Історія справи

Ухвала КГС ВП від 01.11.2018 року у справі №904/10887/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/10887/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, судді: Вронська Г.О., Ткач І.В.;

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро

на постанову Київського апеляційного господарського суду

(головуючий - Агрикова О.В., судді: Пашкіна С.А., Жук Г.А.)

від 06.09.2018

у справі № 904/10887/16

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький завод "Прогрес",

Міністерства оборони України

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-1: Приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Чернишов Сергій Олегович, Кабінет Міністрів України

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача-2: Фонд державного майна України

про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006 року та витребування майна з чужого незаконного володіння,

за участю представників учасників справи:

позивача - не з'явився;

відповідача 1 - Рогак В.А.;

відповідача 2 - Тушницький О.О.;

третьої особи 1 на стороні відповідача 1 - не з'явився;

третьої особи 2 на стороні відповідача 1 - Колток О.М.;

третьої особи на стороні відповідача 2 - не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Квартино-експлуатаційний відділ м. Дніпро звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький завод "Прогрес" (далі - ТОВ "Луцький завод "Прогрес") про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006, укладеного між державою в особі Верховної ради України в особі Міністерства оборони України та ТОВ "Луцький завод "Прогрес", та витребування майна з чужого незаконного володіння.

1.2. В обґрунтування позовних вимог Квартино-експлуатаційний відділ м. Дніпро зазначає, що будівлі та споруди військового містечка № 1 в м. Дніпро по вул. Наримська, 96-к знаходяться на балансі КЕВ м. Дніпро, участі у продажі майна позивач не приймав та про його продаж не знав. Крім того, на думку позивача, при відчуженні будівель та споруд військового містечка № 1 в м. Дніпро по вул. Наримська, 96-к не було дотримано визначеного законодавством порядку відчуження.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

2.2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 у задоволенні позову відмовлено.

2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018 залишено без змін.

2.4. Господарськими судами встановлено такі фактичні обставини справи:

- між ТОВ "Луцький завод "Прогрес" та державою в особі Верховної ради України в особі Міністерства оборони України в особі заступника директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" 13.09.2006 укладено договір купівлі-продажу майна;

- відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу згідно з положеннями договору від 28.07.2006 №227/ДБ-15 СПЗ, держава в особі Міноборони продала належне їй на праві державної власності, а Завод купив нерухоме майно - об'єкти нерухомого майна військового містечка №1 Міністерства згідно з додатком №1 до договору, (списане відповідно до Реєстру списаних будівель, споруд та інженерних мереж військового містечка №1 м. Дніпропетровськ, які підлягають реалізації), яке знаходиться за адресою Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, вул. Наримська, 96-к, військове містечко №1. Продавець зобов`язується передати, а покупець зобов`язується прийняти об`єкт і сплатити ціну відповідно до умов даного договору;

- разом з тим Квартино-експлуатаційний відділ м. Дніпро у своїй позовній заяві звертає увагу на те, що земельна ділянка військового містечка №1 в м. Дніпро по вул. Наримська, 96-к загальною площею 18,9447 га знаходиться на картковому обліку Відділу;

- окрім цього, позивач в позовній заяві посилається на акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України від 11.04.2012 військового містечка №1 за адресо. М. Дніпропетровськ, вул. Наримська, 96-к з якого вбачається, що земельна ділянка військового містечка №1 огороджена парканом. Територія, з письмових пояснень сторонніх осіб, які не допустили на територію представників державної екологічної інспекції та КЕВ м. Дніпропетровська, належить ТОВ "Луцький завод "Прогрес" і всі дозвільні документи знаходяться у керівництва підприємства;

- в матеріалах справи також наявний акт від 26.07.2013 №08-22/6, з якого вбачається, що Державною фінансовою інспекцією в Дніпропетровській області відповідно до пункту 1.1.6.1 Плану контрольно-ревізійної роботи ДФІ в Дніпропетровській області на ІІ квартал 2013 року проведено планову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Збройних Сил МОУ за період з 01.02.2012 по 30.04.2013. Ревізією встановлено, що деякі земельні ділянки, які рахуються за даними КЕВ, що підтверджено відділами та Держземагенствами в Дніпропетровській області, займаються сторонніми юридичними та фізичними особами без дозволів Кабінету Міністрів України чи Міністерства оборони України, а саме: - по вул. Наримська, 96-к, м. Дніпропетровськ (військове містечко № 1) земельна ділянка площею 18, 9447 га займається ТОВ Луцький завод "Прогрес";

- з метою повернення земельної ділянки Квартино-експлуатаційний відділ м. Дніпро звертався до суду з позовом до Заводу, однак рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.02.2015 у справі № 904/9257/14, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 04.06.2015, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

2.5. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з такого:

- факти встановлені рішенням суду у справі №30/188 повторного доведення не потребують. Так, у зазначеній справі встановлено, що договір укладений відповідно до вимог закону, а саме в матеріалах справи №30/188 є акти списання будівель та споруд військового містечка №1 у м. Дніпропетровську, є рішення Міністра оборони України про долю військового містечка №1 у м. Дніпропетровську по вул. Наримська, 96к; є протокол від 20.07.2006 №11 засідання постійно діючої комісії з питань відбору на конкурсних засадах найкращої пропозиції для здійснення спільної діяльності з будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, створеної згідно з наказом директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міноборони від 20.03.2006 №39, яким пропозицію відповідача-2 стосовно спільної діяльності з будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на території військового містечка №1 у м. Дніпропетровську, вул. Наримьска, 96к, визнано найкращою; є розпорядження КМУ від 13.12.2004 №894-р "Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил", яким погоджено пропозицію Міноборони за результатами проведеного тендеру щодо надання повноважень на реалізацію списаного майна Збройних Сил, зокрема, Управлінню, яким від імені Міноборони було відчужено будівлі військового містечка №1 у м. Дніпропетровську по вул. Наримська, 96к, на користь Заводу за договором. У справі №30/188 суди встановили, що договір повністю відповідає вимогам Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил" від 28.12.2000 №1919, якою затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил та постанови Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225, якою затверджено Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах;

- відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 13.12.2004 №894-р "Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил", Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міноборони щодо надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил державному підприємству "Феодосійський судно механічний завод", Державному підприємству "Центральний універмаг", Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, які належать до сфери управління Міноборони, державному підприємству "Спецсервіс", яке належить до сфери управління МВС, ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект", Українській універсальній біржі, ТОВ "Фірма "Меркс", ЗАТ "Нові технології", що визначені за результатами конкурсу. Пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919 не стосується процедури відчуження списаного військового майна, яка не потребує рішення Кабінету Міністрів України;

- твердження позивача про те, що при укладенні спірного договору та відчуженні будівель та споруд військового містечка № 1 не було дотримано визначеного законодавством порядку відчуження майна, спростовується обставинами, встановленими у рішенні Господарського суду міста Києва у справі № 30/188, яке набрало законної сили;

- в матеріалах справи міститься належним чином засвідчена копія довіреності від 01.09.2006, яка зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №2851, видана Міністерством оборони України, в особі Міністра оборони України - Гриценка Анатолія Степановича, на ім'я заступника директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління - "Укроборонбуд" - Малінського Юрія Миколайовича з наділенням останнього повноваженнями підпису договорів реалізації нерухомого військового майна (будівель, споруд), (списаного у встановленому порядку у зв'язку з проведенням спільної забудови території військових містечок, зазначених у рішеннях Міністра оборони України від 23.11.2005 за №13965/з, від 24.07.2006 №6983/з та від 28.08.2006 №8031/з), що розташовані на території військових містечок, а саме: військове містечко №1 у м. Дніпропетровську, вул. Наримська,96-К. Отже, спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна підписаний уповноваженою особою.

2.6. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про витребування з чужого незаконного володіння будівель та споруд за реєстраційним номером у Державному реєстрі речових прав № 13404940 та повернення у власність держави в особі Міністерства оборони України в особі Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська будівлі військового містечка № 1, що знаходяться на балансі КЕВ м. Дніпропетровська та розташовані за адресою: м. Дніпро, вул. Наримська, 96-к, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач законно, на відповідній правовій підставі - договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006 - набув у власність об'єкти нерухомого майна військового містечка № 1, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Наримська, 96-к.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018, Квартино-експлуатаційний відділ м. Дніпро подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

- суд апеляційної інстанції, пославшись лише на висновки господарських судів у справі № 30/188, не врахував висновки Вищого господарського суду України у даній справі щодо необхідності дослідження процедури відчуження державного військового майна за спірними договорами на відповідність вимогам Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" і Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів країни від 28.12.2000 № 1919.

3.3. Квартино-експлуатаційним відділом м. Дніпро було подано уточнення до касаційної скарги, в якій він просив скасувати також рішення Господарського суду міста Києва від 03.04.2018.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Міністерство оборони України зазначило про те, що суди попередніх інстанцій всупереч вказівок Вищого господарського суду України не здійснили аналіз положень пунктів 5, 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів країни від 28.12.2000 № 1919.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався суд

4.1. Предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога Квартино-експлуатаційного відділу м. Дніпро до ТОВ "Луцький завод "Прогрес" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006, укладеного між державою в особі Верховної ради України в особі Міністерства оборони України та ТОВ "Луцький завод "Прогрес", та витребування майна з чужого незаконного володіння.

4.2. В обґрунтування позовних вимог Квартино-експлуатаційний відділ м. Дніпро посилається на недотримання визначеного законодавством порядку відчуження військового майна.

4.3. Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

При цьому відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

4.4. Відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України" земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління.

4.5. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно - це державне майно, закріплене за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил України (далі - військові частини). До військового майна належать будинки, споруди, передавальні пристрої, всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, пально-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне майно, майно зв'язку тощо.

Статтею 2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" передбачено, що органами, які здійснюють управління військовим майном є Кабінет Міністрів України та Міністерство оборони України.

Положеннями статті 6 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" встановлено, що відчуження військового майна здійснюється Міністерством оборони України через уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та організації, визначені ним за результатами тендеру, після його списання, за винятком майна, визначеного частиною другою цієї статті.

4.6. Постановою Кабінету Міністрів України від 04.08.2000 №1225 затверджено Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах.

Пунктом 18 Положення визначено, що списання військового майна проводиться за актами якісного (технічного) стану, інспекторськими посвідченнями та за актами списання.

4.7. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 № 1919 затверджено Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил.

Згідно з пунктом 5 Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повноваження суб'єктам підприємницької діяльності на реалізацію військового майна (крім майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення), списаного військового майна та військового майна, яке підлягає утилізації, надає Кабінет Міністрів України за пропозицією Міноборони відповідно до результатів проведених конкурсів (тендерів) з визначення серед суб'єктів тих, що реалізуватимуть військове майно.

Відповідно до пункту 6 Положення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рішення про відчуження військового майна, зазначеного у пунктах 3 і 4 цього Положення, приймає Кабінет Міністрів України із затвердженням за пропозицією Міноборони погодженого з Мінекономіки переліку такого майна за формою згідно з додатком 1.

4.8. Судами попередніх інстанцій на підставі частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України враховано, що господарськими судами при розгляді справи № 30/188 було встановлено, що оспорюваний договір від 13.09.2006 був укладений відповідно до вимог закону, а саме: в матеріалах справи №30/188 є акти списання будівель та споруд військового містечка №1 у м. Дніпропетровську, є рішення Міністра оборони України про долю військового містечка №1 у м. Дніпропетровську по вул. Наримська, 96к; є протокол від 20.07.2006 №11 засідання постійно діючої комісії з питань відбору на конкурсних засадах найкращої пропозиції для здійснення спільної діяльності з будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей, створеної згідно з наказом директора Департаменту будівництва та відчуження фондів Міноборони від 20.03.2006 №39, яким пропозицію ТОВ "Луцький завод "Прогрес" стосовно спільної діяльності з будівництва житла для військовослужбовців та членів їх сімей на території військового містечка №1 у м. Дніпропетровську, вул. Наримьска, 96к, визнано найкращою; є розпорядження КМУ від 13.12.2004 №894-р "Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил", яким погоджено пропозицію Міноборони за результатами проведеного тендеру щодо надання повноважень на реалізацію списаного майна Збройних Сил, зокрема, Управлінню, яким від імені Міноборони було відчужено будівлі військового містечка №1 у м. Дніпропетровську по вул. Наримська, 96к, на користь заводу за договором.

У справі №30/188 суд встановив, що договір повністю відповідає вимогам Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", Положенню про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженому постановою КМУ від 28.12.2000 №1919, та Положенню про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженому постановою КМУ від 04.08.2000 №1225.

Судами попередніх інстанцій також досліджено пояснення Кабінету Міністрів України та встановлено, що розпорядженням КМУ від 13.12.2004 №894-р "Про надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міноборони щодо надання повноважень на реалізацію списаного військового майна Збройних Сил Державному підприємству "Феодосійський судно механічний завод", Державному підприємству "Центральний універмаг", Центральному спеціалізованому будівельному управлінню, які належать до сфери управління Міноборони, Державному підприємству "Спецсервіс", яке належить до сфери управління МВС, ТОВ "Об'єднання Технохімкомплект", Українській універсальній біржі, ТОВ "Фірма "Меркс", ЗАТ "Нові технології", що визначені за результатами конкурсу.

4.9. З огляду на викладене та з врахуванням фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів, що пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.2000 №1919 не стосується процедури відчуження списаного військового майна.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій пунктів 5, 6 Положення про порядок відчуження та реалізації військового майна Збройних Сил, затвердженого постановою Кабінету Міністрів країни від 28.12.2000 № 1919.

4.10. Окрім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що оспорюваний договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006 підписаний від імені Міністерства оборони України Малінським Юрієм Миколайовичем. При цьому в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія довіреності від 01.09.2006, яка зареєстрована в реєстрі нотаріальних дій за №2851, видана Міністерством оборони України, в особі Міністра оборони України - Гриценка Анатолія Степановича, на ім'я заступника директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління - "Укроборонбуд" - Малінського Юрія Миколайовича з наділенням останнього повноваженнями підпису договорів реалізації нерухомого військового майна (будівель, споруд), (списаного у встановленому порядку у зв'язку з проведенням спільної забудови території військових містечок, зазначених у рішеннях Міністра оборони України від 23.11.2005 за №13965/з, від 24.07.2006 №6983/з та від 28.08.2006 №8031/з), що розташоване на території військових містечок, а саме: військове містечко №1 в місті Дніпропетровську, вулиця Наримська, 96-К. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що спірний договір купівлі-продажу нерухомого майна підписаний уповноваженою особою.

4.11. З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006, укладеного 13.09.2006 між державою в особі Верховної ради України в особі Міністерства оборони України та ТОВ "Луцький завод "Прогрес"

4.11. В частині позовної вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння суди попередніх інстанцій також дійшли обґрунтованого висновку, що оскільки позивач законно, на відповідній правовій підставі - договір купівлі-продажу нерухомого майна від 13.09.2006 - набув у власність об'єкти нерухомого майна військового містечка № 1, що знаходяться за адресою: м. Дніпро, вул. Наримська, 96к, то відсутні правові підстави для її задоволення.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу міста Дніпро залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2018 у справі № 904/10887/16 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді Г. Вронська

І. Ткач