Історія справи

Ухвала КГС ВП від 03.05.2018 року у справі №923/1032/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 923/1032/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В.І. - головуючий, Вронська Г.О., Ткач І.В.

за участю секретаря судового засідання: Натаріної О.О.

розглянувши матеріали касаційної скарги Заступника прокурора Херсонської області

на рішення Господарського суду Херсонської області

(суддя - Остапенко Т.А.)

від 29.12.2017

та постанову Одеського апеляційного господарського суду

(головуючий - Головея В.М., судді: Принцевська Н.М., Разюк Г.П.)

від 06.03.2018

у справі № 923/1032/17

за позовом Виконуючого обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району

до Малого приватного підприємства "Ритм"

про визнання недійсним договору № 13 від 12.01.2017

за участю представників учасників справи:

прокуратури - Красножон О.М.

позивача - не з'явилися

відповідача - не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Виконуючий обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до Малого приватного підприємства "Ритм" (далі - МПП "Ритм") про визнання недійсним договору купівлі-продажу №13 від 12.01.2017, укладеного між Тягинською сільською радою Бериславського району та Малим приватним підприємством на загальну суму 199 990,00 грн.

1.2. Позовна заява мотивована тим, що внаслідок укладення оспорюваного правочину може бути завдано шкоди бюджету у вигляді незаконних витрат, а безпосередньо контролюючими органами не вжито належних заходів, які б перешкоджали незаконному витрачанню коштів. На думку прокурора, вказаний договір не містить таких істотних умов, як предмет та ціна договору. Крім цього, при його укладені були порушені положення Закону України "Про публічні закупівлі", яким встановлено правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади, зокрема, не дотримано визначених статтею 3 принципів закупівель, а саме принципу максимальної економії та ефективності та принципу недискримінації учасників. Також, Тягинською сільською радою всупереч вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", з метою уникнення проведення процедури відкритих торгів, предмет закупівлі продукти харчування був поділений, шляхом укладення різних договорів на суми менше 200 000,00 грн. При цьому, матеріально-правовою підставою визначено статті 203, 207, 215, 628, 638 Цивільного кодексу України, статті 180, 189, 266 Господарського кодексу України, статті 2, 3, 4, 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 у справі № 923/1032/17 у задоволенні позовних вимог Виконуючого обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району відмовлено.

2.2. Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 923/1032/17 рішення Господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 залишено без змін.

2.3. Господарськими судами встановлено такі обставини:

- між Тягинською сільською радою Бериславського району Херсонської області (покупець) та Малим приватним підприємством "Ритм" (постачальник) 12.01.2017 укладено договір № 13 на постачання продукції (далі - договір);

- за умовами п. 1.1. договору постачальник зобов'язався передати у власність покупцеві продукцію згідно замовлення, а покупець, зобов'язався прийняти і оплатити цю продукцію;

- під продукцією, відповідно до п. 1.3. договору розуміється харчова група товарів;

- відповідно до пунктів 1.2, 3.1 договору постачальник постачає продукцію покупцю після подачі покупцем замовлення, яке здійснюється у письмовій формі, або факсимільним зв'язком, або іншим зрозумілим сторонам способом. Зобов'язання з поставки продукції виникає тільки після погодження сторонами замовлення, яке подається покупцем;

- у пунктах 2.1., 4.1. договору сторони дійшли згоди про те, що назва, кількість, асортимент продукції, а також ціна продукції, з урахуванням умов поставки, зазначаються у накладній;

- відповідно до п. 4.3. договору, загальна сума договору складає суму усіх накладних;

- вважаючи, що оспорюваний договір укладений з порушенням чинного законодавства, Виконуючий обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району звернувся з позовом про визнання його недійсним, зважаючи також на порушення економічних інтересів держави у зв'язку з укладенням зазначеного договору.

2.4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Виконуючого обов'язки керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району про визнання недійсним договору № 13 від 12.01.2017 місцевий господарський суд виходив з того, що хоча при вирішенні спору і встановлено наявність підстав недійсності оспорюваного правочину через невідповідність його умов чинному законодавству, проте прокурором не доведено порушення прав позивача та негативні наслідки для держави.

2.5. Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, апеляційний господарський суд зазначив, що оспорюваний договір на постачання продукції № 13 від 12.01.2017 укладений з порушенням вимог статей 179, 180, 189, 266 Господарського кодексу України, Закону України "Про публічні закупівлі". Проте прокурор не обґрунтував наявність порушених інтересів держави в особі позивача Тягинської сільської ради у зв'язку з укладенням та виконанням оспорюваного правочину на визначених сторонами умовах, та не довів їх негативні наслідки для держави в інтересах якої звернувся.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 та рішенням Господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 у справі № 923/1032/17, Заступник прокурора Херсонської області подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення місцевого суду та постанову суду апеляційної інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити в повному обсязі позов керівника Бериславської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі Тягинської сільської ради про визнання недійсним договору про постачання продуктів харчування № 13 від 12.01.2017.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги Заступника прокурора Херсонської області:

- судами при винесенні оскаржуваних рішення та постанови неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, статей 2, 3, 4, 5 Закону України "Про публічні закупівлі", статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України;

- судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки тому факту, що укладення оспорюваного договору з порушенням вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" призводять до негативних наслідків для держави, оскільки орган, який державою уповноважений діяти в межах та у спосіб визначений законодавством, знівелював принципи та мету Закону України "Про публічні закупівлі";

- судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, оскільки органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду не лише за захистом своїх порушених прав та законних інтересів, а й в тому разі, коли ці права та інтереси невизнані або оспорюються;

- судами порушено норми матеріального права, зокрема, ст.ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, яким керувався суд

4.1. Предметом касаційного оскарження є постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду щодо відмови у визнанні недійсним договору від 12.01.2017 № 13 на постачання продукції, укладеного між Тягинською сільською радою Бериславського району Херсонської області та Малим приватним підприємством "Ритм" на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

4.2. Правочин може бути визнаний судом недійсним з підстав, передбачених законом.

4.3. Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

4.3. Згідно частини 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

4.4. Отже, вирішуючи спір про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суди повинні встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення).

4.5. Водночас, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оспорюваний договір від 12.01.2017 № 13 на постачання продукції укладений з порушенням вимог статей 179, 180, 189, 266 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі", в тому числі і щодо порушення позивачем процедури закупівлі харчових продуктів.

4.6. Однак, встановивши, що оспорюваний договір не відповідає вимогам закону, суди дійшли висновку, що прокурором не обґрунтовано наявності порушених інтересів держави в особі Тягинської сільської ради Бериславського району, негативні наслідки для держави, при цьому зазначивши про невірний спосіб захисту таких прав, зокрема, без вимоги про відшкодування шкоди чи збитків.

4.7. Колегія суддів вважає зазначений висновок передчасним, оскільки суди не звернули уваги та не надали оцінки тому, що визнання правочину (господарського договір) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, у разі вчинення договору з порушенням вимог закону, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони договору протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину.

4.8. Таким чином відповідність чи невідповідність правочину вимогам закону має оцінюватися господарським судом стосовно вимог законодавства, а не в розрізі порушених прав чи законних інтересів.

4.9. Крім зазначеного, колегія суддів також вважає передчасними висновки судів першої та апеляційної інстанції про не обґрунтування прокурором необхідності захисту інтересів держави у спірних правовідносинах з огляду на наступне.

4.10. Положеннями статті 15 Цивільного кодексу України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

4.11. Частиною 2 статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

4.12. Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено функції представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

4.13. За змістом частини 1 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

4.14. Відповідно до частини 3 статті 23 зазначеного Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

4.15. Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

4.16. Згідно частини 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.

4.17. Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 наголосив, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

4.18. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

4.19. Проте, ні судом першої інстанції, ні апеляційним господарським судом доводам прокурора в чому саме полягає порушення інтересів держави через призму Закону України "Про публічні закупівлі" оцінка не надавалася, суди обмежилися лише висновком щодо недоведеності порушення прав.

4.20. Разом з тим, необґрунтованим є висновок судів попередніх інстанцій про те, що обраний прокурором спосіб захисту прав без вимоги про відшкодування шкоди чи збитків не відновлює порушене право та не забезпечує його реального захисту, оскільки такий спосіб захисту порушеного права передбачений статтею 16 Цивільного кодексу України.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Відповідно до положень статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Згідно з частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або

2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або

3) суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.3. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

5.4. З врахуванням викладеного, оскільки як місцевий, так і апеляційний господарські суди припустились неправильного застосування приписів Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, а у Верховного Суду відсутня процесуальна можливість з'ясувати дійсні обставини справи, що перешкоджає ухвалити нове рішення у справі, то це відповідно є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, та передання справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

5.5. Під час нового розгляду господарському суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всі передбачені законом заходи для всебічного, повного та об'єктивного встановлення обставин справи, прав та обов'язків сторін, і, залежно від встановленого та відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу Заступника прокурора Херсонської області задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Херсонської області від 29.12.2017 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.03.2018 у справі № 923/1032/17 скасувати, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В.Студенець

Судді Г.Вронська

І.Ткач