побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) за ціною, що не може перевищувати граничних роздрібних цін на природний газ.

Разом з тим, умовами договору не передбачено купівлі-продажу природного газу, відповідач не може впливати на ціну та її калькуляцію, яку встановлює НАК "Нафтогаз України" для постачальників природного газу кінцевим споживачам.

Послуга по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами, яку надає ПАТ "Укргазвидобування" ТОВ "Львівгаз збут" регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами. ПАТ "Укргазвидобування" здійснює господарську діяльність, зокрема, надає послуги з транспортування (переміщення) природного газу, власником/продавцем якого він не є. Послуги по транспортуванню (переміщенню) природного газу внутрішньопромисловими трубопроводами регулюється на договірних засадах, які узгоджені сторонами у протоколі погодження договірної ціни (Додаток №1 до Договору). Отже, оплата таких послуг може здійснюватися замовником як за рахунок власного прибутку, так і внаслідок застосування максимальної торгової націнки постачальника природного газу із спеціальними обов'язками, передбаченої п. 12 Положення.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що зазначене спростовує доводи ТОВ "Львівгаз збут" щодо відсутності підстав для сплати грошових коштів за договором у зв'язку із тим, що вартість переміщення природного газу вже входить в кінцеву ціну природного газу, яка була сплачена.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Нормами ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи те, що відповідачем за первісним позовом кошти за надані послуги за договором за період травень-грудень 2016 року в розмірі 1 334 989,28 грн сплачені у визначений договором строк не були, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення первісного позову в частині стягнення основного боргу.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно п. 7.2. Договору, у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом 5 Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Статтею 549 ЦК України встановлено, зокрема, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

З огляду на встановлення судами попередніх інстанцій факту невиконання ТОВ "Львівгаз збут" договірних зобов'язань в частині оплати наданих послуг з транспортування природного газу за період з травня по грудень 2016 року, до відповідача за первісним позовом обґрунтовано застосовано відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України та п. 7.2. договору у вигляді трьох процентів річних, інфляційних втрат та пені.

Щодо зустрічного позову, то колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для його задоволення, з наступних підстав.

Звертаючись до суду із зустрічним позовом ТОВ "Львівгаз збут" зазначає, що перераховані ним кошти в розмірі 760320,11 грн є помилково сплаченими авансовими платежами за договором №44Н/16 від 23.06.2015.

Відповідно до п. 1.24 ст. 1 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" помилковий переказ - рух певної суми коштів, внаслідок якого з вини банку або іншого суб'єкта переказу відбувається її списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача чи видача йому цієї суми у готівковій формі.

Пунктом 1.1. глави І Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затв. постанова Правління НБУ від 21.01.2004р. №22 помилкове списання/зарахування коштів - списання/зарахування коштів, унаслідок якого з вини банку або клієнта відбувається їх списання з рахунку неналежного платника та/або зарахування на рахунок неналежного отримувача.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Львівгаз збут" не зверталося до ПАТ "Укргазвидобування" з вимогою про повернення помилково сплачених коштів в розмірі 760320,11 грн. Натомість, усі перерахування ТОВ "Львівгаз збут" мали призначення платежу, перераховувалися на підставі договору та підписаних сторонами договору актів наданих послуг за період січень-квітень 2016 року.

Встановивши зазначені обставини, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення зустрічного позову про повернення помилково сплачених авансових платежів за договором №44Н/16 від 23.06.2015 на загальну суму 760 320, 11 грн.

З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, колегія суддів вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут", викладені у касаційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів. Окрім того, наведені доводи були розглянуті та їм було надано належну правову оцінку судами попередніх інстанцій.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Також статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Відповідно до частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівгаз Збут" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 20.11.2017 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 06.02.2018 у справі № 914/1853/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

І. Ткач